Постанова

від 20.03.2019 по справі 509/3968/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/268/19

Номер справи місцевого суду: 509/3968/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Павлючук Ю.В.,

учасники справи:

заявник: Приватне підприємство Строй - Сервіс Плюс ,

заінтересована особа - Таїровська селищна рада Овідопольського району Одеської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2016 року, ухваленого суддею Бочаровим А.І.,

встановив:

31.10.2016 року представник заявника ПП Строй-Сервіс Плюс звернувся до суду з заявою, в якій просив суд визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, у вигляді земельної ділянки НОМЕР_2 площею 1,62 га, розташованої на полі АДРЕСА_1, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельної ділянки НОМЕР_3 площею 1,62 га, розташованої на полі АДРЕСА_1, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та передати її у комунальну власність територіальній громаді смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Вимоги заяви представник ПП Строй-Сервіс Плюс мотивував тим, що підприємство є власником земельної ділянки, яка з двох сторін межує з земельними ділянками НОМЕР_3 та НОМЕР_4, які належали ОСОБА_3 З огляду на те, що з 2010 року спірні земельні ділянки не були переоформлені на інших осіб, ПП Строй-Сервіс Плюс вважало, що є підстави вважати, що спадкова справа не заводилась та відкрита після смерті ОСОБА_3 спадщина підлягає визнанню відумерлою.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2016 року заяву ПП Строй-Сервіс Плюс задоволено. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6, у вигляді земельної ділянки НОМЕР_2 площею 1,62 га, розташованої на АДРЕСА_1 цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_5, та земельної ділянки НОМЕР_3 площею 1,62 га, розташованої на АДРЕСА_1 цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_6. Вирішено передати зазначені земельні ділянки у комунальну власність територіальній громаді смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подала особа, яка не приймала участь у розгляді справи - ОСОБА_2, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення при розгляді справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені заяви ПП Строй-Сервіс Плюс про визнання спадщини відумерлою.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що районним судом не було враховано те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення суду ОСОБА_2 була спадкоємцем за заповітом від 04.03.2003 року, за яким померла ОСОБА_3 все своє майно заповіла ОСОБА_2

В судовому засіданні апелянт вказала, що суду довіряє, відводів колегії не має, при цьому заявила клопотання про відкладення справи у зв'язку неможливістю прийняття у судовому засіданні її адвоката.

Представник заявника просив розглядати справу, вважав клопотання про відкладення розгляду справи зловживанням своїми процесуальними правами.

Заслухавши учасників справи, дослідивши клопотання про відкладення справи, колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Справа розглядається тривалий час, до клопотання не додано жодного доказу, щодо неможливості прийняття адвокатом участі у розгляді справи, отже з врахуванням розумності строків розгляду справи, правової визначеності (переглядається рішення ухвалене 06.12.2016 року), слід дійти висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Після вирішення зазначеного клопотання апелянт подала заздалегідь підготовлену заву про відвід колегії, яка мотивована тим, що у апелянта є припущення, про можливу наявність обставин, які можуть вплинути на внутрішнє переконання колегії.

Вказана заява, у відповідності до ч.3 ст.44 та ч.3 ст.39 ЦПК України, була залишена апеляційним судом без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Статтями 1220, 1221 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.1-3 ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Згідно із п.8 ч.2 ст.234 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

У заяві про визнання спадщини відумерлою повинно бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 60337480 від 31.05.2016 року, ПП Строй-Сервіс Плюс є власником земельної ділянки площею 0,1617 га, кадастровий номер НОМЕР_8, за адресою АДРЕСА_2, земельна ділянка НОМЕР_7, яка згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5102925742016 від 04.05.2016 року з двох сторін (від А до Б та від Г до А) межує з земельними ділянками померлої ОСОБА_3 НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

На думку районного суду, вказане свідчить, що ПП Строй-Сервіс Плюс є належним заявником відповідно до вимог ч.1 ст.1277 ЦК України.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.11.2016 року було витребувано із Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Луганській області інформацію про номер та дату актового запису про смерть ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6; витребувано із Головного територіального управління юстиції у Луганській області довідку із Спадкового реєстру щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3; витребувано із Овідіопольської районної державної нотаріальної контори довідку із Спадкового реєстру щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3.

Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 24534/13/31 від 21.11.2016 року, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян наявний актовий запис № 427 про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, складений Кам'янобродським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції 30.07.2010 року.

Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 24535/13/4 від 23.11.2016 року повідомлено, що згідно даних Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 45851013 від 21.11.2016 року інформація про заведення спадкової справи після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, відсутня.

Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 2135/0116 від 14.11.2016 року повідомлено, що за результатами проведення перевірки в Спадковому реєстрі щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, спадкової справи не заводилось, на підтвердження чого суду надана інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 14.11.2016 року № 45775372.

З цих підставі районним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що Кам'янобродським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції складений актовий запис № 427 від 30.07.2010 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки НОМЕР_2 площею 1,62 га, розташованої на полі АДРЕСА_1, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_5, яка належить померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ОД № 020388 від 13.09.2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № ТІ - 4322 - 18;земельної ділянки НОМЕР_3 площею 1,62 га, розташованої на полі АДРЕСА_1, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_6, яка належить померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ОД № 020389 від 13.09.2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № ТІ - 4323 - 18.

Таким чином, суд встановив, що жодні спадкоємці як за законом, так і за заповітом у померлої ОСОБА_3 відсутні, з часу відкриття спадщини сплинув 1 рік та місцезнаходженням спадщини є землі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, що повністю відповідає приписам вищевказаних норм закону, а тому суд першої інстанції вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги, що, районним судом не було враховано те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення суду ОСОБА_2 була спадкоємцем за заповітом від 04.03.2003 року, за яким померла ОСОБА_3 все своє майно заповіла ОСОБА_2, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Суд першої інстанції правильно встановив, що з часу відкриття спадщини сплинув 1 рік, жодні спадкоємці як за законом, так і за заповітом у померлої ОСОБА_3 відсутні, а тому дійшов правильного висновку про визнання спадщини відумерлою.

Крім того, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги спростовуються постановою Одеського апеляційного суду від 27.02.2019 року, якою апелянту відмовлено у визначені додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.7, 367 - 369, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2016 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.03.2019 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева