Рішення

від 21.03.2019 по справі 520/11672/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 березня 2019 р. справа № 520/11672/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Самігулліної К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 18.02.2019),

представників відповідача ОСОБА_2 ВПП ДФС України - ОСОБА_3 (довіреність від 14.01.2019р. №416/9/28-10-10-18); ОСОБА_4 (довіреність від 18.02.2019р. №1377/3/28-10-10-18),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "НП-ТРЕЙДІНГ" (вул. Жадановського, буд.7, м.Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 32690405) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 39292197) , ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м.Київ,04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "НП-ТРЕЙДІНГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків ДФС України від 01 жовтня 2018 року №0000635016, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватного підприємства "НП-Трейдінг" за платежем "податок на прибуток приватних підприємств 11021000" на 1519595 грн. 00 коп., в т.ч. за податковим зобов'язанням 1054612 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 464983 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000635016 від 01.10.2018 року необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує права і законні інтереси позивача. Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач самостійно, в позасудовому порядку, без належних для того підстав, фактично визнав нікчемними правочини і дані, наведені у первинній документації, а також вказані позивачем в податкових деклараціях, що призвело в подальшому до неправомірного нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 18.02.2019), заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представники відповідача ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби України - ОСОБА_3 (довіреність від 14.01.2019р. №416/9/28-10-10-18); ОСОБА_4 (довіреність від 18.02.2019р. №1377/3/28-10-10-18), позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Згідно наданого до суду відзиву (а.с. 181-187, том 1) та заперечень на відповідь на відзив (а.с.118-120 т.2), вказали, що в ході проведення податкової перевірки позивача було виявлено низку порушень податкового законодавства, неналежне складання первинних документів обліку за угодами, які були укладені позивачем з його контрагентами, відсутність доказів фактичного перевезення товару (нафтопродуктів), а з матеріалів досудових розслідувань за низкою кримінальних проваджень виявлено непричетність посадових осіб - керівників деяких контрагентів позивача до здійснення їх господарської діяльності.

В сукупності з дослідженими документами, наданими позивачем до податкової перевірки, зазначені обставини, на думку представників відповідача, свідчать про відсутність фактичних господарських взаємовідносин за укладеними позивачем угодами, що, в свою чергу, призвело до неправомірного формування сум податку на прибуток.

Відповідач - Державна фіскальна служба України, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилав, причин неявки не повідомляв, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Згідно ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних суд вирішує справу за наявним матеріалами.

Відповідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Встановлені судом фактичні обставини справи полягають в наступному.

Фахівцями контролюючого органу у період з червня по вересень 2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та митного законодавства, в тому числі здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акцепт трейд" (код ЄДРПОУ 40670870), ТОВ "АРС групп" (код ЄДРПОУ 34689611), ТОВ "Піреус - транс" (код ЄДРПОУ 40528476), ТОВ "Агропромінвест - К" (код ЄДРПОУ40528413), ТОВ "Альмікс груп компані" (код ЄДРПОУ 40503053), ТОВ "Укренергоблок" (код ЄДРПОУ 40165788), ТОВ "Міолакс" (код ЄДРПОУ 40165725), ТОВ "Ремарс" (код ЄДРПОУ39823339), ТОВ "М Стройпоставка" (код ЄДРПОУ39973816), ТОВ "Майстер Дірект" (код ЄДРПОУ 39939094), ТОВ "Кадар Маркет" (код ЄДРПОУ 39809948), ТОВ "Рекопт" (код ЄДРПОУ 41001545), ТОВ "Чогорі Груп" (код ЄДРПОУ 38931995), ТОВ "Лігас-Трейд" (код ЄДРПОУ 39620355), ТОВ "Гудопт" (код ЄДРПОУ 39932387), ТОВ "Баріум Транс" (код ЄДРПОУ 39814916), ТОВ "Лукер" (код ЄДРПОУ 40811735), ТОВ "Тіроф" (код ЄДРПОУ 40635726), ПП "МайстербудРівне" (код ЄДРПОУ 33982474), ТОВ "Амлак" (код ЄДРПОУ 37075045), ПП "Адітум Маркет" (код ЄДРПОУ 33558727) за період 2014 - 2017 р.р.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 20.09.2018р. №51/28-10-50-16-06/3290405 (а.с. 13- 107, том 1), згідно висновків якого встановлено порушення:

- ст. 22, ст. 23, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, П(С)БО № 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1054612 грн., у тому числі по періодах: за 2015 рік на суму 124646 грн., за півріччя 2016 року на суму 383635 грн., за 9 місяців 2016 року на суму 835699 грн., за І квартал 2017 року на суму 94267 грн.;

- п.46.1 ст.46, п.49.1, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49; п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2016 року;

- п.51.1 ст. 51, п.п. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: неподання, несвоєчасне подання, подання з помилками та недостовірними відомостями податкової звітності за Формою 1-ДФ за 4 квартал 2015 року про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення від 01.10.2018р. №0000635016 (а.с. 11, том 1), відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1519595,00 грн., у тому числі основного зобов'язання - 1054612,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 464983,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України №39633/6/99-99-11-04-02-25 від 07.12.2018 року, за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 великих платників податків ДФС України №0000635016 від 01.10.2018 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.114-123, том 1).

В зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив з того, що згідно наведеного вище акту податкової перевірки було фактично досліджено господарські правовідносини позивача з його контрагентами, по яких проводилася перевірка у перевіреному періоді, з якими позивачем укладалася низка господарських договорів.

Перевіряючи вказані господарські взаємовідносини, контролюючий орган дійшов висновку, що по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "ОСОБА_5 груп" (код ЄДРПОУ 41047134), ТОВ "Емсар" (код ЄДРПОУ 40325576), ТОВ "Пальмір Груп" (код ЄДРПОУ 40304865), ТОВ "Пролайт Плюс" (код ЄДРПОУ 40542363) необхідні документи первинного обліку або відсутні або мають дефекти, які, на його думку, свідчать про суто формальне укладення договорів без мети створення реальних прав та обов'язків для сторін та, відповідно, відсутність реальних господарських відносин між сторонами, що не надає право позивачу на включення даних за цими відносинами до відповідної податкової звітності. Щодо правовідносин позивача з "Bernatel Overseas INC" (ОСОБА_4) контролюючим органом було враховано відсутність з боку позивача належного обґрунтування цін фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом, що вплинуло на правомірність визначення показника різниці, що збільшують фінансовий результат та до заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток.

Так, щодо господарських відносин позивача з ТОВ "ОСОБА_5 груп" контролюючий орган вказав, що транспортування товарів, придбаних ТОВ "ОСОБА_5 груп" у позивача здійснювалось за рахунок замовника відповідно до товарно-транспортної накладної, яка містить не повну інформацію (відсутні відомості про особу одержувача вантажу, реквізити довіреності на отримання товару, дату та час прибуття та виїзду від вантажоодержувача), а перевізник - ФОП ОСОБА_5 здійснила перевезення товару автомобілем, який згідно баз даних зареєстровано на іншу особу на непідконтрольній території України.

Крім того контролюючий орган взяв до уваги, що ТОВ "ОСОБА_5 груп" реєструвало податкові накладні на значний спектр різноманітних товарів у великих обсягах, не маючи при цьому власних або орендованих основних фондів, автотранспорту, складів тощо, а за юридичною адресою ТОВ "ОСОБА_5 груп" знаходиться квартира в житловому будинку.

Також, посилаючись на матеріали кримінального провадження від 09.10.2017р. №32017100100000090, контролюючий орган зазначив, що ТОВ "ОСОБА_5 груп" створено невстановленими особами без мети реального здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи вказані доводи та перевіряючи їх з урахуванням зібраних судовим розглядом доказів, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи 15.03.2017р. між позивачем (постачальник) та ТОВ "ОСОБА_5 груп" (покупець) було укладено договір поставки № 15-03/17-02 (а.с. 124-126, том 1), предметом якого було паливно-мастильних матеріалів. На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем до суду надано копію видаткової накладної №3/16-6 від 16.03.2017р., копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №НПТ-03/16-6 від 16.03.2017р. (а.с. 127, том 1), а також копію довіреності на отримання товару №1603-1 від 16.03.2016р., відвантаження товару зафіксовано в журналі нафтобази 16.03.2017 року.

Суд зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність реального характеру вказаної вище угоди з посиланням на наявність кримінального провадження, а також наявність різноманітного спектру товарів, якими здійснювало торгівлю ТОВ "ОСОБА_5 груп" не заслуговують на увагу, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, а відтак, вказані обставини не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Так само будь-які сумніви щодо реальності господарської діяльності контрагента сумлінного платника податків не можуть впливати на права останнього за умови доведення ним реальності вчинених угод з таким контрагентом.

Таким чином наведені доводи прямо не вказують на відсутність реального характеру спірних господарських правовідносин.

При цьому суд бере до уваги, що вказані документи мають відповідати встановленим вимогам, зокрема тим, що визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496. Слід мати на увазі, що вимоги вказаної Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Досліджена судом копія товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №НПТ-03/16-6 від 16.03.2017р. не містить інформацію про особу одержувача вантажу, реквізити довіреності на отримання товару, дату та час прибуття та виїзду від вантажоодержувача, відмітку про одержання вантажу, що є порушенням п. 7.5.7, 7.5.8 вказаної вище Інструкції.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Що стосується господарських правовідносин позивача з ТОВ "Емсар", судом встановлено, що між вказаними особами 15.06.2016р. було укладено договір поставки №15-06/16-01 (а.с. 129-131, том 1), предметом якого було постачання паливно-мастильних матеріалів. Належне виконання вказаного договору позивачем підтверджується копіями видаткових накладних, копіями актів прийому-передачі, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) (а.с. 132-143, том 1).

З відповіді на відзив позивача від 14.02.2019 року судом встановлено, що поставка нафтопродуктів ТОВ "Емсар" здійснювалась як безпосередньо від виробника ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (надалі - УГД), так і з орендованих резервуарів на нафтобазах, а саме:

- за видатковою накладною № 6/15-12 від 15.06.2016 поставлено 12520 кг А-92, ТТН УГД №4488 від 15.06.2016 р., автомобіль і доставка покупця, про отримання товару складено акт приймання-передачі від 15.06.2016 р.;

- за видатковою накладною № 6/16-11 від 16.06.2016 р. поставлено 27900 та 12560 кг А-92, отримання товару покупцем підтверджується ТТН УГД №4522 від 16.06.2016 та №4502 від 16.06.2016 р., автомобіль і доставка за рахунок покупця;

- за видатковою накладною №6/21-3 від 21.06.2016 р. поставлено 17152 л А-92, автомобіль і перевезення за рахунок покупця, на вивезення товару складено ТТН №НПТ-06/21-3, виїзд автомобіля з нафтобази з товаром зафіксовано в журналі за 21.06.2016 р.;

- за видатковою накладною №6/23-9 від 23.06.2016 р. поставлено 15152 л А-92, автомобіль і перевезення за рахунок покупця, ТТН №НПТ-06/23-9 від 23.06.2016 р.; виїзд автомобіля з товаром зафіксовано в журналі за 23.06.2016 р.;

- за видатковою накладною №6/25-10 від 25.06.2016 р. поставлено 12743,91 л А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН УГД №4763 від 25.06.2016;

- за видатковою накладною №6/29-14 від 29.06.2016 р. поставлено 12530 кг А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН УГД № 4830 від 29.06.2016 р.;

- за видатковою накладною № 6/29-12 від 29.06.2016 р. поставлено 3163 т А-95, автомобіль і доставка покупця, ТТН № НПТ-06/29-12 від 29.06.2016 р.;

- за видатковою накладною № 6/29-10 від 29.06.2016 р. поставлено 3072 кг А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН №НПТ-06/29-10 від 29.06.2016 р., виїзд автомобіля з товаром з нафтобази зафіксовано в журналі за 29.06.2016 р.

- за видатковою накладною №6/30-7 від 30.06.2016 р. поставлено 6390 л А-92-Євро, доставка покупця, ТТН №НПТ-06/30-7 від 30.06.2016 р., виїзд автомобіля з товаром на нафтобазі зафіксовано в журналі за 30.06.2016 р.;

- за видатковою накладною №6/30-14 від 30.06.2016 р. поставлено 8,82 т А-92-Євро, доставка за рахунок покупця, ТТН УГД №4860 від 30.06.2016 р.;

- за видатковою накладною №7/4-10 від 04.07.2016 р. поставлено 9390 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 04.07.2016 р., ТТН УГД №5035 від 04.07.2016 р.;

- за видатковою накладною №7/5-13 від 05.07.2016 р. поставлено 12560 кг та 7370 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 05.07.2016 р., ТТН УГД №5075 та № 5076 від 05.07.2016 р.;

- за видатковою накладною № 7/9-12 від 09.07 2016 р. поставлено 12670 кг та 9950 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 09.07.2016 р., ТТН УГД №5211 та №5213 від 09.07.2016 р. (а.с.73-100, том 2).

Доводи контролюючого органу про відсутність реального характеру зазначених правовідносин зведено ним до того, що в актах приймання - передачі нафтопродуктів не зазначено конкретної адреси місця зберігання товару та місця передачі, відсутні довіреності на отримання товару, а товарно-транспортні накладні, які засвідчують перевезення товару заповнено із порушенням вимог чинного законодавства, а по деяких видаткових накладних вони відсутні. Крім того контролюючий орган вказав, що за здобутими ним відомостями діяльність ТОВ "Емсар" насправді спрямована на надання неправомірної податкової вигоди третім особам, а особа, вказана як директор цього товариства насправді не має жодного відношення до його діяльності і зареєструвала вказане товариство за грошову винагороду.

Досліджуючи вказані доводи контролюючого органу суд зауважує, що тих з них які стосуються посилань на фіктивну діяльність контрагента позивача у спірних відносинах відповідачами належним чином не підтверджено та, зокрема, не надано відповідних судових рішень, що набрали законної сили, згідно яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької (господарської) діяльності з боку ТОВ "Емсар".

Стосовно господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ "Пальмір груп" судом встановлено, що між ними 16.05.2016р. було укладено договір поставки № 16-05/16-02 (а.с. 145-148, том 1), предметом якого є постачання на адресу ТОВ "Пальмір груп" паливно-мастильних матеріалів. Фактичне виконання вказаного договору підтверджено з боку позивача наданими до податкової перевірки та, в подальшому, до суду копіями податкової накладної №317 від 23.05.2016р., видаткової накладної №5/24-16 від 24.05.2016р. на реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С (код УКТЗЕД - НОМЕР_1) у кількості 3,16 т.

На підтвердження реальності господарських відносин позивачем до суду надано копії виписаної та зареєстрованої податкової накладної №317 від 23.05.2016р., видаткових накладних № 5/24-16 від 24.05.2016р. на реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С (код УКТЗЕД НОМЕР_1) у кількості 3,16 т. та № 5/26-18 від 26.05.2016р. на реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С (код УКТЗЕД НОМЕР_1) у кількості 27,68 т., акту звіряння розрахунків, який містить відомості про оплату, платіжних доручень № 65 від 23.05.2016р. та № 59 від 23.05.2016р. (а.с. 149-151, том 1).

Як слідує з наявних матеріалів справи транспортування товару згідно вказаного вище договору здійснювалось за рахунок замовника ТОВ "Пальмір груп" згідно товарно-транспортної накладної від 26.05.2016р. №НПТ-25/26-18 (а.с. 150, том 1), яка має значні недоліки, а саме: не заповнено графу вантаж одержав , відсутній підпис відповідальної особи про прийняття товару відсутній, дата і час прибуття та виїзду від вантажоодержувача не зазначено, пункт розвантаження зазначено як "Україна", без вказання повної адреси.

Оцінюючи інші доводи контролюючого органу, покладені ним в основу оскаржуваного рішення щодо відсутності реального характеру господарських відносин позивача з ТОВ "Пальмір груп", суд вказує, що такими доводами є відсутність реєстрації ТОВ Пальмір груп як платника акцизного податку та відсутність реєстрації податкового зобов'язання на реалізацію придбаного у позивача бензину, відсутність власного транспорту для використання паливно-мастильних матеріалів, відмінна номенклатура придбаних товарів, відомості про участь ТОВ "Пальмір груп" у кримінальних провадженнях за фактами службового підроблення, а також відомості про організацію "конвертаційного центру" шляхом створення ТОВ "Пальмір груп".

Суд вказує, що доводи, зроблені відповідачем з посиланням на наявність кримінальних проваджень ним належним чином не підтверджено та, зокрема, не надано відповідних судових рішень, якими встановлено винних осіб, які скоїли кримінальне правопорушення.

Стосовно господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ "Пролайт плюс" судом встановлено, що між ними було укладено договір поставки від 03.03.2017р. №03-03/17-01 (а.с. 152-154, том 1), предметом якого є постачання паливно-мастильних матеріалів. Належне виконання вказаного договору позивач обґрунтовує наданими до суду копіями видаткової накладної №3/3-9 від 03.03.2017р., товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №НПТ-03/03-9 від 03.03.2017р., довіреності на отримання товару №0303-1 від 03.03.2017р. (а.с. 155-157, том 1).

Як слідує з наявних матеріалів справи транспортування товару згідно вказаного вище договору здійснювалось за рахунок замовника ТОВ "Пролайт плюс" відповідно до вказаної вище товарно-транспортної накладної, яка не містить відомостей про особу вантажоодержувача - відсутня інформація щодо посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажоодержувача , відсутня інформація про прибуття вантажу, в рядку "прийняв" зазначено ОСОБА_6, який зазначений в товарно-транспортній накладній як водій транспортного засобу, а відтак не має відношення до ТОВ "Пролайт плюс", оскільки є особою з боку перевізника - ФОП ОСОБА_5, особа, визначена в довіреності на отримання товару - ОСОБА_7 не зазначена у товарно-транспортній накладній як особа, яка отримала товар.

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "НП-ТРЕЙДІНГ" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 90 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В судовому засіданні та акті перевірки представники відповідача посилаються на наявність дефектів товарно-транспортних накладних, як доказ не підтвердження реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.02.2018 по справі № 816/166/15-а.

Отже, твердження відповідача на відсутність товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом у своїх висновках, оскільки недоліки складання товаро-транспортних накладних, саме по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій, так як вказані накладні не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на наявність інформації про кримінальні провадження по деяким з контрагентів позивача, то суд зауважує, що згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, ст.72-76 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Сам факт порушення кримінальних справ не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для Позивача, оскільки як вже зазначалося вище, податкове законодавство не ставить у залежність право Позивача на формування податкового кредиту, бюджетного відшкодування та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту, бюджетного відшкодування та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також суд зазначає, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Водночас, суд зазначає, що наявність протоколу допиту та сам факт заперечення такої участі у господарській діяльності не може бути безперечним свідченням безтоварності спірної операції.

Таким чином, до винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 від 26.06.2018 по справі №808/2360/17.

Стосовно доводів контролюючого органу, наведених в акті податкової перевірки від 20.09.2018р. № 51/28-10-50-16-06/32690405 про ненадання позивачем обґрунтування цін фінансово-господарських операцій з контрагентом "Bernatel Overseas INC", в зв'язку з чим встановлено порушення вимог п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем було укладено контракт №02/11 JET від 02.11.2015р. з нерезидентом "Bernatel Overseas INC" (ОСОБА_8) (а.с. 158-160, том 1), згідно якого придбав паливо авіаційне JET А1. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. №977 "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України", в редакції, що діяла до 01.01.2018р., ОСОБА_8 включена до переліку таких держав (територій). Сума взаємовідносин позивача з "Bernatel Overseas INC" за згаданим контрактом склала 2308263,58грн. за період з 02.11.2015р. по 31.12.2015р., що сторонами у справі не заперечується.

З акту перевірки вбачається, що згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, контролюючий орган вказав, що позивачем до перевірки не надано обґрунтування цін фінансово-господарських операцій з "Bernatel Overseas INC".

Згідно п.п. 140.5.4 п. 145.5 ст. 140 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

неприбуткових організацій, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ. У разі якщо сума операцій перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, коригування фінансового результату до оподаткування, визначені цим підпунктом, проводяться на всю суму операцій;

нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов'язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до статті 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за правилами звичайних цін, визначених принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої ст.39 Податкового кодексу України, але без подання звіту.

Відповідно до п.п.39.1.1 п.39.1 ст.39 Податкового кодексу України, платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про неправомірність накладення відповідачем на ПП "НП-ТРЕЙДІНГ" додаткових податкових зобов'язань в частині правовідносин з контрагентом "Bernatel Overseas INC".

Щодо правового регулювання спірних відносин, суд зауважує, що їх здійснено нормами Податкового кодексу України.

Так, зокрема, щодо формування витрат нормами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов'язань. А витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства "НП-ТРЕЙДІНГ".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини 1 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "НП-ТРЕЙДІНГ" до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків ДФС України від 01 жовтня 2018 року №0000635016, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватного підприємства "НП-Трейдінг" за платежем "податок на прибуток приватних підприємств 11021000" на 1519595 грн. 00 коп., в т.ч. за податковим зобов'язанням 1054612 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 464983 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "НП-ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 32690405, вул. Жадановського, буд.7, м.Чугуїв, Харківська область, 63503) витрати зі сплати судового збору у розмірі 22793 (двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 93 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996, вул. Дегтярівська, буд.11 Г, м.Київ, 04119)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 01 квітня 2019 року.

Суддя Панченко О.В.