Постанова

від 29.03.2019 по справі 548/2056/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2019 року

м. Київ

справа №548/2056/16-а

адміністративне провадження №К/9901/44334/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 548/2056/16-а

за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою управління ПФУ

на постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Старокожко В.П. та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Катунова В.В., суддів Бершова Г.Є., Ральченка І.М., -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2016 року ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконними дії управління ПФУ, які полягають у здійсненні перерахунку призначеної пенсії за віком та виключенні зі страхового стажу періоду роботи на Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Жовтневої Революції (з 07 вересня 1972 року по 01 лютого 1973 року) та приватному підприємстві ГІПЕРІОН (з 01 грудня 1992 року по 08 серпня 1997 року та з 07 вересня 1998 року по 30 червня 1999 роки), що становить 5 років 10 місяців 28 днів;

- зобов'язати відповідача відновити позивачу виплату пенсії за віком у розмірі 3359 грн 44 коп., з врахуванням до страхового стажу періоду роботи на Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Жовтневої Революції (з 07 вересня 1972 року по 01 лютого 1973 року) та приватному підприємстві ГІПЕРІОН (з 01 грудня 1992 року по 08 серпня 1997 року та з 07 вересня 1998 року по 30 червня 1999 роки), що становить 5 років 10 місяців 28 днів;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком у розмірі 3359 грн 44 коп. починаючи з 01 серпня 2016 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Позов ОСОБА_2 обґрунтував тим, що виправлення які маються в трудовій книжці не дають підстав стверджувати про зміну періодів роботи, які були враховані при призначенні пенсії в лютому 2016 року Міжгірським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області йому в зв'язку з досягненням ним пенсійного віку. А відповідач повинен був поновити виплату раніше призначеної пенсії за новим місцем проживання у зв'язку із внутрішнім переміщенням, а не призначати (перераховувати) її знов без врахування періодів роботи, які вже були враховані при призначенні пенсії вперше.

Хорольський районний суд Полтавської області постановою від 06 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що записи в трудовій книзі позивача не дають суду підстав сумніватися в штучному збільшенні чи зменшенні періодів роботи позивача в ПП Гіперіон , оскільки графа № 2 в трудовій книзі позивача за спірні періоди не містить ніяких виправлень. Перегляд відповідачем вже прийнятого Міжгірським об'єднаним управлінням ПФУ в Закарпатській області рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії в розмірі 3359 грн 44 коп. є порушенням принципу правової визначеності та обмеженням права позивача на державне пенсійне забезпечення, у зв'язку із тим, що в Законах України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ), від 29 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) та в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) не міститься прямої вказівки про обов'язок здійснення перерахунку вже призначеної пенсії в разі зміни місця проживання.

06 квітня 2017 року управління ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною каргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган ПФУ повинен врахувати, що в разі необхідності приведення у відповідність стажу, заробітної плати та інше, управління за новим місцем проживання пенсіонера здійснює перерахунок пенсії та зобов'язано перевірити правильність та достовірність в пенсійній справі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 травня 2017 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких ОСОБА_2 просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані пенсійним органом судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_2 в лютому 2016 року Міжгірським об'єднаним управлінням ПФУ в Закарпатській області була призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2.

З 05 липня 2016 року позивач взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, з місцем проживання АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 1626000424 від 05 липня 2016 року.

У зв'язку зі зміною місця проживання ОСОБА_2 подав до управління ПФУ заяву про запит пенсійної справи за новим місцем проживання.

Під час взяття на облік пенсійної справи позивача управлінням ПФУ було здійснено перерахунок страхового стажу на підставі відомостей, зазначених в пенсійній справі, що потягло за собою зменшення розміру пенсії, що підтверджується повідомленням відповідача від 06 грудня 2016 року № 15/А-03.

Судовим розглядом встановлено, що підставою зменшення розміру пенсії позивача стали виявлені управлінням ПФУ виправлення та нерозбірливі записи в трудовій книжки ОСОБА_2 при взятті на облік його пенсійної справи, що стало причиною для виключення страхового стажу на 5 років 10 місяців 28 днів.

З матеріалів справи вбачається, що графа 4 запису № 1 не містить номер записки, а містить лише дату 07.09.1972 . Крім того, незастережні виправлення, які не скріплені підписом керівника та печаткою підприємства, містяться в графі 4 записів №№ 20 та 24.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ПП Гіперіон ідентифікаційний код юридичної особи 19074834 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань існувало з 10 листопада 1992 року по 14 лютого 2007 року. Увесь час засновником цієї юридичної особи та її директором був ОСОБА_2

На даний час отримати архівну інформацію з непідконтрольної для України території Луганської області з приводу документів ПП Гіперіон за період роботи позивача на цьому підприємстві не має можливості, оскільки знаходяться у м. Луганську.

Період роботи Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Жовтневої Революції (07 вересня 1972 року по 01 лютого 1973 року) підтверджується довідками публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз від 01 лютого 2017 року № 861-66 та № 89о.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом № 1788-XII та Законом №1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи..

Період роботи зазначається в графі 2, куди відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, заносяться відомості про дату прийняття працівника на роботу та дату звільнення з роботи.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У справі, яка розглядається суди встановили, що записи в трудовій книжці позивача не дають суду підстав сумніватися в штучному збільшення чи зменшенні періодів роботи позивача в ПП Гіперіон , оскільки графа № 2 в трудовій книжці позивача за спірні періоди не містить ніяких виправлень. При цьому, період роботи Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Жовтневої Революції, окрім трудової книжки, також підтверджується відповідним довідками ПАТ Луганськтепловоз .

Колегія суддів зазначає перегляд відповідачем вже прийнятого Міжгірським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії є порушенням принципу правової визначеності, який є одним з елементів верховенства права.

Відповідно до пункту 4.8 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації) (пункт 4.12 Порядку № 22-1).

Отже, вказаним Порядком не передбачено обов'язку пенсійного органу на перевірку правильності та достовірності документів в пенсійній справі пенсіонера, яка сформована іншим територіальним пенсійним органом, та яким прийнято документи пенсіонера, як належні, у зв'язку із переїздом пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно - територіальної одиниці.

До того, ж колегія суддів вказує на те, що архівні документи залишились на окупованій території, проте, в справі достатньо доказів про підтвердження періоду роботи позивача в ПП Гіперіон , тому в даному випадку, відсутність архівних документів в розпорядженні пенсійного органу, не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування такого періоду у стаж роботи, та, відповідно, перерахунку цього стажу для призначення пенсії.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що ними невірно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про зобов'язання позовних вимог.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 548/2056/16-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду