Рішення

від 07.11.2019 по справі 810/4626/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року м. Київ № 810/4626/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання Колесніковій О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Бабич В.А.,

від відповідача - Стаднюк В.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Випробувальний Центр Тест

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Випробувальний Центр Тест (далі по тесту - позивач, ПП Випробувальний Центр Тест , ПП ВП Тест ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 №0002082203 та №0002092203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ Спецекстпертгруп не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов`язання своїх контрагентів ПП Випробувальний Центр Тест не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Також позивач зазначив, що відповідач не мав правових підстав для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача, оскільки не було підстав, визначених законом для проведення такої перевірки.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 29.04.2013 №0002082203 та №0002092203.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.03.2019 касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов`язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом.

Однак суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не з`ясували результатів порушеного кримінального провадження, не перевірили, чи стосується воно господарської діяльності позивача у даній справі за перевірений період, залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами, а також належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом податкових накладних, повноважними особами.

Окрім того, в матеріалах адміністративної справи відсутнє судове рішення та/або постанова слідчого, прокурора, що стало підставою для проведення перевірки ПП Випробувальний Центр Тест , що не дає можливості в повному обсязі встановити підстави проведення перевірки.

Суди повинні були витребувати у податкового органу, платника податків, органу, що здійснював розслідування кримінальної справи, чи інших органів державної влади належні докази.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 прийнято до провадження адміністративну справу № 810/4626/13-а за позовом приватного підприємства Випробувальний Центр Тест до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Крім того, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Разом з тим, суд запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребував докази по справі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву де зазначив, що відповідно до норм Податкового кодексу України, зокрема статті пункту пп.19.1.1 п.19.1 ст.19, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу контролюючі органи проводять відповідно до законодавства камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) фактичні перевірки.

На підставі направлення від 02.04.2013 року №309, виданого Броварською ОДНІ Київської області ДПС, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року із змінами та доповненнями та відповідно до наказу Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 29.03.2013 року №343, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Випробувальний центр Тест , код за ЄДРПОУ 34837918 (далі по тексту ПП ВЦ ТЕСТ ) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Спецекстпертгруп (код за ЄДРПОУ 37849140) за період з 30.08.2011р. по 31.01.2013р.

Відповідач зазначив, що до перевірки ПП ВЦ Тест не надано технічних паспортів обладнання, або інших документів, що передбачені чинним законодавством, які підтверджують якість отриманого в оренду обладнання у ТОВ Спецекспертгруп . Також інформація щодо способу транспортування обладнання до перевірки не надана, а у договорах №в8-303/07/12, № ПК-301/07/12, № НГ-302/07/12 від 31.07.2012 не зазначена. Тобто, відповідач звертав увагу суду, що до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують факт транспортування товару.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до інформаційно-пошукових систем Броварської ОДПІ було встановлено, що Інформація про наявні дозволи, ліцензії, патенти для здійснення основного виду діяльності ТОВ Спецекстпертгруп відсутня. Фактично згідно податкової звітності ТОВ Спецекстпертгруп у СГД відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Згідно бази даних АІС Податковий блок , деклараціях з податку на прибуток підприємства, які надавались ТОВ Спецекстпертгруп до ДП1 у Солом 'янському районі м. Києва, основні засоби у СГД відсутні. Основні засоби у ТОВ Спецекстпертгруп відсутні. Додаток AM до декларації з податку на прибуток ТОВ Спецекстпертгруп не подавався. Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг не нараховувалась. Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність втомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

При цьому, відповідач вказав про те, що Броварською ОДПІ отримано копію протоколу допиту гр. ОСОБА_1 який згідно установчих документів є одноосібним засновником та керівником ТОВ Спецекстпертгруп , щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Спецекстпертгруп .

Разом з тим, в ході проведення аналізу фінансово-господарської діяльності між ПП ВП ТЕСТ та ТОВ Спецекстпертгруп встановлено: 1)відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з відсутністю виробничих потужностей, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; 2) непричетність директора та засновника ТОВ Спецекспертгруп до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; 3) реєстрація невстановленими особами ТОВ Спецекстпертгруп та належність підприємства до схеми мінімізації податкових зобов`язань, що створена з метою прикриття законної діяльності зі здійснення безтоварних операцій шляхом документування та відображення у бухгалтерському обліку фактично не здійснених господарських операцій; 4) відсутність факту реального здійснення господарських відносин між ПП ВЦ ТЕСТ та ТОВ Спецекстпертгруп , безтоварність зазначених операцій.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 суд замінив відповідача - Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області на Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач - Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області).

12.07.2019 на адресу суду надійшло клопотання Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про приєднання доказів до матеріалів справи. Так відповідач зазначив, що на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 ГУ ДФС у Київській області було направлено запит №19810/9/10-36-10-03 від 18.06.2019. Печерський районний суд у відповідь на вищезазначений запит надіслав листом вих.№757/23026/13-к від 26.06.2019 завірену копію вироку Печерського районного суду м.Києва по справі №757/23026/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2 (зазначений як засновник та директор ТОВ Спецекспертгруп ) у скоєнні злочинів, передбачених ч.І ст.205, ч.2 ст.358 КК України (копія додається).

Також відповідач звертав увагу суду, що вироком Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.І ст.205, ч.2 ст.358.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 01.10.2019.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про виклик свідка - ОСОБА_3 , який є заступником директора ПП Випробувальний Центр Тест та зможе підтвердити реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Спецекспертгруп , що є істотним для розгляду справи.

01.10.2019 на адресу суду надійшло заперечення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на клопотання про виклик свідка, в обґрунтування якого відповідач зазначив наступне. Заявляючи клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_3 (заступника директора ПП ВЦ Тест ), позивач не надав жодних документів на підтвердження причетності вказаної особи до діяльності ПП ВЦ Тест . При цьому відповідальність за забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе саме керівник підприємства. При цьому, пп.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 дозволяє керівникові затвердити перелік осіб, які мають право підписувати первинні документи на здійснення господарської операції. Разом з тим позивач не надав жодних документів на підтвердження ні особи свідка ОСОБА_3 , ні підтвердження наявності повноважень на підписання первинних документів (наказ із підписом особи про ознайомлення, посадова інструкція, довіреність).

Відтак, відповідач звертав увагу суду, що вказаний свідок у даній справі є зацікавленою особою, оскільки він є заступником директора ПП ВЦ Тест та не може повідомити суду жодних обставин, що мають значення для вирішення даної справи, тому просить відмовити у задоволенні клопотання про виклик свідка.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 суд на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснив заміну відповідача - Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Крім того, суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_3 , оскільки позивачем надано до суду докази, що підтверджують ту обставину, що вказана особа працювала заступником директора - керівника ПП "Випробувальний Центр" та якого було уповноважено на підпис фінансового господасрьких документів та платіжних банківських документів від імені позивача.

У судове засідання, призначене у справі на 07.11.2019 з`явилися уповноважені представники сторін.

Представник позивача підтримав доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПП Випробувальний Центр Тест .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Випробувальний Центр Тест (код ЄДРПОУ 34837918; місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Некрасова, 12) зареєстроване як юридична особа 26.02.2007 за №13551020000002195 та як платник податків перебуває на обліку в Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук(т.І. а.с.36, а.с.56). ПП Випробувальний Центр Тест здійснює свою діяльність на підставі ліцензії Державної інспекції техногенної безпеки України серія АВ № 593357 від 18.05.2012 (т.І., а.с.146).

Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2013 року посадовою особою Броварської ОДПІ Київської області ДПС на підставі наказу від 29.03.2013 №343, направлення від 02.04.2013 №309, згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Випробувальний Центр Тест з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Спецекстпертгруп за період з 30.08.2011 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт від 15.04.2013 №344/22-5/34837918 (надалі - Акт перевірки) ( т.І, а.с.19-33).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства, зокрема:

- згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочини між ПП Випробувальний Центр Тест та ТОВ Спецекстпертгруп на загальну суму 1549000 грн., у т. ч. ПДВ - 258166,71 грн.;

- п.п.1.2 п. 1, п.п.2.1, п.п.2.4, п.п.2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704;

- п. 8 розділу 3 Порядку про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 за №197/18935, ПП Випробувальний Центр Тест невірно визначено суму податкового зобов`язання;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 258167,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, позивачем занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 250950,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 15.04.2013 №344/22-5/34837918 Броварською ОДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0002082203 від 29.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 322709 грн., з яких: 258167 грн. - за основним платежем; 64542 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002092203 від 29.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 313688 грн., з яких: 250950 грн. - за основним платежем; 62738 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Проте, не погоджуючись із підставами проведення перевірки, із висновками відповідача щодо визнання нікчемними правочинів між ПП Випробувальний Центр Тест та ТОВ Спецекспертгруп , а також податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Спецекспертгруп , правочин між якими контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ПП Випробувальний Центр Тест мав господарські відносини з ТОВ Спецекспертгруп па підставі наступних первинних документів:

1) договір від 31.07.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ГВП1/2-305/07/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (горизонтальної випробувальної печі) ;

2) договір від 31.07.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ГВП1/2-307/07/12-Д на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (горизонтальної випробувальної печі);

3) договір від 31.08.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ГВП1/2-306/08/12-В на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (горизонтальної випробувальної печі);

4) договір від 31.08.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ВВП1/2-308/08/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (вертикальної випробувальної печі);

5) договір від 31.07.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ВВП1/2-310/07/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (вертикальної випробувальної печі);

6)договір від 31.07.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ВВП1/2-309/07/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (вертикальної випробувальної печі);

7) договір від 31.08.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № СВП2-311/08/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання( спеціальної випробувальної печі);

8) договір від 31.07.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № СВП2-313/07/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання ( спеціальної випробувальної печі);

9) договір від 31.08.2012 між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № СВП2-312/08/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання ( спеціальної випробувальної печі).

У відповідності до п.1.1 зазначених договорів замовник замовляє, а виконавець бере на себе зобов`язання виконувати роботи по профілактичному огляду, ремонту та налагодження системи паливоподачі обладнання для вогневих випробувань Горизонтальної випробувальної печі ГВП-1 №2 (договори п.1-3), Вертикальної випробувальної печі ВВП-1№2 (договори п.4-6), Спеціальної випробувальної печі №2 (договори п.7-9) згідно потреби замовника.

Відповідно до п.3.1 договорів виконавець виконує роботи згідно заявки на виконання робіт замовника.

Пунктом 2.2 договорів вартість робіт по технічному обслуговуванню в кожному конкретному випадку встановлюється у відповідності до окремих рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

На підставі службових записок спеціалістів, щодо несправності обладнання, на виконання п. 3.1 Договорів керівництво ПП Випробувальний Центр Тест надавало до ТОВ Спецекспертгруп відповідні заявки на проведення профілактичного обслуговування обладнання.

З матеріалів справи слідує, що наприкінці 2012 на початку 2013 року на виконання вищевказаних договорів отримані та підписані акти здачі-прийняття робіт: акти №1017 від 31.08.2012,№20207 від 31.10.2012; №23226 від 30.11.2012; №10038 від 31.01.2013; №1016 від 31.08.2012; №20208 від 31.10.2012; № 23228 від 30.11.2012; № 20018 від 28.09.2012; №20212 від 31.10.2012; № 23227 від 30.11.2012; № 10039 від 31.01.2013; № 20017 від 28.09.2012; № 23229 від 30.11.2012; № 200403 від 31.12.2012; №1130 від 31.08.2012; № 20210 від 31.10.2012; №23231 від 30.11.2012; №1138 від 31.08.2012; №1138 від 31.08.2012; № 20209 від 31.10.2012; № 23230 від 30.11.2012.

Крім того, журналом технічного обслуговування устаткування ПП Випробувальний Центр Тест , в якому керівник групи з підготовки та проведення випробувань ОСОБА_4 відмічав виконання робіт спеціалістами ТОВ Спецекспертгруп з обслуговування системи паливоподачі випробувальних печей (горизонтальної, вертикальної та спеціальної) також підтверджується виконання вказаних договорів (т.І, ас.135-141).

При цьому, ТОВ Спецекспертгруп на виконання пункту 2.2. договорів виставляло позивачу за проведені роботи рахунки-фактури: № №1017 від 31.08.2012; № 20207 від 31.10.2012; №23226 від 30.11.2012; № 10038 від 31.01.2013; №1016 від 31.08.2012; № 20208 від 31.10.2012; №23228 від 30.11.2012; №20018 від 28.09.2012; №20212 від 31.10.2012; № 23227 від 30.11.2012; № 10039 від 31.01.2013; № 20017 від 28.09.2012; № 23229 від 30.11.2012; № 20403 від 31.12.2012; №1130 від 31.08.2012; № 20210 від 31.10.2012; № 23231 від 30.11.2012; № 1138 від 31.08.2012; № 20209 від 31.10.2012; № 23230 від 30.11.2012; №20016 від 28.09.2012; № 20214 від 31.10.2012; № 23232 від 30.11.2012; № 10040 від 31.01.2013; № 1121 від 31.08.2012; № 23217 від 30.11.2012; №20015 від 28.09.2012; № 20213 від 31.10.2012; № 23233 від 31.11.2012.

Також судом було встановлено, що між ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) та ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) здійснювалися інші господарські операції на підставі наступних первинних документів:

1)договору від 31.07.2012 №БС-300/07/12, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець бере на себе зобов`язання вивозити будівельне сміття (сміття після проведення випробувань у випробувальному центрі, що розташований за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична,8) згідно потреби (п.1.1 договору). Істотними умовами договору визначено, що виконавець виконує умови договору згідно заявки на виконання робіт замовника, вартість робіт в кожному конкретному випадку встановлюється у відповідності до окремих рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

На підставі відповідних рахунків-фактур проведено відповідні роботи: рахунки №№1014 від 31.08.2012; №20012 від 28.09.2012; № 20201 від 31.10.2012; № 23218 від 30.11.2012; № 23219 від 30.11.2012; № 10037 від 31.01.2013.

З матеріалів справи слідує, що у період серпня 2012- січня 2013 року отримані та підписані акти здачі-прийняття робіт по договору від 31.07.2012 №БС-300/07/12: №1014 від 31.08.2012; № 20012 від 28.09.2012; № 20201 від 31.10.2012; № 23218 від 30.11.2012; № 23219 від 30.11.2012; № 10037 від 31.01.2013.

2) договорів від 31.07.2012 № В8-303/07/12 та від 31.07.2012 № В12-303/07/12, відповідно до яких ПП Випробувальний Центр Тест (орендар) бере у тимчасове платне користування у ТОВ Спецекспертгруп (орендодавець) вентилятор №8 та № 12 центробіжної дії на фундаментній рамі з системними повітропроводами відповідно(п.1.1 договору).

Відповідно до п.4.2 вказаних договорів термін оренди діє з 31.07.2012 по 31.12.2012, з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання та за його промисловою необхідністю. На виконання п.5.1 договорів від 31.07.2012 № В8-303/07/12 та № В12-303/07/12, згідно якого розмір орендних платежів в кожному конкретному випадку встановлюється у відповідності до окремих рахунків-фактур, ТОВ Спецекспертгруп виставило позивачу наступні рахунки-фактури за користування обладнанням: №1210 від 31.08.2012; № 1211 від 31.08.2012; № 20206 від 31.10.2012; № 23224 від 30.11.2012; №23223 від 30.11.2012; № 1149 від 31.08.2012; № 20204 від 31.10.2012; № 20205 від 31.10.2012; № 23221 від 30.11.2012; № 23222 від 30.11.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами також на підтвердження виконання умов договорів від 31.07.2012 № В8-303/07/12 та від 31.07.2012 № В12-303/07/12 було підписано акти здачі-прийняття робіт №1210 від 31.08.2012;№1211 від 31.08.2012; №20206 від 31.10.2012; №23224 від 30.11.2011; № 23223 від 30.11.2012; № 1149 від 31.08.2012; № 20204 від 31.10.2012; № 20205 від 31.10.2012; № 23221 від 30.11.2012; № 23222 від 30.11.2012.

3) договорів від 30.07.2012 №НГ-302/07/12 та від 31.07.2012 № ПК-301/07/12, відповідно до яких орендодавець ТОВ Спецекспертгруп (орендодавець) передає ПП Випробувальний Центр Тест (орендар) бере у тимчасове платне користування пневматичні гільйотинні ножниці та пневматичну компресорну станцію з відбійними молотками. Відповідно до п.4.2 термін дії оренди діє з 31.07.2012 по 31.12.2012, з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання та за його промисловою необхідністю.

На виконання п.5.1 договорів від 30.07.2012 №НГ-302/07/12 та № ПК-301/07/12, згідно якого розмір орендних платежів в кожному конкретному випадку встановлюється у відповідності до окремих рахунків-фактур або згідно актів виконаних робіт, ТОВ Спецекспертгруп виставило позивачу наступні рахунки-фактури за користування обладнанням: №1201 від 31.08.2012; № 120014 від 28.09.2012; № 20203 від 31.10.2012; №23220 від 30.11.2012; №23216 від 30.11.2012; № 20401 від 31.12.2012; № 1015 від 31.08.2012; № 20013 від 28.09.2012; № 20202 від 31.10.2012; № 23225 від 30.11.2012; №20402 від 31.12.2012.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами також на підтвердження виконання умов договорів від 30.07.2012 №НГ-302/07/12 та ПК-301/07/12 було підписано акти здачі-прийняття робіт №1201 від 31.08.2012; № 120014 від 28.09.2012; № 20203 від 31.10.2012; №23220 від 30.11.2012; №23216 від 30.11.2012; № 20401 від 31.12.2012; № 1015 від 31.08.2012; № 20013 від 28.09.2012; № 20202 від 31.10.2012; № 23225 від 30.11.2012; №20402 від 31.12.2012.

Відповідно до довідки Броварської філії ПАТ Укрінбанк від 14.06.2013 №615 позивачем проведено оплату за виконані ТОВ Спецекспертгруп роботи за вказаними договорами (т.І, а.с. 133-134).

По операціях з придбання робіт ТОВ Спецекспертгруп , вказане підприємство, відповідно сформувало відповідні податкові накладні, за якими позивач формував податковий кредит, а саме:

№36 від 31.08.2012 на суму 42350 грн . в т.ч. ПДВ на суму 7058,33 грн . ;

№ 50 від 31.10.2012 на суму 42750 грн. в т.ч. ПДВ на суму 7125 грн.;

№70 від 30.11.2012 на суму 42850 грн. в т.ч. ПДВ на суму 7141,67 грн.;

№38 від 31.01.2013 на суму 21016 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3502,67 грн.;

№ 37 від 31.08.2012 на суму 18400 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3066,67 грн.;

№ 51 від 31.10.2012 на суму 24710 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4118,33 грн.;

№ 72 від 30.11.2012 на суму 26890 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4481,67 грн.;

№20 від 28.09.2012 на суму 26500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4416,67 грн.;

№55 від 31.10.2012 на суму 25350 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4225 грн.;

№ 71 від 30.11.2012 на суму 29560 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4926,67 грн.;

№39 від 31.01.2013 на суму 26500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4416,67 грн.;

№ 19 від 28.09.2012 на суму 28600 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4766,67 грн.;

№73 від 30.11.2012 на суму 43120 грн. в т.ч. ПДВ на суму 7186,67 грн.;

№ 58 від 321.12.2012 на суму 8050 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1341,67 грн.;

№39 від 31.08.2012 на суму 9850 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1641,67 грн.;

№53 від 31.10.2012 на суму 22680 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3780 грн.;

№75 від 30.11.2012 на суму 29100 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4850 грн.;

№40 від 31.08.2012 на суму 19750 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3291,67 грн.;

№52 від 31.10.2012 на суму 20870 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3478,33 грн.;

№74 від 30.11.2012 на суму 28790 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4798,33 грн.;

№18 від 28.09.2012 на суму 38124 грн. в т.ч. ПДВ на суму 6354 грн.;

№57 від 31.10.2012 на суму 27450 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4575 грн.;

№76 від 30.11.2012 на суму 32500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5416,67 грн.;

№40 від 31.01.2013 на суму 38124 грн. в т.ч. ПДВ на суму 6354 грн.;

№38 від 31.08.2012 на суму 18630 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3105 грн.;

№ 61 від 30.11.2012 на суму 33680 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5613,33 грн.;

№17 від 28.09.2012 на суму 28248 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4708 грн.;

№56 від 31.10.2012 на суму 27200 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4533,33 грн.;

№ 77 від 30.11.2012 на суму 39870 грн. в т.ч. ПДВ на суму 6645 грн.;

№ 34 від 31.08.2012 на суму 29360 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4893,33 грн.;

№ 14 від 28.09.2012 на суму 20968 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3494,67 грн.;

№44 від 31.10.2012 на суму 30280 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5046,67 грн.;

№ 62 від 30.11.2012 на суму 29900 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4983,33 грн.;

№ 63 від 30.11.2012 на суму 29460 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4910 грн.;

№37 від 31.01.2013 на суму 29360 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4893,33 грн.;

№43 від 31.08.2012 на суму 19500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3250 грн.;

№44 від 31.08.2012 на суму 19500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3250 грн.;

№49 від 31.10.2012 на суму 38650 грн. в т.ч. ПДВ на суму 6441,67 грн.;

№67 від 30.11.2012 на суму 21980 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3663,33 грн.;

№ 68 від 30.12.2012 на суму 21980 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3663,33 грн.;

№42 від 31.08.2012 на суму 41000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 6833,33 грн.;

№47 від 31.10.2012 на суму 20500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3416,67 грн.;

№48 від 31.10.2012 на суму 20500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3416,67 грн.;

№65 від 30.11.2012 на суму 22150 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3691,67 грн.;

№66 від 30.11.2012 на суму 22150 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3691,67 грн.;

№41 від 31.08.2012 на суму 29100 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4850 грн.;

№16 від 28.09.2012 на суму 19000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3166,67 грн.;

№46 від 31.10.2012 на суму 29250 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4875 грн.;

№64 від 30.11.2012 на суму 29250 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4875 грн.;

№60 від 30.11.2012 на суму 25110 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4185 грн.;

№56 від 31.12.2012 на суму 25450 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4241,67 грн.;

№ 35 від 31.08.2012 на суму 31560 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5260 грн.;

№15 від 28.09.2012 на суму 31560 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5260 грн.;

№45 від 31.10.2012 на суму 31810 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5301,67 грн.;

№69 від 30.11.2012 на суму 31660 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5276,67 грн.;

№57 від 31.12.2012 на суму 26500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4416,67 грн.

Придбання у ТОВ Спецекспертгруп робіт/послуг відбувалося у межах діяльності позивача, а саме здійснення випробувань за замовленнями ПАТ Завод Екватор , ТОВ НВП Спецматеріали , ТОВ Обіофілія Житомирський завод ізоляційних матеріалів, ПАТ ВЗП`Хміль , ТОВ Запорізький завод кольорових металів , ПАТ Завод засобів механізації аеропортів , ТОВ Холстачер , ТОВ Хай Тек , ТОВ СТАБ Груп , ДП Кнауф Маркетинг Баупродукти , ПП Укртеплогідроізоляція , ТОВ Імпекс ЛЛС та інші ( т.ІІІ, а.с.8-250, т.ІV, т. V, т. VІ, т. VІІ).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо підстав проведення виїзної позапланової документальної перевірки позивача, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 28.03.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

Вичерпний перелік для проведення документальної перевірки визначений ст. 78 Податкового кодексу України.

Як вбачається з наказу Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 29.03.2013 №343, направлення на проведення перевірки від 02.04.2013 №309 та з Акту перевірки від 15.04.2013 №344/22-5/34837918, перевірка позивача проводилась на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Отже, основною умовою для проведення перевірки відповідно до п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є факт отримання судового рішення чи постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, про призначення перевірки.

На вимогу суду, відповідачем було надано належним чином засвідчені документи, що стали підставою для проведення перевірки ПП Випробувальний Центр Тест з питань дотримання вимог законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Спецекспертгруп за період з 30.08.2011 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт від 15.04.2013 № 344/22-5/34837918 (т.ІХ, ас.75-88).

Відповідно до листа вих.№ 33717/09 від 18.03.2013 слідчим відділом ДПІ у Печерському районі м. Києва направлено на адресу Броварської ОДПІ у Київській області ДПС постанову про призначення документальної позапланової перевірки фінансового господарської діяльності позивача (т.ІХ, а.с.79).

Так, відповідно до постанови слідчого відділу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013, старший слідчий СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС старший лейтенант податкової міліції Безпалов О.О., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратурою Печерського району м. Києва за № 42013110060000070 від 17.01.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.5 ст.191 КК України постановив призначити по кримінальному провадженню № 42013110060000070 податкову перевірку ПП Випробувальний Центр Тест (код ЄДРПОУ 34837918) за період діяльності з 01.01.2011 по 31.01.2013, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ Спецекстпертгруп код ЄДРПОУ 37849140 в ході якої встановити повноту та достовірність сплати податків на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету. Проведення перевірки доручити співробітникам Броварської ОДПІ Київської області ДПС.

До вказаної постанови долучено протокол допиту свідка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 15.02.2013 у досудовому розслідуванню № 42013110060000070.

Таким чином, враховуючи надходження на адресу Броварської ОДПІ Київської області ДПС постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС старшого лейтенанта податкової міліції Безпалова О.О від 15.03.2013, відповідачем було правомірно проведено позапланову виїзну перевірку ПП Випробувальний Центр Тест .

Отже, викладеним спростовуються твердження позивача про відсутність підстав у податкового органу на проведення позапланової перевірки.

Щодо прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 №0002082203 та №0002092203, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, вказані вище податкові повідомлення-рішення прийняті у зв`язку з придбанням позивачем у ТОВ Спецекстпертгруп послуг на профілактичне обслуговування випробувального обладнання, на вивіз сміття та послуг з оренди обладнання.

На думку посадової особи відповідача, контрагент позивача як постачальник має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Так, при проведенні документальної перевірки позивача Броварська ОДПІ Київської області ДПС отримала копію протоколу допиту гр. ОСОБА_1 , який згідно установчих документів являється засновником та керівником ТОВ Спецекстпертгруп .

Згідно з вказаним протоколом допиту ОСОБА_1 пояснив, що приблизно в грудні 2011 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_5 з пропозицією зареєструвати на його ім`я декілька підприємств, про які йому стало відомо від працівників податкової міліції, в тому числі ТОВ Спецекстпертгруп . ОСОБА_1 погодився зареєструвати на своє ім`я вказане вище підприємство. Після цього він разом із ОСОБА_5 їздив до нотаріуса та у банк, де підписав документи, значення яких він не розумів. Хто займався оформленням реєстраційних документів ОСОБА_1 не відомо. Будь-якого майна чи грошових коштів до статутного фонду ТОВ Спецекстпертгруп він не вносив, оскільки наміру на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Спецекстпертгруп він не мав, дане підприємство зареєстрував з метою отримання грошової винагороди без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

У зв`язку з зазначеним вище, податковий орган вважає, що не маючи на те законних підстав та повноважень, не встановлені особи фактично здійснювали функції директора ТОВ Спецекстпертгруп .

Слід зазначити, що первинні документи від імені ТОВ Спецекспертгруп підписував директор ТОВ Спецекспертгруп ОСОБА_2 , що підтверджено матеріалами справи.

При цьому в акті перевірки контролюючого органу, а також у протоколі допиту свідка зазначено про допит ОСОБА_1 , відтак протокол допиту свідка не містить повну та достовірну інформацію щодо керівника ТОВ Спецекспертгруп , яким був ОСОБА_2 . Тобто, прізвище керівника ТОВ "Спецекспертгруп" є іншим, ніж те, що зазначено у протоколі допиту свідка та акті перевірки. Водночас, податковий орган не прийняв до уваги вказані обставини під час проведення перевірки.

Крім того, податковий орган в Акті перевірки зазначає, що згідно податкової звітності ТОВ Спецекстпертгруп у даного суб`єкта господарської діяльності відсутні трудові ресурси, виробничі обладнання, транспортні та торгівельні обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Отже, за результатами перевірки зроблено висновок про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ Спецекстпертгруп .

Суд наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання спірних фінансово-господарських операцій.

Висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Доводи відповідача щодо відсутності технічних можливостей, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов`язаний дослідити первинні документи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ Спецекспертгруп трудових та матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Також, податковий орган вважає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Спецекстпертгруп здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності цим підприємством, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Спецекстпертгруп та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Слід зазначити, що податковий орган в Акті перевірки зазначив, що позивачем до перевірки не надано інформації щодо способу транспортування орендованого обладнання.

Щодо вказаних тверджень відповідача, слід зазначити, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, в частині обов`язковості складання товарно-транспортних накладних станом на час виникнення спірних правовідносин не були чинними на підставі рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.02.2006 №27.

Так, форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерством статистики України від 19.12.1995 №488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля . Однак, даний наказ не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, а тому форма товарно-транспортної накладної не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачалася.

Отже, норми наказу Міністерства транспорту України, Міністерством статистики України від 19.12.1995 №488/346 станом на час виникнення спірних правовідносин носили рекомендаційний характер.

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної не було підставою для не включення сум податку на додану вартість із вартості придбання послуг до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, адже зазначене включення здійснюється на підставі відповідних належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, які в розумінні ст. 9 Закону України №966 та відповідають її вимогам.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ Спецекстпертгруп підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку, а також долученими до матеріалів справи належним чином завірених копій.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, відповідач вважає, що внаслідок здійснення операцій з ТОВ Спецекстпертгруп , позивач завищив витрати з придбанням послуг, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток, а також виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ Спецекстпертгруп , посадова особа податкового органу також дійшла висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів між ПП Випробувальний Центр Тест та ТОВ Спекекспертгруп слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, прийняті податковим органом у зв`язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ Спецекстпертгруп , а також сум податку на додану вартість, сплачених цьому контрагенту у складі ціни придбаних послуг.

Судом встановлено, що факти надання послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ Спецекстпертгруп , недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень щодо визнання правочинів, укладеного між позивачем та вказаним товариством недійсними.

При цьому, щодо тверджень відповідача про наявність протоколу допиту директора ТОВ Спецекспертгруп гр. ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду про надання до суду доказів, відповідачем надано до суду належним чином засвідченої копії вироку від 29.10.2013 Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/23026/13к .

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 757/23026/13к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.; ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

При цьому, Печерський районний суду м. Києва у вироку від 29.10.2013 зазначив, що допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєному визнав та показав, що в грудні 2011 року, він познайомився з раніше невідомим чоловіком на ім`я ОСОБА_5 , який запропонував йому стати директором фірми, на що він погодився. При цьому він не поцікавився, яким видом діяльності буде займатися підприємство, в якому йому запропонували стати директором. Через деякий час він знову зустрівся з вказаним чоловіком та вони разом поїхали на ст. метро Лук`янівська до офісного приміщення нотаріуса, де йому були надані якісь документи щоб заповнити. Що це були за документи, він не знає, оскільки ОСОБА_5 йому нічого не пояснював. За вказані дії, він отримав винагороду в розмірі 200 грн. Згодом він ще декілька раз приїжджав до нотаріуса, де заповняв знову якісь документи, за що отримував грошові кошти, а загалом отримав грошові кошти в розмірі 4000 грн. Окрім цього показав, що, коли йому стало відомо, що він підписує протокол загальних зборів та ще якісь документи, насправді наміру займатись підприємницькою діяльністю в нього не було, він усвідомлював, що насправді функції директора він виконувати не буде і що відомості, які ним заповняються в наданих документах не відповідають дійсності, оскільки ніяких грошових коштів в рахунок статутного фонду товариства він не вносив. Пояснив, що вчинив такі дії у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, так як він на той час ніде не працював і йому потрібні були гроші, а оскільки йому запропонували грошову винагороду, він погодився. У вчиненому щиро кається.

Також, судом вказано, що обвинувачений вважає недоцільним, у відповідності до ст.349 КПК України, досліджувати докази відносно фактичних обставин вчиненого ним діяння. Розуміє, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Слід звернути увагу, що за результатами дослідження вироку Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2013 у справі № 757/23026/13-к по обвинуваченню ОСОБА_2 , судом встановлено, що у межах кримінального провадження не було досліджено конкретних господарських операцій укладених (здійснених) між ТОВ Спецекспертгруп та ПП Випробувальний Центр Тест .

У свою чергу, судом встановлено, що станом на час розгляду справи у суді, відповідно до Закону України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес N 101-ІХ від 18 вересня 2019 року внесено зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25 - 26, ст. 131):

1) статтю 205 виключити.

Отже, фактично відбулася декриміналізація статті 205 Кримінального Кодексу України, за якою було обвинувачено засновника ТОВ Спецекспертгруп ОСОБА_1

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України законодавством передбачено, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, та можуть бути застосовані до іншої особи.

У судовому засіданні також було допитано в якості свідка заступник директора - керівник випробувального центру ПП Випробувального Центру Тест ОСОБА_3, який на підставі наказу директора ПП Випробувальний Центр Тест від 15.06.2012 № 02/06/12 був уповноважений другого першого підпису у всіх фінансово-господарських документах та платіжних банківських документах, який вказав суду наступне.

Так, свідок ОСОБА_3 вказав, що всі первинні документи (договори, акти виконаних робіт) підписувались ним, при цьому підтвердив, що ТОВ Спецекспертгруп виконували всі роботи, визначені договорами.

Стосовно того, хто підписував документи від контрагента, свідок вказав, що документи підписувалися уповноваженою особою ТОВ Спецекспертгруп .

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

З урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 810/4626/13а, судом при новому розгляді даної справи додатково вивчені відповідні первинні документи, їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентомта встановлено наступне.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Спецекстпертгруп підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - податковими накладними, договорами, актами здачі-прийняття робіт, заявками на виконання робіт, рахунками-фактурами, службовими записками. При цьому , податковий орган не вказував ані в акті перевірки ані в ході судового розгляду справи, що вказані документи мають недоілки форми або змісту.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов`язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ Спецекстпертгруп було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагент є окремими суб`єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд зазначає, що в акті перевірки від 15.04.2013 №344/22-5/34837918 суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та ТОВ Спецекстпертгруп , про відсутність використання позивачем отриманих послуг та товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Окрім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ПП Випробувальний Центр Тест наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв`язку з реальністю понесення витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990 (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов`язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд приходить до висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов`язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом. Вказані в акті перевірки недоліки, допущені суб`єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.

Під час складення акта перевірки від 15.04.2013 № 344/22-5/34837918 ці вимоги податковим органом не виконані.

Первинні документи, надані позивачем до перевірки, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені ТОВ Спецекстпертгруп в оплату за надані послуги, є пов`язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0002092203 від 29.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 313688 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу визначення позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ Спецекстпертгруп було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ Спецекспертгруп був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух робіт і послуг дійсно мав місце.

В ході судового розгляду справи представник відповідача не заперечувала тієї обставини, що посадовими особами контролюючого органу не встановлено недоліків первинних бухгалтерських документів, проте, зазначила, що позивачем під час перевірки не було надано технічних паспортів обладнання, або інших документів, що передбачені .

Контролюючий орган не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ Спецекстпертгруп , а також належним чином засвідчені копії договорів, актів здачі-прийняття робіт, заявки на виконання робіт, рахунки-фактури, службові записки, журнали технічного обслуговування устаткувань, які були досліджені судом.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача - ТОВ Спецекстпертгруп був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість (т.І, а.с.57).

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Спецекстпертгруп були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі послуг є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента - ТОВ Спецекстпертгруп , оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання послуг та реальність понесених у зв`язку з цим витрат.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, неправильність визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2294 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.08.2013 №61 (т. І, а.с. 3).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 29.04.2013 №0002082203 та №0002092203.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377; місцезнаходження: 03151, м. Київ. вул. Народного Ополчення, 5А) на користь Приватного підприємства Випробувальний Центр Тест (код ЄДРПОУ 34837918; місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Некрасова, 12) судові витрати у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 18 листопада 2019 р.