Постанова

від 23.01.2020 по справі 226/1671/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 226/1671/18

провадження № 61-9662св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мирноградська центральна міська лікарня, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство Мирноградська центральна міська лікарня Мирноградської міської ради,

третя особа - Мирноградська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Корчистої О. І., Кішкіної І. В., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мирноградської центральної міської лікарні, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство Мирноградська центральна міська лікарня Мирноградської міської ради, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 209-к про звільнення;

- поновити його на посаді лікаря стоматолога-терапевта (0,25 ставки), лікаря стоматолога-хірурга (0,25 ставки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та на посаді лікаря стоматолога-ортопеда (0,5 ставки) зубопротезної лабораторії з 12 червня 2018 року ;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня 2018 року по день ухвалення судового рішення.

Позов мотивовано тим, що 23 березня 2018 року відповідач попередив позивача про наступне звільнення працівника у зв`язку зі скороченням посади лікаря стоматолога?хірурга стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами згідно з наказом від 16 березня 2018 року № 101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників .

Наказом Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 209-к позивач звільнений із займаних посад лікаря стоматолога-терапевта, лікаря стоматолога-хірурга стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії з 11 червня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України) у зв`язку зі скороченням штату.

ОСОБА_1 вказував, що скорочення не є необхідним, про майбутнє звільнення саме з 11 червня 2018 року він попереджений не був, а трудовий договір розірваний без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Посилаючись на те, що відповідач під час звільнення позивача порушив трудове законодавство, останній просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 209-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря стоматолога-терапевта на 0,25 ставки, лікаря стоматолога-хірурга на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та з посади лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні з 12 червня 2018 року. Поновлено ОСОБА_1 на посадах лікаря стоматолога-терапевта на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, лікаря стоматолога-хірурга на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні з 12 червня 2018 року. Стягнуто з Мирноградської центральної міської лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2018 року по 04 грудня 2018 року в розмірі 22 142,46 грн з урахуванням податків і обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнень за один місяць, що складає 3 500,00 грн, допущеного до негайного виконання.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не попередив ОСОБА_1 про звільнення з посади лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та з посади лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії, яку він обіймав за сумісництвом. Крім того, не повідомив про всі вакантні посади, зокрема завідувача складу, а також посади, які відкривалися у новому структурному підрозділі з наступного дня після звільнення позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку, що звільнення позивача є незаконним.

Постановою Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу Мирноградської центральної міської лікарні задоволено, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року скасовано та відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, врахував, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, працівника попереджено про наступне вивільнення за два місяці, а рішення первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України про працю.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив апеляційне провадження, оскільки матеріали справи не містять жодного документу, яким підтверджуються повноваження представника відповідача. Апеляційний суд не врахував, що попередивши позивача про наступне звільнення менш ніж за два місяці, Мирноградська центральна міська лікарня порушила вимоги частини першої статті 49-2 КЗпП України.

Також звертав увагу на те, що про звільнення з посади лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та з посади лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії, яку він обіймав за сумісництвом, його взагалі не було попереджено.

У серпні 2019 року Мирноградська центральна міська лікарня подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити останньому в задоволенні касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, залишити вказану постанову в силі , посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про зміну сторони відповідача правонаступником задоволено. Залучено Комунальне некомерційне підприємство Мирноградська центральна міська лікарня Мирноградської міської ради як правонаступника Мирноградської центральної міської лікарні до участі у зазначеній вище справі.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана постанова - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_1 у період з 09 серпня 2012 року по 11 червня 2018 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи лікарем стоматологом-терапевтом на 0,25 ставки, лікарем стоматологом-хірургом на 0,25 ставки стоматологічної поліклініки та за сумісництвом лікарем стоматологом?ортопедом зубопротезної лабораторії на 0,5 ставки, що підтверджується записами трудової книжки позивача, наказами Мирноградської центральної міської лікарні від 11 вересня 2014 року № 342-к та від 18 лютого 2015 року № 52.

Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія включені в організаційну структуру лікарні, яка є комунальним закладом (розділ 7 Статуту Мирноградської центральної міської лікарні в редакції 2016 року).

14 лютого 2018 року Мирноградська міська рада прийняла рішення Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні № VII/43-26, яким з метою оптимізації та підвищення ефективності медичного обслуговування малозахищених верств населення міста Мирноград, розширення можливостей щодо його доступності та якості, зокрема, виключено із організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами - 27,75 штатних одиниць та зубопротезну лабораторію - 17 штатних одиниць.

На підставі цього рішення Мирноградська центральна міська лікарня 16 березня 2018 року видала наказ Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників № 101, до якого наказом від 22 травня 2018 року № 147 внесено зміни щодо дати скорочення чисельності та штату працівників зазначених установ. Згідно з цим наказом з організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні виключаються стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами і зубопротезна лабораторія; утворюється і включається до складу організаційної структури лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами (стоматологічний кабінет - 3,5 штатних одиниць).

Такі зміни також закріплені в розділі 7 Статуту Мирноградської центральної міської лікарні, затвердженого рішенням міської ради від 14 лютого 2018 року № УП/43-26.

Про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ОСОБА_1 був персонально попереджений 23 березня 2018 року.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та додатково 16 травня 2018 року відповідач запропонував позивачеві вакантні посади, від яких останній відмовився.

07 травня 2018 року адміністрація Мирноградської центральної міської лікарні направила до профспілкової організації, членом якої є позивач, подання з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1

21 травня 2018 року первинна профспілкова організація прийняла рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача.

Повторне подання адміністрації від 22 травня 2018 року первинна профспілкова організація не розглядала.

Наказом Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 209-к позивач був звільнений з посади лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (0,25 ставки), лікаря стоматолога-хірурга стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (0,25 ставки), лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії (0,5 ставки) за сумісництвом, за скороченням штату згідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підстава звільнення - рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 № VII/43-26 і наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 року № 101.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, мова йде про те, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-491цс15.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а також виходив з того, що позивача було належним чином повідомлено про наступне вивільнення за два місяці та запропоновано інші вакантні посади у Мирноградській центральній міській лікарні, від яких ОСОБА_1 відмовився.

Доводи заявника про те, що попередження про наступне вивільнення втратило юридичну силу у зв`язку із внесенням змін до наказу Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 року № 101, касаційний суд відхиляє, оскільки перенесення дати звільнення позивача на іншу дату не потребує повторного попередження.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність згоди Мирноградської міської організації профспілки працівників охорони здоров`я щодо його звільнення не спростовують правильності висновку апеляційної інстанції, так як суд, оцінивши відмову профспілкового органу у надання згоди, вважає, що рішення профспілкового органу про відмову у надання згоди на звільнення позивача не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на не врахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, тобто відповідачем були дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи.

З огляду вищевикладене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погоджуються з висновком апеляційного суду про законність звільнення позивача відповідно до пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик