Рішення

від 26.03.2019 по справі 340/386/18

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/386/18

Провадження № 2/340/15/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_7 освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації, ОСОБА_8 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області про визнання подання профспілкової організації та рішення районної ради недійсними ,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів, вимоги за яким уточнила заявою від 17.09.2018 та просить визнати протиправним подання профспілкової організації ОСОБА_8 ЗОШ І-ІІ ступенів до ОСОБА_6 районної ради щодо її звільнення, визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області від 28 червня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_5 ".

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Косівського районного суду від 14.11.2014 її поновлено на роботі на посаді директора та вчителя географії ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів Верховинського району Івано-Франківської області, однак наказом від 05.10.2015 №449-к її знову звільнено незаконно з посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів, що призвело до нових судових спорів. Рішенням Верховинського районного суду від 17.03.2016 наказ про її звільнення з посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів визнано недійсним, а її поновлено на вказаній посаді. Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 рішення суду залишено без змін.

Після набрання рішенням суду законної сили, судом 02.06.2016 видано виконавчий лист, однак таке не виконувалося відповідачем тривалий час і лише 11.05.2018 начальником ОСОБА_7 освіти ОСОБА_6 РДА ОСОБА_10 винесено наказ №65-к, згідно якого її поновлено на роботі на посаді директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів з 06.10.2015.

Коли вона дізналася про наказ та разом із своїм представником ОСОБА_11 07.06.2018 з'явилися до ОСОБА_8 ЗОШ І-ІІ ступенів з метою приступити до виконання трудових обов'язків, заступник директора ОСОБА_8 ЗОШ І-ІІ ступенів та працівники школи категорично заперечили проти її фактичного поновлення та перешкоджали такому, що було зазначено в акті від 07.06.2018. Також, присутній під час складання акту заступник голови ОСОБА_6 районної ради ОСОБА_12 заперечив проти її поновлення з тих підстав, що ОСОБА_6 районною радою 24.05.2018 прийнято рішення про непогодження її кандидатури на посаду директора та ініційовано розірвання трудових відносин, враховуючи звернення трудового колективу.

Згідно з рішенням ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області від 28.06.2018 Про звільнення ОСОБА_5" її звільнено з посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів з 02.07.2018 на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації відповідно до ст.45 КЗпП України. При цьому, підставою для ухвалення такого рішення послужило подання профспілкової організації.

Однак, вважає рішення про її звільнення та подання профспілкової організації на підставі якого таке прийнято, протиправними та незаконними з огляду на те, що її ніхто не повідомляв про засідання профспілкової організації, членом якої вона не являється. Крім того, які саме проступки стали підставою для винесення такого подання, їй не зрозуміло, оскільки на посаді директора вона фактично не була поновлена, та не приступила до виконання обов'язків з вини відповідачів, а тому і не могла вчинити жодних порушень. Також, оскаржуване рішення винесене в період коли вона перебувала на лікарняному та не могла бути присутньою на засіданні сесії районної ради. При цьому, ОСОБА_6 районна рада порушила порядок розгляду питання щодо її звільнення та оформлення рішення, не обговоривши попередньо підстави такого звільнення та перевірки їх доказами, та при прийнятті рішення вийшла за межі визначеної законом компетенції. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загально позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Відповідачем ОСОБА_6 районною радою Івано-Франківської області 09.08.2018 подано на адресу суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечив. Вважає позов безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки до ОСОБА_6 районної ради, як до засновника та власника ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів, яка у відповідності до вимог ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.26 Закону України Про загальну середню освіту наділена повноваженнями щодо звільнення керівника закладу освіти, звернулася профспілкова організація ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів з поданням про звільнення ОСОБА_5 з посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації відповідно до ст.45 КЗпП України. Такавимога була розглянута на засіданні президії районної ради 27.06.2018, де одноголосно прийнято рішення про внесення питання про звільнення ОСОБА_5 на розгляд ІІІ пленарного засідання ХІХ сесії районної ради.Також, про розгляд питання про звільнення ОСОБА_5, позивач була повідомлена через свою матір ОСОБА_13, яка була присутня на пленарному засіданні районної ради 28.06.2018. А тому вважає, що звільнення позивача відбулося на законних підставах та у встановленому законом порядку. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем відділом освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації Івано-Франківської області 10.08.2019 подано на адресу суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечив. Вказав, що ОСОБА_7 освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації Івано-Франківської області не приймав жодного з оскаржуваних рішень, та не вчиняв жодних незаконних дій, що сприяли звільненню позивача з роботи, а тому є неналежним відповідачем по справі. При цьому, позивач безпідставно зазначає в позові про те, що відділ освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації Івано-Франківської області не виконав рішення суду про її поновлення на роботі, оскільки 11.05.2018 начальником ОСОБА_7 освіти ОСОБА_6 РДА ОСОБА_10 винесено Наказ №65-к, згідно якого її поновлено на роботі на посаді директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів з 06.10.2015. А тому просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем ОСОБА_8 загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області 31.08.2018 подано на адресу суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечив. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними доказами. Зокрема, зазначає про те, що підставою для розірвання трудових відносин з позивачем стало не тільки подання профспілки, а й звернення трудового колективу, який проти того щоб позивача було поновлено на посаді директора, оскільки на час перебування на посаді раніше, позивач ОСОБА_5 неодноразово допускала аморальну поведінку, внаслідок чого учні школи переводилися до інших шкіл. Також, ОСОБА_5 будучи директором школи незаконно звільнила ряд працівників школи високої кваліфікацією. Крім того зазначає, що позивач не може бути поновлено на посаді директора згідно рішення суду, оскільки згідно вимог Закону України Про освіту керівник навчального закладу працює на умовах строкового контракту і засновник, в даному випадку ОСОБА_6 районна рада має право не укладати з нею такий контракт. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.10.2018 закрито підготовче провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі ухвали суду від 01.11.2018 в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5, ОСОБА_13 про відвід судді відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_5, ОСОБА_13, представник позивача ОСОБА_14 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, додатково пояснили, що ОСОБА_5 не вчиняла будь-яких порушень трудового законодавства, оскільки після поновлення на роботі фактично до виконання своїх обов'язків не мала можливості приступити. Також нею не вчинено інших порушень, що можуть бути підставою для звернення профспілкової організації ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів до ОСОБА_6 районної ради із вимогою про звільнення ОСОБА_5 з посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів. При цьому оскаржувані рішення приймалися без участі ОСОБА_5, в період її перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок чого вона позбавлена була у встановленому законом порядку надати відповідні пояснення та оскаржити звернення профспілкової організації до суду. Крім цього вважає, що подання підписане невідомою групою осіб, які на їх думку не відомо, чи є членами профспілкового комітету, а повноваження районної ради не зрозумілі при прийнятті оскаржуваного рішення.

В послідуючому представник позивача ОСОБА_11 в судове засідання не з'являвся, а представник позивача ОСОБА_13 подала заяву від 07.02.2019 про завершення розгляду справи у її відсутності. В останнє судове засідання представник позивача ОСОБА_13 з'явилася, однак перед судовими дебатами самовільно залишила зал судового засідання без дозволу суду, а тому суд враховуючи раніше подану нею заяву, вважає за можливе завершувати розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Представники відповідача ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечили, підтвердили викладені у відзиві на позов обставини, додатково пояснили, що при прийнятті оскаржуваного рішення про звільнення позивача, районна рада діяла в межах повноважень визначених ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування та з дотриманням процедури його прийняття. Крім цього, зазначили, що додатково ними враховувалися при прийнятті рішення звернення трудового колективу від 18.05.2018 та 24.05.2018. А тому просять в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача відділу освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, підтвердив викладені у відзиві на позов обставини та вважає, що заявлений позов до відділу освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації є безпідставним, оскільки відділ освіти не виносив оскаржувані рішення. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача ОСОБА_8 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської ОСОБА_4, ОСОБА_15 позовні вимоги заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, додатково пояснили, що трудовий колектив категорично проти призначення на посаду директора школи ОСОБА_5, а тому на його вимогу 15.06.2018 відбулося засідання профспілкового комітету, за результатами якого було прийнято рішення про звернення до власника школи про розірвання трудового договору із позивачем. До того ж, перед цим, ще в травні 2018 року трудовий колектив самостійно двічі звертався до у владні інстанції з вимогою звільнити позивача. Вважають, що рішення профспілковим комітетом прийнято законно, оскільки підставою його прийняття стала аморальна поведінка позивача, що полягала у порушенні трудових прав інших працівників, залякуванні, переслідуванні, неправомірному нав'язуванні своїх правил, що мала місце до її звільнення у 2014 році. Крім цього, ряд аморальних поступків мали місце уже після поновлення позивача у 2018 році, оскільки вона переслідувала на вулиці деяких вчителів та учнів, погрожувала розправою після відновлення її повноважень, застосовувала ненормативну лексику. А тому просять позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

Судом безспірно встановлено, що рішенням Верховинського районного суду від 17.03.2016, визнано недійсним наказ від 05.10.2015 №449-к про звільнення ОСОБА_5 з посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів, та поновлено на вказаній посаді (а.с.56-60 том 1). Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 рішення суду залишено без змін.

На виконання рішення суду, 11.05.2018 начальником ОСОБА_7 освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації ОСОБА_10 винесено Наказ №65-к, Про поновлення на роботі ОСОБА_5І. відповідно до якого позивача ОСОБА_5 поновлено на роботі на посаді директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів з 06.10.2015. (а.с.8 том 1).

Про прийняття вказаного наказу, у день його винесення позивача не було повідомлено, з таким позивача ознайомлено 06.06.2018. При цьому, з матеріалів позову вбачається, що позивач визнає той факт, що про існування наказу про її поновлення вона дізналася 25.05.2018, а вручений такий їй під розписку лише 06.06.2018, однак він підпису вона відмовилася. Відповідачами даний факт не заперечувався в ході судового розгляду, а тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України факт доведення 06.06.2018 до відома позивача наказу від 11.05.2018 про її поновлення на роботі визнається судом та не підлягає доказуванню.

В той же час встановлено, що 18 травня 2018 року трудовим колективом ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів директору Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА, голові ОСОБА_6 районної ради, голові ОСОБА_6 РДА, начальнику відділу освіти ОСОБА_6 РДА голові ОСОБА_6 районної профспілки працівників освіти і науки України, керівнику Надвірнянської місцевої прокуратури було надіслано колективне звернення про вжиття заходів щодо неповернення позивача ОСОБА_5 на посаду директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів (а.с.32-34 том 1).

24 травня 2018 року трудовим колективом ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів голові ОСОБА_6 районної ради, голові ОСОБА_6 РДА повторно надіслано звернення про розірвання трудових відносин з директором ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів ОСОБА_5 (а.с.35-36 том 1).

Рішенням ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області від 24.05.2018 (а.с.5 том 2) на вимогу колективу ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів не погоджено кандидатуру ОСОБА_5 про призначення відділом освіти РДА на посаду директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів, підтримано звернення трудового колективу ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів щодо розриву трудових відносин з поновленою ОСОБА_7 освіти РДА на посаді директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів, ОСОБА_5

Рішенням ОСОБА_8 первинної профспілкової організації працівників освіти і науки України від 15.06.2018 оформлене у вигляді протоколу №3 (а.с.38-39 том 1) вирішено звернутися до сесії ОСОБА_6 районної ради з проханням про розірвання трудовихвідносин з ОСОБА_5 на підставі чинного законодавства (Закон України Про освіту ст.25, п.2 Права та обов'язки засновника. Розірвання строкового договору з керівником закладу освіти , Закон України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ст.33, КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачено у частині першій статті 40,41).

Супровідною голови профспілкового комітету ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів ОСОБА_16, отриманої ОСОБА_6 районною радою 18.06.2018, відповідно до ст.45 КЗпП України Голові ОСОБА_6 районної ради направлено вимогу виборного органу первинної профспілкової організації ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів про розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_5 з посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів (а.с.37 том 1).

Рішенням ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області від 28.06.2018 Про звільнення ОСОБА_5І. (а.с.14 том 1), відповідно до ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , ст.45 КЗпП України, розглянувши подання профспілкової організації ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів, звернення трудового колективу ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів, звільнено ОСОБА_5 з посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів з 02.07.2018, на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) відповідно до ст.45 КЗпП України з відповідним внесенням відділом освіти ОСОБА_6 райдержадміністрації запису до трудової книжки та проведенням остаточного розрахунку та здійсненням усіх належних виплат.

Дійсно, у відповідності до ч.1 ст.45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

При цьому, у відповідності до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п.2 ст.26 Закону України Про загальну середню освіту керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Як вбачається з витягу з Державного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.48-55), засновником ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів є ОСОБА_6 районна рада.

Згідно п.20 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

У відповідності до п.2.3.1 Регламенту ОСОБА_6 районної ради, затвердженого рішенням сесії ОСОБА_6 районної ради від 24.12.2015, пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися в тому числі президією ради, яка згідно п.4.1 являється дорадчим органом ради, який попередньо розглядає та погоджує пропозиції і рекомендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради.

Згідно з представленим протоколом засідання президії районної ради від 27.06.2018 №25 (а.с.3 т.2), президією ради розглянуто питання про звільнення ОСОБА_5 та прийнято рішення про внесення на розгляд ІІІ пленарного засідання ХІХ сесії районної ради, на 28.06.2018 о 15.00 год.

Згідно витягу з протоколу ХІХ сесії районної ради сьомого демократичного скликання ІІІ пленарного засідання від 19.12.2018 (а.с.6 т.2), на пленарному засіданні ради 28.06.2018 розглянуто питання про звільнення ОСОБА_5 та шляхом голосування прийнято рішення про звільнення позивача із займаної посади директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів.

Таким чином, ОСОБА_6 районна рада будучи власником (засновником) ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів, та у встановленому законодавством порядку здійснивши розгляд вимоги профспілкового комітету про звільнення керівника закладу, що перебуває у власності районної ради, за результатами якого прийняла оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень визначених чинними положеннями законодавства про освіту та місцеве самоврядування. А вказане рішення було прийнято уповноваженим на розгляд даного питання органом.

Однак, аналізуючи законність та обґрунтованість самого рішення районної ради від 28.06.2018 слід зазначити наступне.

Шляхом системного аналізу положень ст.45 КЗпП України слід дійти висновку, що таке рішення власником, в даному випадку ОСОБА_6 районною радою, може бути прийнято на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), яке оформляється у формі рішення такого органу.

Одночасно, положеннями ч.2 та 3 ст.45 КЗпП України визначено, що якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

Відповідно до абз.1 п.14 постанови пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових договорів № 9 від 06 листопада 1992 року при розгляді справ, пов'язаних з вимогами профспілкового або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу про розірвання трудового договору з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити із того, що відповідно до ст.45 КЗпП України така вимога може бути оскаржена в суді працівником або власником чи уповноваженим ним органом в двотижневий строк. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Крім цього, як роз'яснив Верховний Суд України у своїй правовій позиції від 08.02.2012 у справі № 6-8518вов10, що зазначена норма закону передбачає право керівника, відносно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, на оскарження безпосередньо до суду рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про ініціювання розірвання трудового договору з ним і не пов'язує можливість такого оскарження з прийняттям власником або уповноваженим ним органом рішення про розірвання трудового договору.

З наведеного випливає, що керівник, відносно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору має право на оскарження рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у двотижневий строк з дня отримання цього рішення до моменту прийняття рішення власником, а власник не вправі до завершення цього строку, приймати будь-які рішення по суті щодо наданої йому вимоги. На переконання суду такі положення закону є своєрідною гарантією дотримання прав керівника органу, щодо якого планується вирішення питання про звільнення, з метою перевірки законності та обґрунтованості самого рішення профспілкової організації та недопущення подальшого незаконного звільнення.

Однак, як встановлено судом, і вказані обставини відповідачами жодними доказами не спростовано, що рішення ОСОБА_8 первинної профспілкової організації працівників освіти і науки України від 15.06.2018 оформлене у вигляді протоколу №3, позивачу вручене не було, про наявність такого вона дізналася лише після її звільнення ОСОБА_6 районною радою.

Більш того, рішення ОСОБА_6 районної ради від 28.06.2018 було прийнято через 13 днів після прийняття рішення профспілковою організацією, тобто навіть до спливу двохтижневого строку з моменту його прийняття.

В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, позивач категорично не погоджується із рішенням профспілкової організації, вважає його необґрунтованим та безпідставним, що і стало підставою для оскарження нею рішення районної ради.

Таким чином, оскільки рішення профспілкової організації від 15.06.2018 після його прийняття позивачу вручене не було, а ОСОБА_6 районною радою прийнято рішення на підставі вимоги профспілкової організації до моменту спливу двохтижневого строку з дня вручення такого рішення позивачу, суд приходить до висновку, що таке рішення від 28.06.2018 прийнято передчасно, при невідповідності положенням ст.45 КЗпП України, чим порушено право позивача на своєчасний захист свого трудового права шляхом оскарження рішення профспілкової організації до суду.

Разом з тим, зі змісту ч.1 ст.45 КЗпП України вбачається, що розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації, допускається за умови порушення цим керівником законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Тобто, такі порушення керівником законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" мають бути належним чином встановлені, обґрунтовані та доведені у самому рішенні первинної профспілкової організації, а потім перевірені власником при прийнятті рішення про звільнення цього керівника.

Однак, з рішення ОСОБА_8 первинної профспілкової організації працівників освіти і науки України від 15.06.2018 оформлене у вигляді протоколу №3 вбачається, що таке містить виключно посилання на загальні норми законодавства, передбаченого ст.25 Закону України Про освіту , ст.33 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , які регламентують право профспілок та власника (засновника) вживати заходів щодо притягнення посадових осіб до відповідальності. Посилання профспілкового органу у своєму рішенні на ст.ст.40,41 КЗпП України взагалі суду не зрозуміле і безпідставне, оскільки встановлено, що волевиявлення цього органу про звільнення позивача було саме за ст.45 КЗпП України.

Будь яких інших мотивів, обґрунтованих відповідними доказами та встановленими на підставі них фактами про наявність в діях позивача порушень законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", в цьому рішенні не наведено.

Дійсно з самого протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що присутні члени профкому в кількості 8 чоловік, а саме: ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 висловлювалися про неможливість позивачем обіймати посаду директора школи, так як вона не виявляє поваги до гідності педагогів школи, принижує, ображає, погрожує, намагається постійно дестабілізувати мікроклімат у педагогічному колективі. Зокрема 07.06.2018 з'явилася в навчальному закладі з невідомою особою, представивши його адвокатом, який не пред'явив на вимогу працівників школи документів, які посвідчують його особу, та близько 19.00 год. намагалася проникнути до приміщення школи, що стало причиною для виклику працівників поліції. Через психологічний тиск, чинний директор школи ОСОБА_4 перебувала на лікарняному.

Однак, ні з представленого рішення та документів до нього, ні в судовому засіданні наведені у поясненнях представників профкому обставини неправомірних дій з боку позивача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

В той же час, з наявного в матеріалах акту від 07.06.2018 вбачається, що позивач указаного числа, будучи ознайомленою з наказом про її поновлення, прийшла в приміщення ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів з метою фактичного приступлення до виконання посадових обов'язків, однак через спротив присутніх працівників школи до реального виконання обов'язків не приступила.

В ході судового розгляду судом допитано свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_10, однак вказані особи не змогли навести суду переконливих та достатніх обставин для висновку про наявність в діях позивача на момент прийняття рішення профспілковою організацією порушень законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

В основному показання свідків зводилися до незгоди з кандидатурою позивача на посаду директора школи через її дії, що мали місце до первинного звільнення у 2014 році. Однак, такі доводи судом братися до уваги не можуть, оскільки правомірність звільнення та наявність в діях позивача порушень законодавства станом на 2014 рік уже перевірялася судом, їм надано належну правову оцінку, і як наслідок позивача було поновлено на роботі, як незаконно звільнену.

Дійсно, окремі свідки, а саме ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_19 в судовому засіданні давали покази з приводу аморальних дій позивача уже після поновлення на роботі, що на їх думку полягало у незаконному переслідуванні педагогів, дитини ОСОБА_16 поза межами школи, висловлюванні погроз.

Однак, такі покази також судом не можуть бути прийняті до уваги та враховані під час оцінки рішення власника про звільнення ОСОБА_5, оскільки свідки не могли назвати конкретних дат, випадків, конкретних педагогів, щодо яких здійснювалася протиправна поведінка ОСОБА_27 А також дані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, якими могли б бути відповідні процесуальні документи про фіксування таких випадків уповноваженими на це органами, рішення про притягнення винних осіб до відповідальності.

В той же час, суд враховує, що будучи ознайомленою з наказом про її поновлення 06.06.2018, позивач реально до виконання своїх посадових обов'язків так і не приступила у зв'язку із не допуском до роботи, в подальшому перебувала на лікарняному під час якого і була звільнена. Тому суд вважає, що за період з 06.06.2018 по 28.06.2018 вона не могла фізично, перебуваючи на посаді керівника здійснити порушення законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Однак, всі ці обставини залишилися поза увагою ОСОБА_6 районної ради, перевірку наявності в діях позивача порушень законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а відтак і законності самої вимоги профспілкової організації здійснено не було, та не забезпечивши право позивача на своєчасне оскарження нею рішення профспілкової організації, винесено передчасне, формальне, необґрунтоване рішення від 28.06.2018 про її звільнення без наявності для цього правових підстав. Крім цього, окремою підставою прийняття такого рішення, окрім вимоги профспілкової організації, відповідач керувався зверненнями трудового колективу від 18.05.2018 та 24.05.2018, що не передбачено положеннями ст.45 КЗпП України, а тому є порушенням закону під час прийняття такого рішення.

У зв'язку із цим оскаржуване рішення ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області від 28.06.2018 "Про звільнення ОСОБА_5І." слід визнати незаконним, та таким, що порушує право позивача на працю, а позовні вимоги в частині визнання його недійсним та скасування слід задовольнити.

При цьому, судом не враховуються доводи сторони позивача про безпідставність її звільнення в період перебування на листку непрацездатності АДЛ №639507 (а.с.12), оскільки відповідно до пункту 11 статті 40 КЗпП України звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності не допускається у випадку, якщо таке відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Однак, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені статтями 40, 41, 43, 431, а звільнення працівника у відповідності до ст.45 КЗпП України відбувається з інших підстав, що не узалежнюється від його перебування у стані тимчасової непрацездатності. Така позиція суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду від 15 лютого 2019 р. у справі№234/560/18-ц.

Скасовуючи рішення власника про звільнення позивача, одночасно відповідно до ч.ч.1,2 ст. 235 КЗпП України суд зобов'язаний прийняти рішення про його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, оскільки позивач була звільнена згідно рішення власника, яке судом скасовано, а тому її слід поновити на займаній посаді директора ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів з часу звільнення - 02.07.2018, та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.07.2018 по день винесення рішення в сумі 72291 гривня 76 копійок.

При цьому, такий розмір середнього заробітку судом визначено виходячи з представлених відповідачем розрахункових листків про розмір заробітку позивача за останні два місяці перед звільненням та з врахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100. Зокрема, заробіток ОСОБА_5 на посаді директора ОСОБА_8 ЗОШ за червень-липень 2018 року склав 8643,55 грн., виходячи з чого розмір середньоденної заробітної плати на час звільнення складає 392,89 грн. А тому враховуючи, що періодом, впродовж якого за працівником ОСОБА_5 зберігається середній заробіток у зв'язку з її звільненням без законної підстави є період з 02.07.2018 по 26.03.2019, в якому є 184 робочих дні, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 72291,76 гривень (184*392,89 грн.).

Одночасно суд вважає, що обов'язок по виплаті такого заробітку слід покласти на відділ освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації, який являється розпорядником коштів ОСОБА_8 ОСОБА_9 ступенів та здійснює нарахування, виплату заробітної плати, та який залучений до участі у справі.

В той же час, суд задовольняючи позов в указаній частині, в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним подання ОСОБА_8 первинної профспілкової організації працівників освіти і науки України відмовляє, оскільки в ході судового розгляду факту прийняття такого документу первинною профспілковою організацією не встановлено. В той же час судом встановлено, що ОСОБА_8 первинною профспілковою організацією працівників освіти і науки України виносилося рішення, яке містило вимогу про звільнення позивача, та яке згідно положень ст.45 КЗпП України може бути оскаржено позивачем в судовому порядку. Однак, в судовому засіданні 26.03.2019, після відповідних роз'яснень, представник позивача ОСОБА_13 категорично відмовилася уточнити в цій частині позовні вимоги шляхом визнання незаконним рішення профспілкової організації і настоювала на розгляді позову в чинній редакції вимог. А тому, суд встановивши, що жодного подання профспілковою організацією ОСОБА_8 ОСОБА_9 з приводу спірних правовідносин не приймалося, і будучи позбавленим можливості виходити за межі заявлених позовних вимог, а позивач хоча і обґрунтовує свої вимоги про незаконність рішення ОСОБА_6 районної ради через незаконність рішення профспілкової організації, однак вимог про визнання незаконним і рішення профспілкової організації не заявляє, приходить до висновку про необхідність відмови у позові в цій частині.

Також, безпідставним є заявлені позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_7 освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації, ОСОБА_8 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що ними рішень про звільнення позивача не приймалося, а тому позовні вимоги до них заявлено безпідставно.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_6 районної ради на користь держави судовий збір в розмірі 704,60 гривень.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області від 28 червня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_5", поновити ОСОБА_5 на посаді директора ОСОБА_8 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з 02 липня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_7 освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 липня 2018 року по 26 березня 2019 року включно, в сумі 72291 гривню 76 копійок (сімдесят дві тисячі двісті дев'яносто одну гривню сімдесят шість копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити, за їх безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_6 районної ради Івано-Франківської області на користь держави судовий збір в сумі 704 гривені 80 копійок (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, присілок Центр; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_1.

Відповідачі:

ОСОБА_6 районна рада Івано-Франківської області, юридична адреса: смт Верховина, вул. І. Франка, 20, Верховинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054352.

ОСОБА_7 освіти ОСОБА_6 районної державної адміністрації Івано-Франківської області, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул. Франка, 21; ЄДРПОУ 0214348,

ОСОБА_8 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, юридична адреса: с Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20539617.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2019 року.

Суддя: Бучинський А.Б.