Постанова

від 02.04.2019 по справі 478/159/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.04.19

22-ц/812/605/19

Провадження № 22-ц/812/605/19 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2019 року м. Миколаїв

справа № 478/159/19-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Коломієць В.В.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма ім. Шевченка

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 на ухвалу судді Казанківського районного суду Миколаївської області, постановлену 20 лютого 2019 року суддею Сябренко І.П. в приміщенні цього ж суду (дата складання повної ухвали не зазначена),

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПСП Агрофірма ім. Шевченка про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

19 лютого 2019 року представником позивачки подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити будь-які роботи на спірній земельній ділянці та заборони вчиняти дії, спрямовані на проведення державної реєстрації речового права щодо цієї ділянки.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просив ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву. Апелянт посилався на безпідставність та необґрунтованість висновків суду про те, що заборона проведення аграрних робіт призведе до незворотних наслідків та може спричинити шкоду відповідачу, оскільки питання відшкодування збитків врегульовано законом, а відсутність заборони здійснювати державну реєстрацію речового права на земельну ділянку зі зміненим кадастровим номером призведе до необхідності звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач виклав власну оцінку судового рішення, вважаючи ухвалу законною та обґрунтованою, а доводи апелянта -надуманими.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу просив справу розглядати у відсутності представника підприємства. Справу розглянуто у відсутності представника відповідача та позивача, за участю його представника - ОСОБА_2

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК підставою забезпечення позову є можливість ускладнення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 150 ЦПК, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини 3 статті 152 ЦПК).

Необхідність вирішення цього питання випливає також з положень статті 10 ЦПК, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов'язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов'язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують позивачу виконання рішення суду в разі задоволення його позову та обмежують, насамперед, права відповідача на розпорядження спірним майном на час розгляду спору та виконання такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 2 грудня 2006 року).

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оспорює дійсність договору оренди земельної ділянки (б/н) площею 8,45 га сільськогосподарського призначення, розташованої на території Шевченківської (Червонознамянської) сільської ради, укладений з ПСП Агрофірма ім. Шевченка . Попередній кадастровий номер НОМЕР_1 змінено на кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с. 12-зворот).

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивачка обгрунтовувала тим, що проведення відповідачем весняних посівних робіт на спірній ділянці та державна реєстрація права відповідача на користування ділянкою зі зміненим кадастровим номером значно ускладнять виконання рішення щодо визнання договору недійсним.

Разом з тим, проведення весняно-польових робіт на спірній ділянці, право користування якої на цей час грунтується на договорі оренди, є господарською діяльністю відповідача - юридичної особи, а заборона проводити будь-які аграрні роботи, систематичність проведення яких є необхідною, перешкоджає її здійсненню.

Наявність механізму відшкодування збитків орендаря, передбачених статтями 28,29 Закону Про оренду землі , на що посилається апелянт, не може бути достатньою підставою для заборони проводити будь-які сільськогосподарської роботи.

Примусове припинення робіт на орендованій ділянці само по собі є втручанням у господарську діяльність, незалежно від можливих наслідків цих дій.

Отже, доводи апелянта про недоведеність порушень прав відповідача вжиттям такого заходу забезпечення позову, як заборона проводити сільськогосподарські роботи на спірній ділянці, є безпідставними.

До того ж вимог про повернення земельної ділянки позивач не заявляв, а рішення суду про визнання договору недійсним без застосування наслідків його недійсності, примусового виконання не потребує.

Не може бути непереборною перешкодою для виконання судового рішення й державна реєстрація права користування спірною ділянкою на підставі оскаржуваного правочину.

Так, відповідно до частини 2 статті 26 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, суд не вбачає будь-яких ускладнень при виконанні судового рішення про визнання угоди недійсною в залежності від наявності або відсутності державної реєстрації прав орендаря.

Апелянт посилається на порушення судом його прав, закріплених статтею 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, які гарантують право особи на ефективний засіб юридичного захисту. Обов'язок держави забезпечити зацікавленим особам ефективний спосіб захисту та відновлення порушеного права передбачає наявність такого механізму, а не його необмежене застосування, що може привести до порушення балансу інтересів обох сторін та недодержання законних прав інших осіб.

Доказів того, що такі види забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами та необхідними для виконання рішення, матеріали справи не містять.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав передбачених статтею 149 ЦПК для вжиття заходів забезпечення позову, відповідають обставинам справи та вимогам процесуальних норм.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Т.М.Базовкіна

В.В.Коломієць

---------------------------------

Повну постанову складено 2 квітня 2019 року.