Ухвала

від 02.04.2019 по справі 372/4867/15-к

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4867/15-к

Провадження 1-кс-688/19

ухвала

Іменем України

02 квітня 2019 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

02.04.2019 року старший слідчий Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100230000059 від 21.03.2013 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч.4 ст. 190 КК України, яке обґрунтовує тим, що в ніч на 25.05.2012, невстановлена особа перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , нанесла ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді черепно мозкової травми, перелому другого ребра справа, під гострої субдуральної гематоми правої гемісфери головного мозку, геморагічного забою стовбура та мозолистого тіла головного мозку, гідроми лівої гемісфери головного мозку, забійної рани на підборідді, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критеріям небезпеки для життя в момент заподіяння.

Згідно з висновком експерта № 43 від 17.04.2013, в ході проведеної судово-медичним експертом Обухівського відділення СМЕ Київської області судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на підборідді, перелому 2-го ребра справа. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупим (-ими) твердим (-ими) предметом (-ами). Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження відносяться: перелом 2-го ребра справа - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу; рана на підборідді - до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров`я. Потерпілому було заподіяно не менше 2-х прикладань сили. Згідно результату аналізу крові ОСОБА_4 на вміст алкоголю, зробленого у токсикологічній лабораторії КМКЛ ШМД за № 418601462 Д від 25.05 2012 етиловий спирт не виявлено.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 84 від 24.05.2013 встановлено, що у ОСОБА_4 , згідно наданої медичні документації в області голови виявлені тілесні ушкодження у вигляді під гострої субдуральної гематоми правої гемісфери головного мозкгеморагічної забою стовбуру та мозолистого тіла головного мозку, гідрон лівої гемісфери головного мозку, забійної рани на підборідді. Виявлені тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупим (-ими) твердим (-ИМ предметом (-ами). Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження в області голови в комплексі відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерій небезпеки для життя в момент заподіяння. Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли утворитися в результаті удару рукою так і ногою, або інші твердим предметом. Не виключається можливість утворення тілесні ушкоджень, виявлених в області голови потерпілого, в результаті падінні останнього з вертикального або близького до цього положення і контакту головою з твердим предметом. Згідно висновку експерта №170/Е від 16.12.2013 року у ОСОБА_4 1962 р.н., мали місце такі тілесні ушкодження: важка закрита черепно-мозко травма, забій головного мозку, підгострі субдуральні гематоми з обох боках: травматичний субарахноїддальний крововилив, забійна рана підборіддя, посттравматична гідроцефалія. Стан після видалення субдуральних гематоми обох боків (03.07.2012 р.) та вентрикуло - перктонеального шунту ван: (05.07.2012 р.). Дисцикуляторна посттравматична метаболічна енцефалопаї III ст., афатичний синдром, двобічна пірамідна недостатність. Дані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок ударів рукам ногами чи іншими тупим (ими) предметом (ами), індивідуальні особливості яких не відобразилися; від не менше однієї травмуючої дії в ділянку голови; виключається можливість їх утворення при падінні (ях) з висоти власно зросту з положення стоячи вертикально, в тому числі з прискоренням, послідуючим контактом (ами) об тверду поверхню. За ступенем тяжкості вищевказані тілесні ушкодження в ділянці голови в своїй сукупності, відносяться - до тяжких тілесних ушкоджень, як таки що являються небезпечними для життя.

Згідно консультативного заключення нейрохірурга, по давності спричинення тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли утворитися за декілька днів (не менше трьох) до госпіталізації 25.05.2012.

Зазначене кримінальне правопорушення було кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім того, 07.02.2013 ОСОБА_5 , використовуючи тяжкий посттравматичний стан свого чоловіка ОСОБА_4 , шахрайським шляхом заволоділа приватним майном останнього будинком

АДРЕСА_1 .

В ході досудового розслідування кримінальне правопорушення було кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час допиту потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що у своїй приватній власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2010, виданого Козинською селищною радою Обухівського району Київської області на підставі Рішення виконкому Козинської селищної ради від 14.10.2010 за №11/25, мав садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 .

Також у своїй приватній власності ОСОБА_4 мав земельну ділянку (загальна площа 0,110 га; кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:03:042:0054), на якій розташований вищевказаний будинок.

У період з 17.12.2012 по 04.07.2013 його дружина, ОСОБА_5 , підробила довіреності та заяви від його імені на право розпорядження наступним нерухомим майном, а саме:

17.12.2012 за реєстраційним номером №4473 приватним нотаріусом ОСОБА_6 було посвідчено довіреність від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5 з приводу представлення інтересів та отримання документів для відчуження в майбутньому приватної власності, а саме житлового будинку та земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 .

20.02.2013 за реєстраційним номером № 358 приватним нотаріусом ОСОБА_6 було посвідчено від імені ОСОБА_4 договір дарування садового будинку ОСОБА_5 , загальною площею 476,2 м2, розташованого на території садового товариства «Зоря» в смт Козин Обухівського району Київської області.

20.02.2013 за реєстраційним номером №359 приватним нотаріусом ОСОБА_6 було посвідчено від імені ОСОБА_4 договір дарування земельної ділянки ОСОБА_5 , загальною площею 0,0110 га (кадастровий номер 3223155400:03:042:0054), що розташована на території садового товариства «Зоря» Козинської селищної ради у смт. Козин Обухівського району Київської області.

Допитаний як потерпілий ОСОБА_4 вказав, що ні один із вище перелічених правочинів своїм підписом він не посвідчував. Ознайомившись із нотаріальними документами ОСОБА_4 категорично ствердив, що у заявах та довіреностях стоїть не його підпис.

В ході досудового розслідування було проведено комплексну судово медичну та судово психіатричну експертизу, згідно з якою ОСОБА_4 на момент здійснення ним дій, пов`язаних із підписанням ним офіційних документів та довіреностей 12.12.2012, 19.02.2013, 12.02.2013 страждав стійким хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку травматично-інтоксикаційного ґенезу з слабоумством. ОСОБА_4 на момент здійснення їм дій, пов`язаних із підписанням ним офіційних документів та довіреностей 12.12.2012, 19.02.2013, 12.02.2013, 07.02.2013, 04.07.2013, 31.10.2013, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними.

В період часу з кінця 2014 року по лютий 2015 року ОСОБА_5 возила потерпілого ОСОБА_4 з одного в інший психіатричний заклад. На його неодноразові прохання звернутися до друзів з метою доставки ОСОБА_4 на реабілітацію за його кошти за кордон, ОСОБА_5 лише надавала на свій власний розсуд психотропні ліки, які з потерпілого робили людину, яка не усвідомлює дійсності.

В перервах між такими лікуваннями ОСОБА_5 тримала ОСОБА_4 в селі Кодаки, Київської області, де ОСОБА_4 проживав в жахливих умовах, без телебачення, телефону та інших засобів спілкування.

В кінці 2014 року ОСОБА_5 перевезла ОСОБА_4 до Греції. Посиливши останнього та його сиділку у квартирі, ОСОБА_5 відібрала їхні документи та виїхала.

Таким чином,за весьданий періодчасу, ОСОБА_5 ,яка являлась дружиною ОСОБА_4 до березня2015року,тримала йогов неналежнихумовах,не надавалайому належногодогляду,як залюдиною,яка пережилатяжку черепно-мозковутравму.

В подальшому, оскільки садовий будинок загальною площею 476,2 кв.м., розташований на території садового товариства «Зоря» в смт Козин Обухівського району Київської області та земельна ділянка загальною площею 0,0110 га (кадастровий номер 3223155400:03:042:0054), що розташована на території садового товариства «Зоря» Козинської селищної ради у смт Козин Обухівського району Київської області, відповідно до договору дарування належали дружині потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_5 , остання здавала його в оренду, після чого відчужила даний будинок третій особі, ОСОБА_7 .

Згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 03.08.2016, справа №372/1859/15-ц, договір дарування садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 467,2 кв. м., житловою площею 122,4 м та договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,110 га, кадастровий номер 3223155400:042:0054, яка розташована в садовому товаристві «Зоря» за адресою смт. Козин Обухівського району Київської області, укладені 12.02.2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі №358, визнано недійсними.

Також, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.08.2016, справа №372/1859/15-ц, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , садовий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 476,2 кв. м., житловою площею 122,4 кв. м. та земельну ділянку загальною площею 0,110 га, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, які розташовані у садовому товаристві «Зоря» за адресою: смт. Козин Обухівського району Київської області.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 повідомив, що протягом тривалого часу працював охоронцем домоволодіння ОСОБА_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Під час подій, що сталися із потерпілим ОСОБА_4 в ніч на 25.05.2012, він перебував на своєму робочому місці, та почувши шум води, що стікала з другого поверху, де знаходиться спальня кімната ОСОБА_4 , та піднявшись по сходах, виявив останнього непритомного у спальній кімнаті з численними травмами.

Згідно договору купівлі-продажу від 27.02.2017 ОСОБА_4 (продавець) передав у власність ОСОБА_9 (покупець) садовий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки № 161423551 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2019, будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належать ОСОБА_9 .

На даний час в Обухівському районному суді Київської області розглядається позов про визнання недійсним договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1 від 27.02.2017.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Старший слідчий Обухівського ВП ГУ НП в Київській області в судове засідання не з`явився, просив розглядати клопотання без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, просив не здійснювати фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів, в тому числі не здійснювати аудіо запис та відео запис за допомогою технічних засобів.

Згідно норми ч. 1ст. 107 КПК Українифіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.

Судом встановлено, що СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42013100230000059 від 21.03.2013 року за ознаками злочину, передбаченого . 1 ст. 121, ч.4 ст. 190 КК України.

Згідно ст. 170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2ст.173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно вимог ч.5ст.173 КПК Українив ухвалі про арешт майна має бути зазначено: а) перелік майна, яке підлягає арешту; б) підстави застосування арешту; в) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; г) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; д) порядок виконання ухвали.

Внесене клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України, матеріалам клопотання, доведено достатність даних про здійснення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення, тому з метою запобігання можливим фактам приховування, зникнення, втрати, використання, пересування, передачі, відчуження майна, а його арешт передбачає заборону особам, у володінні яких перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його, є підстави для задоволення клопотання, оскільки у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.132, 173 КПК України, підстави до часткового задоволення внесеного слідчим клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171-173, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на садовий будинок АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9 .

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1