Постанова

від 02.04.2019 по справі 912/3089/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2019 року м. Дніпро Справа № 912/3089/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І. Л., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Селянського (фермерського) господарства "Дєдов"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2019 р.

( суддя Тимошевська В.В., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 04.02.2019 р.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Спецпідрозділ Кажан",

Черкаська область, м. Черкаси

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Дєдов",

Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Олександрівка,

про стягнення 284 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2019 р. позовні вимоги задоволено - стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" на користь Приватного підприємства "Спецпідрозділ Кажан" заборгованість в сумі 284 000,00 грн, а також 4 260,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Договором № 1/48 від 11.08.2017 р. про надання охоронних послуг передбачено, що сплата Замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг (пункт 4.3 Договору). З урахуванням ч. 1 ст. 530 ЦК України, п. 4.3. укладеного між сторонами Договору, строк оплати послуг ще не наступив.

Водночас, на думку Скаржника, акти здачі-приймання робіт ( надання послуг ) № ОУ-0000039 за серпень 2018 на суму 135 000,00 грн. № ОУ-0000045 за вересень 2018 на суму 114 000,00 грн та № ОУ-000050 за жовтень 2018 на суму 35 000.00 грн. не є належними доказами наявності заборгованості СФГ ДЄДОВ перед ПП Спецпідрозділ Кажан у сумі 284 000.00 грн., оскільки вказані акти складені самостійно виконавцем і не підписані Замовником послуг.

При цьому Скаржник зазначає, що книги прийому-здачі об'єктів під охорону, прийому-здачі чергувань за серпень-жовтень 2018 на об'єктах Замовника також не є належними доказами надання послуг з охорони об'єктів Замовника у зв'язку з тим, що вони не мають ознак первинного документу, не впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, а тому відповідно не можуть бути підставою для оплати послуг з охорони.

Скаржник вважає, що судом при винесенні рішення і аналізі взаємовідносин сторін неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема допущено неправильне тлумачення закону у зв'язку.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Зокрема, ПП "Спецпідрозділ Кажан" посилається на те, що неодноразово зверталось до Відповідача з вимогою виконати свої зобов'язання, передбачені договорами, а в подальшому і про припинення дії договору. Проте, від Відповідача оплата послуг не надходила, жодних обґрунтувань щодо причин невиконання своїх зобов'язань не надано.

Крім того, підприємство зазначає про те, що Відповідач свідомо не виконав свої зобов'язання за договором, а саме: не підписав направлені йому акти наданих послуг за серпень, вересень і жовтень 2018 року і акти звірки взаєморозрахунків за укладеним договором, а також не сплатив Позивачу кошти за надані послуги з охорони згідно договору № 1/48 за серпень, вересень і жовтень 2018 року в сумі 284 000 грн. У зв'язку з вищевикладеним утворилась прострочена заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 284 000 грн.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_1 у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Селянського ( фермерського ) господарства "Дєдов". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.04.2019 р.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від Селянського ( фермерського ) господарства "Дєдов" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника, який напередодні буде приймати участь в іншому судовому засіданні.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання Відповідача.

Розглянувши вказане клопотання Скаржника, колегія суддів зазначає, що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги відсутність обгрунтовання необхідності присутності представника Відповідача, який подав апеляційну скаргу, та беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відхилення клопотання Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 02.04.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.08.2017 р. між Приватним підприємством "Спецпідрозділ Кажан" ( далі - Виконавець, Позивач ) та Селянським (фермерським) господарством "Дєдов" ( далі - Замовник, Відповідач ) укладено Договір № 1/48 про надання охоронних послуг ( далі - Договір, а. с. 8-10 ), відповідно до п. 1.1. якого Замовник замовляє, а Виконавець надає охоронні послуги ( надалі - Послуги ), а саме приймає під охорону майно Замовника, яке належить йому на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах ( надалі-Об'єкт ), про що вказано в Дислокації постів ( Додаток № 1 до даного Договору ).

Відповідно до п. 1.2 Договору вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторсько-сторожова служба охорони. Система охорони Об'єкту та дислокація постів визначаються Охороною та узгоджуються з Замовником.

Згідно п. 3.1 Договору охорона надає послуги з першого дня чинності даного Договору, здійснюючи функцію нагляду за Об'єктом, що охороняється.

Послуги з охорони і відповідальність Охорони за них настає після підписання двостороннього Акту приймання-передачі Об'єкту під охорону, але не пізніше 5 діб з дня початку надання Послуг ( п. 3.4. Договору ).

Відповідно до п. 3.5. Договору, Охорона надає послуги згідно умов і положень визначених: дислокацією ( Додаток № 1 ), "Інструкції по охороні Об'єкта" ( Додаток № 2 ) та "Інструкції про порядок приймання (здавання) Об'єктів та окремих приміщень під охорону" ( Додаток № 3 ).

У розділі 4 Договору сторони погодили ціну Договору та порядок взаєморозрахунків. Так, п. 4.1 сторони визначили, що вартість послуг за звітний місяць складає суму вартостей кількості задіяних та замовлених письмово Замовником постів в даному звітному місяці, згідно акту погодження ціни, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 4.2 Договору, оплата Замовником вартості Послуг здійснюється щомісячно наступним чином: до 25 числа місяця, що слідує за звітним. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених Договором, на поточний рахунок Охорони після попереднього надання Охороною рахунка для здійснення оплати або без такого.

Сплата Замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг ( п. 4.3 Договору ).

П. 7.1 Договору сторони визначили, що фактом, що підтверджує надання охороною послуг є Акт наданих послуг (приймання - передачі виконаних робіт), який складається щомісячно та затверджується представниками сторін. Замовник повинен підписати акт наданих послуг відповідно до умов даного Договору не пізніше третього числа місяця наступного за звітним.

В разі обґрунтованих зауважень до Виконавця, які можуть потягнути за собою питання вартості наданих послуг, Замовник зобов'язаний в термін 3 ( трьох ) календарних днів з дня виявлення названих зауважень, письмово заявити про них Виконавцю. Якщо Замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці зауваження, як порушення умов Договору ( п. 7.2 Договору ).

Згідно п. 7.4 Договору, у разі необґрунтованої відмови Замовника підписати (затвердити) акт наданих послуг, останній зобов'язаний сплатити штраф на користь Охорони у розмірі 0,5% від суми оплати за звітний місяць. Не підписання акту наданих послуг Замовником не підтверджує факту не надання послуг за звітний період. Послуга передбачена цим договором вважається наданою якісно і в повному обсязі, якщо протягом місяця у якому вона надавалась, від Замовника не надходило письмових претензій.

Договір набуває чинності з 11.08.2017 р. і діє один рік до 11.08.2018 р. ( п. 11.1 Договору ).

Після закінчення терміну дії Договору, якщо Сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію на умовах даного Договору ( п. 11.2 Договору ).

11.08.2017 р. між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору про надання охоронних послуг № 1/48 від 11.08.2018 р. ( а. с. 11-13 ), відповідно до якого сторони визначили дислокацію Об'єктів, що передаються під охорону.

Договір та Додаток № 1 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Господарським судом враховано, що Договір від 11.08.2017 р. поновлено сторонами на серпень-жовтень 2018, оскільки після 11.08.2018 р. сторони продовжували виконувати його умови, що підтверджується фактичним наданням послуг з охорони на об'єктах Замовника у серпні - жовтні 2018 року, книгами прийому-здачі об'єктів під охорону, прийому-здачі чергувань за серпень-жовтень 2018 р. на об'єктах Замовника, протоколами погодження договірної ціни від 31.08.2018 р. і наказам про заступлення на вахту, отриманими Замовником рахунками і актами прийому-передачі за серпень-жовтень 2018 року, відсутністю зауважень або додаткових угод про припинення договору з боку обох сторін або зауважень щодо наданих послуг ( а. с. 86-115 ).

За твердженням Позивача протягом періоду дії Договору послуги Виконавцем надавались вчасно та в повному обсязі, зауважень з боку Замовника до наданих послуг не надходило, заборгованість за надані послуги відсутня. За період з серпня 2018 по жовтень 2018 Виконавець надав послуги з охорони об'єктів на загальну суму 284 000,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт ( надання послуг ) № ОУ-0000039 за серпень 2018 на суму 135 000,00 грн., № ОУ-0000045 за вересень 2018 на суму 114 000,00 грн. та № ОУ-000050 за жовтень 2018 на суму 35 000,00 грн. ( а. с. 19, 21, 24 ).

Вказані акти здачі-приймання робіт ( надання послуг ) Відповідачем не підписані.

Водночас, відповідно до п. 7.1 Договору фактом, що підтверджує надання охороною послуг є акт наданих послуг, який складається щомісячно та затверджується представниками Сторін. Замовник повинен підписати акт наданих послуг відповідно не пізніше третього числа місяця наступного за звітним або в разі зауважень, письмово повідомити про них охорону протягом трьох календарних днів з дня виявлення зауважень. Якщо замовник не зробив такої заяви він втрачає право у подальшому посилатися на ці зауваження, як порушення умов договору (п. 7.2 Договору).

Згідно п. 7.4 Договору не підписання акту наданих послуг замовником не підтверджує факту не надання послуг за звітний період. Послуга передбачена цим договором вважається наданою якісно і в повному обсязі, якщо протягом місяця у якому вона надавалась, від замовника не надходило письмових претензій.

Матеріалами справи підтверджено направлення на адресу Відповідача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період вересень-жовтень 2018 року ( а. с. 20, 25 ).

На підтвердження фактичного надання послуг Позивачем також надано до матеріалів справи книги прийому-здачі чергування об'єктів замовника (відповідача) та накази про заступлення на вахту ( а. с. 86-115 ).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції Позивачем виставлялись Відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, а саме: рахунок-фактура № СФ-0000040 від 31.08.2018 р. за охороні послуги за серпень 2018 р. на суму 135 000,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000046 від 30.09.2018 р. за охоронні послуги за вересень 2018 р. на суму 114 000,00 грн. та рахунок - фактура № СФ-0000051 від 10.10.2018 р. за охоронні послуги за жовтень 2018 р. на суму 35 000,00 грн. ( а. с. 18, 22-23 ).

Докази надходження від Відповідача письмових претензій щодо наданих послуг в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, місцевий господарський суд обгрунтовано вважає, що послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони Замовника.

Судом також встановлено, що 01.10.2018 р. Позивачем направлено на адресу Відповідача повідомлення № 29 від 01.10.2018 р. про розірвання з 15.10.2018 р. договору в односторонньому порядку з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги ( а. с. 26 ). Вказане повідомлення отримано Відповідачем 09.10.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ( а. с. 27 ), проте залишено останнім без відповіді та задоволення.

Відтак, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем за надані охоронні послуги за період серпень-жовтень 2018 становить 284 000,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за надані послуги охорони за договором в розмірі 284 000,00 грн боргу.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду , що вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором № 1/48 від 11.08.2017 р. в розмірі 284 000,00 грн є обґрунтованою та доведеною належним і допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" передбачено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охоронну діяльність" встановлено, зокрема, що охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян; об'єкт охорони - фізична особа та/або майно; суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи доведено, що за період з серпня 2018 р. по жовтень 2018 р. Виконавець надав послуги з охорони об'єктів на загальну суму 284 000,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (адання послуг № ОУ-0000039 за серпень 2018 на суму 135 000,00 грн., № ОУ- 0000045 за вересень 2018 на суму 114 000,00 грн. та № ОУ-000050 за жовтень 2018 на суму 35 000,00 грн.

Крім того, Виконавцем виставлені Замовнику рахунки на оплату наданих послуг, а саме: рахунок-фактура № СФ-0000040 від 31.08.2018 р. за охороні послуги за серпень 2018 р. на суму 135 000,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000046 від 30.09.2018 р. за охоронні послуги за вересень 2018 р. на суму 114 000,00 грн .та рахунок - фактура № СФ- 0000051 від 10.10.2018 р. за охоронні послуги за жовтень 2018 р. на суму 35 000,00 грн.

Вищезазначені акти наданих послуг та рахунки на оплату послуг за серпень, вересень і жовтень 2018 року по договору направлені Замовнику для підписання і оплати цінними листами з описом вкладення, що підтверджується квитанціями Укрпошти, наявними в матеріалах справи.

Жодних письмових зауважень з боку Замовника по отриманим актам наданих послуг

за серпень, вересень і жовтень 2018 р. матеріали справи не містять.

За наведеного вище, вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором №1/48 від 11.08.2017 в розмірі 284 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2019р. у справі № 912/3089/18 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03.04.2019 р.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя Е. В. Орєшкіна