Рішення

від 19.03.2019 по справі 480/4346/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. Справа № 480/4346/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвентум Україна (далі - позивач, ТОВ Інвентум Україна ) звернулося до суду з позовною заявою (а.с.107-115) до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якій просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.11.2018 №0005761407 та №0005751407.

Свої вимоги мотивував тим, що зроблені відповідачем висновки щодо завищення податкового кредиту за березень 2018р. по операціям з контрагентом ТОВ Буд Сервіс на суму 739937,34грн. та по операціям з контрагентом ТОВ Лайт-Ком на суму 283273,66грн., за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки, не відповідають нормам чинного законодавства України, оскільки суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товару, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Представник позивача стверджує, що факт здійснення господарських операцій між ТОВ Інвентум Україна та його контрагентами підтверджується наявними первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема видатковими, податковими накладними, та на підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідачу були надані всі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку. Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

З посиланням на п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зазначив, що оскільки ТОВ Інвентум Україна правомірно віднесена сума податку на додану вартість, сплачених у ціні товару та послуг за спірними господарськими операціями до складу податкового кредиту, є обґрунтованим формування від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

Відмітив, що не зазначення у товарно-транспортних накладних розшифровки підпису особи, що надала або отримала товарно-матеріальні цінності не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції.

Доповнив, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань, тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п.44.3 Податкового кодексу України. Крім того, наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій.

З урахуванням викладеного вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 30.11.2018 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.12.2018.

12.12.2018 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.120-128), в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що:

1) ТОВ Інвентум Україна до перевірки не надано сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних у ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком будівельних матеріалів (мішків, ручного інструменту);

2) до перевірки не надано договору з ТОВ Лайт-Ком , що є порушенням ст.ст. 206,208 Цивільного кодексу України;

3) у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком наявні лише підписи відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача та печатка підприємства, без розшифровки підписів та конкретизації посади відповідальних осіб, що не відповідає вимогам бухгалтерського обліку, що регламентується Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704;

4) не встановлено місцезнаходження ТОВ Буд Сервіс за податковою адресою, та згідно даних Єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено, що даним контрагентом протягом звітного періоду не було придбано товару, який реалізовувався по документам позивачу;

5.1) згідно даних Єдиного реєстру судових рішень, а саме витягу з ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/15417/18-к …управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з дослідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000002137 від 01.07.2017 за ч.2 ст. 209 Кримінального кодексу України.

В період з 2016 року по теперішній час ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА 6 та іншими особами, створено та придбано низку суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово-господарських операцій по переведенню безготівкових коштів у готівку, формуванню дебіторської заборгованості, витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, цінних паперів, виконання робіт, надання послуг.

Зазначена група осіб, використовуючи реквізити низки суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, а саме:… ТОВ БУД СЕРВІС. (ЄДРПОУ 41386561)… вчиняла дії, пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також надання послуг по ухиленню від сплати податків до державного бюджету підприємствами реального сектору економіки.

Дії групи осіб, які використовуючи підконтрольні їм фіктивні підприємства та здійснюють незаконну діяльність, кваліфіковано за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України за сукупністю дані злочини є особливо тяжкими... .

5.2) згідно даних Єдиного реєстру судових рішень, а саме витягу з ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/43808/18-к, …управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з дослідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000001581 від 26.06.2018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

… встановлено, що службові особи ПАТ Луганськгаз … зловживаючи службовим становищем, шляхом придбання за явно завищеними цінами упродовж 2017-2018 років природного газу у ТОВ Енергомонтаж-21 (код ЄДРПОУ 39478930) та ПП Некст Ойл Трейд (код ЄДРПОУ 40289067), що мають ознаки фіктивності, привласнили бюджетні кошти в особливо великому розмірі на загальну суму понад 6млн.грн.

В той же час, ТОВ Енергомонтаж 21 (код 39478930) сформувало свій податковий кредит за рахунком ряду підприємств з ознаками фіктивності , зокрема, ТОВ Лайт-Ком (код 41556656),…ТОВ Буд Сервіс. (код 41386561)…

6) Згідно інформаційних баз даних ДФС України на підприємствах-постачальниках працювало 1-4 особи, що свідчить про відсутність достатньої кількості кваліфікованого персоналу, необхідного для обслуговування повноцінної господарської діяльності платника з великим обсягом та різноманітною номенклатурою реалізуємих на адресу контрагентів - покупців товарно-матеріальних цінностей (товарів широкого вжитку та інш.), та не мають можливості реалізовувати товарно-матеріальні цінності по різним містах України, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності.

Враховуючи всі вказані обставини, перевіркою господарських відносин щодо дослідження їх реальності здійснення та повноти відображення в бухгалтерському обліку ТОВ Інвентум Україна по операціям придбання товару за березень 2018 року від ТОВ Буд Сервіс. та від ТОВ Лайт-Ком встановлено відсутність підтвердження реальності здійснення даних операцій.

Тобто, насправді вказані угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, здійснені правочини між вищезазначеними контрагентами не мають під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети та спрямовані лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

При цьому, наявність у ТОВ Інвентум Україна зареєстрованих податкових накладних від ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком , які відповідно до Податкового кодексу України, є необхідними для формування податкового кредиту, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відсутнє реальне джерело постачання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, податковий кредит щодо придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком у березні 2018 року за результатами сукупності з'ясованих доказів перевіркою не підтверджено.

Відтак, позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В підготовчому засіданні 12.12.2018 було оголошено перерву до 21.01.2019 у зв'язку з витребуванням у відповідача додаткових доказів, а також з метою надання часу для надання додаткових доказів позивачем (а.с.133).

26.12.2018 представник позивача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.135-143), відповідно до якого зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Не подання сертифікатів якості платником податків, у даному випадку, не є обставиною, що може нівелювати право на формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість. Щодо відсутності письмового договору з ТОВ Лайт-Ком відмітив, що законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Також наполягає, що не зазначення у товарно-транспортних накладних розшифровки підпису особи, що надала або отримала товарно-матеріальні цінності не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції.

Посилання ГУ ДФС у Сумській області на отримання інформації щодо ТОВ Буд Сервіс від ГУ ДФС в Одеській області носить інформативний характер та ніяким чином не відноситься до ТОВ Інвентум Україна , а вказані в ухвалах по справі №757/43808/18-к та по справі № 757/15417/18-к обставини не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У зв'язку з чим, представник позивача стверджує, що ТОВ Інвентум Україна повністю підтверджено факт реального придбання товарів у ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком , які використовувались позивачем у власній господарській діяльності та підтверджено здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні підстави для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами у період, що перевірявся.

В підготовчому засіданні 21.01.2019 було оголошено перерву до 12.02.2019 з метою надання часу сторонам для підготовки та подання додаткових доказів у справі (а.с.156).

Представником позивача до суду було подано додаткові пояснення та докази проведеної оплати позивачем на виконання договору №010301 від 10.03.2018(а.с.158-169).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2019, підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019 (а.с.170).

В судовому засіданні 28.02.2019 було оголошено перерву до 18.03.2019 та надано, зокрема, представнику позивачу час для надання обґрунтування та відповідних доказів щодо обставин укладення договору з ТОВ Буд Сервіс (а.с.172).

15.03.2019 представником позивача надано додаткові пояснення та відповідні докази, відповідно до яких стверджувала, що між позивачем та ТОВ Буд Сервіс був укладений один договір - від 01.03.2018 №109.

18.03.2019 в судовому засідання оголошено перерву до 19.03.2019 для надання сторонам часу для підготовки до судових дебатів (а.с.183).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 12.10.2018 по 23.10.2018 ГУ ДФС у Сумській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком за березень 2018 року.

В ході перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 30.10.2018 №7200/18-28-14-07/36437713/166 (а.с.16-41), податковим органом було встановлено порушення п.п. а п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10, ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено:

- заниження податку на додану вартість за березень 2018 року на загальну суму 522113,00грн.;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2018 року на загальну суму 501098,00грн.

У відповідності до п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України ТОВ Інвентум Україна було подано заперечення на акт документальної позапланової перевірки від 05.11.2018 №890 (а.с.42-48).

ГУ ДФС у Сумській області було надано відповідь за №20113/10/18-28-14-07-17 від 08.11.2018, в якій зазначено, що за результатами розгляду заперечення, акт перевірки залишено без змін (а.с.49-57).

09.11.2018 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005751407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 652641,25грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 522113грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 130528,25грн. (а.с.13);

- №0005761407, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2018р. на 501098,00грн. (а.с.14).

Надаючи правову оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018р. ТОВ Інвентум Україна податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2018р. сформувало за рахунок податку, сплаченого згідно договорів, укладених з ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком на загальну суму 1023211,00грн. В рядку 19 декларації було відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 501098,00грн. (а.с.162-166).

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує відсутністю підтвердження реальності здійснення операцій між позивачем та ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком , що призвело до порушення податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ Інвентум Україна .

При цьому, спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - Податковий кодекс України), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно ч.ч.1,2 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.2).

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 вказаної статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

Згідно п.п.200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вказане є визначальною ознакою господарської операції. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Вказані висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №809/1253/17, від 06.11.2018 у справі №805/3183/17-а, від 08.11.2018 у справі №816/709/17.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

На переконання суду, в судовому засіданні не було спростовано твердження відповідача про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, та не доведено наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Так, позивачем в ході судового розгляду було надано копії договору поставки №109 від 01.03.2018, укладеного з ТОВ Буд Сервіс , копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копію договору-заявки на транспортне обслуговування, копію акта здачі-приймання робіт (надання послуг), копії платіжних доручень, копії накладних на переміщення, копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 221, копії актів на списання товарів, копію протоколу обшуку, копії податкових накладних (а.с.58-103,161, 167-169).

Представник позивача стверджує, що вказані докази у повному обсязі підтверджують реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, а за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Разом з тим, законодавчі положення зазначені вище, свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції саме від контрактного контрагента .

Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача посилається на те, що реальність операцій між ТОВ Буд Сервіс , підтверджується в першу чергу договором поставки від 01.03.2018 №109 (а.с.58-61), за предметом якого, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець - прийняти товар та своєчасно оплатити. Предметом постачання є товари широкого асортименту згідно видаткових накладних.

Разом з тим, в ході перевірки було встановлено, що між позивачем та ТОВ Буд Сервіс тією ж датою було укладено ще один договір поставки товару - за №010301 (а.с.21-22), з відмінними умовами постачання та оплати, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах до договору, що надані постачальником, а покупець - прийняти товар та оплатити на умовах договору (а.с.181).

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі - Господарський кодекс України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що під час надання документів на перевірку в одній папці перебував договір №109 від 01.03.2018 (а.с.58-61) та проект договору №010301 (а.с.181), який був отриманий ТОВ Інвентум Україна від контрагента. Проте, через те, що умови договору постачання, запропонованого у вказаному проекті не влаштовувало позивача, між позивачем та ТОВ Буд Сервіс було укладено договорі №109 від 01.03.2019.

Однак, вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки згідно ч.ч.4,5,6 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Будь-яких протоколів розбіжностей, листів чи інших доказів, складених на підтвердження проведення переговорів для укладення договору поставки, на виконання вказаних вище норм, представником позивача суду не надано.

Окремо варто відмітити, що на підтвердження виконання операцій між позивачем та ТОВ Буд Сервіс представником позивача в судовому засіданні 12.02.2019 було надано копію платіжного доручення від 30.01.2019 №12991 на підтвердження сплати 1500000,00грн. (а.с.161) згідно умов саме договору №010301 від 01.03.2018 (а.с.158-161).

В наступне судове засідання представником позивача було надано лист від 30.01.2019 №76-1/19, в якому ТОВ Інвентум України просило повернути ТОВ Буд Сервіс кошти в сумі 1500000,00грн. як помилково перераховані (а.с.176), у зв'язку з чим наступного ж дня 31.01.2019 ТОВ Буд Сервіс згідно платіжного доручення №1921 повернуло вказані кошти (а.с.177), а 01.03.2019 за іншим платіжним дорученням за №13281 ТОВ Інвентум Україна знову було перераховано ТОВ Буд Сервіс 1500000,00грн., однак, вже згідно умов договору №109 від 01.03.2018 (а.с.178).

Разом з тим, станом на час подання в судовому засіданні - 12.02.2019 платіжного доручення від 30.01.2019 №12991 (на виконання договору №01301 від 01.03.2018), зазначені вище лист від 30.01.2019 №76-1/19 щодо повернення коштів та платіжне доручення від 31.01.2019 вже, як вбачається з наданих доказів, повинні були існувати та бути в наявності у позивача, однак, 12.02.2019 до суду не надано. Такі докази були долучені лише 15.03.2019, після дослідження в судовому засіданні 12.02.2019 акта перевірки, в якому зафіксовано факт укладення позивачем з даним контрагентом двох договорів стосовно одного предмета поставки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд критично відноситься до вказаних доказів, тим паче, що будь-яких пояснень з цього приводу (щодо спростування факту укладення двох договорів) у запереченнях на акт перевірки представником позивача викладено не було.

Окремо варто відмітити, що згідно п. 5.2 умов договору №109 від 01.03.2019, який, як стверджує позивач був укладений з ТОВ Буд Сервіс , 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки в термін 5 календарних днів після переходу право власності на товар. Договір діє до 31.12.2018 (п.6.1) (а.с.59). В той же час, в судовому засіданні встановлено, що оплата придбаного товару станом на момент розгляду справи була проведена лише частково згідно платіжного доручення, наданого в судовому засіданні (а.с.178). Доказів проведення претензійної роботи позивачем не наданою.

Щодо ТОВ Лайт-Ком , представник позивача стверджував про укладення позивачем та даним контрагентом договору поставки в усній формі, що не заборонено вимогами чинного законодавства та узгоджується з нормами ст. 174, 181 Господарського кодексу України.

Дійсно, згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом з тим, ч.ч.2,3,4 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

При цьому, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом

На підтвердження здійснення операцій з даним контрагентом, позивачем, зокрема, надано податкову та видаткову накладну на загальну суму 1699641,94грн. (а.с.68,169). Однак, у вказаних документах відображено як окремий товар інструменти ручні - у кількості 2093шт., три однакові позиції інструменти ручні неелектричні з робочою частиною з недорогоцінних металів: ножиці проте за різною ціною, та окремо - інструменти ручні неелектричні з робочою частиною з недорогоцінних металів у кількості 27шт. Таким чином, з вказаних документів неможливо з'ясувати, який саме товар за визначеними родовими та індивідуальними ознаками був придбаний позивачем у ТОВ Лайт-Ком .

Також варто відмітити, що згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/15417/18-к, управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з дослідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000002137 від 01.07.2017 за ч.2 ст. 209 Кримінального кодексу України. Згідно вказаної ухвали в період з 2016 року по теперішній час ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА 6 та іншими особами, створено та придбано низку суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово-господарських операцій по переведенню безготівкових коштів у готівку, формуванню дебіторської заборгованості, витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, цінних паперів, виконання робіт, надання послуг.

Зазначена група осіб, використовуючи реквізити низки суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, а саме:… ТОВ БУД СЕРВІС. (ЄДРПОУ 41386561)… вчиняла дії, пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також надання послуг по ухиленню від сплати податків до державного бюджету підприємствами реального сектору економіки.

Дії групи осіб, які використовуючи підконтрольні їм фіктивні підприємства та здійснюють незаконну діяльність, кваліфіковано за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України, Відповідно до ст. 12 КК України за сукупністю дані злочини є особливо тяжкими....

Крім того, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/43808/18-к, управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з дослідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000001581 від 26.06.2018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Проведеним аналізом баз даних ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що ПП Некст Ойл Трейд (код 40289067) та ТОВ Енергомонтаж 21 (код 39478930) здійснюють підприємницьку діяльність пов'язану з поставками природного газу Сєверодонецьке міжрайонне управління по експлуатації газового господарства - філія ПАТ по газопостачанню та газифікації Луганськгаз (код 20188365).

В той же час, ТОВ Енергомонтаж 21 (код 39478930) сформувало свій податковий кредит за рахунком ряду підприємств з ознаками фіктивності , зокрема, ТОВ Лайт-ком (код 41556656),…ТОВ Буд Сервіс. (код 41386561)…

Представник позивача з посиланням на постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №822/2348/16, від 27.03.2018 у справі №816/809/17 стверджує, що наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюються його розслідування за фактом фіктивного підприємства контрагента позивача може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів скаржника щодо ненадання судами належної оцінки наявності кримінального розслідування.

Однак, варто відмітити, що Верховний Суд у справі №802/1233/16-а (постанова від 25.09.2018, яка прийнята пізніше за постанови Верховного Суду, на які посилається представник позивача) зазначає, що наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

В даній постанові від 25.09.2018, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, Касаційний Суд, відхиляючи аргументи щодо відсутності у кримінальній справі вироку, зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, додатково варто відмітити, що як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, ТОВ Інвентум Україна було поставлено вказаними контрагентами товар у значних обсягах (більше 10тис.шт. товару - ТОВ Лайт-Ком , та більше 50тис.шт. - ТОВ Буд Сервіс ), в той же час, згідно інформаційних баз даних ДФС України, зокрема, податкових розрахунків форми 1ДФ за І квартал 2018р. на підприємствах-постачальниках працювало 1 особа (ТОВ Лайт-Ком ) та 5 осіб (ТОВ Буд Сервіс ), та цивільно-правових договорів, на що посилається представник позивача, даними контрагентами у вказаному періоді укладено не було (а.с.153,154). Згідно інформаційних баз даних ДФС, в тому числі даних Єдиного реєстру податкових накладних, у вказаних контрагентів відсутні власні та орендовані основні фонди, складські приміщення.

Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність достатньої кількості персоналу, необхідного для обслуговування повноцінної господарської діяльності платника з великим обсягом та різноманітною номенклатурою товарів, що були за документами реалізовані на адресу позивача, що в свою чергу підтверджує неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, обсягу поставленого товару та обсягів трудових ресурсів, економічно необхідних для поставлення товару, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Крім того, згідно податкової інформації (баз даних ДФС), встановлено, що контрагенти позивача не є виробниками реалізованої згідно видаткових накладних продукції, при цьому під час перевірки та в ході судового розгляду позивачем не надано сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів, а згідно даних Єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Буд Сервіс протягом звітного періоду не було придбано товару, який реалізовувався згідно наданих первинних документів позивачу.

Також в ході перевірки встановлено, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком наявні лише підписи відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача та печатка підприємства, без розшифровки підписів та конкретизації посади відповідальних осіб. Вказану обставину представник позивача визнає, однак, стверджує, що не зазначення у товарно-транспортних накладних розшифровки підпису особи, що надала або отримала товарно-матеріальні цінності не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції. Також стверджує, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій. А оскільки суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товару, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту

Дійсно недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх доказовості, а відсутність лише сертифікатів якості або ж тільки оплати придбаного товару не може свідчити про нереальність такої операції, в той же час, згідно ч.ч.1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ГУ ДФС в Сумській області про те, що господарські операції з ТОВ Буд Сервіс та ТОВ Лайт-Ком не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання договорів поставки між позивачем та вказаними контрагентами.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника позивача, відповідно до яких, з посиланням на рішення Європейського Суду з прав людини Інтерсплав проти України , стверджує, що виходячи із принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані до того платника, який їх припустив.

В даному випадку, суд відмічає, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів. Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного суду, викладеної у постанові від 20 листопада 2018 року у справі 808/1407/17. У даній справі Суд касаційної інстанції наголошує, що надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Щодо доводів представника позивача про те, що нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто не в акті перевірки визначаються підстави для визнання його нікчемним, суд зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, під час розгляду справи в суді ГУ ДФС у Сумській області обґрунтовувала свої висновки щодо відсутності доказів реального виконання укладених Товариством з вищевказаними контрагентами господарських договорів. Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, постачання товару оформлено лише документально та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими договорами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України, вони відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд не вбачає підстав для їх скасування.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесених позивачем, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" (40020, м.Суми, вул.Машинобудівників, буд.1, код ЄДРПОУ 36437713) до Головного управління ДФС у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29.03.2019.

Суддя І.Г. Шевченко