Постанова

від 26.03.2019 по справі 908/980/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019 року м.Дніпро Справа № 908/980/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Кришталевич В.М.-прокурор, наказ № 126к від 12.02.2019;

від позивача-1: Ященко В.В.-представник, довіреність № 220/579/Д від 20.12.2018;

від позивача-2: представник не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача-1: представник не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача-2: Курилін В.О.-адвокат, ордер ЗП №052253 від 22.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг» на рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2018р. повний текст якого складено 28.12.2018, суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/980/17

за позовом: Виконуючого обов`язки військового прокурора Південного регіону, м. Одеса в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України, м. Київ

2. Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ), м. Запоріжжя

до відповідача-1: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка, Запорізької області

до відповідача- 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг», м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Виконуючий обов`язки військового прокурора Південного регіону України, м. Одеса звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод», м. Запоріжжя з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району і Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року, реєстраційний №89, зареєстрований у ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 23.04.2007 року за №040726400137, який було укладено між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (ідентифікаційний код 25489968 та ТОВ «Грін-Тур-Аг» (ідентифікаційний код 33610446) щодо земельної ділянки площею 1 га, що знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035) та повернення вказаної земельної ділянки Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року (залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017) у справі №908/980/17 позовні вимоги військового прокурора задоволені у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 12.04.2018 у даній справі рішення судів першої і апеляційної інстанції у даній справі скасовані. Справу №908/980/17 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.12.2018р. (суддя Зінченко Н.Г.) позов задоволено та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний № 89, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін-Тур-Аг щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:004:0035).

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг» повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийму-передачі земельну ділянку загальною площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:10:004:0035), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний №89. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг» на користь Військової прокуратури Південного регіону України 1600 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки договір є таким, що суперечить положенням ч.1 ст. 317 ЦК України, ч. 5 ст. 20, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, ст.ст. 1,4 Закону України «Про використання земель оборони», ст.. 4 Закону України «Про оренду землі», ч. 2 ст. 203 ЦК України. Приймаючи до уваги, що земельна ділянка віднесена до земель оборони суд також дійшов висновку про наявність підстав для повернення земельної ділянки від ТОВ «Грін-Тур-Аг» до Міністерства оборони України.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг» (відповідач-2) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність викладених висновків обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018р у справі № 908/980/17 та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

- За затвердженням відповідача-2 до часу прийняття господарським судом Запорізької області рішення від 27.07.2017 межі земельної ділянки кадастровий номер №2320355400:10:004:0035 були приведені у відповідність із вимогами законодавства шляхом виправлення координат її поворотних точок у Державному земельному кадастрі, законність та правомочність, якого обґрунтовується положеннями розділу «Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру» Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 (надалі -Порядок).

Договір оренди і додатки до нього не містять ознак земельної ділянки як нерухомої речі, передбачених ст. 79 Земельного кодексу України (координати поворотних точок її меж за відповідною системою визначені межі), такі ознаки містяться виключно у Державному земельному кадастрі шляхом зазначення числових показників від повідних координат поворотних точок, а типова форма договору оренди, затверджена постановою КМУ від 03.03.2004 №220, у зв`язку із набуттям чинності з 01.01.2013 Закону України «Про державний земельний кадастр», не містить жодних додатків. Такі додатки з нього були виключені з підстав запровадження єдиної інформаційної системи ДЗК.

ПП «Науково-впроваджувальна фірма «Кадастр» вчинило дії направлені на виправлення помилки у Державному земельному кадастрі та надало до суду у 2017 році повідомлення про виправлення помилки.

Суд не надав оцінку висновкам експертизи, згідно яких перетину, порушення та/або накладення меж земельної ділянки площею 1,0 га кадастровий №2320355400:01:004:0035, яка перебуває у користуванні ТОВ «Грін-Тур-Аг» із земельною ділянкою площею 4,0 га, яка відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б№012923 від 1981 року раніше надавалась в постійне користування 402 воєнному заводу ГСП-161, не існує.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-2 повернути Міністерству оборони України земельну ділянку загальною площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035), суд не врахував, що виконання цієї частини рішення призведе до безпідставного збільшення загальної площі земельної ділянки МО України, яка на відміну від Державного акту на право користування землею серії Б №012923 від 1981 року буде складати не 4,0 га, а загалом 5,0 га.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У відзиві на апеляційну скаргу Військова прокуратура Південного регіону України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін.

Прокуратур не погоджується з твердженням апелянта, що на час звернення прокурора до суду з даним позовом земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:01:004:0035 знаходилась в межах земельної ділянки позивачів і до прийняття господарським судом Запорізької області рішення від 27.07.2017 межі спірної земельної ділянки були приведені у відповідність із вимогами законодавства шляхом виправлення координат її поворотних точок у Державному земельному кадастрі. Прокуратура посилається на той факт, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 заява ТОВ «Грін-Тур-Аг» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі №908/2808/13, у зв`язку з повідомленням ПП «Науково-впроваджувальна фірма «Кадастр» про виявлення помилки під час розроблення відповідної технічної документації з землеустрою, залишена без задоволення, а рішення суду без змін.

Прокурор вказує, що у додатках до договору оренди землі від 24.01.2007 є посилання на конкретне місцезнаходження відведеної товариству земельної ділянки, а саме, розташування її напроти бази відпочинку «Жемчужина моря», яка є суміжною з базою відпочинку «Дельфін». Крім того, місцезнаходження переданої в оренду товариству земельної ділянки вбачається з плану, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акту приймання-передачі об`єкта в оренду, кадастрового плану і проекту відведення земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору і які підтверджують місцезнаходження земельної ділянки на земельній ділянці ДП Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод».

Посилаючись на норми ст.. 186 Земельного кодексу України, ст.. 31 Закону України «Про землеустрій» прокуратура звертає увагу на те, що виправлення помилок у затвердженому проекті землеустрою здійснюється виключно за рішенням органу місцевого самоврядування, який затвердив цей проект. Кирилівською селищною радою після виявлення помилки у 2017 не підтверджено та не погоджено нове місце розташування земельної ділянки.

Щодо заявленого ТОВ «Грін-Тур-Аг» клопотання про застосування строку позовної давності прокуратура вважає, що оскільки рішення Кирилівської селищної ради скасовано рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі №908/2808/13 ( залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015), то саме з набранням рішенням законної сили слід обраховувати строк позовної давності, який у даному спорі не пропущено. Міністерство оборони України і ДП Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» не знали і не могли знати, що рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 №16, і укладений на його виконання договір оренди земельної ділянки, є незаконним та не відповідало вимогам чинного законодавства до прийняття і набрання законної сили рішення у справі №908/2808/13. Таким чином, позовну заяву подано до місцевого господарського суду 12.05.2017, в межах встановленого ст.. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського (головуючий суддя Дармін М.О., судді Іванов О.Г., Березкіна О.В.) від 28.01.2019 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг» та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання представників позивача-2 і відповідача-1 ухвалою суду від 25.02.2019 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 25.03.2019 року на 12:00.

25.03.2019 Військовою прокуратурою Південного регіону України до суду апеляційної інстанції подана заява про долучення документів до матеріалів справи. Керуючись ч. 3 ст. 269 ГПК України прокуратура надала копію протоколу засідання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 на підтвердження того, що прокурор не приймав участь під час прийняття селищною радою рішення від 26.12.2006 №16.

25.03.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 27.03.2019.

Представники позивача-2 і відповідача-1 в жодне судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомляли. Вказані учасники не являлись також і в судові засідання суду першої інстанції.

Належне повідомлення вказаних учасників справи про дату, час і місце проведення судового засідання, підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та поштовими поверненнями відділення поштового зв`язку із позначкою «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 159,161,162,176,177,179-180).

Беручи до уваги, що неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі, справа переглядалася без участі представників позивача-2 і відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.03.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б №012923 від 1981 року 402 Військовому заводу ГСП-161, м. Запоріжжя (правонаступником є Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ) виконавчим комітетом Якімівської районної ради депутатів трудящих була надана в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 4.0 га. Земля надана для розміщення спортивного комплексу площею 3.0 га і бази відпочинку площею 1.0 га.

Акт був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №24 (т.1 а.с.21-23).

Пунктами 2-4 розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації від 21.01.2004 №20 «Про затвердження матеріалів інвентаризації» Державний акт на право постійного користування Б №012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» скасовано. Вилучено земельну ділянку площею 3.0 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради. Надано Державному підприємству Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» земельну ділянку площею 1,2436 га під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування (т.1 а.с. 25).

26.12.2006 рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №16 затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Грін-Тур-Аг» під розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємств громадського харчування, яка розташована в смт. Кирилівка, вул.. Коса Пересип, Якимівського району Запорізької області. Надати ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельну ділянку площею 1,0 га пасовищ та земельну ділянку площею 1,0 га пасовищ під розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємств громадського харчування в довгострокову оренду на 49 років за рахунок земель житлової і громадської забудови Кирилівської селищної ради (т.1 а.с.26).

На підставі вказаного рішення 24.01.2007 між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець) і ТОВ «Грін-Тур-Аг» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки. За умовами договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємств громадського харчування, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул.. Коса Пересип.

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,0 га згідно з додатком, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2).

Відповідно до п. 5 договір укладений на 49 років і строк його дії закінчується 24 січня 2056 року.

Договір зареєстровано у Якимівському районному відділі Державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.04.2007 за №040726400137 (т.1 а.с.27-30

На виконання умов договору земельна ділянка була передана за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 24.01.2007 (т.1 а.с. 31).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2013 №1257 земельна ділянка, передана в оренду ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ», має кадастровий номер 2320355400:01:004:0035 (т.1 а.с. 32 ).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Звертаючись з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035), який укладено між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області і ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» Військова прокуратура Південного регіону виходила з того, що під час укладання спірного договору оренди в порушення ст.ст. 84, 90, 140 Земельного кодексу України не було враховано, що власником земель оборони (держава в особі Кабінету Міністрів України і Міністерство оборони України) рішення про відмову від права власності на спірну земельну ділянку не приймалось, порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою дотримано не було,а тому у органу місцевого самоврядування були відсутні підстави розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.

В свою чергу ТОВ «Грін-Тур-Аг» вважає, що земельна ділянка щодо якої і виник спір - площею 3,0000 га, яка є землями оброни, має кадастровий номер 2320355400:10:003:0473 та перебуває у користуванні позивачів відповідно до Державного акту на право користування землею державної власності Б 012923 від 1981 року, є земельною ділянкою, що відмінна від земельної ділянки площею 1,0000 га кадастровий номер 2320355400:01:004:0035, яка відповідно до договору оренди від 24.01.2007 року перебуває в користуванні ТОВ «Грін-Тур-АГ».

Відповідач-2 посилався на повідомлення ПП «Науково-впроваджувальної фірми «Кадастр» від 12.06.2017 №25, яким виявлено помилку, а саме межі земельних ділянок (кадастрові №№2320355400:01:004:0035; 2320355400:01:004:0037) переданих в оренду рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 р. № 16 ТОВ «Грін-Тур-Аг», при розроблені відповідної технічної документації із землеустрою в частині визначення координат поворотних точок були не вірно встановлені на місцевості.

За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Статтею 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 1 Закону України, землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України визнані землями оборони.

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктами а, б. ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі.

Пунктами 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 N 483 встановлено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України (на час прийняття рішення про надання спірної земельної ділянки ст. 140 Земельного кодексу України). Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Стаття 140 Земельного кодексу України містить перелік підстав припинення земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки не надавалась, рішення про відмову від права власності також не приймалось.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За вимогами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 (залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 і в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014) у справі №908/2846/13 за позовом першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_2 ) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, за участю третіх осіб: Кирилівської селищної ради, ТОВ «Грін-Тур-Аг», ТОВ «Укрзапчасть», ПП «Спец» визнано недійсним пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 №20 «Про затвердження матеріалів інвентаризації».

Встановлено, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га в установленому ч.4 ст.83 ЗК України порядку до земель комунальної власності не передавалася. За відсутності відмови ДП МОУ «ЗАРЗ» від права користування спірною земельною ділянкою, Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області з перевищенням наданих законом повноважень, прийняла пункти 2 та 3 розпорядження Якимівської РДА № 20 від 21.01.2004р, якими Державний акт на право постійного користування Б №012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» скасовано. Вилучено земельну ділянку площею 3.0 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради. (т.1 а.с. 25).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 (залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015) у справі №908/2808/13 задоволено позов першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України і ДП Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за участю третьої особи ТОВ «Грін-Тур-Аг» про визнання недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 №16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення майнового комплексу ТОВ «Грін-Тур-Аг».

Таким чином, при укладанні спірного договору оренди земельної ділянки Кирилівська селищна рада в порушення ч. 1 ст. 317 ЦК України, ст.. 20, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, вийшла за межі власних повноважень та незаконно розпорядилась земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони і є власністю ДП Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод».

В постанові Верховного Суду від 12.04.2018р. зазначено, що судами не досліджено, чи впливає зміна уповноваженими особами Держгеокадастру шляхом виправлення координат поворотних точок земельної ділянки, на чинність спірного договору оренди, а відтак і на правомірність користування земельною ділянкою ТОВ «Грін-Тур-Аг».

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Право оренди, яке виникає на підставі укладеного договору оренди носить похідних характер від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому недійсність рішення про передачу в оренду земельної ділянки впливає на законність укладеного на його підставі Договору.

Як зазначалося вище, рішення Кирилівської селищної ради №16 від 26.12.2006 про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01:004:0035 визнано недійсним.

Після того, як 20.06.2017р. ПП «Науково-впроваджувальна фірма «Кадастр»» сповістило ТОВ «Грін-Тур-Аг» про виявлення помилки у документації із землеустрою в частині визначення координат поворотних точок меж земельних ділянок з кадастровими номерами 2320355400:01:004:0035 та 2320355400:01:004:0037 рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:004:0035, яка нове розташування поворотних точок Кирилівською селищною радою не приймалося.

У додатках до договору 24.01.2007 є посилання на конкретне місцезнаходження відведеної ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельної ділянки, а саме, розташування її напроти бази відпочинку «Жемчужина моря», яка є суміжною з базою відпочинку «Дельфін».

Невід`ємною частиною договору оренди землі від 24.01.2007 є план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єкта в оренду, кадастровий план та проект відведення земельної ділянки, з яких чітко вбачається місцезнаходження переданої в оренду ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельної ділянки: безпосередньо на земельній ділянці ДП «ЗАРЗ» (т.1 а.с. 27-31)

Отже, відповідно до умов договору оренди землі від 24.01.2007 Кирилівська селищна рада передала ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельну ділянку площею 1 га з числа земель ДП «ЗАРЗ», межі та місце розташування якої були чітко визначені у проекті землеустрою, затвердженого рішенням селищної ради від 26.12.2006 № 16, що і посвідчує до теперішнього часу спірний договір.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції на момент прийняття Кирилівською селищною радою рішення від 26.12.2006 № 16) порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 7, 8, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 (чинною на момент прийняття Кирилівською селищною радою рішення від 26.12.2006 № 16) виконавець у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов`язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки. Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

За приписами ч. 2 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Листом від 13.11.2018 вих. № 1937 голова Кирилівської селищної ради повідомив прокурора, що Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області не приймалося рішення про внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Грін-Тур-Аг» після виявлення у 2017 році помилок у затверджених рішенням селищної ради від 26.12. 2006 №16 проектах землеустрою.

Також, повідомлено, що Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області не вносилися зміни до укладеного з ТОВ «Грін-Тур-Аг» договору оренди землі від 24.01.2007 після виявлення вищезазначених помилок.

Крім того, зазначено, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не погоджувала межі переданих в оренду ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельних ділянок площею 2 га (за кадастровими номерами 2320355400:01:004:0035, 2320355400:01:004:0037) після виявлення у 2017 році помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаних земельних ділянок та здійснення їх виправлень шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про землеустрій» зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою (передбачений у ст. 186 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 186 Земельного кодексу України та ст. 31 Закону України «Про землеустрій» у разі виявлення помилок у затвердженому рішенням органу місцевого самоврядування проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, їх виправлення здійснюється виключно за рішенням органу місцевого самоврядування, який затвердив цей проект.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у справі № 920/239/13-г.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності право користування) на суміжні земельні ділянки.

Однак, з наданої ПП «Науково-впроваджувальна фірма "Кадастр"» документації щодо виправлення помилки під час розроблення технічної документації з землеустрою не вбачається факту погодження зміни меж земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0035 з власниками суміжних земельних ділянок, оскільки жодної письмової згоди Кирилівської селищної ради, суміжних власників, землекористувачів вказана документація не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що після внесення 2017 року вказаних змін до Державного земельного кадастру, технічної документації з землеустрою щодо місцезнаходження та меж спірної земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0035, не підтверджено та не погоджено нове місце розташування вказаної земельної ділянки. В той час , як під час прийняття Кирилівською селищною радою рішення від 26.12.2006 № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Грін-Тур-Аг» межі та місцезнаходження земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0035 були конкретно визначені.

Крім цього, відповідно до Акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 24.01.2007 зовнішні межі погоджені з суміжними землекористувачами, що також підтверджує те, що в оренду передана конкретна земельна ділянка, яка була вилучена із числа земель раніше наданих ДП «ЗАРЗ».

Відповідач 2 звертався до господарського суду Запорізької області із заявою про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі №908/2808/13 за нововиявленими обставинами, у зв`язку з виявленням помилки у відповідній технічній документації з землеустрою. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 вказану заяву залишено без задоволення, а рішення суду від 27.01.2015 у справі №908/2808/13- без змін.

Саме по собі встановлення висновком експерта №2422 від 11.09.2018, відсутності порушення меж або накладення земельних ділянок площею 4, 0 га, яка відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 раніше надавалась в постійне користування 402 воєнному заводу ГСП -161 та земельної ділянки площею 1,0 га кадастровий номер №2320355400:01:004:0035, яка відповідно до договору оренди №040726400137 від 24.01.2007 перебуває в користуванні ТОВ Грін - Тур - АГ, за відсутності процедурного узгодження нового розташування спірної земельної ділянки не впливає на правову оцінку спірних правовідносин і не спростовує обґрунтованих висновків місцевого господарського суду.

Частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами) надано роз`яснення, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч.ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1).

З урахуванням того, що договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007, укладений між відповідачами є таким, що суперечить положенням ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч.5 ст. 20, ч. 5 ст. 116 ЗК України, ст.ст. 1, 4 Закону України Про використання земель оборони, ст. 4 Закону України Про оренду землі, ч. 2 ст. 203 ЦК України, позовна вимога прокурора про визнання його недійсним є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного збільшення загальної площі земельної ділянки МО України ,яка на відміну від Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 буде складати не 4, 0 га а загалом 5,0 га є надуманими, оскільки предметом цієї частини позовних вимог є матеріально-правова вимога щодо повернення Міністерству оборони України земельної ділянки площею 1 га, яка була передана за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. реєстраційний номер № 89, яка як встановлена вище має інші поворотні точки ніж встановлені внаслідок виявлення 20.06.2017р. ПП «Науково-впроваджувальна фірма «Кадастр»» помилки у документації із землеустрою в частині визначення координат поворотних точок меж земельних ділянок з кадастровими номерами 2320355400:01:004:0035 та 2320355400:01:004:0037 і не спростовує висновки місцевого господарського суду щодо наявності фактичних і правових підстав для задоволення позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності договору шляхом зобов`язання ТОВ Грін-Тур-Аг повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Скасовуючи попередні судові рішення у даній справі Верховний Суд в постанові від 12.04.2018, зокрема вказав, про необхідність з`ясування під час нового розгляду чи міг прокурор, а відповідно і позивачі, про порушене право довідатися з моменту прийняття рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 № 16.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ч.1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З наведених положень випливає, що позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. В свою чергу відповідач мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постановах від 10.04.2018 у справі №11/5009/77731/11, від 11.04.2018 у справі №30/5009/7730/11, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №359/2421/15-ц, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Рішення №16, яке стало підставою для передачі в оренду спірної земельної ділянки відповідачу-2 було прийнято Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області 26.12.2006.

Відповідно до частин1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З копії протоколу засідання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 вбачається, що ні прокуратура, ні позивачі не приймали участі під час прийняття селищною радою зазначеного рішення, а отже не могли довідатись про порушене право саме з моменту прийняття рішення (т.4 а.с.185-198).

Вказаний доказ не був наданий до суду першої інстанції оскільки, як вбачається з відповіді Кирилівської селищної ради № 1339 від 13.11.2018р., рішення Кириліввської селищної ради Якимівського району Запорізької області за 2006 рік знаходяться в архіві Якимівського району Запорізької області, у зв`язку із чим неможливо було надати інформацію щодо присутності представників органів прокуратури під час прийняття рішення № 16 від 26.12.2006року та щодо перевірки органами прокуратури додержання вимог законодавства у сфері земельних відносин (т.4 а.с. 109). Разом з тим, оскільки постановою Верховного Суду від 12.04.2018 зобов`язано було встановити обставини, що мають визначальне значення для визначення можливості спливу строків позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає можливим прийняти вказаний доказ до уваги.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ст. 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у п. 4 ч. 1 цієї статті в редакції, яка діяла до 15 січня 2012 року (на час виникнення спірних правовідносин), зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Відповідно до п. 5 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15 січня 2012 року, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

З огляду на статус держави та її органів як суб`єктів владних повноважень положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності або іншого речового права держави, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк позовної давності має вираховуватись із моменту, коли особа дізналася, або могла дізнатися про порушення своїх прав.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду що факт відсутності повноважень у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на розпорядження спірною ділянкою став відомий прокурору та позивачам після набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі №908/2808/13, а саме: після винесення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 01.04.2015 справі №908/2808/13 про залишення без змін рішення суду першої інстанції в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 281-284, 288 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2018р. у справі №908/980/17-залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг», м. Запоріжжя.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в строки визначені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.04.2019.

Головуючий суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В.Березкіна