Рішення

від 29.03.2019 по справі 640/4140/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/4140/19

н/п 2/640/1581/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_2) про стягнення боргу,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася у суд до відповідача, ОСОБА_2, з позовною заявою про стягнення боргу в сумі 167710 доларів США за борговими розписками з підстав не повернення грошових коштів у встановлений строк.

В обґрунтування позову зазначає, що 20.08.2012 року ОСОБА_2 отримала в борг грошові кошти в розмірі 127000,00 доларів США у ОСОБА_1, та зобов'язалась повернути вказані кошти до 20.08.2017 року, про що свідчить письмова розписка від 20.08.2012 року. 15.10.2012 року ОСОБА_2 отримала в борг грошові кошти в розмірі 20000,00 доларів США у ОСОБА_1, та зобов'язалась повернути вказані кошти до 15.10.2017 року, про що свідчить письмова розписка від 15.10.2012року. 13.02.2013року ОСОБА_2 отримала в борг грошові кошти в розмірі 15000,00 доларів США у ОСОБА_1, та зобов'язалась повернути вказані кошти до 13.02.2018 року, про що свідчить письмова розписка від 13.02.2013 року. Всього за період 2012-2013 роки відповідачка отримала в борг грошові кошти в розмірі 162000,00 доларів США. Строк повернення коштів за борговою розпискою від 20.08.2012 року на суму 127 000 доларів США сплив 21.08.2017 року. Строк повернення коштів за борговою розпискою від 15.10.2012 на суму 20000доларів США сплив 16.10.2017 року. Строк повернення коштів за борговою розпискою від 13.02.2013 на суму 150000 доларів США сплив 14.02.2018 року. Після спливу строку на повернення боргу, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак відповідач до теперішнього часу кошти не повернула.

Позивач, в судове засідання не з'явилась, через свого уповноваженого представника надала заяву про розгляд справи з її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач, в судове засідання не з'явилась, надала до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить розгляд справи провести без участі відповідача, несплату коштів пояснила скрутним матеріальним становищем та відсутністю можливості повернення боргу.

Згідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України .

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Так, судом встановлено, що 20.08.2012 року ОСОБА_2 отримала в борг грошові кошти в розмірі 127000,00 доларів США у ОСОБА_1, та зобов'язалась повернути вказані кошти до 20.08.2017 року, про що свідчить письмова розписка від 20.08.2012 року. 15.10.2012 року ОСОБА_2 отримала в борг грошові кошти в розмірі 20000,00 доларів США у ОСОБА_1, та зобов'язалась повернути вказані кошти до 15.10.2017 року, про що свідчить письмова розписка від 15.10.2012року. 13.02.2013року ОСОБА_2 отримала в борг грошові кошти в розмірі 15000,00 доларів США у ОСОБА_1, та зобов'язалась повернути вказані кошти до 13.02.2018 року, про що свідчить письмова розписка від 13.02.2013 року.

Тобто відповідач отримала в борг грошові кошти в загальному розмірі 162000,00 доларів США.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Статею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Позивачем до суду надано три оригінали розписки про отримання відповідачем коштів від позивача: розписка від 20.08.2012року на суму 127 000 доларів США, розписка від 15.10.2012 року на суму 20 000 доларів США та розписка від 13.02.2013року на суму 15 000 доларів США, які за своєю природою є підтвердженням укладання договору позики та отримання відповідачем від позивача грошових коштів на загальну суму 162 000 доларів США.

Наявність оригіналів розписок у позивача, відсутність доказів неправомірного заволодіння позивачем розписками та фактичне визнання відповідачем суми боргу, свідчать, що відповідач зобов'язань щодо повернення грошових коштів в сумі 162 000 доларів США., до теперішнього часу є не виконала.

Суд зазначає, що згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, зі змісту ч.2 ст. 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати, що викладена у постанові від 16.01.2019року ( справа № 373/2054/16-ц) при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Таким чином, з урахуванням простроченої суми, визначеної у іноземній валюті, 3% річних від простроченої суми складає 5710 доларів США (127000 (сума боргу) *547 (дні прострочення) *3:100:365 (днів у році).

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідач на користь позивача заборгованість в загальній сумі 167710 доларів США, яка складається з : 162 000 доларів США- сума основного боргу, 5710 доларів США - 3% річних від простроченої суми.

Судовий збір підлягає стягненню в порядку ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 1046 -1050 ЦК України , керуючись ст. ст. 6-13 , 81 , 133 , 141 , 258 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд,-

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість в сумі 167710 доларів США та судовий збір в сумі 9605 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 03.04.2019року.

Суддя Н.М. Бородіна