Постанова

від 03.04.2019 по справі 472/25/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.04.19

22-ц/812/556/19Справа №472/25/19

Провадження № 22ц/812/556/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участі: прокурора Цвікілевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу, яка постановлена Веселинівським районним судом Миколаївської області, під головуванням судді Орленко Л.О. у приміщенні цього суду 24 січня 2019 року за заявою

першого заступника прокурора Миколаївської області

в інтересах держави про забезпечення позову по цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївськй області, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки , -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави, а також з заявою, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на земельну ділянку площею 2га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та встановити заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об'єднання з іншими ділянками); заборонити ОСОБА_1 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

В своїй заяві про забезпечення позову, перший заступник прокурора Миколаївської області посилався на те, що підставою для пред'явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства при наданні Катеринівською сільською радою у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, який згідно договору купівлі-продажу відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 Зокрема, спірна земельна ділянка з підстав, вказаних прокурором у позові, не могла передаватись у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Отже, вважає, що відповідач очевидно протиправно володіє спірною земельною ділянкою, оскільки законом не передбачено набуття права власності на цю земельну ділянку ні фізичними ні юридичними особами.

Крім цього, зазначив, що ОСОБА_1, як власник земельної ділянки, може розпорядитись нею на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цієї ділянки, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику - державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено, а саме судом заборонено відчуження земельної ділянки площею 2 га із кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, в тому числі шляхом заборони здійснення органами, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, будь-яких реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об'єднання з іншими ділянками). Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти із вказаною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти будь-які правочини щодо передачі прав на цю земельну ділянку.

Не погодившись з даною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не наведено переконливих доводів щодо необхідності заборони відчуження спірної земельної ділянки, оскільки таких намірів відповідач не має, не вирішено питання зустрічного забезпечення та розглянуто справу без виклику сторін.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор зазначав про законність рішення та безпідставність апеляційної скарги, оскільки земельна ділянка є спірною, закон надає право суду розгляду справи без виклику сторін, підстави для зустрічного забезпечення відсутні.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, може вжити заходи забезпечення позову. А відповідно до ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, як накладенням арешту на майно, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, так і забороною вчиняти певні дії чи встановленням обов'язку вчинити певні дії, а також іншими способами, передбаченими законом.

Як убачається з тексту заяви першого заступника прокурора Миколаївської області про забезпечення позову, він просив накласти арешт на земельну ділянку та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки у тому числі у разі її поділу чи об'єднання з іншими ділянками та заборонити ОСОБА_1 вчиняти з земельною ділянкою дії спрямовані на зміну цільового призначення, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, інші правочини щодо неї.

Такий спосіб забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбачений п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України та застосовується для забезпечення позовів як майнового, так і не майнового характеру у випадках, якщо потрібно обмежити право особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета судового розгляду. При цьому заборона вчиняти певні дії може бути спрямована як безпосередньо до відповідача, так і до інших осіб, які можуть вчинити такі дії.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір щодо права власності на земельну ділянку. Відповідач не визнає пред'явлені до нього вимоги. З урахуванням обставин справи та обґрунтованої ймовірності здійснення відчуження спірної земельної ділянки її власником, суд вважав, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі можливого задоволення позовних вимог.

Тому з врахуванням заявлених позовних вимог, предметом яких є спірна земельна ділянка, прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви прокурора та застосування заходів забезпечення позову у межах, необхідних для забезпечення виконання судового рішення, у вигляді заборони відчуження спірної земельної ділянки та заборони вчинення дій що спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Суд вважав, що вчиняти дії, спрямовані на зміну її цільового призначення та відчуження земельної ділянки в тому числі шляхом заборони здійснення органами, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, будь яких реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки та заборону ОСОБА_1 вчиняти дії спрямовані на зміну правового становища спірної земельної ділянки, достатніми, щоб забезпечити виконання в майбутньому можливого судового рішення про задоволення позову.

Вказаний висновок суду відповідає змісту позовних вимог, матеріалам справи та встановленим судом обставинам по справі.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд в повній мірі виконав вимоги процесуального законодавства та дійшов правильного висновку про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у зазначений ним спосіб.

Доводи апеляційної скарги про відсутність реальної загрози в невиконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, а також про те, що суд під час розгляду заяви про забезпечення позову неправомірно наклав арешт на спірну земельну ділянку не відповідають обставинам справи, а тому не є підставою для скасування ухвали суду.

Так, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22 грудня 2006 року зобов'язує суд розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі і позивача, а не тільки відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1, яка є предметом спору, а невжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позову про витребування даної земельної ділянки у ОСОБА_1 у власність держави.

Враховуючи зазначене, а також підстави заявленого позову стосовно даної земельної ділянки, згідно якого відповідачі заперечують право позивача на земельну ділянку взагалі, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову в частині накладання арешту на спірну земельну ділянку, може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позову.

В зв'язку з викладеним не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування ухвали суду, доводи апеляційної скарги про те, що суд не обґрунтував того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення, а також не пересвідчився в реальності загрози невиконання судового рішення.

Також безпідставним є посилання на те, що суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення позову.

Так, відповідно до положень ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, застосоване судом забезпечення позову не обмежує ОСОБА_1 права на користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням. За такого, відсутні підстави вважати, що відповідачу таким способом забезпечення позову можуть бути спричинені збитки. Апелянт також не навів доказів ймовірності таких наслідків.

Крім того відповідач при наявності передбачених законом підстав, не позбавлений права зверненням в подальшому з заявою про зустрічне забезпечення, відповідно до положень ч. 6 ст. 154 ЦПК України.

Також, не можна врахувати посилання в апеляційній скарзі на порушення судом процесуальних норм та розгляд справи без виклику сторін, оскільки такий порядок розгляду відповідає положенням ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду, як така, що відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко

В.І.Темнікова