Постанова

від 02.04.2019 по справі 812/1511/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №812/1511/16

адміністративне провадження №К/9901/33031/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (судді: Василенко Л.А. (головуючий), Гайдар А.В., Васильєва І.А.) у справі №812/1511/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр полімерних технологій про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр полімерних технологій (далі - відповідач, ТОВ Центр полімерних технологій ) про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків в розмірі 316 287,72 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем в період з 30.08.2014 по 01.02.2016 рахується податковий борг з земельного податку у загальній сумі 316 287,72 грн, який складається з самостійно узгоджених відповідачем сум, зазначених у декларації з плати за землю за 2014 - 2015 років. Податковим органом відповідачу вручено податкову вимогу від 25.09.2014 №1266-25. ТОВ Центр полімерних технологій , борг не сплачено, а здійсненні податковим органом заходи з погашення податкового боргу результатів не дали, у зв'язку з чим позивач, просив стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків на суму податкового боргу у розмірі 316 287,72 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 задоволено адміністративний позов. Стягнуто з ТОВ Цент полімерних технологій кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків у погашення податкового боргу з плати за землю за період з липня 2014 року по грудень 2015 року у сумі 316 287,72 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що з липня 2014 року ТОВ Центр полімерних технологій , внаслідок проведення антитерористичної операції (АТО), позбавлене можливості користуватися земельною ділянкою - крейдовим кар'єром, за оренду якої податковою інспекцією нарахований борг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Центр полімерних технологій зареєстрований в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області.

ТОВ Центр полімерних технологій до ДПІ у м. Лисичанську подані декларації з плати за землю за 2014 рік від 20.02.2014, відповідно до якої позивачем самостійно визначено щомісячний платіж у розмірі 15 069,98 грн, грудень 2014 року - 15 069,99 грн та за 2015 рік від 12.02.2015, відповідно до якої позивачем самостійно визначено щомісячний платіж у розмірі 18 822,40 грн, грудень 2015 року - 18 822,36 грн.

З розрахунку заборгованості встановлено, що податковий борг у сумі 316 287,72 грн утворився в результаті несплати відповідачем самостійно визначених сум орендної плати за землю за період з липня 2014 року по грудень 2015 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неврахування судом доводів контролюючого органу про проте, що самостійно задекларовану суму узгодженого грошового зобов'язання відповідачем у встановлений законом строк сплачено не було, у зв'язку з чим утворився податковий борг з плати за землю у сумі 316 287,72 грн.

8. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу контролюючого органу, відповідно до яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України

9.1. Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

9.2. Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

9.3. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

9.4. Пункт 95.1 статті 95.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

9.5. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

9.6. Пункт 286.2 статті 286.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

9.7. Пункт 287.3 статті 287.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

10. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VІІ (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 1.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

10.2. Стаття 6.

Під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

10.3. Стаття 10.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

10.4. Пункт 5 статті 11.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

11. На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких включене місто Маріуполь.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України (від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція , від 05 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 ), м. Маріуполь віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

13. Під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

14. Підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб'єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення.

15. Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону №1669-VІІ не передбачено.

16. Звільнення від сплати податку на землю за певний період унеможливлює нарахування пені з підстав відсутності складу податкового правопорушення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, ТОВ Центр полімерних технологій , знаходиться та здійснює свою діяльність на території м. Лисичанськ Луганської області та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області.

Заявлений до стягнення податковий борг виник у відповідача у зв'язку з несплатою самостійно визначених у податковій декларації з плати за землю податкових зобов'язання з земельного податку за період липень 2014 року - грудень 2015 року у сумі 316 287,72 грн.

03.02.2017 ТОВ Центр полімерних технологій на підставі п.49.3 ст.49 та п.50.1 ст.50 ПК України до ДПІ у м.Лисичанську подані уточнюючі декларації з плати за землю за 2014-2015 роки, якими було зменшено задекларовані раніше суми земельного податку та виключено плату за землю за період, в якому, як встановлено судом апеляційної інстанції, товариство, в силу незалежних від нього обставин, було позбавлено права користування земельною ділянкою крейдового кар'єру.

В зв'язку з наданими уточнюючими деклараціями, відповідач в обліковій картці платника податків - ТОВ Центр полімерних технологій - зменшив суму податкового боргу з плати за землю на суму 316 287,72 грн, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

19. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи контролюючого органу про те, що платником податків на час розгляду справи в суді першої інстанції не були подані уточнюючі декларації, а тому податковий орган правомірно звернувся за стягненням боргу, є неприйнятними з огляду на те, що позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що контролюючим органом не заперечується, що свідчить про те, що відповідач користується правом, встановленим ст. 6 Закону № 1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, зважаючи на те, що на позивача як платника земельного податку поширюються пільги, встановлені статтею 6 Закону №1669-VII, з огляду на здійснення позивачем, на час виникнення спірних правовідносин, діяльності у період проведення антитерористичної операції та на території проведення антитерористичної операції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14, 57, 286, 287 Податкового кодексу України, норми Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №812/1511/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду