Постанова

від 02.04.2019 по справі 821/3770/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року

Київ

справа №821/3770/14

адміністративне провадження №К/9901/9368/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрострой Інвест до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрострой Інвест подало до суду позов, в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зміні в базі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих ТОВ Агрострой Інвест за травень 2014 року на підставі акта від 06.08.2014 № 277/21-03-22-06/37744423;

зобов'язати відповідача вилучити з бази даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок інформацію, внесену на підставі акта від 06.08.2014 № 277/21-03-22-06/37744423;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 № 0002652200 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 377 459 грн, зокрема в сумі 301 967 грн за основним платежем та в сумі 75 492 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, підтверджуються первинними документами, складеними у відповідності до вимог законодавства. Висновки контролюючого органу про вчинення позивачем операцій з поставки товарів невідомим постачальникам є необґрунтованими.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 15.10.2014 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18.08.2013 № 0002652200, визнав протиправними дії відповідача щодо зміни в базі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України показників податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих позивачем у травні 2014 року на підставі акта від 06.08.2014 № 277/21-03-22-06/37744423. Зобов'язав відповідача відновити у зазначеній базі даних показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які були відкориговані на підставі акта від 06.08.2014 № 227/21-03-22-06/37744423. У задоволенні іншої частини позову відмовив. Стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ Агрострой Інвест судовий збір в сумі 523,74 грн.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.02.2015 залишив без змін постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2014.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, підтверджуються первинними документами, складеними у відповідності до вимог законодавства. Контролюючий орган не довів своє припущення про вчинення позивачем господарських операцій з поставки товару невідомим покупцям та заниженням, у зв'язку з цим, податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Контролюючий орган не мав права в податкові інформаційні системи вносити інформацію щодо податкового кредиту та зобов'язань позивача на підставі податкового повідомлення-рішення, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за яким є неузгодженими.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Посилаючись на обставини, що зазначені в акті перевірки, зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.03.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 27.03.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 02.04.2019.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 Про деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області перейменовано на Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296 Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд допускає заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області правонаступником - Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2014 № 0002652200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 377 459,00 грн, зокрема в сумі 301 967,00 грн за основним платежем та в сумі 75 492 грн за штрафними (фінансовими) санкціями є висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної виїзної позапланової перевірки від 06.08.2014 № 277/21, про порушення вимог:

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні податкових зобов'язань на суму 240 800 грн внаслідок невіднесення до об'єкта оподаткування операцій платників операцій з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Контролюючий орган припускає, що позивач у травні 2014 року реалізував увесь придбаний згідно з контрактом від 20.04.2014 № 01/2014 із SARAY TEKSTIL KUMAS SAN.TIC.LTD.STI ISTANBUL (Туреччина) та від 15.04.2014 № 01/04-1 у травні 2014 року імпортний товар, отриманий по низці ВМД, підтвердженням чого є відсутність на кінець місяця на залишках по рахунку 281 Товари на складі ТМЦ: Місця зберігання: Агрострой-імпорт , а дебетовий оборот за місяць по цьому рахунку відповідає кредитовому. При цьому контролюючий орган виходить з того, що окрім придбаного імпортного товару, що був проданий позивачем покупцям, зазначеним в акті перевірки, та списання собівартості якого підтверджено карткою рахунку 902 Собівартість товару (Д-902 К 281), на картці рахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками залишилися суми за операціями оприбуткування товару (Д 281 К 632), що не були списані на собівартість товару та за якими позивач не виписував видаткових і податкових накладних. З огляду на те, що по рахунку 281 ТМЦ; Місця зберігання: Агрострой-імпорт обороти балансують, контролюючий орган вважає, що увесь імпортний товар позивач продав, однак на частково реалізований товар невстановленим особам, придбаний за ВМД №17996, № 6878 та № 7295, не нарахував податкові зобов'язання;

пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за травень 2014 року податок на додану вартість в сумі 61 166,67 грн за операціями з придбання товарів у ТОВ Фаворит та у ПСП Агрофірма Світанок , реальність яких не підтверджена первинними документами, зокрема прибутковими накладними, договорами, товарно-транспортними документами, що підтверджують факти відвантаження та перевезення товарів.

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітний період - травень 2014 року регулювався нормами статті 198 Податкового кодексу України.

Аналіз пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України свідчить, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість має бути обов'язково також підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (статті 201 Податкового кодексу України).

Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Суди зазначили, що позивач має в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ Фаворит та у ПСП Агрофірма Світанок (видаткові та податкові накладні, платіжні доручення). Суди також установили, що придбані у ТОВ Фаворит автошини доставлялися автомобілем КАМАЗ, який знаходиться у суборенді позивача згідно з договором від 26.04.2014 № 26-04, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.05.2014 № 22. Придбаний у ПСП Агрофірма Світанок цукор доставлявся на склад позивача безпосередньо постачальником, що підтверджується видатковою накладною від 23.05.2014 № ПР-0001584, в якій зазначено реквізити автомобіля.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що позивач до перевірки не надав товарно-транспортних накладних, то суди правильно зазначили, що такий первинний документ як товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документів, що складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, що складається щодо господарських операцій з поставки товарів. Відповідно, ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність фактів укладення окремих письмових договорів поставки товару, то суд касаційної інстанції зазначає, що положеннями частини першої статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Законом не заборонено укладати господарський договір поставки товару у спрощений спосіб - шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Отже, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, у вигляді прийняття замовлення до виконання. При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

До того ж стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів (послуг) з метою використання в господарській діяльності.

Отже, з позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект форми укладеного правочину (окрім випадків, коли в законі прямо вказано, що правочин, який не відповідає формі закону є нікчемним чи правочин визнаний судом недійсним), а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Враховуючи наведене, суди дійшли обґрунтованих висновків про протиправне донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за цим епізодом.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суди попередніх інстанцій, з огляду на доводи контролюючого органу про фактичне вчинення позивачем господарських операцій з поставки ним товару імпортного походження, які не відображені в бухгалтерському обліку, дослідили обставини, що мають значення для справи, і встановили, що позивач у бухгалтерському обліку відобразив всі операції з поставки ним у травні 2014 року на митній території України товарів. Твердження відповідача про реалізацію товарів, отриманих позивачем за ВМД №17996, № 6878 та № 7295, невстановленим особам є припущенням і не відповідає дійсності.

Враховуючи наведене, суди дійшли обґрунтованих висновків про протиправне донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за цим епізодом.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України) та перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах (підпункт 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункт 72.1.1.2 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); про фінансово-господарські операції платників податків (підпункт 72.1.1.3 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); за результатами податкового контролю (підпункт 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 58.1 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки контролюючим органом були внесені зміни до інформаційної бази даних АІС Податковий блок щодо показників податкової звітності позивача за спірний період.

При цьому встановлено, що податкове повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки було неузгодженим з огляду на оскарження його позивачем до суду.

Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України, зокрема, в постанові від 09.12.2014 у справі № 21-511а14, від 10.11.2015 у справі № 2479а15, зазначив, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, складеного контролюючим органом за результатами здійснення податкового контролю, і скасували це рішення, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з оскаржуваними рішеннями судів про задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зміни в базі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України показників податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих позивачем у травні 2014 року та в частині зобов'язання відповідача відновити у зазначеній базі даних показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області правонаступником - Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду