Постанова

від 25.06.2019 по справі 569/23160/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м. Рівне

Справа № 569/23160/18

Провадження № 22-ц/4815/832/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області,

Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області

за участю позивачки, її представника, представників ГТУЮ в Рівненській області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 квітня 2019 року в складі судді Кучиної Н.Г., проголошене в 15 год. 34 хв. в м. Рівне, дата складання повного судового рішення - 3 квітня 2019 року,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність Рівненського територіального управління юстиції в Рівненській області та відшкодування матеріальної шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Позов мотивований тим, що на виконанні у Рівненському МВ ДВС ГТУЮ у Рівненський області перебуває зведене виконавче провадження № 48014289, яке об`єднує дев`ять виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму стягнення 823 620,56 грн. Проте, з 2013 року жодного стягнення з боржника не проведено. Починаючи з травня 2013 року, вона декілька раз зверталася до відповідача з заявою про проведення виконавчих дій, залучення її, як стягувача до виконавчих заходів. Проте, відповідач свідомо затягував виконання рішення судів, вводив її в оману щодо виконавчих дій, повідомляв, що вживаються всі необхідні заходи для виконання виконавчого провадження. В підсумку станом на день подання позовної заяви рішення суду не виконано.

На момент подання даної позовної заяви внаслідок бездіяльності відповідача неможливо виконати рішення Рівненського міського суду №1715/21513/12, № 569/17952/14-ц, №569/11829/17, оскільки фактично відсутнє заставне майно (автомобіль - SUBARU LEGACY OUTBAG, державний номер НОМЕР_1 ), інше майно на яке своєчасно не проведено стягнення. Зокрема зникнення автомобіля відбулось у результаті неправомірних дій відповідача, що підтверджується ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2015 року №569/9278/14-ц про визнання мирової угоди між стягувачем ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_4 , яку скасовано апеляційним судом. У даному випадку неправомірні дії державного виконавця полягають в його бездіяльності внаслідок якої заставне майно (вищезгадані транспортний засіб, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 ) не передано у встановлений законом строк для подальшої реалізації та погашення заборгованості боржника. Саме з вини відповідача фактично не проводились виконавчі дії, ці неправомірні дії змушують її шукати додаткові засоби існування, витрачати час на скарги та заяви, що посилює зневіру, що вказані виконавчі дії будуть взагалі коли-небудь виконані. Викладені обставини вказують на штучне перешкоджання виконанню судових рішень, оскільки 02 квітня 2018 року постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Матвійчук І.О. відкрито виконавче провадження № 56082902. Проте, державний виконавець Матвійчук І.О. взагалі не проводить ніяких дій щодо розшуку, притягнення до відповідальності та інших необхідних дій щодо боржника у відповідності до своїх обов`язків. Станом на день подання позовної заяви їй невідомо взагалі хто проводить виконавчі дії. З наведеного вбачається, що виконавчі дії провадяться з порушенням ст.ст. 1 , 2 , 3 , 11 , 13 , 18 , 19 , 23 ,30.36. 50.59.75 Закону України Про виконавче провадження щодо термінів здійснення виконавчого провадження, вжиття заходів примусового виконання рішення, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій, звернення стягнення на майно боржника.

Бездіяльність державного виконавця призвела до порушення передбачених законом строків виконання судового рішення та знецінення присуджених їй цим рішенням коштів, чим завдано, відповідних збитків. Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (редакції 1999 року) закріплено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним, юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку передбаченому законом, за рахунок держави, тому просить суд зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби в Рівненській області відшкодувати їй грошові кошти в сумі 113619,94 грн., як відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної їй Головним територіальним управлінням юстиції в Рівненській області та стягнути з Головного територіального управлінням юстиції в Рівненській області на її користь 5000 грн. правничої допомоги.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 квітня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Рівненського територіального управління юстиції в Рівненській області.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу виконавчої влади відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з вини Рівненського МВ ДВС у невиконанні судових рішень, які ухвалені на користь позивача, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували вжиття ним, як вищестоящим органом, достатніх заходів спрямованих на здійснення контролю за виконанням відділом ДВС зведеного виконавчого провадження та недопущення виникнення протиправної бездіяльності з боку останнього.

У поданій апеляційній скарзі Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області вказує, що рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом визнано протиправною бездіяльність установи, а саме Рівненського територіального управління юстиції в Рівненській області, якої не існує та не заведено виконавче провадження №44469997, в якому ОСОБА_1 є стягувачем по виконанню рішення суду у розмірі 123 477 547,69грн.

Доводить, що державним виконавцем Герасімчуком В.В. в ході виконання виконавчого провадження №37939215 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 37 930грн. та судових витрат були вчинені всі необхідні дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , зокрема, накрадено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, оголошено транспортний засіб у розшук, описано та передано на реалізацію з прилюдних торгів житловий будинок та земельну ділянку. В зв`язку з відсутністю купівельного попиту дане майно було зняте з торгів, як нереалізоване. Стягувачка відмовилась залишати за собою не реалізоване майно боржника, в зв`язку з чим, державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу ОСОБА_1 .

Також державними виконавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проводились виконавчі дії в межах виконавчого провадження по виконанню трьох рішень Рівненського міського суду про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на загальну суму 113 619,90грн. та рішення цього ж суду про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 134 784,48грн., в межах якого судом була затверджена мирова угода, згідно умов якої у власність останньої було передано автомобіль марки Субару , який нею у червні 2016 року відчужений ОСОБА_7

Дана ухвала суду про затвердження мирової угоди була 5.06.2015 року скасована апеляційним судом. В червні 2015 року Рівненським РВ ДВС подано до суду позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного вище автомобіля та його витребування, однак рішенням апеляційного суду у його задоволені відмовлено. В подальшому виконавцем проводились виконавчі дії по реалізації житлового будинку та земельної ділянки, однак воно не продано і було запропоновано ОСОБА_1 вирішити питання про залишення його за собою в рахунок боргу; встановлено відсутність коштів на рахунках боржника, направлено в органи пенсійного фонду постанову про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_2 ; направлено в поліцію подання про притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Вказує на помилковість висновків суду щодо застосування до виконання рішень майнового характеру положень ст.75 ЗУ Про виконавче провадження , яка регулює виконання рішень немайнового характеру.

Стверджує, що управлінням юстиції здійснювався належний контроль по здійсненню примусового виконання рішень судів по зведеному виконавчому провадженню, боржником в якому є Сохацький ОСОБА_8 .В., зокрема, стягувачу ОСОБА_1 на її неодноразові звернення надавались письмові відповіді, державного виконавця притягнуто до дисциплінарної відповідальності, здійснено перевірку законності зведеного виконавчого провадження, за результатами якої визнано дії державного виконавця такими, що вчинені у відповідності до вимог законодавства з питань примусового виконання рішень.

Покликається на те, що позивачкою не вказано, в чому полягає бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та нею помилково ототожнюється факт можливості відшкодування шкоди, завданої виконавцем під час здійснення виконавчого провадження з наявністю у виконавчої служби обов`язку виконати рішення суду в межах та спосіб, передбачений Законом України Про виконавче провадження . Просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та ОСОБА_1 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норма матеріального та процесуального права. Вказує, що жодного стягнення з боржника з 2013 року на її користь не проведено, а відповідач, ігноруючи її постійні заяви, клопотання як учасника виконавчого провадження, скарги не здійснював належний контроль за проведенням виконавчих дій що призвело до її зневіри, що виконавчі дії будуть взагалі коли-небудь виконані. Просить, з покликанням на практику ЄСПЛ, апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Яв вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у державного виконавця Матвійчук І.О. (раніше перебувало у державного виконавця Анненкова О.Ю.) перебуває зведене виконавче провадження № 48014289 по стягненню заборгованостей з ОСОБА_2 .

В матеріалах зведеного виконавчого провадження перебувають виконавчі провадження по виконанню:

- виконавчого листа № 1715/21513/12 виданого 07 травня 2013 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 38309,30 грн.;

- виконавчого листа № 569/17952/14-ц виданого 14 квітня 2015 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 27798,38 грн.;

- виконавчого листа № 569/11829/17 виданого 27 березня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати процентів за договором позики від 06 жовтня 2011 року в розмірі 20612,40 грн., втрат від інфляції в розмірі 23566,84 грн. і три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2513,02 грн., а всього 46692,26 грн.; 180,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат та 640,00 грн. витрат за сплату судового збору.

Загальна сума за виконавчими документами, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 становить 113 619,94грн. До теперішнього часу зазначені вище рішення суду не виконані, кошти на користь позивача не стягнуто.

ОСОБА_1 15 липня 2013 року та 1 серпня 2013 року зверталася з заявами про бездіяльність державного виконавця до начальника відділу ДВС. Відповіді на свої звернення вона не отримала і 6 вересня 2013 року звернулася з скаргою на дії державного виконавця до обласної прокуратури Рівненської області.

Головне територіальне управління юстиції (зреагувавши на направлену їм з прокуратури скаргу) зобов`язало виконавця вжити вичерпних заходів для належного виконання рішення суду, в результаті чого державним виконавцем оголошено розшук автомобіля марки Субару , що належить боржнику.

Також описано та оцінено ПП фірма Експерт-Рівне житловий будинок з надвірними будівлями за адресою ОСОБА_9 та земельна ділянка, площею 0,25 га, за адресою АДРЕСА_2 , що належить боржнику. Вартість описаного майна згідно Звіту експерта становила 282 639,00 грн.

Дане нерухоме майно було передане на реалізацію з прилюдних торгів, однак через відсутність купівельного попиту було зняте з прилюдних торгів як нереалізоване.

8 травня 2014 року державним виконавцем Герасімчуком B.C. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану по п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяв на той момент).

19 травня 2014 року державним виконавцем Анненковим О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості.

Також в матеріалах зведеного виконавчого провадження перебуває виконавче провадження № 45268909 по виконанню виконавчого листа № 569/9278/14-ц виданого 29 жовтня 2014 року Рівненським міським судом про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 134784,48 грн.

В процесі виконання рішення суду сторонами виконавчого провадження ( стягувачем ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_2 ) подано до відділу ДВС Рівненського МУЮ заяву про затвердження мирової угоди, яка ухвалою Рівненського міського суду від 24.02.2015 року була визнана.

12 березня 2015 року державним виконавцем ДВС Рівненського управління юстиції Анненковою О.Ю. звільнено з - під арешту автомобіль марки SUBARU LEGACY АUТВАG, що належить боржнику ОСОБА_2 . Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 05 червня 2015 року скасовано ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області № 569/9278/14-ц від 24 лютого 2015 року та в задоволені заяви про визнання мирової угоди між сторонами виконавчого провадження відмовлено.

09 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Головного управління юстиції Рівненської області на неправомірні дії державного виконавця Анненкової О.Ю.

Згідно результатів пошуку ТЗ по НАІС УДАІ МВС України належний боржнику транспортний засіб марки SUBARU LEG AUTBACK, перереєстрований на нового власника ОСОБА_7 на підставі довідки - рахунку від 26.05.2015 року(а.с.76).

5 серпня 2015 року позивачка звернулася з заявою про відвід державного виконавця до Головного управління юстиції Рівненської області. У відводі державного виконавця відмовлено, а22 серпня 2015 року - звернулася з заявою щодо незаконних дій ДВС Рівненського МУЮ до Департаменту ДВС Мінюсту України, який Головне управління юстиції Рівненської області провести перевірку зведеного виконавчого провадження в питання законності укладеної мирової угоди.

За виявленні порушення державному виконавцю Анненковій О.Ю. винесено догану. У повторному відводі державного виконавця Старчевській С.В. відмовлено.

15 вересня 2015 року позивачка звернулася з заявою про відвід державного виконавця до Головного управління юстиції Рівненської області. У відводі державного виконавця відмовлено.

08 грудня 2016 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено рішення у справі за позовом відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції до ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, та зустрічним позовом ОСОБА_7 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ПАТ Банк Демарк , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття арешту з автомобіля та виключення його з опису, яким в задоволенні позову відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю, яке рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року скасовано, в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

04 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про невиконання ДВС рішення апеляційного суду, оскільки з 2015 по 2017 року ДВС не провела жодних дій по виконанню рішення суду.

16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на Урядову гарячу лінію про порушення державним виконавцем Матвійчук І.О. Закону України Про звернення громадян .

26 червня 2017 року звернулася зі скаргою на Урядову гарячу лінію про бездіяльність ДВС у виконанні рішення апеляційного суду.

20 липня 2017 року колективна заява до Мінюсту України про призначення незалежного службового розслідування.

Головне територіальне управління юстиції інформації про висновки службового розслідування не надало.

10 вересня 2017 року колективна заява до прокуратури про призначення незалежного службового розслідування. Головне територіальне управління юстиції інформації про висновки службового розслідування не надало.

18 вересня 2017 року колективна заява до МВ УМВС України про притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб ДВС.

30 жовтня 2018 року заява до ДВС про виконання постанови. Відповідь від державного виконавця не надійшла.

Тобто наведеним підтверджується факт неправомірної бездіяльності державних виконавців по примусовому виконанні судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь позивачки.

Згідно статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом , іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначено в ч.3 ст.74 ЗУ Про виконавче провадження контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через структурний підрозділ Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання, а Головне територіальне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні територіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні структурні підрозділи, що забезпечують реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факти бездіяльності Рівненського міського відділу ДВС щодо примусового виконання трьох виконавчих листів по стягненню коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , порушення її прав в ході їх виконання, неодноразові звернення останньої із відповідними скаргами до ГТУЮ у Рівненській області, Міністерства юстиції України, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідальність за обставини, які зумовили допущення відділом державної виконавчої служби та його посадовими особами порушень по відношенню до позивача, має також покладатися і на ГТУЮ у Рівненській області, як вищестоящий орган державної виконавчої служби, до повноважень якого відноситься контроль за повнотою та правильністю виконання судових рішень державними виконавцями.

Виконавче провадження з виконання виконавчих листів, стягувачем у яких є позивачка вперше відкрите відділом ДВС Рівнеського МУЮ в травні 2013 року, і триває уже понад 6 років, однак доказів вжиття достатніх та усіх можливих заходів, спрямованих на забезпечення дотримання розумних строків виконання судового рішення матеріали справи не містять.

Інші аргументи апеляційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його відзиві на позовну заяву, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, з якими погоджується апеляційний суд.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Неправильне зазначення судом у абзаці другому резолютивної частини рішення найменування відповідача, як юридичної особи є опискою, яка може бути виправлена в порядку, встановленому ст.269 ЦПК України та вона не впливає на правильність ухваленого рішення у справі.

Покликання суду на норми ст.75 ЗУ Про виконавче провадження є помилковим, оскільки вона встановлює відповідальність за невиконання рішень немайнового характеру, однак це не звільняє від обов`язку органи ДВС у межах повноважень та у спосіб, що визначені ЗУ Про виконавче провадження вчиняти дії по примусовому виконанню судових рішень.

Що стосується доводів скарги по розподілу судових витрат, то колегія суддів виходить до наступних висновків.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як правильно встановлено судом першої інстанції на підтвердження, наданої адвокатом ОСОБА_12 правничої допомоги, позивачкою надано договір про надання правової допомоги від 23.11.2018 року, з розрахунком вартості послуг, акт приймання-передачі наданих їй послуг від 6.12.2018 року та квитанції банку від 16.11.2018рокку та 6.12.2018 року про зарахування готівки, отриманої ОСОБА_12 у загальній сумі 5000 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і, надавши їм належну оцінку, в силу вимог статей 12 , 81 , 89 ЦПК України , встановивши, що адвокатом Раджабовим О.Ш.. була надана професійна правнича допомога Старчевській С.В. за підготовку позовної заяви, складання процесуальних документів, представництво у суді, ознайомлення із матеріалами справи, за послуги якої, відповідно до квитанцій позивачкою було сплачено 5 000 грн., дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача, при цьому клопотань про зменшення розміру цих витрат останній не подавав .

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін із підстав, передбачених частиною 1 статті 375 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу понесені сторонами судові витрати.

Рішення суду в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційною інстанцією не переглядається.

Судові витрати понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок ГТУЮ у Рівненській області.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 , 390, 423, 429 ЦПК України , апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишити без задоволення .

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 квітня 2019 року в частині визнання протиправною бездіяльність та стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2019 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.