Рішення

від 30.09.2019 по справі 472/25/19

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/25/19

Провадження №2/472/140/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Фігурської К.М.,

прокурора - Могили С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 смт. Веселинове цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2019 року заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.04.2017 року № 14-4309/14-17-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 29.06.2017 року №14-9147/14-17-СГ ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:01:000:0725, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

На підставі вказаних наказів державним реєстратором Веселинівської районної державної адміністрації Якименко О.А. 05.07.2017 за № 21321394 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Прокурор вважає, що зазначені накази прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.08.2016 року № 22-20008-СГ вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 повторно звернувся до органу виконавчої влади за отриманням безоплатно з земель державної чи комунальної власності земельної ділянки одного і того ж виду призначення, при цьому вже скориставшись раніше таким правом, а відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, не перевіривши використання ОСОБА_1 раніше цього права, безпідставно передало у власність останнього земельну ділянку для особистого селянського господарства площею 2 га, що є порушенням ч.4 ст.116, ч.1ст.121 ЗК України.

За таких обставин просить визнати незаконними та скасувати вищезазначені накази Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Крім того, у позові зазначено, що після отримання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 Прокурор вважає, що ОСОБА_2 придбав земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати. З посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України просить витребувати від ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, спірну земельну ділянку.

Прокурор Могила С.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі - Головне управління) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У своєму відзиві від 15.02.2019 року представник Головного управління посилається представник Головного управління посилається на положення ч. 7 ст. 118 ЗК України, згідно з яким підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель, адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Стосовно рішення про передачу у власність відповідача земельної ділянки вказує, що таке стало можливе під впливом навмисного цілеспрямованого введення в оману щодо фактів та обставин, які мають істотне значення та які вплинули на прийняття такого рішення.

Відповідно до ч. 6. ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Посилаючись на зловживання своїми правами відповідачем ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру вважає, що судові витрати про справі має бути в повному обсязі покладено на відповідача ОСОБА_1

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судові засідання 03.06.2019 року, 01.07.2019 року, 30.09.2019 року не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили суд.

В своєму відзиві від 05.03.2019 року відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що отримав спірну земельну ділянку у власність, дотримуючись норм діючого законодавства, не порушуючи жодних норм права, сплатив відповідну суму за договором купівлі-продажу та в результаті чого став власником земельної ділянки. Про порушення законодавства з боку ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області він не знав, про використане право ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки не здогадувався. А тому, вважає, що втручання в його майнові права не відповідають критерію пропорційності між загальними інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи, зокрема його права непорушності права власності. В зв`язку з цим просить відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово прокурора Могили С.М., дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 29.06.2017 року №14-9147/14-17-СГ ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:01:000:0725, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Веселинівської районної державної адміністрації Якименко О.А. 05.07.2017 за № 21321394 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій, крім іншого, надаються такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі , в тому числі, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Тобто, надання у власність земельних ділянок учасникам АТО здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був власником земельної діляни площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області, право власності на яку він отримав на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.08.2016 року № 22-20008-СГ.

Таким чином, ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в межах норм, передбачених ст. 121 ЗК України.

Незважаючи на це, 17 березня 2017 року відповідач ОСОБА_1 , через свого представника за довіреністю ОСОБА_4 , звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання йому, як учаснику АТО, дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. При цьому, в заяві ОСОБА_1 зазначив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним не використовувалось.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.04.2017 року №14-4309/14-17-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовною площею 2,00 га., для ведення особистого селянського господарства.

13 червня 2017 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_5 , звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про затвердження проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, зазначивши при цьому, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним не використане.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29.06.2017 року №14-9147/14-17-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:01:000:0725, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Згідно з ч. 1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядуванян, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, окрім того, що розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, ще є органом контролю, а тому зобов`язаний вживати всіх заходів щодо недопущення порушень вимог законодавства, в тому числі в своїй діяльності.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Кабінет Міністрів України постановою №1051 від 17.10.2012 року затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі Порядок), згідно з пунктом 5 якого, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, суд вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області мало можливіть перевірити та надати належну оцінку дійсному волевиявленню громадянина в отриманні спірної земельної ділянки, не допустити порушень вимог ч.4 ст.116 ЗК України, а отже, запобігти незаконному вибуттю земельної ділянки з державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З огляду на викладене, прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказ від 29.06.2017 року №14-9147/14-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства суперечить вимогам ч.4 ст.116, ст. 121 ЗК України, а тому має бути визнаний незаконним та скасованим.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:01:000:0725, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, був наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29.06.2017 року №14-9147/14-17-СГ. Тобто реєстрація права власності є похідним від спірного наказу, а тому з визнанням даного наказу незаконним, підлягає скасуванню і проведена за ним державна реєстрація речових прав.

Крім того, відповідно до частини другої ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952 -ІV) у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952 -ІV державна реєстрація речових права на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша статті 12 Закону № 1952 -ІV).

З огляду на вказане, суд вважає, що вимога прокурора про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №21321394 від 05.07.2017 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:01:000:0725 за ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що отримавши у власність спірну земельну ділянку ОСОБА_1 відчужив її на підставі договору купівлі-продажу №2450 від 16.08.2017 року, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бабіч Л.Ю., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №21901751.

Тобто, ОСОБА_2 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за ОСОБА_1 05.07.2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку за № 21321394, та у подальшому ним її продано на підставі договору купівлі-продажу №2450 від 16.08.2017 року ОСОБА_2 , то зазначений договір згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Відповідно до п. 22 Постанови від 07.02.2014 № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК).

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Згідно з п. 26 Постанови від 07.02.2014 № 5 власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 8 червня 2016 року, справа №6-3089цс15, та від 30 листопада 2016 року, справа №6-2069цс16.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 не з волі власника (держави), а внаслідок того, що ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діяли в інтересах відповідача, при зверненні до ГУ Держгеокаадстру із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його затвердження, зазначили недостовірні дані про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не скористався, та внаслідок незабезпечення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області законного надання земельної ділянки, що призвело до подвійного отримання ОСОБА_1 земельних ділянок та до подальшого відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , то за такого, задоволенню також підлягає і вимога про витребування земельної ділянки від відповідача ОСОБА_2 .

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.04.2017 року № 14-4309/14-17-СГ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою судом встановлено наступне.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначений перелік є вичерпним.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Більш того, з виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якого було надано наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.04.2017 року №14-4309/14-17-СГ, останній вичерпав свою дію та його скасування не тягне будь яких юридичних наслідків і не сприяє відновленню порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №463/3375/-15а.

За таких обставин, вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.04.2017 року № 14-4309/14-17-СГ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду прокуратурою Миколаївської області сплачено судовий збір в загальному розмірі 7048,00 грн., тобто по 1762,00 грн. за кожною з вимог та 881,00 грн. судового збору за заявою про забезпечення позову.

Із заявлених 4 позовних вимог задоволено три вимоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір за позовною заявою (за три позовні вимоги) та за заяву про забезпечення позову в розмірі 2055,67 грн. з кожного (7048 грн. - 1762 грн. + 881 грн. / 3 = 2055, 67 грн.).

Відповідно до положень, визначених ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.08.2015 року на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 "Про судовий збір" має пільги як учасник бойових дій, а тому судовий збір, який має бути стягнутий з нього в розмірі 2055, 67 грн., підлягає компенсуванню прокуратурі за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 14, 19, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29.06.2017 року №14-9147/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:01:000:0725, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №21321394 від 05.07.2017 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:01:000:0725 за ОСОБА_1 .

Витребувати у ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку вартістю 56422,19 грн., для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га, з кадастровим номером 4821780600:01:000:0725, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

В позовній вимозі про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.04.2017 року №14-4309/14-17-СГ, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогоподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженнчя, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) судовий збір в розмірі 2055 грн. 67 коп.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, пр. Миру, 34 м. Миколаїв, ЄДРПОУ 39825404) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) судовий збір в розмірі 2055 грн. 67 коп.

Судовий збір в розмірі 2055 грн. 67 коп., понесений прокуратурою Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва МФО 820172), компенсувати прокуратурі Миколаївської області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.7 та ч. 8 ст. 158 ЦПК України застосовані судом заходи забезпечення позову згідно з ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року продовжують діяти протягом 90 (дев`яноста) днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10 жовтня 2019 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко