Постанова

від 24.06.2020 по справі 810/4626/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4626/13-а Суддя першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на проголошене о 16 годині 50 хвилин рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, повний текст якого складено 18 листопада 2019 року, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Випробувальний Центр Тест до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Приватне підприємство Випробувальний Центр Тест (далі - Позивач, ПП ВЦ Тест ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 року №0002082203 та №0002092203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2019 року касаційну скаргу Броварської ОДПІ задоволено частково - постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

При цьому, суд касаційної інстанції підкреслив, що:

- поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи;

- суди першої та апеляційної інстанцій жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов`язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність;

- з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом;

- суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не з`ясували результатів порушеного кримінального провадження, не перевірили, чи стосується воно господарської діяльності позивача у даній справі за перевірений період, залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами, а також належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом податкових накладних, повноважними особами;

- у матеріалах адміністративної справи відсутнє судове рішення та/або постанова слідчого, прокурора, що стало підставою для проведення перевірки ПП Випробувальний Центр Тест , що не дає можливості в повному обсязі встановити підстави проведення перевірки;

- суди повинні були витребувати у податкового органу, платника податків, органу, що здійснював розслідування кримінальної справи, чи інших органів державної влади належні докази.

У ході нового розгляду судом першої інстанції було замінено відповідача - Броварську ОДПІ на належного - Головне управління ДФС у Київській області, яке, у свою чергу, у подальшому замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Київській області).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року позов задоволено повністю. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачем не надано, а вирок суду стосовно керівника контрагента не може бути свідченням безтоварності господарських операцій з огляду на те, що правовідносини ПП ВЦ Тест з ТОВ Спецекспертгруп у ньому не досліджувалися. Водночас, суд зауважив на наявності у контролюючого органу правових підстав для проведення перевірки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП ВЦ Тест . Свої доводи обґрунтовує тим, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства за наявності на те правових підстав. Крім того, наголошує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано фіктивний характер ТОВ Спецекспертгруп , що встановлено вироком суду, який набрав законної сили, а також відсутність в останнього виробничих потужностей і ресурсів для здійснення господарської діяльності. Окремо звертає увагу, що відсутність товарно-транспортних накладних також свідчить про непідтвердження руху товарно-матеріальних цінностей.

Після усунення визначених в ухвалі від 06.02.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.03.2020 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 року заяву ПП Випробувальний Центр Тест про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину задоволено та продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

У подальшому розгляд справи призначено на 24.06.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП Випробувальний Центр Тест просить відмовити у задоволенні вимог Відповідача у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, ГУ ДПС у Київській області було пропущено строк подання апеляційної скарги, по-друге, предметом даної справи не охоплюються питання правомірності проведення перевірки, по-третє, посилання Апелянта на вирок суду є безпідставним, позаяк приписи ст. 61 Конституції України встановлюють принцип індивідуальної відповідальності, а до обов`язку платника податків не входить перевірка установчих документів контрагента та його виробничі ресурси і матеріальну базу, по-четверте, використання Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7 є недоречним, оскільки остання не регулює питання сплати податків, по-п`яте, належним чином оформленими первинними документами підтверджується реальність господарських операцій, а відсутність товарно-транспортних накладних не є свідченням їх безтоварності.

У судовому засіданні представники Апелянта доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю.

Представники Позивача наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що квітні 2014 року працівниками Броварської ОДПІ на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 29.03.2013 року №343 (т. 1 а.с. 17) та направлення від 02.04.2013 року №309 (т. 1 а.с. 18) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ВЦ Тест з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Спецекспертгруп за період з 30.08.2011 року по 31.01.2013 року.

У ході перевірки встановлено:

- згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочини між ПП Випробувальний Центр Тест та ТОВ Спецекспертгруп на загальну суму 1 549 000,00 грн., у т. ч. ПДВ - 258 166,71 грн.;

- порушено п.п.1.2 п. 1, п.п.2.1, п.п.2.4, п.п.2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704;

- у порушення п. 8 розділу 3 Порядку про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 року за №197/18935, ПП Випробувальний Центр Тест невірно визначено суму податкового зобов`язання;

- у порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ, Позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 258 167,00 грн.;

- у порушення п. 44.1 ст. 44, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ, Позивачем занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 250 950,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.04.2013 року №344/22-5/34837918 (т. 1 а.с. 19-33).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Броварською ОДПІ 29.04.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0002082203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 322 709,00 грн., у тому числі за основним платежем - 258 167,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 64 542,00 грн. (т. 1 а.с. 34);

- форми Р №0002092203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 313 688,00 грн., у тому числі за основним платежем - 250 950,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 62 738,00 грн. (т. 1 а.с. 35).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив, що ПП ВЦ Тест мало господарські відносини з ТОВ Спецекспертгруп па підставі указаних договорів:

1) договір від 31.07.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ГВП1/2-305/07/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (горизонтальної випробувальної печі) ;

2) договір від 31.07.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ГВП1/2-307/07/12-Д на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (горизонтальної випробувальної печі);

3) договір від 31.08.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ГВП1/2-306/08/12-В на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (горизонтальної випробувальної печі);

4) договір від 31.08.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ВВП1/2-308/08/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (вертикальної випробувальної печі);

5) договір від 31.07.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ВВП1/2-310/07/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (вертикальної випробувальної печі);

6)договір від 31.07.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № ВВП1/2-309/07/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання (вертикальної випробувальної печі);

7) договір від 31.08.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № СВП2-311/08/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання( спеціальної випробувальної печі);

8) договір від 31.07.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № СВП2-313/07/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання ( спеціальної випробувальної печі);

9) договір від 31.08.2012 року між ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) та ПП Випробувальний Центр Тест (замовник) № СВП2-312/08/12-П на профілактичне обслуговування випробувального обладнання ( спеціальної випробувальної печі).

За умовами даних договорів замовник замовляє, а виконавець бере на себе зобов`язання виконувати роботи по профілактичному огляду, ремонту та налагодження системи паливоподачі обладнання для вогневих випробувань Горизонтальної випробувальної печі ГВП-1 №2 (договори п.1-3), Вертикальної випробувальної печі ВВП-1№2 (договори п.4-6), Спеціальної випробувальної печі №2 (договори п.7-9) згідно потреби замовника.

Відповідно до п. 3.1 указаних договорів виконавець виконує роботи згідно заявки на виконання робіт замовника.

Пунктом 2.2 даних договорів передбачено, що вартість робіт по технічному обслуговуванню в кожному конкретному випадку встановлюється у відповідності до окремих рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

На підставі службових записок спеціалістів щодо несправності обладнання, на виконання п. 3.1 Договорів керівництво ПП Випробувальний Центр Тест надавало до ТОВ Спецекспертгруп відповідні заявки на проведення профілактичного обслуговування обладнання.

Судом першої інстанції також встановлено, що наприкінці 2012 року - на початку 2013 року на виконання вищевказаних договорів отримані та підписані акти здачі-прийняття робіт: акти №1017 від 31.08.2012 року,№20207 від 31.10.2012 року; №23226 від 30.11.2012 року; №10038 від 31.01.2013 року; №1016 від 31.08.2012 року; №20208 від 31.10.2012 року; № 23228 від 30.11.2012 року; № 20018 від 28.09.2012 року; №20212 від 31.10.2012 року; № 23227 від 30.11.2012 року; № 10039 від 31.01.2013 року; № 20017 від 28.09.2012 року; № 23229 від 30.11.2012 року; № 200403 від 31.12.2012 року; №1130 від 31.08.2012 року; № 20210 від 31.10.2012 року; №23231 від 30.11.2012 року; №1138 від 31.08.2012 року; №1138 від 31.08.2012 року; № 20209 від 31.10.2012 року; № 23230 від 30.11.2012 року.

Крім того, відомостями журналу технічного обслуговування устаткування ПП ВЦ Тест , в якому керівник групи з підготовки та проведення випробувань ОСОБА_1 відмічав виконання робіт спеціалістами ТОВ Спецекспертгруп з обслуговування системи паливоподачі випробувальних печей (горизонтальної, вертикальної та спеціальної), на переконання суду першої інстанції, також підтверджується виконання вказаних договорів (т. 1 а.с. 135-141).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Спецекспертгруп на виконання пункту 2.2. договорів виставляло ПП ВЦ Тест за проведені роботи рахунки-фактури: № 1017 від 31.08.2012 року; № 20207 від 31.10.2012 року; №23226 від 30.11.2012 року; № 10038 від 31.01.2013 року; №1016 від 31.08.2012 року; № 20208 від 31.10.2012 року №23228 від 30.11.2012 року; №20018 від 28.09.2012 року; №20212 від 31.10.2012 року; № 23227 від 30.11.2012 року; № 10039 від 31.01.2013 року; № 20017 від 28.09.2012 року; № 23229 від 30.11.2012 року; № 20403 від 31.12.2012 року; №1130 від 31.08.2012 року; № 20210 від 31.10.2012 року; № 23231 від 30.11.2012 року; № 1138 від 31.08.2012 року; № 20209 від 31.10.2012 року; № 23230 від 30.11.2012 року; №20016 від 28.09.2012 року; № 20214 від 31.10.2012 року; № 23232 від 30.11.2012 року; № 10040 від 31.01.2013 року; № 1121 від 31.08.2012 року; № 23217 від 30.11.2012 року; №20015 від 28.09.2012 року; № 20213 від 31.10.2012 року; № 23233 від 31.11.2012 року.

Також судом першої інстанції було встановлено, що між ПП ВЦ Тест (замовник) та ТОВ Спецекспертгруп (виконавець) здійснювалися інші господарські операції на підставі наступних первинних документів:

1) договору від 31.07.2012 року №БС-300/07/12, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець бере на себе зобов`язання вивозити будівельне сміття (сміття після проведення випробувань у випробувальному центрі, що розташований за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична,8) згідно потреби (п.1.1 договору). Істотними умовами договору визначено, що виконавець виконує умови договору згідно заявки на виконання робіт замовника, вартість робіт в кожному конкретному випадку встановлюється у відповідності до окремих рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

На підставі відповідних рахунків-фактур, як зазначено судом першої інстанції, проведено відповідні роботи: рахунки №№1014 від 31.08.2012 року; №20012 від 28.09.2012 року; № 20201 від 31.10.2012 року; № 23218 від 30.11.2012 року; № 23219 від 30.11.2012 року; № 10037 від 31.01.2013 року. Крім того, у період серпень 2012 - січень 2013 року отримані та підписані акти здачі-прийняття робіт по договору від 31.07.2012 року №БС-300/07/12: №1014 від 31.08.2012 року; № 20012 від 28.09.2012 року; № 20201 від 31.10.2012 року; № 23218 від 30.11.2012 року; № 23219 від 30.11.2012 року; № 10037 від 31.01.2013 року;

2) договорів від 31.07.2012 року № В8-303/07/12 та від 31.07.2012 року № В12-303/07/12, відповідно до яких ПП ВЦ Тест (орендар) бере у тимчасове платне користування у ТОВ Спецекспертгруп (орендодавець) вентилятор №8 та № 12 центробіжної дії на фундаментній рамі з системними повітропроводами відповідно (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 вказаних договорів, як встановлено Київським окружним адміністративним судом, термін оренди діє з 31.07.2012 року по 31.12.2012 року, з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання та за його промисловою необхідністю. На виконання п.5.1 договорів від 31.07.2012 року № В8-303/07/12 та № В12-303/07/12, згідно якого розмір орендних платежів в кожному конкретному випадку встановлюється у відповідності до окремих рахунків-фактур, ТОВ Спецекспертгруп виставило ПП ВЦ Тест наступні рахунки-фактури за користування обладнанням: №1210 від 31.08.2012 року; № 1211 від 31.08.2012 року; № 20206 від 31.10.2012 року; № 23224 від 30.11.2012 року; №23223 від 30.11.2012 року; № 1149 від 31.08.2012 року; № 20204 від 31.10.2012 року; № 20205 від 31.10.2012 року; № 23221 від 30.11.2012 року; № 23222 від 30.11.2012 року.

При цьому, судом першої інстанції також встановлено, що сторонами також на підтвердження виконання умов договорів від 31.07.2012 року № В8-303/07/12 та від 31.07.2012 року № В12-303/07/12 було підписано акти здачі-прийняття робіт №1210 від 31.08.2012 року;№1211 від 31.08.2012 року; №20206 від 31.10.2012 року; №23224 від 30.11.2012 року; № 23223 від 30.11.2012 року; № 1149 від 31.08.2012 року; № 20204 від 31.10.2012 року; № 20205 від 31.10.2012 року; № 23221 від 30.11.2012 року; № 23222 від 30.11.2012 року;

3) договорів від 30.07.2012 року №НГ-302/07/12 та від 31.07.2012 року № ПК-301/07/12, відповідно до яких орендодавець ТОВ Спецекспертгруп (орендодавець) передає ПП ВЦ Тест (орендар) бере у тимчасове платне користування пневматичні гільйотинні ножниці та пневматичну компресорну станцію з відбійними молотками. Відповідно до п. 4.2 термін дії оренди діє з 31.07.2012 року по 31.12.2012 року, з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання та за його промисловою необхідністю.

На виконання п. 5.1 договорів від 30.07.2012 року №НГ-302/07/12 та № ПК-301/07/12, згідно якого розмір орендних платежів в кожному конкретному випадку встановлюється у відповідності до окремих рахунків-фактур або згідно актів виконаних робіт, ТОВ Спецекспертгруп , як встановлено судом першої інстанції, виставило ПП ВЦ Тест наступні рахунки-фактури за користування обладнанням: №1201 від 31.08.2012 року; № 120014 від 28.09.2012 року; № 20203 від 31.10.2012 року; №23220 від 30.11.2012 року; №23216 від 30.11.2012 року; № 20401 від 31.12.2012 року; № 1015 від 31.08.2012 року; № 20013 від 28.09.2012 року; № 20202 від 31.10.2012 року; № 23225 від 30.11.2012 року; №20402 від 31.12.2012 року.

Матеріалами справи, на переконання суду першої інстанції, підтверджено, що сторонами також на підтвердження виконання умов договорів від 30.07.2012 року №НГ-302/07/12 та ПК-301/07/12 було підписано акти здачі-прийняття робіт №1201 від 31.08.2012 року; № 120014 від 28.09.2012 року; № 20203 від 31.10.2012 року; №23220 від 30.11.2012 року; №23216 від 30.11.2012 року; № 20401 від 31.12.2012 року; № 1015 від 31.08.2012 року; № 20013 від 28.09.2012 року; № 20202 від 31.10.2012 року; № 23225 від 30.11.2012 року; №20402 від 31.12.2012 року.

Відповідно до довідки Броварської філії ПАТ Укрінбанк від 14.06.2013 року №615 Позивачем проведено оплату за виконані ТОВ Спецекспертгруп роботи за вказаними договорами (т. 1 а.с. 133-134).

По операціях з придбання робіт і послуг у ТОВ Спецекспертгруп Позивачем на підставі наявних у матеріалах справи податкових накладних сформовано податковий кредит (т. 1 а.с. 194, 199, 204, 209, 216, 221, 226, 233, 238, 243, 248, т. 3 а.с. 5, 10, 15, 22, 27, 32, 39, 44, 49, 56, 61, 68, 73, 78, 83, 90, 95, 100, 107, 112, 117, 122, 127, 132, 141, 146, 151, 156, 161, 170, 175, 180, 185, 190, 200, 205, 210, 215, 220, 225, 234, 239, 244, 249, т. 3 а.с. 4).

Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що придбання у ТОВ Спецекспертгруп робіт/послуг відбувалося у межах діяльності ПП ВЦ Тест , а саме здійснення випробувань за замовленнями ПАТ Завод Екватор , ТОВ НВП Спецматеріали , ТОВ Обіофілія Житомирський завод ізоляційних матеріалів, ПАТ ВЗП`Хміль , ТОВ Запорізький завод кольорових металів , ПАТ Завод засобів механізації аеропортів , ТОВ Холстачер , ТОВ Хай Тек , ТОВ СТАБ Груп , ДП Кнауф Маркетинг Баупродукти , ПП Укртеплогідроізоляція , ТОВ Імпекс ЛЛС та інші ( т. 3 а.с. 8-250, т.т. 4-7).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ПП ВЦ Тест з ТОВ Спецекспертгруп немає. При цьому, суд наголосив на тому, що контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень хоча й проведено перевірку у відповідності до вимог чинного законодавства, однак не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Спецекспертгруп й попри те, що керівник вказаного товариства визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, однак у вироку суду відомості щодо фіктивних правовідносин даного підприємства з ТОВ Спецекспертгруп відсутні.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України у редакції, яка була чинною на момент проведення перевірки, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, листом № 33717/09 від 18.03.2013 року слідчим відділом ДПІ у Печерському районі м. Києва направлено на адресу Броварської ОДПІ постанову про призначення документальної позапланової перевірки фінансового господарської діяльності ПП ВЦ Тест (т. 9 а.с.79). В указаній постанові слідчого відділу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 року, зазначено, що старший слідчий СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС старший лейтенант податкової міліції Безпалов О.О., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратурою Печерського району м. Києва за № 42013110060000070 від 17.01.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212, ч. 5 ст.191 КК України, постановив призначити по кримінальному провадженню № 42013110060000070 податкову перевірку ПП Випробувальний Центр Тест (код ЄДРПОУ 34837918) за період діяльності з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ Спецекстпертгруп код ЄДРПОУ 37849140, в ході якої встановити повноту та достовірність сплати податків на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету. Проведення перевірки згідно даної постанови доручено співробітникам Броварської ОДПІ Київської області ДПС.

Викладене, у свою чергу, свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про те, що документальна виїзна позапланова перевірка підприємства була проведена контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Разом з тим, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо документального підтвердження реальності господарських операцій між ПП ВЦ Тест і ТОВ Спецекспертгруп , судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, як вірно звернув увагу Апелянт, однак що було залишено поза увагою судом першої інстанції, на переконання судової колегії, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Спецекспертгруп , які б давали право на формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за результатами господарських відносин з даним підприємством, оскільки подані на підтвердження виконання зобов`язань документи містять недоліки, а саме - підписані особою, щодо якої встановлено відсутність участі у господарській діяльності підприємства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, всі документи у період, що був предметом перевірки, підписані від імені ТОВ Спецекспертгруп нібито його директором - ОСОБА_2. Однак, наданого на вимогу суду першої інстанції та наявного у матеріалах справи вироку Печерського районного суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №757/23026/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України (т. 9 а.с. 40-46), яким останнього визнано винним у скоєнні вказаних злочинів, встановлено факт фіктивності ТОВ Спецекспертгруп та зазначено про відсутність участі ОСОБА_2 у господарській діяльності вказаного суб`єкта підприємницької діяльності. При цьому, зі змісту вказаного вироку вбачається, що фіктивність даного підприємства встановлена з моменту його створення, тобто з грудня 2011 року, у той час як документи про нібито здійснення господарської операції з ПП ВЦ Тест складені у серпні 2012 року - січні 2013 року.

У контексті наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Указаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2019 року у справі №815/5845/16, від 16.04.2019 року у справі 804/8168/15 та від 10.10.2019 року у справі №826/5966/16.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період, свідчать про нереальність господарських операцій.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також той факт, що надані ПП ВЦ Тест первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ Спецекспертгруп підписані від імені директора особою, яка не брала участі у господарські діяльності підприємства, факт здійснення фіктивної діяльності якого в указаний період встановлено вироком суду, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження Апелянта про те, що надані Позивачем докази не вважаються належними та такими, що підтверджують факт придбання ПП ВЦ Тест робіт і послуг у вказаного контрагента.

Отже, на ПП ВЦ Тест взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 року у справі №804/6171/13-а.

Наведеним, на переконання судової колегії, спростовується й твердження Київського окружного адміністративного суду про те, що на момент укладення договорів ПП ВЦ Тест не могло бути обізнане про можливий фіктивний характер ТОВ Спецекспертгруп , адже фіктивний характер суб`єкта підприємницької діяльності перебуває поза межами правового поля ведення податкового обліку.

Щодо твердження суду першої інстанції про декриміналізацію статті 205 Кримінального кодексу України і, як наслідок, відсутність підстав для врахування вироку Печерського районного суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №757/23026/13-к, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно Закону України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес , який набрав чинності 25.09.2019 року, виключена стаття 205 Кримінального кодексу України.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Оскільки вирок Печерського районного суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі № 757/23026/13-к, який набрав законної сили 29.11.2013 року, є чинним, тому обставини встановлені у зазначеній кримінальній справі повинні враховуватися при розгляді цієї справи.

Наведений висновок щодо застосування положень Закону України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 826/17813/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента платника податків, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №826/14465/13-а.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що формально складені та підписані на папері між ПП ВЦ Тест і ТОВ Спецепсертгруп первинні документи містять всі передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні реквізити.

При цьому, у своїй сукупності висновок щодо виключно документального оформлення досліджуваних господарських операцій підтверджується й тим, що, за даними податкового органу, у ТОВ Спецекспертгруп відсутні трудові і виробничі потужності для виконання господарських зобов`язань перед ПП ВЦ Тест .

До того ж, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що наявна у матеріалах справи копія журналу технічного обслуговування устаткування (т. 1 а.с. 135-141) не може підтверджувати виконання робіт з обслуговування обладнання саме працівниками ТОВ Спецекспертгруп , оскільки містить лише відмітки щодо виконання таких робіт - підписи - без розшифровування відомостей щодо особи (осіб), які такі роботи здійснювали.

Щодо врахування судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_3 в якості доказу щодо реальності господарських операцій з ТОВ Спецекспертгруп , судова колегія вважає за необхідне зауважити, що Відповідачем не заперечується факт підписання первинних документів від імені ПП ВЦ Тест уповноваженою особою Позивача. Проте, підписання таких документів з іншої сторони від імені особи, яка заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ Спецекспертгруп , що також встановлено й вироком суду, який набрав законної сили, унеможливлює надання таким документам юридичної сили первинних.

За таких обставин, на переконання судової колегії, обґрунтована Відповідачем, однак помилково залишена поза увагою суду першої інстанції юридична дефектність первинних документів, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний та фіктивний характер укладених між контрагентами правочинів.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій та факту отримання від контрагента робіт і послуг з огляду на встановлену у ході перевірки контролюючим органом об`єктивну неможливість ТОВ Спецекспертгруп їх надання, а також встановлену вироком суду фіктивного характеру діяльності даного підприємства, що несумісна з легальною діяльністю суб`єкта господарювання реального сектору економіки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПП ВЦ Тест правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за наслідкам відносин з ТОВ Спецекспертгруп , що свідчить про необґрунтованість твердження суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №826/3632/17.

Судова колегія погоджується з посиланням Позивача та суду першої інстанції на те, що встановлення факту його взаємовідносин з фіктивним суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПП ВЦ Тест , однак, відсутність ознак реальності господарських операцій, встановлена вище дефектність первинних документів та їх підписання від імені особи, щодо якої встановлено, у тому числі вироком суду, факт створення ТОВ Спецекспертгруп з метою державної реєстрації фіктивного суб`єкта господарювання не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Також колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних в якості підстави для висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки товарно-транспортні накладні є обов`язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.11.2018 року у справі № 822/6312/15.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що судом не заперечується факт надання Позивачем послуг ПАТ Завод Екватор , ТОВ НВП Спецматеріали , ТОВ Обіофілія Житомирський завод ізоляційних матеріалів, ПАТ ВЗП`Хміль , ТОВ Запорізький завод кольорових металів , ПАТ Завод засобів механізації аеропортів , ТОВ Холстачер , ТОВ Хай Тек , ТОВ СТАБ Груп , ДП Кнауф Маркетинг Баупродукти , ПП Укртеплогідроізоляція , ТОВ Імпекс ЛЛС та іншим. Разом з тим, предметом даної справи є дослідження обставин надання саме ТОВ Спецекспертгруп Позивачу робіт з технічного обслуговування печей і послуг з оренди обладнання, що, як було підкреслено раніше, належними і допустимими доказами не підтверджується.

Щодо посилання ПП ВЦ Тест у відзиві на апеляційну скаргу про пропуск ГУ ДПС у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, в ухвалі від 19.02.2020 року було встановлено, що апеляційна скарга подана у строк, встановлений ст. 295 КАС України, по-друге, апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 06.12.2019 року (т. 9 а.с. 126), у той час як повний текст рішення було виготовлено 18.11.2019 року (т. 9 а.с. 123).

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для формування ПП ВЦ Тест даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Спецекспертгруп з у зв`язку з відсутністю доказів реальності господарських операцій та фіктивністю вказаного суб`єкта господарювання, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Київського окружного адміністративного суду про обґрунтованість позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити повністю.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 24 червня 2020 року.