Постанова

від 25.03.2019 по справі 922/2509/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2019 р. Справа №922/2509/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, свідоцтво №4007 від 07.09.2011 року, посвідчення №4007 від 07.09.2011 року, довіреність від 03.09.2018 року;

відповідача - ОСОБА_2, посвідчення №151 від 07.11.2007 року, довіреність №15 від 29.10.2018 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс , м.Харків, (вх.№369Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 року по справі №922/2509/18,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Веза-Украина , м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс , м.Харків,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Веза-Украина звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс про стягнення з останнього попередньо оплачених грошових коштів у розмірі 3513712,50 грн. та пені у розмірі 105411,38 грн. за договором купівлі-продажу №0211/17 від 02.11.2017 року.

У подальшому, позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 105411,38 грн. за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу №0211/17 від 02.11.2017 року. Вказана заява була прийнята судом, а розгляд справи здійснювався з її урахуванням.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 року у справі №922/2509/18 (повний текст рішення складено 03.01.2019 року, суддя Новікова Н.А.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Веза-Украина пеню за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №0211/17 від 02.11.2017 року у розмірі 105411,38 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, вважаючи, що позиція ТОВ НПО Фортекс щодо обґрунтування випадку, тобто дій зовнішнього характеру, які виникли без вини відповідача та всупереч його волі, стосувалося тривалого та неправомірного митного оформлення обладнання. Фактично випадок був наслідком дій, рішення службової особи органу державної влади, що безпідставно прийняте та скасоване судом, як неправомірне, однак яке об'єктивно вплинуло та унеможливило вчасне виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Скаржник вказує, що за умови відсутності випадку, яким у даній справі є дії, рішення службової особи органу державної влади, безпідставно прийняте, та в наступному скасоване судом, як неправомірне, однак яке об'єктивно вплинуло та унеможливило вчасне виконання договірних зобов'язань ПП Видавничий будинок Перлина перед ТОВ НПО Фортекс , а відповідно ТОВ НПО Фортекс перед позивачем, порушення господарських зобов'язань допущено б не було. Тривалий розгляд та вступ у законну силу постанови у справі про порушення митних правил, якою провадження закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення потягнув за собою порушення строків поставки за відсутності вини як ТОВ НПО Фортекс , так і контрагента - ПП Видавничий будинок Перлина .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 року по справі №922/2509/18; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.

14.02.2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1618), в якому останній зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, з огляду на приписи ст. 202, ст. 216 та ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання позивача та відкладено розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 25.03.2019 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 02.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Веза-Украина (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс (продавець, відповідач у справі) укладено договір №0211/17, відповідно до умов якого продавець зобов'язався здійснити поставку та передати у власність покупця товар - токарний верстат моделі I-42 TWIN (обладнання), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.2.1. договору від 02.11.2017 року сума договору складає 3507840,00 грн., зокрема ПДВ - 584640,00 грн.

Згідно із п.2.2. договору від 02.11.2017 року оплата за обладнання здійснюється у такому порядку:

- 1-й етап - 50% від еквівалента загальної суми договору від 02.11.2017 року в доларах США за курсом долар/гривня (курс НБУ на дату виконання платежу) - протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору (п. 2.2.1 договору);

- 2-й етап - 50% від еквівалента загальної суми договору від 02.11.2017 року в доларах США за курсом долар/гривня (курс НБУ на дату виконання платежу) - протягом 5 робочих днів з моменту повідомлення покупця продавцем (за допомогою факсу) щодо готовності обладнання до відвантаження зі складу виробника (п.2.2.2 договору).

Пунктом 3.2. договору від 02.11.2017 року передбачено, що поставка обладнання здійснюється протягом 110 календарних днів з моменту виконання платежу покупцем у повному обсязі відповідно до умов п.2.2.1 цього договору, за умов своєчасного виконання наступних платежів покупцем у повному обсязі згідно із п.2.2.2 цього договору.

У пункті 6.1 договору сторони узгодили, що внаслідок неналежного виконання взятих за цим договором обов'язків щодо строків винна сторона зобов'язана сплатити пеню у розмірі 0,6% від суми погодженого, але не поставленого та не оплаченого у строк товару за кожен день прострочки; загальна сума пені для кожної із сторін не може перевищувати 3% від суми цього договору. Сторони не обкладаються неустойкою за перші 2 тижня прострочення.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Договір купівлі-продажу №0211/17 від 02.11.2017 року підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до рахунку-фактури №Ф1107/05 від 07.11.2017 позивач на виконання умов п.2.2.1 договору від 02.11.2017 року повинен сплатити відповідачу 1751962,50 грн.

Згідно із платіжним дорученням №849 від 08.11.2017 року позивачем сплачено відповідачу 1751962,50 грн.

У свою чергу, 20.11.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс (покупець) та Приватне підприємство Видавничий будинок Перлина (постачальник) уклали договір №20/11/17 (далі - договір від 20.11.2017 року), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця обладнання, найменування, кількість, характеристика, комплектація якого вказані у специфікації №1 (токарний верстат з ЧПУ моделі I-42 TWIN ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 4.1. договору від 20.11.2017 року передбачено, що постачальник за рахунок покупця здійснює доставку обладнання, вказаного у п.1.1 цього договору на свою територію не пізніше 30.03.2018 року з урахуванням своєчасної оплати відповідно до п.3.1.1.-3.1.3 договору.

26.02.2018 року відповідач повідомив позивача про готовність до відвантаження обладнання на виконання умов договору від 07.11.2017 року та просив відповідача здійснити оплату частини, що залишилась (лист вих.№17-а від 26.02.2018 року).

Вказане узгоджується з умовами договору купівлі-продажу №0211/17, а саме п. 2.2.2, яким передбачена сплата 50% вартості з моменту письмового повідомлення покупця про готовність обладнання до відвантаження зі складу виробника.

Відповідно до рахунку-фактури №Ф0227/03 від 27.02.2018 року позивач на виконання умов п.2.2.2 договору від 02.11.2017 року повинен сплатити відповідачу 1761750,00 грн.

Згідно із платіжним дорученням №479 від 28.02.2018 року позивачем сплачено відповідачу 1761750,00 грн.

Листом за вих.№27/2018 від 20.03.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що контейнер із замовленим обладнанням прибуде до порту орієнтовно 29 березня.

29.03.2018 року головним державним інспектором відділу інформаційно-аналітичної роботи та моніторингу управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Київської міської митниці ДФС ОСОБА_3 складено протокол про порушення митних правил №0170/10000/18 відносно керівника ПП Видавничий будинок Перлина ОСОБА_4 за ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

29.03.2018 року головним державним інспектором відділу протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Полтавської митниці ДФС ОСОБА_5 складено протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0170/10000/18 та на підставі ст.ст. 508, 511 Митного кодексу України вилучено токарний верстат з ЧПУ моделі I-42 TWIN ).

13.04.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що обумовлене договором від 02.11.2017 року обладнання прибуло 28.03.2018 до порту м. Одеси, а 03.04.2018 року - до митного терміналу м. Полтави (лист вих.№148А від 13.04.2018 року).

Відповідно до листа за №818 від 12.06.2018 позивач просив відповідача повідомити про причини порушення строків поставки обладнання, передбачених договором від 02.11.2017 року.

Листом за вих.№172А від 18.06.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що причиною порушення строків поставки обладнання є судовий розгляд щодо дій митних органів відносно обладнання.

17.07.2018 року за вих.№961 позивачем направлено відповідачу лист, відповідно до якого він просив у зв'язку із порушенням умов договору від 02.11.2017 року повернути грошові кошти у розмірі 3513712,50 грн., а також сплатити пеню у розмірі 105411,38 грн.

У листі за вих.№202А від 27.07.2018 року відповідач повідомив позивача, що судовий розгляд щодо дій митних органів відносно обладнання триває і вчинити будь-які дії направлені на передання обладнання неможливо. Крім того, відповідач повідомив позивача про неможливість повернення грошових коштів, у зв'язку із виконанням зобов'язань щодо перерахування грошових коштів заводу-виробнику та сплати коштів для митного оформлення обладнання.

30.07.2018 року позивач направив за вих.№1021 листа, відповідно до якого вимагав надання позивачем копії відповідного судового рішення у строк до 01.08.2018 року та попередив відповідача про те, що буде вимушений звернутись до суду з метою повернення грошових коштів у зв'язку із неналежним виконанням умов договору від 02.11.2017 року.

Разом з тим, позивачем направлено відповідачу вимогу за вих.№1154 від 29.08.2018 року, відповідно до якої він вимагав від останнього повернути попередньо оплачені грошові кошти у розмірі 3513712,50 грн. через непоставлений товар та сплатити пеню у розмірі 105411,38 грн. у строк до 06.09.2018 року у зв'язку із невиконанням відповідачем умов п.3.2 договору від 02.11.2017 року.

Матеріали справи свідчать, що постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 06.07.2018 року у справі №760/13625/18 (провадження №3/760/4616/18) провадження у справі про притягнення директора ПП Видавничий будинок Перлина до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 Митного кодексу України закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

11.09.2018 року Апеляційний суд м.Києва апеляційну скаргу представника Київської міської митниці ДФС на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 06.07.2018 року залишив без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції - без змін.

17.10.2018 року на підставі листа ПП Видавничий будинок Перлина Полтавською митницею ДФС оформлено накладну (вимогу) за №137 відносно токарного верстата ЧПУ моделі I-42 TWIN .

Згідно із товарно-транспортної накладної №ТТН1019-1 від 19.10.2018 року токарний станок моделі I-42 TWIN перевезено позивачу.

19.10.2018 року ТОВ НПО Фортекс отримало від ПП Видавничий будинок Перлина обладнання відповідно до умов договору від 20.11.2017 року, що підтверджується видатковою накладною №75 від 19.10.2018 року.

22.10.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір №15-ПН запуску та налагодження обладнання.

25.10.2018 року позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі обладнання до договору №0211/17 від 02.11.2017 року, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв токарний верстат моделі I-42 TWIN .

25.10.2018 року позивачем та відповідачем підписано акт виконаних робіт до договору №15-НП від 22.10.2018 року.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав перед відповідачем свої зобов'язання в частині оплати за поставку обладнання, передбачені п.п. 1.1, 2.1., 2.2.1 та 2.2.2 договору від 02.11.2017 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №849 від 08.11.2017 року та №479 від 28.02.2018 року.

Таким чином, враховуючи строк оплати позивачем вартості обладнання та положення п.3.2 договору від 02.11.2017 року, відповідач був зобов'язаний поставити обладнання позивачу у строк не пізніше 19.06.2018 року.

Однак, на день звернення позивача з позовом у даній справі, відповідач не виконав умови п.3.2. договору від 02.11.2017 року та здійснив поставку обумовленого цим договором обладнання 25.10.2018 року. Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі обладнання, складеним на вимогу п.4.4 договору від 02.11.2017 року.

Отже, з огляду на положення п.6.1., внаслідок неналежного виконання взятих за договором купівлі-продажу обов'язків щодо строків поставки, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 105411,38 грн. за період з 03.07.2018 року до 29.08.2018 року.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог дійшов висновку, що відповідачем не доведено та не спростовано того факту, що прострочення виконання зобов'язання сталося не з його вини. Також місцевий господарський суд вказав, що прострочення виконання зобов'язання сталося у зв'язку з простроченням контрагента відповідача і це в силу приписів чинного законодавства не є підставою для звільнення від відповідальності.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз положень ст. 614 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає саме на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Зазначене твердження знайшло своє відображення у постанові Верховного суду України від 13.02.2013 року справа №6-170цс12.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Норми ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами ст. 218 Господарського кодексу України, згідно із якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Під випадком ( casus ) в практиці розуміють будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Колегія суддів відмічає, що відповідачем було вчинено всі необхідні дії направлені на виконання свого зобов'язання в належному порядку та строки. По-перше, укладаючи договір №0211/17 відповідач передбачив значні строки для поставки. По-друге, повідомлення про можливість відвантаження обладнання було направлено у відповідності до умов договору. За умовами договору постачання обладнання №20/11/17 були передбачені найкоротші строки для передання обладнання, а ПП Видавничий будинок Перлина здійснювало за рахунок відповідача доставку обладнання.

Категорія випадку є оціночною категорією, а на думку судової колегії відповідач не міг передбачити та попередити неправомірність дій митної служби, що зумовило вилучення обладнання. Наразі мали місце дії зовнішнього характеру, які виникли без вини відповідача та всупереч його волі, стосувалося тривалого та неправомірного митного оформлення обладнання.

Вищевказане підпадає під правове визначення випадку, що в силу приписів ст. 617 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від відповідальності відповідача перед позивачем.

Фактично випадок був наслідком дій, рішення службової особи органу державної влади, що безпідставно прийняте та скасоване судом, як неправомірне, однак яке об'єктивно вплинуло та унеможливило вчасне виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Тривалий розгляд та вступ у законну силу постанови у справі про порушення митних правил, потягнуло за собою порушення строків поставки за відсутності вини як ТОВ НПО Фортекс , так і ПП Видавничий будинок Перлина .

При цьому, колегія суддів враховує, що з моменту набрання в адміністративній справі рішенням законної сили, ТОВ НПО Фортекс у найкоротші строки вчинено дії направлені на виконання свого зобов'язання.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними, допустимими та достатніми доказами, тоді як господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 року по справі №922/2509/18 скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку про їх розподіл у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1, 2, 3 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 року по справі №922/2509/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Веза-Украина (61017, Харківська область, м. Харків, вул. Котлова, буд.183, код ЄДРПОУ 31632410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НПО Фортекс (61038, Харківська область, м. Харків, проспект Ландау Льва, 189, код ЄДРПОУ 37008618) 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов