Постанова

від 03.04.2019 по справі 226/1671/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 226/1671/18 Номер провадження 22-ц/804/649/19

Єдиний унікальний номер 226/1671/18 Головуючий у 1 інстанції Редько Ж.Є.

Номер провадження 22-ц/804/649/19 Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Кішкіної І.В., Тимченко О.О.

за участю секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу №226/1671/18 за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа Мирноградська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою Мирноградської центральної міської лікарні

на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року, ухвалене в місті Мирноград Донецької області,

встановив:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що він працював на посадах лікаря стоматолога-терапевта на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки із спеціалізованими прийомами, лікаря стоматолога-хірурга на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки із спеціалізованими прийомами та лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії.

23 березня 2018 року відповідач попередив про наступне вивільнення працівника у зв'язку зі скороченням посади лікаря стоматолога-хірурга стоматологічної поліклініки із спеціалізованими прийомами згідно з наказом від 16 березня 2018 року Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників № 101.

Наказом Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 209-к позивач був звільнений із займаних посад і в стоматологічній поліклініці із спеціалізованими прийомами і в зубопротезній лабораторії з 11 червня 2018 року на підставі п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.

Позивач вважає, що звільнений з порушенням трудового законодавства, оскільки скорочення не є необхідним, про майбутнє вивільнення саме з 11 червня 2018 року він не був попереджений; трудовий договір розірваний без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 209-к про звільнення; поновити його на роботі з 12 червня 2018 року на усіх трьох посадах; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня 2018 року по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Димитровського міського суду від 31 липня 2018 року залучено до участі у справі як третю особу Мирноградську міську раду (т.1 а.с.43-45).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа Мирноградська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Мирноградської центральної міської лікарні № 209-к від 11 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря стоматолога-терапевта на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, лікаря стоматолога-хірурга на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та з посади лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії. Поновлено ОСОБА_1 на посадах лікаря стоматолога-терапевта на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, лікаря стоматолога-хірурга на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні з 12 червня 2018 року. Стягнуто з Мирноградської центральної міської лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2018 року по 04 грудня 2018 року у розмірі 22142,46 гривень з урахуванням податків і обов'язкових платежів. Стягнуто з Мирноградської центральної міської лікарні на користь держави судовий збір за позовні вимоги майнового характеру в сумі 704,80 гривень та за позовні вимоги немайнового характеру в сумі 704,80 гривень, а всього 1409,60 гривень. Зазначено, що рішення у частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнень за один місяць, що складає 3500 гривень, підлягає негайному виконанню.

В апеляційній скарзі Мирноградська центральна міська лікарня просила скасувати судове рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мали значення для справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд дійшов висновку про недотримання відповідачем при звільненні ОСОБА_1 вимог ст. 492 КЗпП України без урахування, що посада завідувача складу, яка не була запропонована позивачеві, не відповідає його освіті та кваліфікації. Відсутні правові підстави пропонувати посади, які відкривалися у новому структурному підрозділі після звільнення працівника, оскільки закон вимагає запропонувати працівникові всі інші вакантні посади, які з'явилися на даному підприємстві з дня попередження і які існували на день звільнення. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17.

У лютому 2019 року позивач подав у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу, в якому просив закрити апеляційне провадження у даній справі з тих підстав, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати (т.2 а.с.144-149).

У судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, адвокат Павлова О.О. підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник Мирноградської міської ради Лаврова М.А. просила апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився. Подав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі за наступних підстав.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 у період з 09 серпня 2012 року по 11 червня 2018 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи лікарем стоматологом-терапевтом на 0,25 ставки та лікарем стоматологом-хірургом на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки та за сумісництвом лікарем стоматологом-ортопедом зубопротезної лабораторії на 0,5 ставки, що підтверджується записами трудової книжки позивача, наказами ЦМЛ №342-к від 11 вересня 2014 року та №52 від 18 лютого 2015 року. (т.1 а.с.6-7, т.2 а.с.42-43)

Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія включені в організаційну структуру лікарні, яка є комунальним закладом (розділ 7 Статуту Мирноградської центральної міської лікарні в редакції 2016 року) (т.1 а.с.188-190).

14 лютого 2018 року Мирноградська міська рада прийняла рішення Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні № VII/43-26, яким з метою оптимізації та підвищення ефективності медичного обслуговування малозахищених верств населення міста Мирноград, розширення можливостей щодо його доступності та якості, зокрема, виключено із організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами - 27,75 шт. од. та зубопротезну лабораторію - 17 шт. од. (т.1 а.с.71).

На підставі цього рішення Мирноградська центральна міська лікарня 16 березня 2018 року видала наказ Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників № 101, до якого наказом від 22 травня 2018 року № 147 внесено зміни щодо дати скорочення чисельності та штату працівників зазначених установ. Згідно з цим наказом з організаційної структури Мирноградської ЦМЛ виключаються стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами і зубопротезна лабораторія; утворюється і включається до складу організаційної структури лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами (стоматологічний кабінет - 3,5 шт. одиниць) (т.1 а.с.28, 29-32).

Такі зміни також закріплені в розділі 7 Статуту Мирноградської ЦМЛ, затвердженого рішенням міської ради від 14.02.2018 № УП/43-26 (т.1 а.с.184-186).

Про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ОСОБА_1 був персонально попереджений 23 березня 2018 року (т.1 а.с.5).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та додатково 16 травня 2018 року відповідач запропонував позивачеві вакантні посади, від яких останній відмовився (т.1 а.с.139,140).

07 травня 2018 року адміністрація Мирноградської центральної міської лікарні направила до профспілкової організації, членом якої є позивач, подання з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с.132-133,134)

21 травня 2018 року первинна профспілкова організація прийняла рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача. (т.1 а.с.137-138)

Повторне подання адміністрації від 22 травня 2018 року первинна профспілкова організація не розглядала.

Наказом Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 209-к позивач був звільнений з посади лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (0,25 ставки), лікаря стоматолога-хірурга стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (0,25 ставки), лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії (0,5 ставки) за сумісництвом, за скороченням штату згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Підстава звільнення - рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 № VII/43-26 і наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 16.03.2018 № 101 (т.1 а.с.4).

Зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, підтверджуються штатними розкладами (т.1 а.с.94, 95, 96-102, 103, 104, 105-111).

Отже, суд встановив, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників, позивача було попереджено про наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами за два місяці, а відмова профспілки не містить належного правового обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 або неврахування відповідачем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні працівника Мирноградською центральною міською лікарнею не дотримано порядок вивільнення, визначеного статтею 492 КЗпП України, оскільки відповідачем не доведений факт попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади лікаря стоматолога-терапевта та з посади лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії, яку він обіймав за сумісництвом. Крім того, не всі вакантні посади, зокрема завідувача складу, були запропоновані працівнику. Останньому також не були запропоновані посади, які наступного дня після звільнення позивача відкривалися у новому структурному підрозділі відповідача та які відповідали освіті й спеціальності ОСОБА_1

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина друга статті 40 КЗпП України наголошує, що звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За загальним правилом, визначеним статтею 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Порядок вивільнення працівників визначений статтею 49-2 КЗпП України, згідно з якою про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя).

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Учасниками справи, зокрема позивачем, який не подав апеляційну скаргу, не оспорюються встановлені судом обставини, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників; позивача було попереджено про наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами за два місяці, а відмова профспілки не містить належного правового обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 або неврахування відповідачем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду, що відповідачем не доведений факт попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади лікаря стоматолога-терапевта та лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії, яку він обіймав за сумісництвом; не було запропоновано працівнику вільну посаду завідувача складу, яка відповідає його освіті та кваліфікації; а також посади, які наступного дня після звільнення позивача відкривалися у новому структурному підрозділі та які відповідали освіті й спеціальності позивача.

Так, дотримання трудових прав працівників, у тому числі, які працюють за сумісництвом, є загальнообов'язковим.

За правилом частини першої статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше, ніж за два місяці. Дана стаття не вимагає письмового попередження про звільнення, проте у будь-якому разі, попередження має бути зроблене в такій формі, щоб працівник правильно зрозумів зміст попередження та у нього не виникало сумнівів у тому, що попередження виходить саме від особи, яка має право на прийняття і звільнення працівників.

Установлено і це підтверджується матеріалами справи, що 21 березня 2018 року відбулися збори трудового колективу стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, на яких були присутні 29 працівників.

Згідно з протоколом № 1 зборів трудового колективу, постановлено: 1) прийняти до відома та виконання інформацію щодо реорганізації стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, а саме: виключення із організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами - 27,75 штатних одиниць та зубопротезної лабораторії - 17 штатних одиниць;

2) надати комісії з реорганізації… кандидатури працівників, які планують працювати у стоматологічному кабінеті лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами (т.1 а.с.148-150).

23 березня 2018 року відбулося засідання комісії з реорганізації стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні за участю працівників цих медичних закладів, на якому головний лікар ОСОБА_4 доповіла про рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні № VII/43-26 і повідомила зміст вищезазначеного протоколу зборів трудового колективу.

Убачається, що на засіданні був присутнім ОСОБА_1, якому вручено попередження про скорочення займаних ним посад (протокол № 3 - т.1 а.с.159-165).

Однак суд першої інстанції, зробивши висновок про недоведеність відповідачем факту попередження про наступне вивільнення лікаря-сумісника, на порушення вимог статей 264, 265 ЦПК України, не зазначив у рішенні надані відповідачем на обґрунтування заперечення проти заявлених вимог докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Мотиви суду про відхилення протоколу зборів трудового колективу від 21.03.2018 № 1 стосуються лише вирішення питання щодо вакантних посад у новоствореному структурному підрозділі.

Отже, дослідивши зазначені письмові докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги статті 492 КЗпП України щодо попередження працівника, зокрема сумісника, про наступне вивільнення. При цьому попередження зроблене в такій формі, щоб працівник правильно зрозумів зміст попередження та у нього не виникало сумнівів у тому, що попередження виходить саме від особи, яка має право на прийняття і звільнення працівників. Відсутність письмового попередження сама по собі не свідчить про недодержання лікарнею порядку вивільнення працівника.

Не можна визнати обґрунтованим висновок суду про недодержання відповідачем вимог закону про необхідність запропонувати працівникові іншу роботу.

З доданої до апеляційної скарги посадової інструкції завідувача складу видно, що кваліфікаційними вимогами є, зокрема, базова вища освіта відповідного напряму підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст) і стаж роботи за професією не менше одного року (т.2 а.с.116-118).

Суд апеляційної інстанції дослідив цей доказ, оскільки він не є новим доказом, а лише доповнює надані суду першої інстанції докази (інформаційну довідку з додатком Кваліфікаційні вимоги до професій працівників системи охорони здоров'я - т.1 а.с.6, 7), що були предметом дослідження суду, який безпідставно визнав, що спеціальні кваліфікаційні вимоги до спірної посади, у тому числі щодо стажу роботи, не вимагаються.

Судом не встановлено і належними доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 має відповідний для посади завідувача складу напрям підготовки і стаж роботи за професією не менше одного року.

З урахуванням наведеного довід скарги, що вакантна посада завідувача складу не відповідає освіті та кваліфікації ОСОБА_1, а тому не була запропонована, є обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, зокрема доданою до апеляційної скарги посадовою інструкцією.

Суд апеляційної інстанції також приймає довід скарги про помилковість висновку суду щодо порушення Мирноградською центральною міською лікарнею вимог статті 492 КЗпП України з тих підстав, що не були запропоновані посади, які наступного дня після звільнення позивача відкривалися у новому структурному підрозділі відповідача та які відповідали освіті й спеціальності ОСОБА_1, оскільки вчинення таких дій діючим законодавством не передбачено.

Стаття 421 КЗпП України закріплює право працівника, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Отже, дана норма надає право зазначеним у ній працівникам на укладення трудового договору у випадку, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення працівників знову здійснює прийняття працівників на роботу. Суб'єктивне право працівника на укладення трудового договору виникає за умови прийняття власником працівників аналогічної кваліфікації, тобто працівник за своєю спеціальністю і кваліфікацією повинен відповідати тим вимогам, що встановлені чинними кваліфікаційними характеристиками. Якщо на підставі, передбаченій п. 1 ст. 40 КЗпП, власник звільнив кількох осіб, переважним правом при укладенні трудового договору у разі повторного прийняття власником працівників на роботу користуються особи, зазначені в ст. 42 КЗпП, а також інші особи, яким таке переважне право надане колективним договором.

З урахуванням наведеного висновок суду про звільнення позивача з порушенням трудового законодавства не можна визнати законним й обґрунтованим.

Щодо аргументів відзиву про закриття апеляційного провадження з тих підстав, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати, суд апеляційної скарги вважає їх хибними.

Згідно з частиною третьою статті 58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 62 ЦПК України.

Зокрема, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Матеріалами справи встановлено, що повноваження адвоката Павлової О.О. як представника юридичної особи Мирноградська центральна міська лікарня підтверджуються довіреністю за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом.

Допущені у документі, що підтверджує повноваження представника, граматична помилка та неправильне зазначення організаційно-правової форми юридичної особи не є підставою для висновку, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установивши, що під час ухвалення оскарженого рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення і ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

За приписами частини 13 статті 141 ЦУПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з позивача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені останнім витрати на оплату судового збору в розмірі 2114,40 гривень.

З огляду на те, що позивач відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, судові витрати, понесені відповідачем, відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави в частині зазначених позовних вимог в розмірі 1057,20 гривень у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Мирноградської центральної міської лікарні задовольнити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа Мирноградська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Мирноградської центральної міської лікарні понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2114,40 гривень.

Судові витрати, понесені Мирноградською центральною міською лікарнею в розмірі 1057,20 гривень компенсувати за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складений 03 квітня 2019 року.

Головуючий