Постанова

від 01.04.2019 по справі 576/2942/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року

м.Суми

Справа №576/2942/18

Номер провадження 22-ц/816/1484/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенко В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостик С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Глухівське медичне училище - комунальний заклад Сумської обласної ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2019 року в складі судді Мазура С.А., постановлене у м. Глухів Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради (далі - Глухівське медичне училище) про стягнення заробітної плати.

Свої вимоги мотивувала тим, що 02 листопада 2017 року Глухівським міськрайонним судом Сумської області її було поновлено на посаді викладача у Глухівському медичному училищі, але 16 лютого 2018 року наказом директора училища №11-к її звільнено з займаної посади. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 в черговий раз поновлено на посаді викладача у Глухівському медичному училищі.

У періоди роботи в училищі протягом 2017 - 2018 років з незалежних від позивача причин їй не було надано педагогічне навантаження у розмірі 18 годин на тиждень, тому у грудні 2017 року, січні 2018 року, квітні-листопаді 2018 року оплата її праці була нижче прожиткового мінімуму, що є порушенням гарантій, встановлених законодавством про оплату праці. Вказує, що роботодавець повинен був забезпечити їй оплату праці не нижчу від 2/3 тарифної ставки встановленого їй розряду (окладу).

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь не нараховану та не виплачену заробітну плату за грудень 2017 року - січень 2018 року, за квітень - вересень - 2018 року у сумі 12676 грн 55 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 грн.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Глухівського медичного училища про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з грудня 2017 року по січень 2018 року закрито.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за період з квітня по вересень 2018 року.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду, просила його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, та постановити нове рішення про стягнення з відповідача на її користь не нараховану та не виплачену заробітну плату у сумі 12676 грн 55 коп. за грудень 2017 року - січень 2018 року, квітень - вересень 2018 року.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення безпідставно не врахував вимог ст. 113 КЗпП України, оскільки у спірні періоди роботодавець не забезпечив позивачу повного педагогічного навантаження, що призвело до простою. Крім того, зазначила, що табелі робочого часу Глухівського медичного училища є недопустимими та недостовірними доказами, а тому не підлягають врахуванню судом.

У відзиві на апеляційну скаргу Глухівське медичне училище заперечувало проти доводів апеляційної скарги та проти її задоволення, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника адвоката Кугая А.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 поновлена на посаді викладача Глухівського медичного училища (а.с. 34, 37 зворот).

У спірний період, а саме з 23 квітня 2018 року по вересень 2018 року, ОСОБА_1 працювала при неповному педагогічному навантаженні, зазначена обставина визнана сторонами.

З наданих відповідачем табелів робочого часу встановлено, що

у квітні 2018 року з 02 квітня 2018 року по 06 квітня 2018року, з 09 квітня 2018 року по 13 квітня 2018 року, з 16 квітня 2018 року по 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 не з'являлася на роботі, про що позначено у табелі літерою І - умовне позначення інших причин неявки;

з 23 квітня 2018 року по 25 квітня 2018 року та 27 квітня 2018 року позивач не з'явилася на роботу з нез'ясованих причин - умовне позначення НЗ у графі відмітки про явки та неявки за числами місяця (годин);

26 квітня 2018 року позивачем відпрацьований - умовне позначення М/Р години методичної роботи (а.с. 38);

у травні 2018 року ОСОБА_1 з 02 травня 2018 року по 04 травня 2018 року, 07 травня 2018 року - 08 травня 2018 року, з 10 травня 2018 року по 12 травня 2018 року, з 14 травня 2018 року по 18 травня 2018 року, з 21 травня 2018 року по 25 травня 2018 року, з 29 травня 2018 року по 30 травня 2018 року не з'явилася на роботу з нез'ясованих причин - умовні позначення НЗ у графі відмітки про явки та неявки за числами місяця (годин),

31 травня 2018 року - відпрацьований день за зазначений місяць - умовне позначення М/Р години методичної роботи (а.с. 39);

у червні 2018 року ОСОБА_1 з 04 червня 2018 року по 08 червня 2018 року, з 11 червня 2018 року по 15 червня 2018 року, з 18 червня 2018 року по 22 червня 2018 року, з 26 червня 2018 року по 27 червня 2018 року не з'явилася на роботу з нез'ясованих причин - умовні позначення НЗ у графі відмітки про явки та неявки за числами місяця (годин),

25 червня 2018 та 29 червня 2018 - відпрацьовані два дні за зазначений місяць - умовне позначення М/Р години методичної роботи (а.с. 40) ;

у липні 2018 року ОСОБА_1 перебувала у основній щорічній відпустці (а.с. 41);

у серпні 2018 року позивач з 01 серпня 2018 року по 27 серпня 2018 року перебувала у основній щорічній відпустці;

з 28 серпня 2018 по 31 серпня 2018 відпрацьовані чотири дні за зазначений місяць (а.с. 42);

у вересні 2018 року ОСОБА_1 відпрацьовано двадцять днів (а.с. 43).

Також встановлено, що за квітень, травень, червень 2018 року заробітна плата не нараховувалась, а за липень, серпень, вересень 2018 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у сумі 10260,65 грн (а.с. 44).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач мала не повне викладацьке навантаження, а тому її заробітна плата була правомірно розрахована відповідно до кількості вичитаних годин.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 5 ст. 31 Закону України Про оплату праці у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Оплата праці педагогічних працівників провадиться відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.05.1993 за № 56 (далі - Інструкція).

Пунктом 63 Інструкції встановлено, що оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться, виходячи із встановлених ставок заробітної плати посадових окладів, з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок. Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі з дотриманням КЗпП України.

За п.78 Інструкції середня місячна заробітна плата викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається шляхом множення годинної ставки викладача на встановлений йому обсяг річного навантаження і ділення цього добутку на 10 навчальних місяців. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячної ставки заробітної плати на середньомісячну норму навчального навантаження (72 години). Встановлена середньомісячна заробітна плата виплачується викладачу за роботу протягом навчального року, включаючи час роботи в період канікул, що не збігається з відпусткою.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працює на посаді викладача з неповним навантаженням, тобто на умовах неповного робочого часу. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що роботодавець, керуючись чинним законодавством з оплати праці правомірно здійснював оплату праці позивача пропорційно встановленому їй навчальному навантаженню.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У апеляційній скарзі позивач вказує, що у спірний період, а саме з квітня 2018 року по вересень 2018 року, під час перебування у трудових відносинах з Глухівським медичним училищем з незалежних від неї причин їй не будо надано педагогічне навантаження у розмірі 18 годин на тиждень, що свідчить про перебування позивача у стані простою, і є підставою для оплати цього часу відповідно до вимог статті 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого їй розряду (окладу).

Апеляційний суд з зазначеними доводами апеляційної скарги не погоджується з наступних підстав.

За змістом ст. 34 КЗпП України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів того, що вона мала перешкоди, викликані відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання визначеного їй навчального навантаження, подавала заяву керівнику або усно попереджала його про початок простою.

Позивач не згодна із розміром визначеного їй не повного педагогічного навантаження, але зазначена обставина не свідчить про те, що вільний час, після виконання нею визначеного навантаження, є часом простою у розумінні ст. 34 КЗпП України і підлягає оплаті відповідно до вимог частини 1 статті 113 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на недопустимих та недостовірних доказах, на висновки суду першої інстанції не впливають та відхиляються апеляційним судом з наступних підстав.

Відповідно до частини 10 ст. 83 ЦПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

За змістом статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були надані суду належним чином засвідчені копії наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1, копії трудової книжки позивача, табелі обліку використання робочого часу за спірний період та довідка про заробітну плату ОСОБА_1 (а.с. 33- 44).

Обґрунтованих сумнівів щодо відповідності оригіналам вказаних документів суд не має, жодних доказів на спростування встановлених за ними обставин позивач не надала.

Суд апеляційної інстанції визнає, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною у розумінні п. 2 ч. 6 ст. 19, ч. 4 ст. 274 ЦПК України, тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2019 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик