Рішення

від 01.04.2019 по справі 569/23160/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/23160/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м.Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Кучиної Н.Г.,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача Раджабова О.Ш.,

представника Головного територіального управління юстиції

в Рівненській області Якобчука П.О.,ОСОБА_5,

представника Головного управління Державної казначейської служби

в Рівненській області Цуман І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне

справу № 569/23160/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Головне управління Державної казначейської служби в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність Рівненського територіального управління юстиції в Рівненській області та відшкодування матеріальної шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність Рівненського територіального управління юстиції в Рівненській області та відшкодування матеріальної шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконанні в Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненський області перебуває зведене виконавче провадження № 48014289, яке об'єднує дев'ять виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на загальну суму стягнення 823 620,56 грн. В складі зведеного виконавчого провадження перебувають виконавче провадження № 43349450 з примусового виконання виконавчого листа №1715/21513/12 виданого 07 травня 2013 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_7 на її користь заборгованості в розмірі 38309,30 грн., виконавче провадження №47283688 з примусового виконання виконавчого листа № 569/17952/14-ц виданого 14 квітня 2015 року Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_7 на її користь заборгованості в розмірі 27798,38 грн., ще виконавче провадження № 560082902 з примусового виконання виконавчого листа №569/11829/17 виданого 27 березня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_7 на її користь заборгованості зі сплати процентів за договором позики від 06 жовтня 2011 року в розмірі 20612,40 грн., втрат від інфляції в розмірі 23566,84 грн. і три процента річних і простроченої суми в розмірі 2513,02 грн, а всього 46692,26 грн; 180 грн. в рахунок відшкодування судових витрат та 640,00 грн. витрат на сплату судового збору. Проте, з 2013 року жодного стягнення з боржника не проведено. Починаючи з видачі першого виконавчого листа від 07 травня 2013 року вона декілька раз зверталася до відповідача з заявою про проведення виконавчих дій, залучення її, як стягувача до виконавчих заходів. Проте, відповідач свідомо затягував виконання рішення судів, вводив її в оману щодо виконавчих дій, повідомляв, що вживаються всі необхідні заходи для виконання виконавчого провадження. В підсумку станом на день подання позовної заяви рішення суду не виконано.

На момент подання даної позовної заяви внаслідок бездіяльності відповідача неможливо виконати рішення Рівненського міського суду №1715/21513/12, № 569/17952/14-ц, №569/11829/17, оскільки фактично відсутнє заставне майно (автомобіль - SUBARU LEGACY OUTBAG, державний номер НОМЕР_1) інше майно на яке своєчасно не проведено стягнення. Зокрема зникнення автомобіля відбулось у результаті неправомірних дій відповідача, що підтверджується ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2015 року №569/9278/14-ц про визнання мирової угоди між стягувачем ОСОБА_8 та боржником ОСОБА_7, яку скасовано апеляційний судом. У даному випадку неправомірні дії державного виконавця полягають в його бездіяльності внаслідок якої заставне майно (вищезгадані транспортний засіб, житловий будинок за адресою:АДРЕСА_2, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_6) не передано у встановлений законом строк для подальшої реалізації та погашення заборгованості боржника. ОСОБА_8 з вини відповідача фактично не проводились виконавчі дії, ці неправомірні дії змушують її шукати додаткові засоби існування, витрачати час на скарги та заяви, що посилює зневіру, що вказані виконавчі дії будуть взагалі коли-небудь виконані. Викладені обставини вказують на штучне перешкоджання виконанню судових рішень, оскільки 02 квітня 2018 року постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Матвійчук І.О. відкрито виконавче провадження № 56082902. Проте, державний виконавець Матвійчук І.О. взагалі не проводить ніяких дій щодо розшуку, притягнення до відповідальності та інших необхідних дій щодо боржника у відповідності до своїх обов'язків. Станом на день подання позовної заяви їй невідомо взагалі хто проводить виконавчі дії. З наведеного вбачається, що виконавчі дії провадяться з порушенням ст.ст.1,2,3,11,13,18,19,23,30.36. 50.59.75 Закону України Про виконавче провадження щодо термінів здійснення виконавчого провадження, вжиття заходів примусового виконаї рішення, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій, звернення стягнення на майно боржника.

Бездіяльність державного виконавця призвела до порушення передбачених законом строків виконання судового рішення та знецінення присуджених їй цим рішенням коштів, чим завдано, відповідних збитків. Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (редакції 1999 року) закріплено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним, юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку передбаченому законом, за рахунок держави, тому просить суд зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби в Рівненській області відшкодувати їй грошові кошти в сумі 113619,94 грн., як відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної їй Головним територіальним управлінням юстиції в Рівненській області та стягнути з Головного територіального управлінням юстиції в Рівненській області на її користь 5000 гривень правничої допомоги.

Представник Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Якобчук П.О. в судовому засіданні позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суду пояснив, що ОСОБА_2 в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження від 13 травня 2013 року не просила накласти арешт на майно боржника одночасно з відкриттям виконавчого провадження, арешт на майно ОСОБА_7 накладений на наступний робочий день після закінчення строку на самостійне виконання виконавчого документу (враховуючи, що 25 і 26 травня 2013 року припадали на суботу та неділю), а 27 травня 2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження, якою арештовано все майно ОСОБА_7

В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем оголошено розшук автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, місце знаходження якого державним виконавцем не було встановлено.

Також описано та оцінено ПП фірма Експерт-Рівне житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка, площею 0,25 га, за адресою Рівненська область Рівненський район, с. Олександрія, що належить боржнику. Вартість описаного майна згідно Звіту експерта становила 282 639,00 грн. Позивач не оскаржувала результати визначення вартості описаного майна боржника.

Дане нерухоме майно було передане на реалізацію з прилюдних торгів торгівельній організації - філія 18 ПП НИВА-В.Ш. з початковою вартістю - 282 639,00 гри. У зв'язку з відсутністю купівельного попиту дане майно було зняте з прилюдних торгів як нереалізоване.

Згідно частин 6, 7 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяв на той момент) у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, держвиконавець повідомляє це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. У разі якщо стягувач не виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржнику. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Заявою від 05 травня 2014 року ОСОБА_2 відмовилась залишити за собою нереалізоване майно боржника. 08 травня 2014 року державним виконавцем Герасімчуком B.C. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по п. З ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяв на той момент).

ОСОБА_7, 01 лютого 2019 року, державному виконавцю Матвійчук І.О. подано заяву про повторне оцінення та направлення на реалізацію належного йому майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,25 га, за адресою АДРЕСА_2 для погашення боргів по зведеному виконавчому провадженню.

Враховуючи викладене, твердження позивача про незаконність, протиправність та бездіяльність державних виконавців Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Герасімчука B.C., Анненкової О.Ю. та Матвійчук І.О. є безпідставними.

Окремо зазначив, що з 10 липня 2017 року по 27 липня 2017 року заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бедикайло В.В. здійснено перевірку законності зведеного виконавчого провадження № 48014289 про стягнення заборгованості з ОСОБА_7, про що винесено постанову № 10/03/17 від 28 липня 2017 року, якою визнано дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Матвійчук І.О. при здійсненні зведеного виконавчого провадження № 48014289 про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 такими, які вчинені у відповідності до вимог законодавства України з питань примусового виконання рішень.

Що стосується відшкодування шкоди позивачу, представник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зазначив, що позивачем не зазначено, які саме незаконні рішення, дії чи бездіяльність відповіді органу чи його посадових осіб завдали їй шкоди. Станом на 04 лютого 2019 року відсутні будь-які рішення суду, якими визнано незаконними та протиправними рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області по виконанню виконавчих документів по стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2

Представник Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області позов ОСОБА_2 не визнала. Пояснила, що Головне управління Державної казначейської служби є органом державної влади, юридичною особою і відповідає лише за виконання своїх зобов'язань та не відповідає за зобов'язаннями інших юридичних та фізичних осіб. Крім того Головне управління Державної казначейської служби в Рівненській області не вступало у правовідносини з позивачем та своїми діями або бездіяльністю не порушувало її законні права та інтереси. А з поданих позивачем матеріалів, на даний момент, незаконність дій органів державної влади судом не встановлена.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у державного виконавця Матвійчук І.О. (раніше перебувало у державного виконавця Анненкова О.Ю.) перебуває зведене виконавче провадження № 48014289 по стягненню заборгованостей з ОСОБА_7

В матеріалах зведеного виконавчого провадження перебувають виконавчі провадження по виконанню виконавчого листа № 1715/21513/12 виданого 07 травня 2013 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 38309,30 грн.; виконавчого листа № 569/17952/14-ц виданого 14 квітня 2015 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 27798,38 грн.; виконавчого листа № 569/11829/17 виданого 27 березня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати процентів за договором позики від 06 жовтня 2011 року в розмірі 20612,40 грн., втрат від інфляції в розмірі 23566,84 грн. і три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2513,02 грн., а всього 46692,26 грн.; 180,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат та 640,00 грн. витрат за сплату судового збору.

17 травня 2013 року державним виконавцем Герасимчук В.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, стосовно стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 заборгованості.

27 травня 2013 року державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

15 липня 2013 року та 01 серпня 2013 року ОСОБА_2 зверталася з заявами про бездіяльність державного виконавця до начальника відділу ДВС. Відповіді на свої звернення вона не отримала.

06 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулася з скаргою на дії державного виконавця до обласної прокуратури Рівненської області.

Головне територіальне управління юстиції (зреагувавши на направлену їм з прокуратури скаргу) зобов'язало виконавця вжити вичерпних заходів для належного виконання рішення суду.

Після цього в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем оголошено розшук автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7

Також описано та оцінено ПП фірма Експерт-Рівне житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка, площею 0,25 га, за адресою Рівненська область Рівненський район, село Олександрія, що належить боржнику. Вартість описаного майна згідно Звіту експерта становила 282 639,00 грн.

Дане нерухоме майно було передане на реалізацію з прилюдних торгів з початковою вартістю - 282 639,00 грн. У зв'язку відсутністю купівельного попиту дане майно було зняте з прилюдних торгів як нереалізоване.

08 травня 2014 року державним виконавцем Герасімчуком B.C. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану по п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяв на той момент).

19 травня 2014 року державним виконавцем Анненковим О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, стосовно стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 заборгованості.

Також в матеріалах зведеного виконавчого провадження перебуває виконавче провадження № 45268909 по виконанню виконавчого листа № 569/9278/14-ц виданого 29 жовтня 2014 року Рівненським міським судом про стягнення із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 заборгованості в розмірі 134784,48 грн.

В процесі виконання рішення суду сторонами виконавчого провадження ( стягувачем ОСОБА_8 та боржником ОСОБА_7) подано до відділу ДВС Рівненського МУЮ заяву від 06 лютого 2015 року про затвердження мирової угоди. 16 лютого 2015 року державним виконавцем Анненковою О.Ю. до Рівненського міського суду Рівненської області на підставі поданої заяви про затвердження мирової угоди сторонами виконавчого провадження направлено лист із вищевказаною заявою для її визнання.

12 березня 2015 року державним виконавцем ДВС Рівненського управління юстиції Анненковою О.Ю. звільнено з - під арешту автомобіль марки SUBARU LEGACY АUТВАG, державний номер НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_7

Вказана постанова винесена на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2015 року в справі №569/9278/14-ц про визнання мирової угоди між стягувачем ОСОБА_8 та боржником ОСОБА_7

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 05 червня 2015 року скасовано ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області № 569/9278/14-ц від 24 лютого 2015 року та в задоволені заяви про визнання мирової угоди між сторонами виконавчого провадження відмовлено.

09 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до Головного управління юстиції Рівненської області на неправомірні дії державного виконавця Анненкової О.Ю.

Згідно результатів пошуку ТЗ по НАІС УДАІ МВС України транспортний засіб SUBARU LEG AUTBACK, д/н НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, 2006 року випуску перереєстрований на нового власника ОСОБА_13.

26 червня 2015 року у зв'язку з переоформлення автомобіля відділом ДВС подано до Рівненського міського суду Рівненської області позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу у формі довідки-рахунку № 131- від 26 травня 2015 року укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 недійсним та витребування автомобіля НОМЕР_2 для звернення стягнення по зведеному виконавчому проваджені.

05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про відвід державного виконавця до Головного управління юстиції Рівненської області. У відводі державного виконавця відмовлено.

22 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася з заявою щодо незаконних дій ДВС Рівненського МУЮ до Департаменту ДВС Мінюсту України, який Головне управління юстиції Рівненської області провести перевірку зведеного виконавчого провадження в питання законності укладеної мирової угоди.

За виявленні порушення державному виконавцю Анненковій О.Ю. винесено догану.

15 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про відвід державного виконавця до Головного управління юстиції Рівненської області. У відводі державного виконавця відмовлено.

08 грудня 2016 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено рішення у справі за позовом відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції до ОСОБА_8 і ОСОБА_13 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, та зустрічним позовом ОСОБА_13 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ПАТ Банк Демарк , ОСОБА_2, ОСОБА_7 про зняття арешту з автомобіля та виключення його з опису, яким в задоволенні позову відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року по справі 569/9128/15-ц у задоволенні позову відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про визнання договору купівлі-продажу у формі довідки-рахунку від 26 травня 2015 року недійсним та витребування майна відмовлено. У задоволенні зустрічного позову про зняття арешту з автомобіля та виключення його з акту опису відмовлено.

04 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про невиконання ДВС рішення апеляційного суду, оскільки з 2015 по 2017 року ДВС не провела жодних дій по виконанню рішення суду.

16 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася зі скаргою на Урядову гарячу лінію про порушення державним виконавцем Матвійчук І.О. Закону України Про звернення громадян .

26 червня 2017 року звернулася зі скаргою на Урядову гарячу лінію про бездіяльність ДВС у виконанні рішення апеляційного суду.

20 липня 2017 року колективна заява до Мінюсту України про призначення незалежного службового розслідування.

Головне територіальне управління юстиції інформації про висновки службового розслідування не надало.

10 вересня 2017 року колективна заява до прокуратури про призначення незалежного службового розслідування. Головне територіальне управління юстиції інформації про висновки службового розслідування не надало.

18 вересня 2017 року колективна заява до МВ УМВС України про притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб ДВС.

30 жовтня 2018 року заява до ДВС про виконання постанови. Відповідь від державного виконавця не надійшла.

Суд визнає, що вказані дії свідчать про неналежне виконання посадових обов'язків виконавчої служби з виконання рішення суду.

Як встановлено судом, скарги та заяви на бездіяльність державних виконавців Старчевською С.В. були подані у зв'язку з відсутністю дій, що спрямовані на виконання рішення суду та стягнення заборгованості, ухилення від обов'язків державного виконавця й тим самим порушення прав позивача, про що свідчить наступне.

Згідно інформації про виконавче провадження № 44469997 від 10 листопада 2016 року, державними виконавцями, які вели виконавче провадження, за більше як п'ять років здійснення виконавчого провадження були вчинені лише наступні виконавчі дії: 26 серпня 2014 року - винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 26 серпня 2014 року - винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 28 вересня 2016 року (через два роки після відкриття виконавчого провадження) - винесена постанова про розшук майна боржника та постанова про зупинення виконавчого провадження.

Суд звертає увагу на те, що жодних інших процесуальних документів для виконання рішення суду про стягнення 13477547,69 грн державним виконавцем винесено не було, та не вчинено виконавчих дій спрямованих на виконання рішення суду.

Неодноразові заяви стягувача щодо вчинення передбачених законом процесуальних дій державним виконавцем (подання повторних запитів щодо наявності у боржника майна, коштів, активів, вчинення заходів щодо обмеження виїзду боржника за кордон, опис і реалізація майна за місцем реєстрації боржника) так і залишились без будь-якого реагування.

Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній до 05 жовтня 2016 року), у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно.

Однак, державним виконавцем не здійснено ніяких дій, спрямованих на опис та реалізацію майна, що належить боржнику та знаходиться за місцем його реєстрації та фактичного проживання за адресою АДРЕСА_3, що не відповідає приписам Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, державним виконавцем в порушення строків здійснення виконавчого провадження, передбачених частиною другою статті 30 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній до 05 жовтня 2016 року), не тільки не виконане виконавче провадження, але й були проігноровані заяви стягувача у виконавчому провадженні, чим порушені його законні права.

Незважаючи на викладене, як слідує зі здійсненої перевірки заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бедикайло В.В. щодо законності зведеного виконавчого провадження № 48014289 про стягнення заборгованості з ОСОБА_7, про що винесено постанову № 10/03/17 від 28 липня 2017 року, керівник не вбачає жодних порушень у діях свого підлеглого.

У відповідності до вимог розділу II Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Статтею 13 Закону України Про державну виконавчу службу (діючому на час винесення оскаржуваної постанови) закріплено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 82 Закону України Про виконавче провадження (в редакції діючій на час винесення оскаржуваної постанови), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

При наявному ігноруванні боржником вимог державного виконавця за весь час виконавчого провадження йому не винесено жодного штрафу не здійснено повідомлення про здійснення кримінального правопорушення.

Зокрема таке право виконавцю надає ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" якою передбачено:

1.У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

2.У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинені кримінального правопорушення.

Тому, суд, критично відноситься до заперечень на позов відповідача, стосовно пояснень в яких зазначалося, що державний виконавець вчиняв дії, які передбачені ЗУ Про виконавче провадження та п. 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій , однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вчинялися належним чином всі дії передбачені у відповідності до вимог законодавства.

За п. 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі Антонюк проти України (Заява N 17022/02) від 11.12.2008 відповідальність держави за виконання рішень суду щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Суд вважає, що Закон України Про виконавче провадження надає державному виконавцю достатні повноваження та способи їх реалізації для забезпечення своєчасного виконання рішень суду. Питання полягає в тому чи використовує державний виконавець в повному обсязі свої повноваження, проявляє ініціативність та вчиняє достатні заходи для їх ефективності.

Таким чином, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 стосовно визнання бездіяльності Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, як особи, яка здійснює контроль та нагляд за роботою Рівненського міського відділу державної виконавчої служби незаконною.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди, суд зауважує таке..

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вказаної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 ЦК України).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За приписами ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як на підставу своїх позовних вимог позивач відповідно до статті 1166 ЦК України посилається на заподіяну відповідачем майнову шкоду, яка полягає у не отриманні нею коштів, які стягнуті на її користь рішеннями судів.

Правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовані Законом України Про виконавче провадження , а тому несплачена позивачеві сума боргу, що підлягає стягненню на її користь за рішенням суду, не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, а є сумою боргу, який підлягає виплаті в порядку виконання рішення суду, відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.

У зазначених нормах встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправність заподіювача шкоди (незаконність дій, рішення або бездіяльності), причинний зв'язок між ними.

Тобто, правове значення при вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування шкоди на підставі наведених статей має встановлення сукупності обставин: факту спричинення шкоди, неправомірності дій (бездіяльності), якими цю шкоду завдано, причинного зв'язку між фактом спричинення шкоди та неправомірними діями (бездіяльністю).

При цьому, належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може бути відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

У випадку відшкодування матеріальної шкоди на підставі статті 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди, а також причинний зв"язок між фактом спричинення шкоди та неправомірними діями повинні бути доведені.

В судовому засіданні позивач, як матеріальну шкоду зазначає сукупну суму, яка мала бути стягнута за виконавчими провадженнями, при цьому позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо причинного зв"язку між бездіяльністю державного виконавця та шкодою, а сам по собі факт невиконання судових рішень, виконавчі листи по яких пред'явлено до виконання, не дає підстав вважати доведеним факт спричинення позивачу шкоди у розумінні статей 1173, 1174 ЦК України без установлення усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності за наведеними статтями закону, тому суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди.

До відділу державної виконавчої служби не переходять зобов'язання боржника за виконавчим документом, а судом під час розгляду справи не установлено, що державний виконавець або орган державної виконавчої служби спричинив шкоду позивачу як особисту, так і його майну.

Вирішуючи даний спір, суд об'єктивно враховує, що позивач на підтвердження заявлених ним позовних вимог не посилався на обставини, які у своїй сукупності свідчили б про наявність підстав для відшкодування шкоди, відповідно до статті 56 Конституції України, статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

23 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та адвокатом Раджабовим О.Ш. було укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно з актом наданих послуг з надання правничої допомоги адвоката від 06 грудня 2018 року сторони підтвердили, що виконавець здав, а замовник отримав послуги з надання правничої допомоги адвокатом по даній справі в повному обсязі та вартість наданих послуг з надання правничої допомоги виконавцем на суму 5000 грн. замовником повністю оплачена.

Стаття 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 23 листопада 2018 року, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, які позивач поніс, а саме в розмірі 5000 грн, підлягають до задоволення.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності Рівненського територіального управління юстиції в Рівненській області та відшкодування матеріальної шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненського територіального управління юстиції в Рівненській області.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу виконавчої влади відмовити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 ( п"ять тисяч ) гривень.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_5.

Відповідач - Головне територіальне управління юстиції в Рівненській області, місце знаходження: 33028, місто Рівне, вулиця Замкова,29, код ЄДРПОУ 34922678

Головне управління Державної казначейської служби в Рівненській області, місце знаходження: 33000, місто Рівне, вулиця Петлюри,13, код ЄДРПОУ 22585490

Повний текст рішення складений 03 квітня 2019 року

Суддя: Н.Г. Кучина