Постанова

від 27.03.2019 по справі 1940/1521/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/384/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обласної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року (головуючого судді Подлісної І.М.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль о 11 год. 35 хв. повний текст рішення складено 22.10.2018 у справі № 1940/1521/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кременецька районна державна адміністрація про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.08.2018 звернулася в суд з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації в якому просить зобов'язати відповідача передати їй у користування (оренду) земельну ділянку орієнтовною площею 1,5967 га (із правом передачі в суборенду) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (комплекс цегельного заводу) в довгострокову оренду строком на 5 (п'ять) років із можливістю продовження та викупу, без зміни її меж та цільового призначення, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Старий Олексинець, вулиця Видумка, 44 (вулиця Лотоцького 1), кадастровий номер - 6123487600:01:001:0014.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано Тернопільську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу у користування (оренду) земельної ділянки орієнтовною площею 1,5967 га (із правом передачі у суборенду) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (комплекс цегельного заводу) в довгострокову оренду строком на 5 (п'ять) років із можливістю продовження та викупу, без зміни її меж та цільового призначення, яка знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Кременецький р-н., с. Старий Олексинець, вул. Видумка 44 (вул. Лотоцького 1), кадастровий номер - 6123487600:01:001:0014. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Тернопільська обласна державна адміністрація оскаржила його в апеляційному порядку та просить скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. А саме, відповідач не передав в оренду вказану земельну ділянку так як, відповідно до статті 65 Земельного кодексу України вказана категорія земель може надаватись лише підприємствам, установам та організаціям. Окрім того, вказано, що право власності не зареєстровано за обласною державною адміністрацією, а власником є Кременецька районна державна адміністрація, тому відповідач не може фактично розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, хоча наголошено на тому, що де-юре обласна державна адміністрація відповідно до статті 122 Земельного кодексу України є розпорядником даної категорії земель.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому заперечуються доводи апеляційної скарги.

26.03.2019 від позивача та її представника надійшли клопотання про розгляду справи за їхньої відсутності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору оренди землі від 09.01.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520 є орендарем земельної ділянки, кадастровий номер - 6123487600:01:001:0014, що відведена для обслуговування будівель та споруд цегельного заводу, що розташований по вул. Видумка, 44 (вулиця Лотоцького 1), в с. Старий Олексинець Кременецького району Тернопільської області.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.10.2012, ОСОБА_1 придбала у ТОВ Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520 комплекс цегельного заводу - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Старий Олексинець, вулиця Видумка, 44 (вулиця Лотоцького 1), кадастровий номер - 6123487600:01:001:0014.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.10.2012, у справі №1909/2521/2012 визнано дійсним договір купівлі-продажу комплексу цегельного заводу - нежитлових будівель, що розташовані по вул. Видумка, 44 (вулиця Лотоцького І) в с. Старий Олексинець Кременецького району Тернопільської області укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520 , визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс цегельного заводу - нежитлові будівлі, що розташовані по вул. Видумка, 44 (вулиця Лотоцького 1), в с. Старий Олексинець Кременецького району Тернопільської області.

Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Враховуючи викладене вище, 06.04.2018 ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської обласної державної адміністрації про передачу їй в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 1,5967 га (із правом передачі в суборенду) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (комплекс цегельного заводу) в довгострокову оренду строком на 5 (п'ять) років із можливістю продовження та викупу, без зміни її меж та цільового призначення, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Старий Олексинець, вулиця Видумка, 44 (вулиця Лотоцького 1), кадастровий номер - 6123487600:01:001:0014.

Відповідач, інформаційним листом №К-056/2227-Л від 14.05.2018 з посиланням на рішення комісії із попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об'єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі-продажу земельних ділянок державної власності 08.05.2018 повідомив заявника про те, що запитувана земельна ділянка може бути надана в користування лише підприємствам, установам та організаціям. А відтак, просить представити відомості про здійснення нею підприємницької діяльності.

Листом від 15.05.2018 №03-2776/42-29 відповідач направив Витяг з протоколу №1 від 08.05.2018 за №3/18 засідання комісії із попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об'єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі-продажу земельних ділянок державної власності.

03.07.2018 ОСОБА_1 повідомила Тернопільську обласну державну адміністрацію, про те, що вона не є підприємцем та в подальшому не планує реєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності, також у листі повторно просила відповідача передати вищевказану земельну ділянку в оренду або надати мотивовану відмову.

Листом від 23.07.2018 №К-056/3994-Л відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що питання про надання позивачу в оренду земельної ділянки неодноразово розглядалось на засіданні комісії із попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об'єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі-продажу земельних ділянок державної власності, за результатами розгляду було надіслано відповідні листи (від 14.05.2018 №К-056/2227-Л та від 15.05.2018 №03-2776/42-29) з проханням представити необхідні документи.

Позивач не погодившись із діями Тернопільської обласної державної адміністрації щодо не прийняття рішення за її заявами, звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що слід повторно зобов'язати відповідача розглянути заяву позивачки.

Колегія суддів вказує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог не оскаржується, тому згідно із положеннями частини 1 статті 293 КАС України не підлягає апеляційному перегляду.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційні скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 78 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності.

Частиною 1 статті 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 ЗК України).

При цьому, частина 2 статті 120 ЗК України визначає, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України, згідно якої, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналіз наведених законодавчих норм у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Апеляційний суд вважає, що зазначені приписи закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при набутті права власності на нерухомість, і правового регулювання земельним і цивільним законодавством відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Судом встановлено, що згідно витягу про державну реєстрацію прав Кременецького районного бюро технічної інвентаризації від 16.11.2012, у ОСОБА_1 на праві приватної власності перебуває об'єкт нерухомого майна - цегельний завод за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Старий Олексинець, вул. Видумка буд. 44 (вул. Лотоцького, 1), об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 1,5967 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0014, що знаходиться у комунальній власності Кременецької районної державної адміністрації та згідно договору оренди від 09.01.2009 ТОВ Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520 є орендарем земельної ділянки, що відведена для обслуговування будівель та споруд цегельного заводу.

Відповідно до статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Водночас, стаття 7 Закону України Про оренду землі визначає, зокрема, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту набуття права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно з 09.10.2012 в силу статті 120 Земельного кодексу України, у ТОВ Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520 припинено право на оренду земельної ділянки на якій таке майно розміщено, такий перехід права не вимагає додаткових процедур, не пов'язано з датою державної реєстрації припиненого права та не залежить від будь - яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

Що відповідає постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №446/1384/17 та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач неодноразово зверталась до відповідача з клопотаннями про передачу ОСОБА_1 у користування (оренду) земельну ділянку орієнтовною площею 1,5967 га (із правом передачі в суборенду) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (комплекс цегельного заводу) в довгострокову оренду строком на 5 (п'ять) років із можливістю продовження та викупу, без зміни її меж та цільового призначення, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Старий Олексинець, вулиця Видумка, 44 (вулиця Лотоцького 1), кадастровий номер - 6123487600:01:001:0014.

Відповідно до витягу з протоколу №1 від 08.05.2018 засідання комісії із попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об'єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі-продажу земельних ділянок державної власності, відповідач надав відповідь, що представлені на розгляд матеріали не відповідають положенням статті 65 Земельного кодексу України.

Також відповідні доводи апелянта наявні в апеляційній скарзі із посиланням на статтю 65 Земельного кодексу України, яка встановлює, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом. А стаття 66 Земельного кодексу України визначає, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Таким чином, в порушення вимог Земельного кодексу України відповідачем не направлено позивачці обґрунтованого рішення прийнятого в межах компетенції обласної державної адміністрації, до повноважень якої відповідно до вказаних норм належить прийняття рішення про надання в оренду особі земельної ділянки, яка набула право власності на об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені.

Разом з тим, щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Тернопільську обласну державну адміністрації передати позивачу у користування (оренду) земельну ділянку орієнтовною площею 1,5967 га, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції із зазначенням наступного.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами, в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування . Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Водночас, відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частинами третьою та четвертою статті 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо інших доводів відповідача, що право власності не зареєстровано за обласною державною адміністрацією, а власником є Кременецька районна державна адміністрація, тому не може скаржник фактично розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, хоча наголошено на тому, що де-юре обласна державна адміністрація відповідно до статті 122 Земельного кодексу України є розпорядником даної категорії земель, колегія суддів вважає, що відповідна підстава для відмови не була зазначена Тернопільською державною адміністрацією, коли позивачка зверталась із заявами про виділення земельної ділянки для користування, а тому не вказує про не можливість вирішення питання про надання в користування земельної ділянки позивачці на якій розміщене майно, яке є у неї на праві власності, що і визнається відповідачем та вказується також про розгляд відповідних заяв на комісії із попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об'єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі-продажу земельних ділянок державної власності, а тому судом першої інстанції прийнято рішення правомірно із повторним розглядом питання позивачки поставленого перед відповідачем.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу у користування (оренду) земельної ділянки орієнтовною площею 1,5967 га (із правом передачі у суборенду) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (комплекс цегельного заводу) в довгострокову оренду строком на 5 (п'ять) років із можливістю продовження та викупу, без зміни її меж та цільового призначення, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №1940/1521/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 02.04.2019