Справа № 761/48387/18
Провадження № 2-з/761/24/2019
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2019 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКОС 2014 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ТОМАС , Товариство з обмеженою відповідальністю СКАРТЕК , Держаний реєстратор Долженко Олександр Володимирович, Державний реєстратор Грусевич Сергій Григорович, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКОС 2014 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ТОМАС , Товариство з обмеженою відповідальністю СКАРТЕК , Держаний реєстратор Долженко Олександр Володимирович, Державний реєстратор Грусевич Сергій Григорович, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію.
Одночасно зі зверненням до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що вона є влансиком нежилих приміщень №1-6 (групи приміщень №50 в літері А) загальною площею 197,6 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2017 року, який був укладений мною з ТОВ Фірма Томас . Право власності на вказані нежитлові приміщення було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Герасимчуком В.В., про що в реєстрі речових прав здійснено запис про право власності в„–21978580 на підставі рішення про реєстрацію прав №36721452 від 21 серпня 2017 року.
15 червня 2018 року з відомостей Держанвого реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що право власності на вказані нежитлові приміщення було перереєстровано на іншу особу, а саме ТОВ ВІКОС 2014 , що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно по даному об'єкту нерухомості.
Зі змісту вказаної інформаційної довідки вбачається, що 21 травня 2018 року рішенням державного реєстратора Грусевича С.Г. право власності на об'єкт нерухомості було зареєстровано за ТОВ Фірма Томас на підставі скасованого судового рішення.
25 травня 2018 року рішенням державного реєстратора Грусевича С.Г. право власної на об'єкт нерухомості було перереєстровано на ТОВ Скартек , на підставі документів, що не відповідають вимогам чинного законодавства та всупереч наявної заборони на відчуження нерухомого майна.
14 червня 2018 року рішенням державного реєстратора Долженка О.В. було скасовано записи про заборону на нерухоме майно.
15 червня 2018 року рішенням приватного нотаріуса ОСОБА_5 право власності було зареєстровано за ТОВ Віком 2014 , на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства.
ТОВ Вікос 2014 з 01 липня 2018 року використовує спірне нерухоме майно на власний розсуд та отримує незаконний дохід від використання цього майна, оскільки ним було укладено договір оренди з ТОВ Фуд Арт Груп .
На підставі викладеного в заяві та враховуючи, що існує висока ймовірність відчуження нерухомо майна, що утруднить виконання можливого рішення суду, ОСОБА_1 просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №50 літери А) загальною площею 197,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_1); заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна; заборонити ТОВ Вікос 2014 або його посадовим особам користуватися, передавати в оренду, змінювати, проводити реконструкції, знищувати об'єкт вказаного нерухомого майна.
Дослідивши заяву про забезпечення позову до подачі позову, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що заявлені позивачем та змісту викладених обставин та неодноразового відчуження спірного нерухомого майна, слід вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №50 літери А) загальною площею 197,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_1), оскільки існує реальна загроза відчуження вказаного нерухомого майна, що може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.
Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКОС 2014 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ТОМАС , Товариство з обмеженою відповідальністю СКАРТЕК , Держаний реєстратор Долженко Олександр Володимирович, Державний реєстратор Грусевич Сергій Григорович, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстраціюзадовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №50 літери А) загальною площею 197,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_1).
В задоволенні решти вимог відмовити .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.01.2019 |
Оприлюднено | 04.04.2019 |
Номер документу | 80913208 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Макаренко І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні