Постанова

від 26.03.2019 по справі 807/3996/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №807/3996/13-а

адміністративне провадження №К/9901/59526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Буря О.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 (суддя Шешеня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (судді: Довгополов О.М. (головуючий), Святецький В.В., Пліш М.А.) у справі № 807/3996/13-а за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна" про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Ужгородська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства "Весна" (далі - відповідач, Підприємство) про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, що передбачені ст.208 Господарського кодексу України, а саме стягнути з ПП Весна та ТОВ Рейнбоу ЛТД в дохід держави все одержане ними за зобов'язаннями в розмірі 29 793 276,96 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП Весна перераховувались кошти без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України. Підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Виходячи з вищенаведеного ПП Весна здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді, що перевірявся ПП Весна фінансово-господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. Також позивач вказав на те, що договори поставки між відповідачами є нікчемними, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Окрім цього, позивач вказав на те, що правочини порушують публічний порядок, пославшись на статтю 228 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного від 02.11.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2013 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ Рейнбоу ЛТД закрито у зв'язку з ліквідацією вказаного підприємства та відсутністю його правонаступників.

6. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

7. Рішення судів мотивовано тим, що при кваліфікації правочину як нікчемного за ст. 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак листом Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26.12.2016 було повідомлено, що кримінальне провадження щодо директора ПП Весна ОСОБА_5 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення), чим підтверджується відсутність його вини в намірі порушити публічний порядок як представником однієї зі сторін правочинів, укладених з ТОВ Рейнбоу ЛТД . Водночас обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, позивач суду не надав. Твердженнями позивача про те, що ПП Весна здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, суд вважав необґрунтованими, оскільки порушення контрагентом відповідача вимог податкового законодавства не може спричиняти негативні наслідки для нього. Також, на переконання судів, законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів тощо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог контролюючого органу в повному обсязі.

8. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП Весна (постачальник) і ТОВ Рейнбоу ЛТД (покупець) 01.01.2008 уклали договори поставки № Р/2008-1 і № Р/2008-2, відповідно до умов яких постачальник зобов'язувався відвантажити, а покупець прийняти і оплатити товар (бензин марок А-80, А-92, А-95 та дизельне паливо) на загальну суму 29 793 276,96 грн, в тому числі податок на додану вартість 4 965 546,16 грн. Поставка бензину здійснювалася на умовах EXW-склад ВАТ Дніпронафтопродукт (м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11) та вважається переданим в розпорядження покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладеної.

На виконання умов вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, специфікації. Вказані операції були відображені ТОВ Рейнбоу ЛТД в податковому обліку, а саме включено до складу валових витрат суму 24 827 730,80 грн та до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2008 року 4 965 546,16 грн. Також ТОВ Рейнбоу ЛТД перерахувало ПП Весна 38 976 3327,40 грн.

На підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 10.10.2008 у кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора ПП Весна ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України та згідно з наказом Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19.01.2009 № 22 була призначена та проведена невиїзна документальна перевірка ПП Весна з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.2007 по 31.08.2008, за результатами якої був складений акт від 18.02.2009 року № 6/23-50/20459893.

За висновками вказаного акту перевірки у ПП Весна відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Підприємством не було надано первинних документів, які б підтверджували факт придбання товару ПП Весна , його транспортування та приймання. Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Рейнбоу ЛТД перераховувало кошти ПП Весна без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету України. Отже, підприємства уклали правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неправомірність рішення судів першої та апеляційної інстанцій та порушення судами норм матеріального та процесуального права при їх прийнятті, зазначає, що суди безпідставно не взяли до уваги, що під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що договори поставки між ПП Весна і ТОВ Рейнбоу ЛТД є нікчемними, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відсутні первинні документи, які б підтверджували факт придбання, відвантаження, транспортування, прийняття, зберігання.

Вищевказані доводи є аналогічними доводам, що були вказані позивачем в позовній заяві, апеляційних та касаційних скаргах на рішення суду першої інстанції.

11. Підприємством відзиву на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Господарський кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Частина перша статті 207.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

13.1. Частина перша статті 208.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

14. Цивільний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Стаття 203.

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

14.1. Стаття 215.

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

14.1. Стаття 216.

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

14.1. Стаття 228.

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

15. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

15.1. Стаття 1.

15.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

15.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

15.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

15.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто реальне (фактичне) вчинення господарських операцій з придбання товарів призводить до безпосереднього руху активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу платника, та повинне відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що обов'язково має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

17. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

18. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

19. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. З ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.10.2013, вбачається що справу було направлено на новий розгляд з підстав неповного встановлення всіх обставин справи, зокрема не з'ясовано наслідки розгляду кримінальної справи за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 1, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також не досліджено реальності господарських правовідносин в межах договорів щодо яких контролюючим органом заявлено вимогу про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, що передбачені ст.208 Господарського кодексу України.

22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог контролюючого органу, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обов'язковою умовою застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку ст. 208 Господарського кодексу України за позовом контролюючого органу є доведеність останнім наявності протиправного умислу у всіх учасників правочину, проте позивач не надав належних та достатніх доказів, які свідчать про наявності у двох учасників правочину - ТОВ Рейнбоу ЛТД і ПП Весна протиправного умислу та мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ПП Весна , який набрав законної сили, позивач не надав. Натомість кримінальне провадження № 32014040000000081 від 29.07.2014 відносно директора ПП Весна було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, а саме у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб ПП Весна складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, що навпаки свідчить про відсутність в діях складу злочину.

Відносно посилань контролюючого органу на обґрунтування своїх тверджень про нікчемність зазначених вище договорів ТОВ Рейнбоу ЛТД і ПП Весна на безтоварність господарських операцій в межах зазначених договорів, то суди зазначили, що такі обставини не можуть бути беззаперечним доказом укладення ТОВ Рейнбоу ЛТД і ПП Весна нікчемних правочинів. Водночас, у разі доведення контролюючим органом порушення суб'єктом господарювання правил оподаткування то це є підставою для застосування до такого платника податків відповідних наслідків у податкових правовідносинах, а саме донарахування податкового зобов'язання, але не є беззаперечним свідченням недійсності (нікчемності) правочину.

Проте колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на те статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням. Тобто вказаною нормою визначено, що в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням у разі наявності наміру в обох чи однієї із сторін.

Отже саме суд, який розглядає справу щодо стягнення отриманого за зобов'язанням, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, має встановити факт наявності умислу сторін на вчинення саме такого зобов'язання (правочину).

Суд зазначає, що закриття кримінального провадження № 32014040000000081 від 29.07.2014 відносно директора ПП Весна на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, а саме у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб ПП Весна складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, свідчить про відсутність в діях особи саме складу вказаного злочину, проте не може свідчити про відсутність мети, з якою ТОВ Рейнбоу ЛТД та ПП Весна укладали договори та яка (мета) завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, адже така мета може проявлятись не лише в ухиленні від сплати податків, а й в отриманні безпідставних преференцій з боку держави, зокрема формування та відшкодування ПДВ, незаконне заволодіння майном, тощо.

Крім того, Суд зазначає, що матеріали справи не містять постанови від 30.08.2016 про закриття кримінального провадження № 32014040000000081 від 29.07.2014 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, матеріали справи містять виключно лист заступника начальника відділу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22.12.2016, яким було повідомлено про закриття вказаного кримінального провадження. Проте з вказаного листа не вбачаються фактичні обставини кримінальної справи, які обставини були з'ясовані, за якими господарськими операціями, з якими контрагентами та за який саме період інкримінували несплату податків. Вказане також не дає підстав стверджувати та не є підтвердженням того, що ПП Весна та ТОВ Рейнбоу ЛТД при вчиненні відповідних правочинів не мали мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд зазначає, що судами в рішеннях було зазначено про закриття кримінального провадження № 32014040000000081 від 29.07.2014 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, проте як вбачається з постанови старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року Про призначення невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства Весна (т.1 а.с. 20) кримінальна справа № 69-59, порушена відносно директора Приватного підприємства Весна ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, проте відносно порушеної справи за ч. 2 ст. 366 суди взагалі ніяких обставин не встановили та правової оцінки не надавали.

Суди також не виконали приписів ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.10.2013 та не дослідили реальності господарських правовідносин в межах договорів щодо яких контролюючим органом заявлено вимогу про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, що передбачені ст.208 Господарського кодексу України. Вказані обставини є визначальними, оскільки встановлення відсутності реальних правових наслідків за господарськими операціями в межах укладених спірних правочинів разом з іншими встановленими фактичними обставинами справи буде свідчити на користь висновку про наявність умислу сторін (сторони) на укладення договорів, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Таким чином судами попередніх інстанцій не встановлено в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

24. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

25. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

27. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

29. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі № 807/3996/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова в повному обсязі складена 28.03.2019.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду