Ухвала

від 25.03.2019 по справі 752/13113/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/539/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Компанія ТІТАЛ», адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «КОМПАНІЯ ТІТАЛ» (код ЄДРПОУ 24571799) в ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК».

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ «Компанія ТІТАЛ», адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Вказує про невідповідність арештованого майна вимог мст. 98 КПК України та те, що безготівкові кошти не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні. Додає, що слідчим порушено строк із зверненням до суду із клопотанням про арешт майна, оскільки грошовим коштам надано процесуальний статус речових доказів 27.04.2018, а із клопотанням слідчий звернувся до суду лише 16.05.2018.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що протоколи допитів свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та рапорт, складений о/у відділу УЗЕ у м. Києві ДЗЕ НП України ОСОБА_12 , здобуті задовго до реєстрації кримінального провадження № 12017100000000690, у рамках кримінального провадження за № 12016100000001698. Стверджує, що о/у відділу УЗЕ у м. Києві ДЗЕ НП України не наділений функцією збирання доказів.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує, що ухвала про надання тимчасового доступу до інформації за банківським рахунком товариства винесена слідчим суддею через два дні після того, як накладено арешт та на момент звернення із клопотанням, ані слідчий, ані слідчий суддя не знали та не могли знати про те, чи має банківський рахунок товариства будь-яке відношення до даного кримінального провадження.

Крім того, адвокат вказує, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді не зазначено склад суду, секретаря, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи через неповноту судового розгляду. Вказує, що слідчим суддею не забезпечено явку до суду свідків та не дотримано вимог ст. 173 КПК України та додає, що органом досудового розслідування не визначено розміру збитків, можливо завданих кримінальним правопорушенням.

У підсумку апелянт зазначає, що накладення арешту порушує вимоги щодо розумності та спів розмірності обмеженого права.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна та про її наявність апелянту стало відомо за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень 13.11.2018 року.

Заслухавши доповідь судді, позицію представника власника майна, який підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив ухвалу слідчого судді скасувати, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна участіу судовому засіданні не приймав, про наявність оскаржуваної ухвалиапелянту стало відомо за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень 13.11.2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 14 годину 00 хвилин 25.03.2019 року, про що надіслано повідомлення прокурору 06.03.2019 року, проте в судове засідання прокурор не прибув, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12017100000000690, відомості про яке 22.06.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.

Старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «КОМПАНІЯ ТІТАЛ» (код ЄДРПОУ 24571799) в ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», яке ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року задоволено.

Дане рішення слідчого судді суду першої інстанції не може бути визнано обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Колегія суддів не може погодитись з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майна, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з доданих слідчим до клопотання матеріалів, старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 12017100000000690, відомості про яке 22.06.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що долучені до клопотання матеріали, на підтвердження його обґрунтованості, а саме рапорт о/у відділу УЗЕ у м. Києві ДЗЕ НП України ОСОБА_12 , протокол допиту свідка ОСОБА_10 , протокол допиту свідка ОСОБА_11 , здобуті органом досудового розслідування в рамках іншого кримінального провадження, а саме № 12016100000001698, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2016.

Крім того, матеріали провадження не містять даних про процесуальне рішення на підставі якого матеріали з кримінального провадження № 12016100000001698 долучені до матеріалів № 12017100000000690, в якому сторона досудового обвинувачення звернулась до суду із клопотанням про арешт майна.

Таким чином, додані до клопотання слідчого докази не можуть бути враховані колегією суддів з тих підстав, що вони є недопустимими у кримінальному провадженні №12017100000000690.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ініціатором клопотання не було доведено необхідність арешту майна, проте слідчий суддя на це уваги не звернув та постановив рішення про арешт майна, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого, з мотивів викладених апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, а тому не заслуговують на увагу у даному судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна ТОВ «Компанія ТІТАЛ», адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Компанія ТІТАЛ», адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «КОМПАНІЯ ТІТАЛ» (код ЄДРПОУ 24571799) в ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотаннястаршого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4