Постанова

від 27.03.2019 по справі 810/4331/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4331/16 Головуючий у 1 інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишиної О.М. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у справі за заявою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Компанія Інтерлогос" звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.01.2017 №0000031403.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.01.2017 №0000031403.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 р. апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 р. у справі №810/4331/16 задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 у справі №810/4331/16 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2018 р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос" задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 р. скасовано та залишено в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 р.

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 р. набрала законної сили 11.10.2018 р.

22 листопада 2018 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про перегляд постанови Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 р. у справі №810/4331/16 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в задоволенні заяви Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про перегляд судового рішення від 27.01.2017 р. за нововиявленими обставинами - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, заявник - Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити заяву про перегляд постанови Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що позиція податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача підтверджується вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 р. у кримінальній справі №759/9189/17, що обов'язково впливає на остаточні висновки щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ Сухран за період, що перевірявся.

13 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

26 березня 2019 року до суду апеляційної інстанції від Приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос" надійшли додаткові пояснення до відзиву.

27 березня 2019 року від Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області надійшли додаткові документи на підтвердження позиції відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом спору у цій справі було податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.01.2017 №0000031403.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 р., яка набрала законної сили на момент звернення позивача до суду із заявою про перегляд її за нововиявленими обставинами, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.01.2017 №0000031403.

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем винесено за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Компанія Інтерлогос" з питань нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Сухран" (попередня назва - ТОВ "Роял Вест") (код ЄДРПОУ 40509998) за період з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р., результати якої оформлені актом від 13.12.2016 р. №1001/10-02-14-03/23712217/112.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив про порушення ПрАТ "Компанія Інтерлогос" вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість до державного бюджету в сумі 1434583,33 грн.

На думку контролюючого органу, контрагент позивача взагалі не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товару.

Разом з тим, надаючи правову оцінку викладеним в акті перевірки обставинам, судом було встановлено, що спірний податковий кредит ПрАТ "Компанія Інтерлогос" було сформовано за результатами фінансово-господарських операцій з поставки Оливи моторної, на підставі договору поставки від 26.08.2016 №448-01/08 та договору відповідального зберігання від 26.08.2016 р. №449-01/08, що були укладені з ТОВ "Роял Вест".

Також, встановлено, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Роял Вест" підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі на зберігання, актами інвентаризації нафтопродуктів, актами звірки взаєморозрахунків, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

У вказаній заяві, як на нововиявлену обставину, відповідач посилався на те, що після ухвалення Верховним Судом постанови від 11.10.2018 р., якою скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 р. та залишено в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017р., Білоцерківській ОДПІ стали відомі обставини, що мають істотне значення для вказаної справи, однак які не були та не могли бути встановлені судом на час розгляду даної справи, а саме: згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 р. у кримінальній справі №759/9189/17 власника та директора ТОВ "Роял Вест" (ТОВ "Сухран") ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви податкового органу про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, виходив з того, що вищевказаний вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 р. у кримінальній справі №759/9189/17 не є нововиявленою обставиною щодо обставин, встановлених постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 у справі №810/4331/16, оскільки винесений вже після винесення постанови у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 1 ч. 1, ч.ч. 2, 4, 6 ст. 361 КАС України, передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною 2 статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень, у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Аналогічна норма була закріплена в п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017 року.

Згідно з ч. 4 ст. 361 КАС України, у редакції, чинній з 15.12.2017 року, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Крім того, поняття нововиявлені обставини необхідно чітко відмежовувати від поняття нові докази , які виникли після постановлення рішення суду.

Частиною 6 ст. 361 КАС України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі Правєдная проти Росії від 18.11.2004 р. зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Так, згідно із пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили від 27.02.1981 р. за №1 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 року № 15, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).

Крім того, у Розділі І постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року № 7 Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами зазначено, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Крім того, слід зазначити, що не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 р. у кримінальній справі №759/9189/17 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16.06.2017 р. між прокурором Київської місцевої прокуратури №8 Тахтаровим О.С. та громадянином ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.

Цим вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він у липні 2016 року, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро "Святошин", не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої особи на ім'я Максим, за грошову винагороду створити суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "Роял Вест" (в подальшому назву змінено на ТОВ "Сухран") (код ЄДРПОУ 40509998), стати його засновником та директором, усвідомлюючи при цьому, що створення вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.

У подальшому, підприємство ТОВ "Роял Вест" (ТОВ "Сухран") використовувалось невстановленими в ході досудового розслідування особами для здійснення документального оформлення, начебто проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Як вбачається зі змісту вказаного вироку, у ньому не досліджувалися обставини господарських операцій позивача із вищевказаним контрагентом, первинні документи щодо господарських взаємовідносин не були предметом дослідження у відповідному кримінальному провадженні та не визнавалися судом недійсними, з огляду на що, останній не має жодного преюдиціального значення щодо обставин здійснення позивачем господарських операцій із вказаним контрагентом, які підтверджуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, проаналізувавши вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 у кримінальній справі №759/9189/17, вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що зазначені у ньому обставини не свідчать про нереальність здійснених господарських операцій між ПрАТ "Компанія Інтерлогос" та ТОВ "Роял Вест".

Частиною шостою статті 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При цьому, частиною сьомою цієї статті визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 31.07.2018 р. у справі №808/1507/16 зазначив, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №826/9861/15 … наявність вироку Ірпінського міського суду Київської області у кримінальній справі № 367/1010/15-к не відповідає критеріям пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) та не є нововиявленою обставиною у даній справі, оскільки істотними для розгляду адміністративної справи є обставини, які представляють сутність адміністративної справи та можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили по ній, та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду адміністративної справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що є учасниками розгляду такої справи, тобто нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. У справі № 826/9861/15 наявність вказаного вироку Ірпінського міського суду Київської області не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року - рішення суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд якої за нововиявленими обставинами звернувся заявник, а тому не можуть вважатися істотними .

Також, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі справа №805/649/15-а суд дійшов висновку про те, що …Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи заявника касаційної скарги, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій Товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається відповідач у даній справі, не є нововиявленими, у розумінні КАС України, та не надають достатніх правових підстав для перегляду остаточного рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили.

Крім того, в рішеннях Європейського Суду з прав людини визначено правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

У пункті 23 рішення по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії" зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Відповідно до ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, оскільки наведена в ній обставина, не є нововиявленою в розумінні ст. 361 КАС України.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишина О.М. Повний текст постанови виготовлено 01.04.2019 року