Постанова

від 28.03.2019 по справі 922/2686/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. Справа № 922/2686/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Медуниця О.Є. ,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Перегонцева Н.С. за посв.,

від позивача 1: Василенко І.Ю. за посв.,

від позивача 2: не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: Рижков І.П. за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області за вх. №13 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "27" листопада 2018 р. (повний текст рішення складений 29.11.2018, головуючий Шарко Л.В., судді Бринцев О.В., Рильова В.В.) у справі № 922/2686/15

за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі:

1.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

2.Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради,

до

1.Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради,

2.Фізичної особи - підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни, м. Харків,

про визнання недійсним договору та повернення орендованого майна

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 прокурор подав до господарського суду Харківської області позовну заяву, в інтересах держави, в особі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - позивачі) до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та до фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни (надалі - Відповідачі) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30.07.2002, укладеного між ними, та додаткових угод до нього від 01.01.2012, а також про зобов'язання відповідача (ФОП Сердюк Т.М.) звільнити та повернути нежитлове приміщення, що розташоване за адресом: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилався на те, що спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним, як укладений з порушенням вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду під магазин, тобто для використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом.

До початку розгляду справи судом першої інстанції прокурор уточнив позовні вимоги та, зокрема, просив зобов'язати фізичну особу-підприємця Сердюк Тетяну Миколаївну звільнити та повернути до Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради нежитлове приміщення вартістю 155070,00 грн., розташоване за адресом: м. Харків, Жовтневої революції, 106, згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30.07.2002 р., укладеним між Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та ФОП Сердюк Т.М.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2017, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018, в позові прокурора до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та до фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2018 р. по справі № 922/2686/15 касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2017 р. та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі № 922/2686/15 задоволено частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2017 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 р. у справі № 922/2686/15 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку, щодо наявності підстав для визнання спірного договору оренди недійсним. Також зазначила, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання щодо застосування позовної давності, що і стало підставою для скасування прийнятого по справі рішення та направлення справи на новий розгляд.

За наслідками розгляду справи, під час нового розгляду, Господарським судом Харківської області прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском позивачами строку позовної давності та відсутності доказів, що зазначений строк було пропущене з поважних причин.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду та просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності повинен обчислюватися саме з моменту коли позивачі, а не прокурор, дізналися або повинні були дізнатися про своє порушене право, не ґрунтується на приписах діючого законодавства. На підтвердження своїх доводів, прокурор послався на практику Вищого господарського суду України та Верховного Суду. Наполягає, що строк позовної давності, в даному випадку, повинен обчислюватися саме з дати, коли про порушене право дізнався саме прокурор.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 р. відкрите апеляційне провадження по справі № 922/2686/15 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2018 р. у справі № 922/2686/15

15.02.2019 р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника ФОП Сердюк Тетяни Миколаївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

15.02.2019 р. від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін , а апеляційну скаргу без задоволення. Вважають, що судом першої інстанції правомірне зроблено висновок, що початок перебігу строку позовної давності починається з моменту укладання договору оренди та його узгодження другим позивачем по справі. Посилання прокурора на правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі № 469/1203/15-ц вважає безпідставним, оскільки обставини справи № 469/1203/25-ц не є тотожними обставинам справи № 922/2686/15,

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 р. справу призначено до розгляду на 19 березня 2019 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 28.03.2019 р.

У судових засіданнях прокурор підтримав свої вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Представники першого позивача та другого відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представники інших сторін в судове засідання не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася обов'язковою.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ст.270 ГПК України).

Заслухавши доповідь-головуючого по справі ( судді-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 липня 2002 року між Державним комунальним закладом освіти середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Жовтневого району (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Сердюк Т.М. (орендар) був укладений договір №724 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (надалі - договір оренди), предметом якого є нежитлове приміщення (будівля) - загальною площею 109,68 кв. м., розташоване за адресом: місто Харків, вул. Жовтневої революції, 106 (пункт 1.1 договору оренди).

Додатковою угодою від 01.01.2012 орендодавцем за договором оренди було визначено Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у зв'язку з передачею об'єкта оренди на баланс Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.02.2011 №87 "Про передачу майна в оперативне управління Управлінню освіти Жовтневого району Харківської міської ради", розпорядження Управління комунального майна та приватизації від 16.02.2011 №248 "Про внесення змін в договори передачі майна в оперативне управління №597 від 21.08.1995 з Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та №604 від 29.08.1995 з Управлінням освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради".

Зазначеною вище додатковою угодою від 01.01.2012 договір оренди №724/2002 від 30.07.2002 було викладено в новій редакції, за якою орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 109,68 кв.м, далі "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресом: м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 106, та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради (балансоутримувач).

01.01.2012 було підписано акти прийому-передачі нежитлового приміщення щодо повернення фізичною особою-підприємцем Сердюк Тетяною Миколаївною Управлінню освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради спірного нежитлового приміщення, а також про приймання фізичною особою-підприємцем Сердюк Тетяною Миколаївною вказаного приміщення від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в орендне користування.

Умовами додаткової угоди до договору оренди від 01.01.2012 р., передбачено, що майно передається в оренду з метою використання: магазин продовольчих товарів (крім товарів підакцизної групи) (п. 1.2).

Судами також було встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.1997 №1146 "Про ліквідацію дитячого дошкільного закладу №271 Жовтневого району" нежитлова будівля по вул. Жовтневої революції (нині Москалівській), 106, передана в оперативне управління Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Жовтневого району (в подальшому перейменована на Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області). З 16.02.2011 року та по теперішній час спірні нежитлові приміщення перебувають на балансі та в оперативному управлінні Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради за договором передачі майна в оперативне управління № 604 від 29.08.1995 року.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор просить визнати зазначений вище договір оренди недійсним, наполягаючи, що його укладено в порушення вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду під магазин, тобто для використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст.203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

При цьому, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Таким чином, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти .

Аналогічний висновок про застосування норм права викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).

Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Враховуючи, що на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.1997 №1146 "Про ліквідацію дитячого дошкільного закладу №271 Жовтневого району" нежитлова будівля по вул. Жовтневої революції (нині Москалівській), 106, передана в оперативне управління Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Жовтневого району (в подальшому перейменована на Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області), з 16.02.2011 року спірні нежитлові приміщення перебувають на балансі та в оперативному управлінні Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради за договором передачі майна в оперативне управління № 604 від 29.08.1995 року, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що прокурором доведено наявність підстав для визнання договору недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить вимогам ст. 63 Закону України "Про освіту".

Про те відмовив прокурору у задоволенні вимоги про визнання договору недійсним у зв'язку із пропуском позивачами строку позовної давності.

Судова колегія вважає, такі висновки суду обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд першої інстанції встановив, що Позивач (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради) та Відповідачі заявили про застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради уклало з ФОП Сердюк Т.М. додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення № 724 від 30.07.2002 р., яка набрала чинності з 16.02.2011 р., про заміну особи орендодавця з Харківської загальноосвітньої школи 1-Ш ступенів № 54 ХМР Харківської області на Управління освіти адміністрації Жовтневого району ХМР.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, для Управління освіти адміністрації Жовтневого району ХМР ( Управління освіти адміністрації Новобаварського району ХМР) перебіг строку позовної давності почався з 17.02.2011 р. та сплив 17.02.2014 р.

З матеріалів справи також вбачається, що укладання спірного договору оренди 30.07.2002 р. та додаткових угод до нього погоджувалося управлінням Освіти Головного управління з гуманітарних та соціальних питань, управлінням освіти Департаменту з гуманітарних питань Харківської міської ради, правонаступником яких є Управління освіти адміністрації Жовтневого району ХМР ( Управління освіти адміністрації Новобаварського району ХМР). Таким чином, перебіг позовної давності для першого позивача розпочався 31.07.2002 та сплив 31.07.2005 р.

Слід зазначити, що Управління комунального майна та приватизації також було обізнано з фактом укладання спірного договору оренди, оскільки погоджувало його укладання, що підтверджується наявністю на першому аркуші цього договору тексту Узгоджено , заступник начальника Управління комунального майна та приватизації В.М. Солошкін, а також підпис вказаної особи та печатки.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що для Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради перебіг строку позовної давності почався з 31.07.2002 та сплив 31.07.2005 р.

З огляду на наведене, судова колегія також приходить до висновку, що строк позовної давності пропущене саме позивачами по цій справі, а не прокурором. Доказів наявності поважних причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивачів підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, матеріали справи не містять. Крім того позивачі з такими клопотанням до суду першої інстанції не зверталися.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірне відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди саме з підстав, пропуску позивачами строку позовної давності.

Щодо позовних вимог про зобов'язання фізичну особу-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни звільнити та повернути до Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради нежитлове приміщення, які є похідними від позовних вимог про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30.07.2002 та додаткових угод до нього, то вони, як зазначено в судовому рішенні, не підлягають задоволенню, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30.07.2002 та додаткових угод до нього.

Доводи прокурора ( заявника апеляційної скарги) , що строк позовної давності, в даному випадку, повинен обраховуватися саме з моменту, коли прокурор дізнався про порушене право, судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалася, як Вищим господарським судом України , зокрема у п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 № 10, на яку послався і суд першої інстанції, так і у постановах Верховного Суду України.

Посилання прокурора на правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі № 469/1203/15-ц вважає безпідставним, оскільки обставини справи № 469/1203/25-ц не є тотожними обставинам справи № 922/2686/15.

Згідно приписів ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення по справі було прийнято з врахуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення по справі залишається без змін.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2018 у справі № 922/2686/15 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2018 у справі №922/2686/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови буде складено та підписано 02.04.2019.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.Є. Медуниця