Постанова

від 28.03.2019 по справі 816/4394/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №816/4394/15

адміністративне провадження №К/9901/27644/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПриватної агрофірми Подоляка на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 (колегія у складі суддів: Філатов Ю.М., Бенедик АЛ., Калиновський В.А.) у справі №816/4394/15 за позовомПриватної агрофірми Подоляка доПолтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватна агрофірма Подоляка звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 01.10.2015 №0001712202.

Позов мотивований тим, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентом ТОВ ОРЦ мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Транспортні засоби, на які було встановлено придбані запчастини, перебувають на балансі позивача та використовуються і беруть участь у сільському господарстві.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 позовні вимоги задоволено.

Постанова мотивована тим, що метою використання техніки є використання її у виробництві сільськогосподарської продукції, тому не позбавляє сільгоспвиробника прав на податковий кредит із сум ПДВ за наслідками придбання запчастин для ремонту техніки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 у даній справі скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2015та прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що запасні частини та шини отримувалися саме для сільськогосподарської техніки, яка йому належить та використовувалася як складова виробничого фактору відповідно до п.209.2 ст. 209 ПК України та призначалася для використання їх для здійснення господарської діяльності, на яку розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ. Аналіз наданих позивачем до суду апеляційної інстанції документів також дозволяє зробити висновок, що автомобілі позашляховик Toyota Land Cruiser та легковий автомобіль Volkswagen Amarok не використовувались безпосередньо у виробництві сільськогосподарської продукції. Крім цього, окремі види отриманих позивачем товарів, зокрема пластиковий дах на кузов, багажник, лебідка електрична, пластикова ванна в кузов пікапа, не можуть вважатись запасними частинами, оскільки їх використання слугує не цілям ремонту, а поліпшенню автомобіля.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 01.10.2015 №0001712202 став акт перевірки позивача працівниками відповідача від 17.09.2015 № 77/16-24-22/24389586, в якому зроблені висновки про порушення п. 198.6 ст. 198, п. 209.2, пп.209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ (скорочена) за березень 2015 року на суму 94375 грн., що призвело до заниження рядка 25.2 податкової декларації з ПДВ (скорочена) за червень 2015 року.

Виявлені порушення пов'язані не підтвердженням використання придбаних запчастин для техніки, яка бере участь у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідно позивачем порушено вимоги статті 209 ПК України щодо правильності використання обраного підприємством спеціального режиму оподаткування.

Судами також встановлено, що позивачем до податкового кредиту березня 2015 року віднесено ПДВ у розмірі 94375 грн., в результаті господарських операцій з придбання на підставі усної домовленості у вказаному періоді у ТОВ ОРЦ запасних частин до автомобілів загальною вартістю 566250 грн. з метою використання у своїй господарській діяльності для ремонту автомобілів марки TOYOTA та VOLSWAGEN, які належать позивачу на праві власності.

Згідно даних переліку (номенклатури) отриманих запасних частин, які зазначені видаткових та податкових накладних, ПАФ Подоляка отримано імпортовані запасні частини до автомобілів: TOYOTA та VOLKSWAGEN .

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ ОРЦ товарів, позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: рахунків-фактури від 03.03.2015 №304188, №304707, видаткових накладних від 24.03.2015т №304188, №304707, №305632 та податкових накладних від 05.03.2015 №5, №4, від 23.03.2015 №12, від 30.03.2015 №18. Розрахунки між позивачем та його контрагентом за придбані у березні 2015 року товари проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Згідно наданого позивачем до матеріалів справи витягу з книги реєстрації доручень, вбачається, що придбані товари отримувалися уповноваженим представником позивача на підставі довіреностей. До матеріалів справи приєднані журнали-ордери по рахунку 20.7 за березень 2015 року та картки складського обліку, з яких вбачається оприбуткування товару. Фактична поставка здійснювалась автотранспортом та за рахунок позивача.

Позивач зазначає, що вищевказані транспортні засоби використовуються позивачем у діяльності агрофірми, а саме: здійснюється доставка запасних частин до сільськогосподарської техніки, об'їзд посівних площ, полів агрофірми, вивезення на поля працівників агрофірми, зокрема, агронома, інженера, бригадирів. Також, вищевказані транспортні засоби використовуються для вивезення працівників охорони, які здійснюються охорону як сільськогосподарської продукції на полях агрофірми так і техніки, для здачі звітності як до податкових органів так і інших державних органів та інше.

Пунктом 209.2. статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України. .

Відповідно до пункту 209.7. статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно абзацу а підпункту 209.15.1. пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит це товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Таким чином при визначені напряму декларування сум ПДВ визначальним є безпосереднє використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, враховуючи вищезазначене та встановлені судами обставини у справі, Суд погоджується з висновком апеляційного суду, не спростованим доводами касаційної скарги, про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем порушено вимоги статті 209 ПК України щодо правильності використання обраного підприємством спеціального режиму оподаткування.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватної агрофірми Подоляка залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду