Рішення

від 28.03.2019 по справі 920/182/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.2019 Справа № 920/182/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Осокіній А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/182/19

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б; ід. код 00041467)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства Стандарт КФТ (40022, м. Суми, вул. Героїчна, 32; ід. код 35171915)

про стягнення 80760,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Обущак В.В. (довіреність № 31 від 17.12.2018)

від відповідача: не прибув

Суть спору: до господарського суду звернулась Державна інноваційна фінансово-кредитна установа з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства Стандарт КФТ про стягнення 80760,00 грн. збитків, заданих неналежним виконанням умов договору зберігання майна № 1 від 05.11.2008.

Ухвалою суду від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/182/19. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи по суті призначено у судове засідання на 28.03.2019.

У судовому засіданні 28.03.2019 судом встановлено:

Відповідач відзиву на позов не подав, ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена відповідачеві на адресу: 40022, м. Суми, вул. Героїчна, 32, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження відповідача співпадає з адресою, за якою йому було направлено копію ухвали від 25.02.2019, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

05.11.2008 між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (поклажодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промисловим підприємством Стандарт КФТ (зберігачем, відповідачем у справі) був укладений договір зберігання майна, що належить Державній інноваційній фінансово-кредитній установі № 1.

Згідно п. 1.1. договору відповідач прийняв на зберігання майно (обладнання) та технічну документацію, яка є невід'ємною частиною обладнання, за плату та зобов'язався повернути прийняте для зберігання майно після закінчення строку зберігання.

Відповідно до п. 7.1 договору він вступає в силу з моменту підписання Акту приймання-передачі обладнання для зберігання та діє протягом 12 місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Укладанням Додаткових угод до договору зберігання сторони продовжували його дію. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 10 до договору дію договору подовжено до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язання за договором. У разі коли кожна із сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах.

Враховуючи відсутність заперечень сторін щодо продовження дії договору його дія була продовжена на 2018 рік.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач передав відповідачу на зберігання майно згідно акту прийому-передачі обладнання від 05.11.2008.

Згідно проведеної інвентаризації від 25.10.2017 (Протокол робочої інвентаризаційної комісії № 6 про проведення інвентаризації станом на 01.10.2017) встановлено: Чотирибічний стругальний 6-ти шпиндельний верстат в комплекті з ділильним станком Weining Unimat 14 N перебуває на зберіганні у відповідача за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 32; документація по чотирибічному стругальному 6-ти шпиндельний верстат в комплекті з ділильним станком Weining Unimat 14 N: керівництво по обслуговуванню та паспорт № 732/4429 відсутня.

05.11.2018 на адресу позивача надійшов лист відповідача № 3 від 29.10.2018, у якому повідомлялось про викрадення двигунів із верстата, який належить поклажодавцю та перебував на зберіганні у відповідача.

23.11.2018 представниками сторін складено акт огляду майна про те, що внаслідок крадіжки з верстата було знято 6 двигунів.

Відповідно до умов п. 3.1.3., п. 3.1.7. договору зберігання майна відповідач зобов'язався виконувати усі заходи, необхідні для цілодобового зберігання майна. Зберігач зобов'язується відшкодувати завдані збитки за втрату, нестачу та пошкодження майна.

Відповідно до п. 4.2. договору в разі спричинення поклажодавцю шкоди, завданої втратою, нестачею або пошкодженням майна, під час його зберігання. зберігач несе наступну відповідальність: а) за втрату й нестачу майна - у розмірі вартості втраченого майна, якого не вистачає; б) за пошкодження майна - у розмірі суми, на яку знизилась його вартість. Відшкодування здійснюється в місячний термін після виявлення пошкодження, втрати чи нестачі майна.

Якщо внаслідок пошкодження майна, за яке зберігач несе відповідальність, якість майна змінилась настільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням, поклажодавець має право від нього відмовитись з наступним відшкодуванням зберігачем вартості зазначеного майна (п. 4.3 договору).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.10.2018 вбачається, що в період часу з 01.10.2018 по 08.10.2018 невстановлена особа шляхом розбирання стіни проникла до деревообробного цеху, звідки вкрала двигуни з верстату, що свідчить про те, що відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання по збереженню майна.

Позивач зазначає, що факт крадіжки не є обставиною, яку неможливо попередити своїми заходами, а отже відповідач винний у завданих позивачу збитках.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 03-953/18 від 17.12.2018 з пропозицією у добровільному порядку сплатити завдані збитки в сумі 80760,00 грн. (згідно наданого ТОВ Оціночна фірма Юніт звіту про оцінку майна від 28.12.2017 ринкова вартість обладнання складає 80760,00 грн.), однак від зберігача жодних коштів на рахунок позивача не надходило.

Оскільки обладнання не може бути використане за первісним призначенням внаслідок крадіжки двигунів, відповідач, на думку позивача, несе обов'язок по відшкодуванню завданої шкоди у розмірі повної вартості втраченого майна.

У зв'язку з невідшкодуванням відповідачем у добровільному порядку спричинених збитків, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми збитків у примусовому порядку.

Суд погоджується з позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 942 даного Кодексу зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України).

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Таким чином, у ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач допустив порушення договірного зобов'язання щодо забезпечення схоронності майна, переданого йому на зберігання позивачем, відтак за умовами укладеного договору та на підставі діючого цивільного законодавства зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, завдані неналежним виконанням умов договору зберігання майна № 1 від 05.11.2008.

Доказів відшкодування позивачеві вартості втраченого майна матеріали справи не містять.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про примусове стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 80760,00 грн., що становить вартість чотирибічного стругального 6-ти шпиндельного верстату в комплекті з ділильним станком Weining Unimat 14 N, переданого відповідачу на зберігання.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства Стандарт КФТ (40022, м. Суми, вул. Героїчна, 32; код ЄДРПОУ 35171915) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б; код ЄДРПОУ 00041467) 80760,00 грн. збитків, завданих неналежним виконанням умов договору зберігання майна № 1 від 05.11.2008; 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 01.04.2019.

Суддя В.Л. Котельницька