Постанова

від 26.03.2019 по справі 466/2913/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/2913/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/811/1462/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 45

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства Тополя-406 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 13 грудня 2017 року в складі судді Кавацюка В.І. в справі за позовом Львівського комунального підприємства Тополя-406 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

встановила:

В травні 2014 року ЛКП Тополя-406 звернулось в суд позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, просив стягнути з відповідачів заборгованості за теплостачання в сумі 5120,69 грн., за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 3421,52 грн., за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 546,60 грн. та послуги з підігріву води в сумі 1713,59 грн., а також судовий збір.

Вимоги обґрунтовував тим, що на обслуговуванні ЛКП Тополя-406 знаходиться будинок, де зареєстровані боржники.

Плата за послуги з централізованого опалення відповідачам розраховувалась на підставі тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 р. № 1189 Двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення та підігріву води , від 08.06.2007 р. № 365 Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові , від 02.09.2008 р. № 930 із змінами від 29.12.2008 р. № 1433 та від 28.12.2011 р. № 1083 Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання .

Плата за надані послуги з утримання, будинку та прибудинкової території нараховувалась згідно тарифів, затверджених: у період з 1 січня 2009 року - згідно тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1431 від 26 грудня 2008 року Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території для населення у м. Львові індивідуально по кожному та додатків до нього, з 1 грудня 2010 року - на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1651 від 26 листопада 2010 року Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для мешканців у м. Львові індивідуально по кожному будинку та з 01 червня 2011 року - на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №561 від 31 травня 2011 року Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для мешканців у м. Львові індивідуально по кожному будинку .

Відповідачі оплат відповідно до вимог чинного законодавства не здійснюють.

Станом на 01.03.2014 року заборгованість за послуги теплопостачання становить 5120,69 грн., за послуги утримання будинку та прибудинкової території становить 3421,52 грн., за послуги водопостачання та водовідведення становить 546,60 грн., за послуги підігріву води становить 1713,59 грн. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судового засідання від 02 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_3 був виключений з числа відповідачів у зв'язку зі смертю.

У ході судового розгляду, зокрема, 27 жовтня 2015 року та 16 травня 2017 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 918, 61 грн. та судові витрати.

Оскаржуваним рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог Львівського комунального підприємства Тополя-406 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ЛКП Тополя - 406 , вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що на обслуговуванні ЛКП Тополя-406 знаходиться будинок, де зареєстровані боржники, підприємство є виконавцем житлово-комунальних послуг, однак користуючись наданими житлово-комунальними послугами, відповідачі здійснювали лише періодичні платежі, незначні часткові оплати, що підтверджується відомостями про нарахування та оплату послуг, що свідчить про визнання боргових зобов'язань.

Звертає увагу, що на момент пред'явлення позову у квартирі АДРЕСА_1, були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3, як власник житла, та ОСОБА_2, як наймач, що підтверджується довідкою № 890 від 15.03.2014 року, виданою ЛКП Тополя - 406 . Під час розгляду справи ОСОБА_3 помер.

У відповідь на запит суду щодо спадкових правовідносин та видання свідоцтва про право на спадщину, Третя Львівська державна нотаріальна контора повідомила, що 03.02.2015 року за № 79/2015 зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 на підставі заяви про прийняття спадщини за законом, поданої від імені матері померлого - ОСОБА_2, а 30.11.2015 року за реєстровим № 4-857 видано Свідоцтво про прийняття спадщини за законом на ім'я ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_2, як єдиний власник квартири уклала Договір дарування із іншим своїм сином ОСОБА_4, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру речових прав № 65831717 від 15.08.2016 року, згідно якої власником квартири з 11.08.2016 року є ОСОБА_4.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована, проживала та надалі проживає у вказаній квартирі протягом усього періоду часу, відповідно є споживачем житлово-комунальних і несе обов'язок по сплаті за такі житлово - комунальні послуги. Просить врахувати, що саме на її ім'я ще з 2015 року була оформлена відповідна субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, якою вона протягом років користується, про що неодноразово повідомлялось в ході розгляду справи та не заперечувалось відповідачем особисто, однак наведені факти, не були взяті до уваги судом першої інстанції.

Вважає хибним висновок суду про те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі, як наймач і за своїм правовим статусом не несе обов'язку по сплаті за житлово - комунальні послуги, оскільки на день звернення позивача в суд з позовом, ОСОБА_2 не визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням, тому несе витрати на його утримання, у позивача були відсутні підстави не нараховувати плату за житлово - комунальні послуги ОСОБА_2

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі як наймач і за своїм правовим статусом не несе обов язку по сплаті за житлово- комунальні послуги.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні в ЛКП Тополя - 406 , це підприєство є виконавцем житлово-комунальних послуг.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки № 890 від 15.03.2014 року, виданої ЛКП Тополя - 406 , у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, як власник житла, та ОСОБА_2, як наймач (т. 1 а.с. 3).

Квартира складається з 1 кімнати житловою площею 17,4 кв.м.

Інших зареєстрованих осіб у квартирі небуло.

Таким чином, станом на час пред явлення позову у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2

У зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків по сплаті коштів за отримані комунальні послуги, відповідачі допустили заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка станом на 07.04.2014 року становить 5 120,69 грн. за теплостачання, 3 421,52 грн. за утримання будинку та прибудинкової території, за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 546,60 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку з відповідачів (а.с. 4-7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 37 років помер відповідач ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 136).

У заявах від 18.06.2015 року відповідач ОСОБА_2 зазначала, що не має обов'язку перед позивачем, просила всі суми вирахувані позивачем зменшити в двічі. Надала свій розрахунок оплати холодної та гарячої води.

Ухвалою судового засідання від 02 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_3 виключений з числа відповідачів у зв'язку зі смертю (а.с. 150).

27 жовтня 2015 року та 16 травня 2017 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 918, 61 грн. та судові витрати (т. 1 а.с. 179, т. 2 а.с. 1).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Стаття 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає перелік комунальних послуг.

До комунальних послуг відносяться, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 цієї ж частини та статті визначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 68 ЖК УРСР передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Тобто, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги, зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004 року).

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

На даний час вимоги щодо сплати заборгованості пред'явлені виключно до відповідача ОСОБА_2, яка є наймачем квартири квартирі АДРЕСА_1.

Поряд з цим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 65831717 від 15.08.2016 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 19).

Підставою виникнення права власності вказано договір дарування, серія та номер 1651, виданий 11.08.2016 року.

Так, за договором дарування від 11.08.2016 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1. Дарунок належав дарувальнику на праві приватно власності на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого 30.11.2015 року державним нотаріусом Стефанишин М.В. (т. 2 а.с. 20).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст 1268 ЦК України).

Враховуючи наведені норми закону та те, що ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого сина, колегія суддів приходить переконання про те, що з часу смерті сина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) по дату укладення договору дарування 11.08.2016 року, відповідач ОСОБА_2 була одноосібним власником квартири АДРЕСА_1, відтак зобов'язана оплачувати надані за вказаний період житлово-комунальні послуги.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути в користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка виникла за період з січня 2015 року по серпень 2016 року в розмірі 178,75 грн. за утримання будинку та прибудинкової території.

При цьому заборгованість за центральне опалення та постачання гарячої води у вказаний період нарахування, згідно поданого позивачем розрахунку, відсутня.

Що стосується стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення, згідно поданого позивачем розрахунку сума нарахованого боргу за період з січня 2015 року по серпень 2016 року складає 4524,67 грн., проте зазначений розрахунок не підтверджено даними показників обліку водопостачання та водовідведення у квартирі відповідача, такий розрахунок заперечується відповідачем із покликанням на покази лічильника обліку холодної води, відтак у задоволенні такої вимоги необхідно відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зважаючи на те, що питання залучення у справу ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як правонаступника померлого ОСОБА_3 суд першої інстанції не вирішував, як співвідповідача ОСОБА_4 не залучав, а апеляційний суд позбавлений процесуального права на вчинення відповідних дій, колегія суддів вважає, що вимоги до нового власника квартири можуть бути вирішені в межах інших правовідносин, які склалися між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Тополя - 406 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Львівського комунального підприємства Тополя - 406 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2)) в користь Львівського комунального підприємства Тополя - 406 (ЄДРПОУ 22333452, місце знаходження м. Львів, вул. Лінкольнка, 57) заборгованість за спожиті комунальні послуги за утримання будинку та прибудинкової територіїза період з січня 2015 року по серпень 2016 року в розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 75 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 березня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк