Постанова

від 27.03.2019 по справі 6-37/11

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Васильєва Н.М.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 6-37/11

Провадження № 22-ц/810/58/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Дронської І.О.,

суддів Гаврилюка В.К., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Вовчанської С.В.,

учасники справи:

заявник Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (раніше- Жовтневий районний відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції),

заінтересовані особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк ,

представник заінтересованої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4,

на ухвалу Жовтневого районного суду міста Луганська від 27 травня 2011 року, постановлену у складі судді Васильєвої Н.М. 27.05.2011 року у м.Луганську

за поданням Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про застосування заходів забезпечення виконання рішення суду відносно ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Луганська від 27 травня 2011 року тимчасово обмежено ОСОБА_3 право виїзду за межі України, до виконання нею зобов'язань за судовим наказом, який було видано Жовтневим райсудом м. Луганська 11.07.2008 року, про стягнення з неї на користь АБ Брокбізнесбанк грошової суми у розмірі 317649,69 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3, через свого представника адвоката ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, скаржник просить скасувати зазначену ухвалу, у задоволенні подання державного виконавця відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не була учасником справи, в якій винесено оскаржувану ухвалу, але оскільки суд вирішив питання щодо її права на свободу пересування, вона має право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали.

Також скаржник вважає, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, судом першої інстанції взагалі не досліджувався, ухвала є необґрунтованою в порядку, що передбачений процесуальним законом і підлягає скасуванню.

Заявник Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області та стягувач ПАТ Брокбізнесбанк правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Заявник, боржник ( скаржник) та стягувач, яких було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи від заявника та стягувача на адресу апеляційного суду не надходило. Скаржником у апеляційній скарзі зазначено про розгляд справи без участі останнього.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України без участі зазначених осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 10.01.2019 року за заявою ОСОБА_3, інтереси якої представляв ОСОБА_4, відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 6-37/11 за поданням Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про застосування заходів забезпечення виконання рішення суду відносно ОСОБА_3 в частині ухвали Жовтневого районного суду м.Луганськ від 27 травня 2011 року щодо тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, до виконання нею зобов'язань за судовим наказом, який було видано Жовтневим райсудом м. Луганська 11.07.2008 року, про стягнення з неї на користь АБ Брокбізнесбанк грошової суми у розмірі 317649,69 грн

Як вбачається з листа Луганського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області від 17.07.2018 року, Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області утворено шляхом злиття Артемівського відділу державної виконавчої служби міста Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби міста Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, відповідно до наказу Міністерства юстиції України №3503/5 від 29.11.2016 року.

Згідно автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі інформація щодо виконавчого провадження з примусового виконання рішення по справі №6-37/11 відсутня.

Також, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що приймаючи рішення про задоволення подання Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області суд першої інстанції, відповідно до мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, прийняв до уваги положення п.5 ч.1,ч.2 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України щодо можливості тимчасово відмовити у виїзді за кордон громадянинові України, який має паспорт, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань та, враховуючи наявність судового наказу від 11.07.2008 року Жовтневого районного суду м.Луганська про стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ Брокбізнесбанк суми заборгованості у розмірі 316784,69 грн., судового збору у розмірі 850 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 317649,69 грн., дійшов висновку про те, що подання підлягає задоволенню.

Іншого обґрунтування наявності підстав для задоволення подання у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не зазначено.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов такого висновку при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності заявником обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав доведеними, з порушенням норм процесуального права.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України .

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань (пункт 5); якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8).

Законом України Про внесення змін до Закону України Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) , закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Цивільний процесуальний кодекс України, який діяв на час спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції було доповнено статтею 377-1, якою було врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

За змістом пункту 18 частини третьої статті 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Виходячи з аналізу законодавства, що регулює ці правовідносини ухиленням є дії (бездіяльність), які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні боржником обов'язків по виконанню рішення суду, однак особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Відповідно до положення частини 2 статті 10 ЦПК України, в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали та статті 81 ЦПК України, яка є чинною на час апеляційного перегляду справи, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання . Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, оскільки справа судом розглядалась негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього і покладається тягар доказування.

Враховуючи, що Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, суду першої інстанції належало з'ясувати, чи дійсно боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків та на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції наявність вищезазначених підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за межі України та задоволення подання Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції під час постановлення оскаржуваної ухвали не перевірялась, у тому числі й належне повідомлення ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження та направлення на адресу останньої відповідної постанови.

Також, судом першої інстанції не перевірено факт умисного ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання зобов'язання, покладеного на нею судовим наказом та наявність таких доводів у поданні державного виконавця, що, з урахуванням часткового відновлення провадження у справі тільки в частині ухвали Жовтневого районного суду м.Луганськ від 27 травня 2011 року щодо тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, до виконання нею зобов'язань за судовим наказом, колегія суддів не має можливості усунити неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду перщої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на встановлені апеляційним судом порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Луганська від 27 травня 2011 року скасувати, цивільну справу за поданням Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про застосування заходів забезпечення виконання рішення суду відносно ОСОБА_3 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01.04.2019 року.

Головуючий І.О. Дронська

Судді В.К. Гаврилюк

О.Ю. Карташов