Постанова

від 20.03.2019 по справі 539/4023/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 539/4023/15-ц

провадження № 61-25339св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство Надія ,

відповідачі : Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Сливченко Олег Андрійович,

третя особа - Реєстраційна служба Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Надія на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року у складі судді Даценка В. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року Селянське (фермерське) господарство Надія (далі - СФГ Надія ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_1, третя особа - Реєстраційна служба Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області (далі - РС Лубенського МРУЮ Полтавської області), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2008 року між СФГ Надія та Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області (далі - Лубенська РДА)укладено договір оренди земельної ділянки площею 60,7 га, яка знаходиться на території Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Договір укладено на 5 років і відповідно до пункту 8 цього договору після його закінчення орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Заявами від 04 грудня 2012 року, 22 березня 2013 року, 03 квітня 2013 року позивач звертався до Лубенської РДА та ГУ Держземагенства у Полтавській області з вимогою щодо продовження дії договору оренди, після чого продовжував користуватися земельною ділянкою.

У подальшому позивач дізнався про те, що дозвіл на розробку документації із землеустрою з метою оренди спірної земельної ділянки було надано іншій особі - ОСОБА_1, з яким у подальшому ГУ Держземагенства у Полтавській області уклало договір оренди цієї земельної ділянки.

Вказував, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, яка набрала законної сили, скасовано рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою з метою оренди вказаної земельної ділянки. Позивач вважає, що спірний договір оренди укладено з порушенням норм матеріального права та порушує права й інтереси позивача.

На підставі викладеного СФГ Надія просило визнати недійсним укладений 30 вересня 2014 року між ГУ Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 58,9356 га ріллі для ведення фермерського господарства, яка розташована в адміністративних межах Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, та скасувати його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під час укладення спірного договору ОСОБА_1 мав статус фізичної особи підприємця, що підтверджено відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний договір оренди укладений ОСОБА_1 як фізичною особою, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що СФГ Надія не було дотримано встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури повідомлення орендодавця про намір продовжити договір оренди земельної ділянки.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Недотримання позивачем процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право, шляхом направлення листа-повідомлення з проектом додаткової угоди є підставою для відмови у задоволенні цього позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, СФГ Надія , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є належним орендарем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 20 березня 2008 року, до закінчення якого у визначений законом спосіб повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Оскільки орендодавець не відреагував на вказаний лист позивача, а орендар продовжував користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця не повідомив про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому договір оренди від 20 березня 2008 року вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Проте у червні 2014 року позивач дізнався, що спірна земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_1 під час дії договору оренди від 20 березня 2008 року. Постановою адміністративного суду, яка набрала законної сили, скасовано рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою з метою оренди вказаної земельної ділянки.

Разом з тим, позивач продовжував протягом двох років користуватись орендованою землею, сплачувати за неї земельний податок.

У матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем листів ГУ Держземагенства у Полтавській області, якими позивачу було запропоновано усунути недоліки заяв про продовження строку оренди земельної ділянки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивач не виконав вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі , тому втратив переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Скасування укладеного між відповідачами спірного договору оренди не буде підставою для поновлення договору оренди від 20 березня 2008 року. Разом з тим, позивач не користується вказаною земельною ділянкою, оскільки передав її в суборенду Фермерському господарству Павільйон флори . ОСОБА_1 не порушив норми земельного та цивільного законодавства при укладенні оспорюваного договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 березня 2008 року між СФГ Надія та Лубенською РДА укладено договір оренди земельної ділянки площею 60,7 га, яка знаходиться на території Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Договір зареєстровано 16 травня 2008 року та укладено строком на 5 років.

Відповідно до пункту 8 договору оренди після закінчення строку цього договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Встановлено, що СФГ Надія неодноразово зверталося до Лубенської РДА із заявами про продовження терміну дії договору оренди земельних угідь запасу від 20 березня 2008 року, а саме: 04 грудня 2012 року, 03 квітня 2013 року та 17 травня 2013 року.

Листом від 12 квітня 2013 року ГУ Держземагенства у Полтавській області повідомило позивача, що для розгляду та прийняття рішення про продовження терміну дії договору необхідно надати основні договори оренди, проекти додаткових угод, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Листом від 28 травня 2013 року ГУ Держземагенства у Полтавській області повідомило позивача, що у наданих матеріалах відсутній витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, обмінний файл xml та витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивачу запропоновано повторно звернутися з клопотанням про продовження терміну дії договору.

Позивач 07 серпня 2014 року звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області із заявою щодо направлення на адресу позивача проекту договору про продовження договору оренди земельної ділянки.

ЛистомПолтавської обласної державної адміністрації від 08 жовтня 2014 року СФГ Надія повідомлено про те, що у березні-квітні 2013 року до ГУ Держземагентства у Полтавській області звернувся голова СФГ Надія з клопотанням про продовження терміну дії договорів, за результатами розгляду якого повідомлено про необхідність додати оригінали договорів оренди, проекти додаткових угод до них, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Терміни дії договорів оренди землі (в тому числі на площу 60,70 га) закінчились 16 травня 2013 року та на вказані площі надано дозволи на розробку документації із землеустрою ОСОБА_1

Суди також встановили, що наказом від 05 травня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 60,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в адміністративних межах Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства у Полтавській області 30 вересня 2014 року укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 58,9356 га в адміністративних межах Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Судами встановлено, що земельна ділянка, яка орендувалася СФГ Надія , та земельна ділянка, яка орендується ОСОБА_1, майже повністю співпадають, що не заперечується сторонами у справі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держземагенства у Полтавській області від 05 травня 2014 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року вказане рішення суду скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 04 листопада 2015 року скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року та залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року.

Постановою Верховного Суду України від 25 травня 2016 року всі рішення в указаній адміністративні справі скасовані, а провадження у справі закрито.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Статтею 1 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Статтею 20 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

У справі, яка розглядається, СФГ Надія звернулося до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, третя особа -РС Лубенського МРУЮ Полтавської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать, що СФГ Надія є фермерським господарством, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства Слолан (далі - ФГ Слолан ), яке як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку (02 грудня 2014 року).

У пунктах 1, 14 договору оренди від 30 вересня 2014 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1, визначено, що спірна земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Встановлено, що станом на час розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій ФГ Слолан не перебувало у процесі припинення.

Крім того, ОСОБА_1 з 19 червня 2014 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець, види діяльності: допоміжна діяльність у рослинництві; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; консультування з питань комерційної діяльності й керування; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (основний).

Діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця була припинена 04 березня 2017 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру, спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ФГ Слолан , дата державної реєстрації - 17 вересня 2015 року. ФГ Слолан є суборендарем вказаної земельної ділянки та використовує її у своїй господарській діяльності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Отже спірна земельна ділянка передана ФГ Слолан для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду, оскільки користувачем та володільцем земельних ділянок є ФГ Слолан , а засновником та керівником цього господарства є ОСОБА_1

У статті 2 Закону України Про фермерське господарство закріплено, що відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (статті 8 Закону України Про фермерське господарство в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Спірний договір оренди ОСОБА_1 укладав для ведення фермерського господарства, про що зазначено у самому договорі, а саме у розділі Умови використання земельної ділянки . Також у даному розділі зазначено, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_1 вказував, що цей спір не підсудний судам цивільної юрисдикції, оскільки між сторонами виникли господарські правовідносини, які підсудні господарським судам.

Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам.

Суди встановили, що наказом ГУ Держземагенства у Полтавській області від 05 травня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 60,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в адміністративних межах Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, на підставі якого відповідачі уклали договір оренди спірної земельної ділянки, яка у подальшому передана ФГ Слолан з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України Про фермерське господарство .

Так, після державної реєстрації договору оренди ОСОБА_1 засновано ФГ Слолан , яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

За таких обставин справа підвідомча господарському суду.

Суди першої й апеляційної інстанції розглянули справу у порядку цивільного судочинства помилково, неправильно визначили юрисдикційність спору, оскільки спір виник між юридичними особами, тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд закрив провадження у справі, то немає підстав для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Надія задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Надія до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, третя особа - Реєстраційна служба Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації - закрити.

Повідомити Селянське (фермерське) господарство Надія , що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська