Постанова

від 28.03.2019 по справі 810/4626/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №810/4626/13-а

адміністративне провадження №К/9901/5575/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року (суддя: А.І. Балаклицький) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року (колегія у складі суддів: В.О. Аліменко, Н.В. Безименна, М.І. Кобаль) у справі № 810/4626/13-а за позовомПриватного підприємства Випробувальний Центр Тест доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Випробувальний Центр Тест (далі - ПП Випробувальний Центр Тест ) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29 квітня 2013 року №0002082203 та №0002092203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірним контрагентом підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення свого контрагента до виконання ним податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 29 квітня 2013 року №0002082203 та №0002092203.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності податковим органом фіктивності чи то безтоварності господарських операцій, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. Крім іншого, судами відзначено, що протокол допиту свідка, засновника контрагента платника податків, не підтверджений вироком не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження всіх фактичних обставин справи, що спричинило прийняття неправильного рішення, зокрема не надано належної оцінки протоколу допиту гр. ОСОБА_3, який згідно установчих документів є одноосібним засновником та керівником ТОВ Спецекстпертгруп , щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Спецекстпертгруп .

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами податкової інспекції на підставі наказу від 29 березня 2013 року №343, направлення від 02 квітня 2013 року №309, згідно з пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Випробувальний Центр Тест з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Спецекстпертгруп за період з 30 серпня 2011 року по 31 січня 2013 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2013 року №344/22-5/34837918, яким зафіксовано порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства, зокрема:

згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочини між ПП Випробувальний Центр Тест та ТОВ Спецекстпертгруп на загальну суму 1549000 грн., у т. ч. ПДВ - 258166,71 грн.;

пп.1.2 п. 1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704;

п. 8 розділу 3 Порядку про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 лютого 2011 року за №197/18935, ПП Випробувальний Центр Тест невірно визначено суму податкового зобов'язання;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 258167,00 грн.;

п. 44.1 ст. 44, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 250950,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 15 квітня 2013 року №344/22-5/34837918 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року:

№ 0002082203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 322709 грн., з яких: 258167 грн. - за основним платежем; 64542 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002092203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 313688 грн., з яких: 250950 грн. - за основним платежем; 62738 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, їх залишено без змін.

Судами також встановлено, що на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем було надано належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ Спецекстпертгруп , а також належним чином засвідчені копії договорів, актів здачі-прийняття робіт, заявки на виконання робіт, рахунки-фактури, службові записки, журналів технічного обслуговування устаткувань, які були проаналізовані судами попередніх інстанцій та встановлено, що вони повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції дійшли висновку, що податковий орган не мав правових підстав, визначених пп. 781.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оскільки як вбачається з наказу податкової інспекції від 29 березня 2013 року №343 та направлення на проведення перевірки від 02 квітня 2013 року №309, податковий орган не зазначив в них жодного судового рішення та/або постанови слідчого, прокурора, що стали підставою для проведення перевірки ПП Випробувальний Центр Тест .

А також, посилаючись на положення Податкового кодексу України дійшли висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Не прийняли до уваги посилання податкового органу на протокол допиту свідка щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Спецекстпертгруп , вважаючи його недопустимим доказом, оскільки відсутній вирок у справі, в межах кримінального провадження, якої був здійснений допит.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов'язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом.

Разом з тим, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і в акті перевірки, відповідач вказував на протокол допиту свідка щодо непричетності директора та засновника ТОВ Спецекстпертгруп до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень -міститься інформація про наявність вироку від 29 жовтня 2013 року Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/23026/13-к стосовно засновника ТОВ Спецекспертгруп - ОСОБА_4

Однак суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не з'ясували результатів порушеного кримінального провадження, не перевірили, чи стосується воно господарської діяльності позивача у даній справі за перевірений період, залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами, а також належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом податкових накладних, повноважними особами.

Окрім того, в матеріалах адміністративної справи відсутнє судове рішення та/або постанова слідчого, прокурора, що стало підставою для проведення перевірки ПП Випробувальний Центр Тест , що не дає можливості в повному обсязі встановити підстави проведення перевірки.

Суди повинні були витребувати у податкового органу, платника податків, органу, що здійснював розслідування кримінальної справи, чи інших органів державної влади належні докази.

Викладене у сукупності вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково .

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду .

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду