Рішення

від 19.03.2019 по справі 233/3486/18

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/3486/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Костянтинівка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із вказаним позовом звернулась ОСОБА_1, в якому просила зняти арешт, накладений на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач придбала вищевказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2013 року, укладеного з ОСОБА_2. Продавцю ОСОБА_2 вказана квартира належала на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008 року, укладеного з ОСОБА_4. Проте в межах кримінального провадження за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.08.2013 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, було накладено арешт. Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні була ОСОБА_3, якій на підставі свідоцтва про право на спадщину належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка була позбавлена свого права власності внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 Проте ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 08.04.2014 року у справі № 233/5886/13-к ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження було закрито у зв'язку із закінченням строку давності. Арешт з квартири знято не було, що порушує її права як власника розпоряджатися своїм майном.

Відповідач ОСОБА_3 надала відзив на позов, в якому проти вимог позивача заперечила, посилаючись на те, що оскільки майно вийшло з її володіння за відсутності її волевиявлення через вчинення злочину щодо неї, вона залишається власником вказаного майна, в зв'язку з чим зняття арешту, який було накладено в її інтересах, є безпідставним.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог позивача.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце його проведення повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов та клопотання про розгляд справи за її відсутності не надала.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце його проведення повідомлялась належним чином, повідомила про неможливість безпосередньої присутності в судових засіданнях, оскільки перебуває в іншій країни та не має можливості участі в судовому засіданні шляхом відео конференції, просила розглянути справу за її відсутності.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2013 року (справа № 233/5172/13-к), постановленою в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120120503800000591 від 28.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2014 року (справа № 233/5886/13-к) ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 358 КК України (в редакції, що діяла станом на 28 лютого 2008 року, тобто на час вчинення злочину), у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012050380000591 від 28 грудня 2012 року) у відношенні ОСОБА_4 за ч.3 ст. 358 КК України (в редакції, що діяла станом на 28 лютого 2008 року, тобто на час вчинення злочину) було закрито.

При цьому вказаною ухвалою суду встановлено, що 25 лютого 2008 року ОСОБА_4 прийшла до Житлово-експлуатаційної організації № 2 міського комунального підприємства Житлово-експлуатаційне управління , розташованої за адресою: м. Костянтинівка, пр. Ломоносова 154, де на підставі заяви про реєстрацію, до якої були внесені завідомо неправдиві відомості про підставу для реєстрації - ордер № 28 від 21.01.2008 року, була незаконно зареєстрована у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1. 28 лютого 2008 року ОСОБА_4 у приміщені будівлі ДП ЖЕО № 2 отримала документи - довідку (виписку з домової книги про склад сім'ї та прописки), до якої були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована одна особа - ОСОБА_4, та заяву на приватизацію на ім'я ОСОБА_4 28 лютого 2008 року ОСОБА_4, використовуючи завідомо підроблений документ - довідку (виписку з домової книги про склад сім'ї та прописки), до якої були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована одна особа - ОСОБА_4, надала вказану довідку та заяву на приватизацію на ім'я ОСОБА_4 до відділу приватизації КП СЕЗ , розташованого за адресою: м. Костянтинівка, пр. Ломоносова 101, для вирішення питання щодо приватизації квартири. У подальшому, вказані документи - довідка (виписку з домової книги про склад сім'ї та прописки) та заява на приватизацію на ім'я ОСОБА_4, стали підставою для видачі розпорядження № 91 від 28.02.2008 року про передачу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у приватну власність ОСОБА_4 Таким чином використання ОСОБА_4 завідомо підробленого документа, стало підставою для оформлення документів, що посвідчують право власності на квартиру вартістю 109084 грн., що фактично належить ОСОБА_3 Таким чином, ОСОБА_4, своїми умисними діями скоїла використання завідомо підробленого документа, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 358 КК України (в редакції статті станом на 2008 рік).

04 березня 2008 року квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, придбала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.03.2008 року приватним нотаріусом Костянтинівського МНО Щербініною Н.П. за р-м №835, та зареєстрованого у Костянтинівському БТІ 15.03.2008 року за №7363 в книзі №211, реєстраційний номер 22338540. 12 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Землянським В.І., реєстр. № 753, копія якого долучена до матеріалів справи. Відомості про власника спірного майна ОСОБА_1 містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом № 4743989 від 12.06.2013 р.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки спірне майно, а саме: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, вибула з володіння ОСОБА_3 не з її волі, а шляхом вчинення злочину, ОСОБА_4 не мала права відчужувати вказану квартиру добросовісному набувачу ОСОБА_2 та відповідно ОСОБА_2 не мала права відчужувати її позивачу ОСОБА_1, суд дійшов висновку про те, що власник ОСОБА_3 має право витребувати це майно від набувача.

В зв'язку з тим, що судом встановлено наявність права ОСОБА_3 витребувати спірне майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, від набувача ОСОБА_1, суд дійшов висновку про те, що у добросовісного набувача ОСОБА_1 не виникає право власності на спірне майно.

Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 904/9159/16 викладено висновок про те, що у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Оскільки арешт на квартиру АДРЕСА_1, було накладено в інтересах власника ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2013 року (справа № 233/5172/13-к), постановленою в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120120503800000591 від 28.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, суд дійшов висновку про те, зняття арешту з спірного майна за позовом добросовісного набувача ОСОБА_1 може порушити право власності ОСОБА_3.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про зняття арешту з майна.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення - 29 березня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідачі: ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3, ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4, ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5.

Суддя