Рішення

від 28.03.2019 по справі 908/55/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/11/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 Справа № 908/55/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Мірошниченко М.В.,

Носівець В.В.,

при секретарі Рачук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 21.02.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, Київська область, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, поштова адреса: 04116, Київська область, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

До відповідача: Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області (72142, Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка, вул. Леніна, 4)

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевского, 12/2)

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30)

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164)

Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69000, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716)

про стягнення 11 395 878,98 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився ;

Від відповідача: не з'явився ;

Від третьої особи-1: Панасенко К.О., довіреність № 200/9.1.4/22-19 від 08.01.2019 ;

Від третьої особи-2: не з'явився ;

Від третьої особи-3: не з'явився ;

Від третьої особи-4: Бурдак О.В., довіреність № ДР-124-1218 від 19.12.2018, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001560 від 09.02.2018);

ВСТАНОВИЛА:

27.02.2019 до господарського суду Запорізької області від Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області надійшла заява № б/н від 21.02.2019 (вх. № 514/08-07/19 від 27.02.2019) про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі 908/55/17 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019 вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Мірошниченко М.В., Носівець В.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.02.2019 відкрито провадження з розгляду заяви Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 21.02.2019 про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі 908/55/17 за нововиявленими обставинами в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Перше судове засідання з розгляду заяви по суті призначено на 28.03.2019 об 11 год. 00 хв. Явка в судове засідання представників сторін визнана обов'язковою.

18.03.2019 від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на адресу господарського суду Запорізької області надійшло письмове клопотання № 50/05-209 від 15.03.2019 (вх. № 08-08/5578/19 від 18.03.2019) про зупинення провадження у справі, в якому позивач зазначає, що у заяві про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі № 908/55/17 за нововиявленими обставинами Інзівська сільська рада Приморського району Запорізької області посилається на рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2017 по справі № 908/1270/17 за позовом Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області до ПАТ НАК Нафтогаз України , треті особи, про визнання недійсним договору № 2 від 24.07.2012, яким зазначений позов задоволено частково та визнано недійсними п. 1.1. та підпункт 2.3.15 п. 2.3. договору від 24.07.2012, а саме в частині зобов'язання Замовника (позивача) повернути кошти ПАТ НАК Нафтогаз України . В іншій частині позов залишено без задоволено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 по справі № 908/1270/17 апеляційну скаргу ПАТ НАК Нафтогаз України залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва - без змін. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 по справі № 908/1270/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ НАК Нафтогаз України на вказану постанову від 23.01.2019 та рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2017. Розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні призначено на 10.04.2019 о 12 год. 40 хв. Враховуючи, що результати розгляду касаційної скарги ПАТ НАК Нафтогаз України по справі № 908/1270/17 можуть вплинути на розгляд заяви про перегляд судового рішення по справі № 908/55/17 за нововиявленими обставинами, позивач просить суд зупинити провадження у справі № 908/55/17 до розгляд Верховним Судом України справи № 908/1270/17.

25.03.2019 від Запорізької обласної державної адміністрації до суду надійшло письмове клопотання від 22.03.2019 (вх. № 08-08/6102/19) про розгляд заяви Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області по справі № 908/55/17 без участі повноважного представника третьої особи у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку в судове засідання 28.03.2019. Також, від Запорізької обласної державної адміністрації до суду надійшли письмові пояснення № б/н від 21.03.2019 (вх. № 08-08/6101/19 від 25.03.2019), в яких зазначено, що Запорізька обласна адміністрація в межах повноважень неодноразово направляла відповідні листи до органів виконавчої влади вищого рівня з проханням надати інформацію щодо проведеної роботи із визначення механізму повернення коштів ПАТ НАК Нафтогаз України за побудовані відвідні газопроводи за державні кошти, проте станом на 21.03.2019 відповіді від Міністерства до обласної державної адміністрації не надходило.

27.03.2019 до суду від Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надійшли письмові пояснення № 06-18/2123 від 26.03.2019 (вх. № 08-08/6343/19 від 27.03.2019), в яких ГТУЮ у Запорізькій області зазначає, що у Верховним Судом у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 28.11.2018 по справі № 908/44/17 висловлено правову позицію по аналогічній справі, враховуючи яку суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь ПАТ НАК Нафтогаз України , а саме основного боргу, втрат від інфляції та 3 % річних, оскільки фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, внаслідок чого покладення на відповідача обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

28.03.2019 від Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області на електрону адресу суду надійшло клопотання № 103 від 27.03.2019 (вх. № 08-08/6439/19 від 28.03.2019) без електронного цифрового підпису про розгляд заяви без участі представника відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Як вбачається з отриманого на електрону адресу суду клопотання № 103 від 27.03.2019 (вх. № 08-08/6439/19 від 28.03.2019), останнє не містить електронний цифровий підпис, у зв'язку з чим вказане клопотання судом до уваги не приймаються як таке, що подане в порушення вимог ст. 42 ГПК України.

Станом на час відкриття судового засідання оригіналу вищевказаного клопотання на адресу суду не надійшло. На підставі викладеного, суд не приймає до розгляду клопотання відповідача № 103 від 27.03.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 28.03.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

Представники позивача, відповідача, третіх осіб-2, та 3 які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 28.03.2019 не з'явились. Про дату, час та місце призначених судових засідань були повідомлені належним чином шляхом направлення на їх адреси ухвал суду.

Головуючий суддя повідомив присутніх представників сторін про клопотання, які надійшли до суду від учасників справи.

Представники Кабінету Міністрів України та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" заперечили проти клопотання ПАТ НАК Нафтогаз України щодо зупинення провадження у справі № 908/55/17 зазначивши, що Постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 по справі № 908/1270/17 набрала законної сили. На підставі викладеного представники третіх осіб - 1 та 4 просять суд клопотання ПАТ НАК Нафтогаз України залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи № 908/55/17 та клопотання ПАТ НАК Нафтогаз України № 50/05-209 від 15.03.2019 (вх. № 08-08/5578/19 від 18.03.2019) про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі № 908/55/17 позов ПАТ НАК Нафтогаз України до Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області задоволено, стягнуто з Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області на користь ПАТ НАК Нафтогаз України основну заборгованість за договором № 2 від 24.07.2012 у розмірі 5 488 327,74 грн., 3 % річних в сумі 480 453,61 грн. та втрати від інфляції у розмірі 5 427 097, 63 грн. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 19.06.2017.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2017 по справі № 908/1270/17 позов Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області до ПАТ НАК Нафтогаз України задоволено частково, визнано недійсними п. 1.1. та підпункт 2.3.15 п. 2.3. договору № 2 від 24.07.2012, а саме в частині зобов'язання замовника повернути кошти Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 по справі № 908/1270/17 апеляційну скаргу ПАТ НАК Нафтогаз України залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2017 - без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 908/1270/17, ПАТ НАК Нафтогаз України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 по справі № 908/1270/17 відкрито касаційне провадження у справі № 908/1270/17 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.04.2019 о 12 год. 40 хв.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2).

Статтею 284 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Як зазначено вище, постанова Північного апеляційного господарського суду по справі № 908/1270/17 прийнята 23.01.2019. Відтак, рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2017 по справі № 908/1270/17 набрало законної сили 23.01.2019 та станом на час розгляду заяви по справі № 908/55/17 є чинним. На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ПАТ НАК Нафтогаз України № 50/05-209 від 15.03.2019 про зупинення провадження у справі, оскільки подання касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду само по собі не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Представники третіх осіб-1, та 4 які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача підтримали заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17. Просять суд заяву задовольнити, рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17 скасувати, в задоволенні позовних вимог ПАТ НАК Нафтогаз України відмовити.

Розглянувши в судовому засіданні заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 21.02.2019 про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17 за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення представників третіх осіб-1 та 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17 (головуючий судді: Проскуряков К.В., судді: Носівець В.В., Топчій О.А.) позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України до Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Запорізька обласна державна адміністрація, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 5 488 327,74 грн., 3 % річних в сумі 480 453,61 грн., втрати від інфляції у розмірі 5 427 097, 63 грн. та 170 938,18 грн. судового збору.

Однією з підстав для прийняття зазначеного рішення став укладений між ПАТ НАК Нафтогаз України та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області договір № 2 від 24.07.2012 про добудову об'єкта газопостачання Газифікація с. Інзівка Приморського району, І черга будівництва на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р Про побудову підвідних газопроводів із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням КМУ від 13.09.2010 № 1881-р.

У вказаному рішенні № 908/55/17 судом встановлено, що " 24.07.2012 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (компанія, позивач) та Інзівська сільська рада (замовник, відповідач) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (далі - Розпорядження) уклали Договір № 2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Компанія відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Компанії "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких бере фінансову участь Компанія" (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Газифікація с. Інзівка Приморського району. І черга будівництва" (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову Об'єкта .

Згідно з п.п.2.1.1 Договору, Компанія, при наявності фінансової можливості зобов'язана здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Компанії на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству.

За умовами Договору замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об'єкта газопостачання (п.п.2.3.14); протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову Об'єкта (п.п.2.3.15).

Відповідно до п.3.1 Договору, загальний обсяг фінансування за цим Договором (ціна Договору) складає 6 062 312,00 грн.

Згідно з п.7.1 Договору, він вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови (будівництва) об'єкта згідно з договором.

Оскільки умовами укладеного між сторонами правочину надання Компанією власних коштів (не коштів державного бюджету) здійснювалось не у вигляді капітальних інвестицій, то надання таких коштів Компанією замовнику здійснювалось на поворотній основі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за Договором №2 від 24.07.2012 позивач 10.08.2012, 18.10.2012, 28.11.2012 перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 5562312,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7170 від 10.08.2012, №9516 від 18.10.2012 та №10979 від 28.11.2012 (копії зазначених документів долучені до матеріалів справи).

08.04.2013 Відповідач повернув позивачеві невикористані грошові кошти в розмірі 42 230,00 грн. та 11.04.2013 у розмірі 31 754,26 грн., що підтверджується банківськими виписками за 08.04.2013 та 11.04.2013 (копія зазначеного документу долучена до матеріалів справи).

02.02.2017 позивач направив на адресу відповідача супровідним листом № 50/05-154 від 01.02.2017 Акт звірки взаєморозрахунків на суму 5 488 327,74 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповіді відповідач не надав.

Частина 1 ст.530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, приймаючи до уваги, що об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році, відповідач зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 Договору і повернути на рахунок Компанії грошові кошти, отримані на добудову Об'єкта в сумі 5 488 327,74 грн., в строк до 31.12.2013.

Проте відповідач зобов'язання в частині повернення Компанії суми грошових коштів у розмірі 5 488 327,74 грн. не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з зазначеним позовом .

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 27.06.2017.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2017 по справі № 908/1270/17 позовні вимоги Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Запорізька обласна державна адміністрація, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про визнання недійсним договору від 24.07.2012 № 2 задоволені частково та визнано недійсними пункт 1.1 та підпункт 2.3.15 пункту 2.3 договору від 24.07.2012 , укладеного між Публічним акціонерним товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код: 20077720) та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області (72142, Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка, вул. Центральна, 4; ідентифікаційний код: 04353764), а саме в частині зобов'язання замовника повернути кошти публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України . В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

До вказаного висновку у справі № 908/1270/17 господарський суд м. Києва дійшов з огляду на те, що: Згідно із статтею 12 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Серед основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання визначено державне замовлення.

Статтею 13 ГК України передбачено, що державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Договір за державним замовленням (державний контракт) - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Виходячи зі змісту Розпорядження воно по суті є державним завданням, яке встановлено КМУ і з метою виконання якого укладено позивачем і відповідачем Договір.

Разом з тим, специфікою договорів, укладених на виконання державного замовлення, виходячи зі змісту норм статей 12, 13, 183 ГК України, є те, що держава гарантує оплату за такими контрактами, що узгоджується з пунктом 3 Розпорядження, яким замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт, послуг, пов'язаних із завершенням будівництва.

Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 183 ГК України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

З огляду на викладене, Рада є стороною Договору - замовником, уповноваженим від імені держави на його укладення.

Умови про зобов'язання замовника повернути кошти, які викладені у пункті 1.1 та підпункті 2.3.15 пункту 2.3 Договору є недійсними з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Оскільки, Договір укладено на виконання розпоряджень уряду, то, визначаючи зобов'язаною стороною за Договором, укладеним на виконання державного завдання, позивача, було змінено природу самого правочину.

В даних правовідносинах Раду слід вважати особою, яку держава уповноважила на укладення Договору, покладаючи на неї окремі обов'язки в частині організації та виконання Договору, водночас держава була й залишилася гарантом за зобов'язаннями державних замовників, що узгоджується з пунктом 3 Розпорядження, згідно якого замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.

На виконання Розпорядження, рішення Ради від 12.07.2012 № 2 та розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації від 02.07.2012 № 309, об'єкт побудований за Договором було передано у державну власність на баланс ПАТ Запоріжгаз .

Радою виконано умови Договору щодо сприяння оформлення документації, залучення підрядника, прийняття в експлуатацію та передачу у державну власність частини газопроводу, будівництво якого профінансовано відповідачем; доказів протилежного суду не подано.

Слід зазначити, що Раду не можна вважати замовником у значенні цього поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки в даному випадку сільська рада, на відміну від замовника у звичайному значенні, не набуває будь-якого права на результати робіт, а є лише стороною, зобов'язаною вчинити дії для передачі результату будівництва (частини газопроводу) державі у власність.

Отже, враховуючи той факт, що правочин між сторонами укладено на виконання державного замовлення (Розпорядження), результати робіт, профінансовані відповідачем за умовами спірного правочину, перейшли у державну власність, зобов'язаною стороною у таких правовідносинах в частині відшкодування витрат Товариства, слід вважати державу, а тому Договір в частині його умов, що передбачають покладення обов'язку з повернення коштів на Раду є порушенням статей 12, 13, 183 ГК України та бюджетного законодавства, оскільки дані витрати місцевого бюджету не передбачалися, не погоджені в установленому законом порядку .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 по справі № 908/1270/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2017 по справі № 908/1270/17 залишено без змін.

Статтею 284 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, пункт 1.1. та підпункт 2.3.15 п. 2.3. договору № 2 від 24.07.2012 є недійсними з моменту вчинення зазначеного договору - 24.07.2012 та в силу положень ст. 236 ЦК України, існували під час розгляду справи № 908/55/17 в господарському суді Запорізької області.

Разом з цим, на дату винесення рішення по справі № 908/55/17 недійсність вказаного правочину не була встановлена судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 28.11.2018 по справі № 908/44/17 , а саме: Враховуючи умови договору № 1 від 20.06.2012 відповідач - Веселівська селищна рада не є "замовником" у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність, при цьому розпорядженням на Веселівську селищну раду по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів.

Веселівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність.

Так, з урахуванням зазначеного, Веселівська селищна рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.

Відтак, Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов'язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України Розпорядженні, на підставі якого, власне, і було укладено договір № 1 між сторонами у даній справі.

Основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору ( стаття 3 ЦК України).

У справі, що розглядається, безсумнівно потрібно звернути увагу на особливості, які стосуються укладення та виконання Договору. Зокрема, на те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є Держава і що договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - Розпорядження Кабінету Міністрів України. У підсумку газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих Веселівській селищній раді НАК "Нафтогаз України", отримала у власність Держава.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, правовідносини сторін врегульовані договором № 1 від 20.06.2012.

За підпунктом 2.3.15 пункту 2.3 цього договору передбачено, що Веселівська селищна рада зобов'язалася протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію повернути НАК "Нафтогаз України" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача суму грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта.

Проте, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", на виконання якого укладено Договір № 1 між сторонам, зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов'язок Веселівської селищної ради компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня.

Так, держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", яка уповноважувалася здійснювати фінансування будівництва газопроводу, та Веселівської селищної ради, яка здійснювала технічні функції з будівництва газопроводу. Згодом первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.

Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом зазначено, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ( рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryэldэz v.Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8.04.2008 , "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009 ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05. 2010 , і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11. 2008 ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", яка уповноважувалася здійснювати фінансування будівництва газопроводу та Веселівської сільської ради, яка здійснювала технічні функції з будівництва газопроводу. Згодом первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів.

Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, суд вважає, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Веселівську сільську раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності задоволення позовних вимог про стягнення з Веселівської селищної ради на користь НАК "Нафтогаз України" 3 146 001 грн. боргу, 3 110 902,88 грн. втрат внаслідок інфляції та 275 404,02 грн. 3 % річних, оскільки фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, внаслідок чого покладення на відповідача - Веселівську селищну раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 по справі № 918/33/17, Верховним Судом у постановах від 04.12.2018 по справі № 918/35/17, від 05.12.2018 по справі № 918/34/17, від 22.01.2019 по справі № 902/559/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 1 ст. 320 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2017 у справі № 908/1270/17, яким визнано недійсними п. 1.1 та підпункт 2.3.15 п. 2.3. договору від 24.07.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області, в частині зобов'язання замовника повернути кошти ПАТ НАК Нафтогаз України , є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 320 ГПК України, оскільки ця істотна для справи обставина існувала на час прийняття судом рішення у даній справі, не була встановлена судом та не могла бути відома Інзівській сільській раді Приморського району Запорізької області, яка звернулась з цією заявою на час розгляду справи № 908/55/17.

Оскільки вказана нововиявлена обставина за своєю юридичною суттю є фактичними даними, які спростовують факт наявності обов'язку Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області повернути кошти ПАТ НАК Нафтогаз України , яку було покладено в основу судового рішення по справі № 908/55/17, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 21.02.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення від 01.06.2017 по справі № 908/55/17 за нововиявленими обставинами.

Заперечення позивача до уваги колегією суддів не приймаються в силу вищевикладеного.

Враховуючи, що ухвалою суду від 28.02.2019 за клопотанням Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області було відстрочено сплату судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення від 01.06.2017 у справі 908/55/17 за нововиявленими обставинами до ухвалення судового рішення у справі, то відповідно до ст. 129 ГПК України, п. 4 ч. 2 розділу 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір у розмірі 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, в сумі 256 407, 27 грн. покладаються на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які підлягають стягнення до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 129, 234, 320 - 325 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

1. Заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 21.02.2019 про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17 скасувати.

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, Київська область, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, поштова адреса: 04116, Київська область, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Запоріжжі/Вознесенівс./22030101; код ЄДРПОУ 38025409; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 34311206083010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: 101) судовий збір за подання заяви про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі 908/55/17 за нововиявленими обставинами у розмірі 256 407 (двісті п'ятдесят шість тисяч чотириста сім) грн. 27 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 02.04.2019.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя М.В. Мірошниченко

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.