Постанова

від 27.03.2019 по справі 910/23066/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/23066/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 (суддя Підченко Ю.О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 (головуючий суддя: Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.)

за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Адміністрації Державної прикордонної служби України, 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до 1. Волинської обласної ради, 2. Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів",

про визнання незаконним та скасування рішення,

За участю представників сторін:

прокуратури Голуб Є.В. прокурор відділу,

позивача 1 Слободян І.Ф., Гогія Ю.С. представники,

позивача 2 Хиря В.В. представник ,

відповідача 1 не з`явився,

відповідача 2 не з`явився,

третьої особи Гапоненко Р.І. адвокат,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі - позивач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Волинської міської ради (надалі - відповідача-1) про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділу прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України, загальною площею 465 га.

2. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Волинської обласної ради від 26.02.2013 року № 17/82 порушено права та обов`язки Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , як постійного землекористувача вказаною земельною ділянкою на користування земельною ділянкою в межах прикордонної смуги для організації та забезпечення виконання завдань покладених на Державну прикордонну службу України з охорони державного кордону, режиму державного кордону та забезпечення прикордонного режиму.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" та відкладено підготовче судове засідання на 23.02.2018 року.

4. 26.02.2018 року на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) прокурор звернувся із заявою про зміну предмета позову, а саме:

- визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VІ скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га.;

- визнання недійсним договору, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства.

Одночасно, на підставі ст. 48 ГПК України прокурор звернувся із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача - Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 року залучено до участі у справі співвідповідача - Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства (надалі - відповідач-2) та відкладено підготовче засідання на 18.04.2018 року.

6. Волинська обласна рада проти позову заперечувала, вказуючи на те, що спірне рішення прийняте відповідно до поданих документів у спосіб та на підставах, визначених Конституцією та Законами України.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, у справі №910/23066/17, позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано підпункт 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VІ скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га. Визнано недійсним договір між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства. Стягнуто з Волинської обласної ради на користь Військової прокуратури Західного регіону України витрати зі сплати судового збору в розмірі 800 грн. Стягнуто з Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь Військової прокуратури Західного регіону України витрати зі сплати судового збору в розмірі 800 грн.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

8. 06.02.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/23066/17 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2019 року у справі № 910/23066/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 28.03.2019.

11. 19.03.2019 та 27.03.2019 від скаржника ТОВ "Ішів" надійшли додаткові письмові пояснення щодо необґрунтованості участі прокурора у даній справі, які він просив суд врахувати при розгляді касаційної скарги.

Згідно з ч.1 ст. 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України:

1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення."

Згідно з ч.2 ст.207 ГПК:

"Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом."

Оскільки вищевказані пояснення від 19.03.2019 та 27.03.2019, якими фактично внесені доповнення до касаційної скарги, так як доводи щодо необґрунтованості участі прокурора у даній справі відсутні в самій касаційній скарзі, подані скаржником з порушенням строку, визначеного ч.2 ст.288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає їх без розгляду.

12. В судове засідання з`явилися прокурор, представники позивачів та скаржника. Представник скаржника просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представники позивача 1 просили суд відмовити у задоволенні скарги, судові рішення залишити без змін. Представник позивача 2 також просив суд відхилити касаційну скаргу, рішення залишити без змін. Прокурор просив суд судові рішення залишити без змін, скаргу без задоволення. В судове засідання представники відповідачів не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

13. У касаційній скарзі третя особа просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

14. Вказує на те, що судами не було вирішено питання про залучення належного співвідповідача - сторону правочину, а саме: ТОВ "Ішів" .

Крім того зазначає про те, що суди дійшли помилкового висновку про недійсність договору про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013, оскільки вважає, що рішенням суду скасовано та визнано незаконним підпункт 1.8 п. 1 рішення стосовно надання в користування ТОВ "Ішів" мисливських угідь загальною площею 465 га (прикордонна смуга), тоді як договір був укладений на загальну площу 14 253 га та визнаний недійсним судом в цілому.

15. Від позивача 1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

16. Від позивача 2 також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

17. Від військової прокуратури Західного регіону України надійшов відзив, в якому останній просить суд судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

18. Від відповідача 2 надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній просить суд розглядати справу без його участі, прийнявши до уваги дані пояснення.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

19. 26 лютого 2013 року на сесії VI скликання Волинської обласної ради ухвалено рішення № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" (т. 1 а.с. 71). Підпунктом 1.8. п.1 вказаного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" надано у користування мисливські угіддя терміном на 25 років у визначених межах згідно з додатком до цього рішення загальною площею 14 253 га. Пунктом 2 вказаного рішення Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства доручено в термін до 01.04.2013 укласти договір про умови ведення мисливського господарства з користувачами мисливських угідь.

Відповідно до пункту 8 Переліку мисливських угідь, що надаються для ведення мисливського господарства відповідно до вказаного вище Рішення, користувач мисливських угідь - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів", площа угідь 14253 га, землевласники та землекористувачі: ДП "В.-Волинське ЛМГ", Ішівське (5312 га), Стенжаричівське (5383 га), Устилузьке (3558 га) лісництва.

20. 12.04.2013 між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" було укладено договір про умови ведення мисливського господарства, який укладено на підставі рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82, яким надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" терміном до 26 лютого 2038 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 14253 га, у тому числі: лісові угіддя 14253 га в межах: ДП "В.-Волинське ЛМГ", Ішівське (5312 га), Стенжаричівське (5383 га), Устилузьке (3558 га) лісництва (п. 1.1. вказаного договору)

21. Звертаючись з даним позовом до суду прокурор посилався на те, що спірним Рішенням Волинської обласної ради порушено права та обов`язки позивача-1 та позивача-2 - як постійного землекористувача вказаною земельною ділянкою на користування земельною ділянкою в межах прикордонної смуги для організації та забезпечення виконання завдань покладених на Державну прикордонну службу України з охорони державного кордону, режиму державного кордону та забезпечення прикордонного режиму. Також прокурор вказував на те, що доступ мисливців та рибалок до мисливських угідь, що розташовані у прикордонній смузі, призводить до безперешкодного переміщення осіб, холодної та вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, у прикордонну смугу, унеможливлює належне здійснення контролю за дотриманням прикордонного режиму, виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття заходів щодо їх усунення. Окрім того, прокурором заявлено вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства з посиланням на те, що Договір про умови ведення мисливського господарства укладений за наслідками реалізації рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" .

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

22. Задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням заяви прокурора від 26.02.2018 про зміну предмету позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що згідно з підпунктом 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" було надано у користування землі загальною площею 465 га, які перебувають в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України, що є порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про державний кордон", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим". Окрім того, заявлена вимога прокурора про визнання недійсним договору, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства також була задоволена місцевим судом, з посиланням на те, що оскільки зазначений договір укладений саме за наслідками реалізації рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" (зазначено в самому договорі), п. п. 1.8. п. 1. якого визнано незаконним.

VІІ. Позиція Верховного Суду

23. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

24. Стосовно першої позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування підпункт 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VІ скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га. колегія суддів вважає вказати наступне.

25. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про використання земель оборони":

«Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.»

Відповідно до ст.3 вказаного Закону:

«Уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.

Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.»

26. Згідно з ч.ч.1-4 ст. 77 Земельного кодексу України (далі ЗК):

« 1. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

2. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

3. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

4. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.»

Відповідно до ст. 115 ЗК України:

« 1. Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

2. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель.

3. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.»

27. Згідно з ч.ч.1-2 ст.22 Закону України «Про державний кордон України»:

«З метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.»

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" (надалі - Постанова) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (п. 1 Постанови).

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з підпунктом 1.8 п.1 рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" було надано у користування землі загальною площею 465 га, які перебувають в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України.

Зазначене підтверджуються листами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 25.11.2015 № 16 (т. 1 а.с. 35) та від 04.10.2017 № 2 (т1 а.с. 36), адресованих позивачеві-2, а також поданням Державного агентства лісових ресурсів України від 28.01.2013 №03-05/425-12 (т. 1 а.с. 46) про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства на адресу відповідача-1, листами ДП "Володимир-Волинського лісомисливського господарства" від 03.02.2012 за №272.2 та №272.3 (т.1 а.с. 47-48), відповідною картою-схемою мисливських угідь, що планувалася для передачі у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" та викопіюванням картографічних матеріалів лісових масивів Ішілівського та Устилузького лісництв, розташованих за інженерно-технічними спорудами прикордонних застав "Пархоменкове" та "Коритниця" (т. 1 а.с. 49).

29. Згідно зі ст.18 Закону України «Про державний кордон України» в редакції станом на момент прийняття спірного рішення, тобто саме на 26 лютого 2013 року:

«Судноплавство, користування водними об`єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, створення різних гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та інша господарська діяльність на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.»

За результатами власної оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанції зроблений висновок, що доказів погодження Державної прикордонної служби України на надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" земель загальною площею 465 га для ведення мисливського господарства, матеріали справи не містять.

Крім того, пунктом 21 Положення про прикордонний режим, затвердженого вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" в редакції станом на момент прийняття спірного рішення, тобто саме на 26 лютого 2013 року, прямо передбачалося, що:

«Полювання у смузі місцевості між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруд забороняється.»

30. З огляду на наведене та розглянувши доводи касаційної скарги відповідно до ст.300 ГПК в її межах, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про те, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони, а тому прийняття рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" надано у користування землі загальною площею 465 га, які перебувають в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України, є порушенням вищевказаних норм Земельного кодексу України, Закону України "Про державний кордон України", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" та затвердженого нею Положення про прикордонний режим.

Отже, судові рішення в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування підпункт 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VІ скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га є правомірними та обґрунтованими, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх скасування.

31. При цьому, враховуючи, що спірне рішення прийнято Волинською обласною радою в односторонньому порядку, касаційний суд погоджується з визначенням саме даної ради в якості єдиного відповідача по цій позовній вимозі, з залученням щодо цієї вимоги ТОВ «Ішів» саме в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, як особу, прав та обов`язків якої стосується спірне рішення.

32. Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства, колегія суддів вважає зазначити наступне.

33. 26.02.2018 на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) прокурор звернувся із заявою про зміну предмета позову, а саме:

- визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VІ скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га.;

- визнання недійсним договору між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства.

Ухвалою від 30.03.2018 вказана заява була прийнята місцевим судом до розгляду та справу розглянуто з урахування зазначеної заяви про зміну предмету позову.

34. Частиною 3 статті 46 ГПК України встановлено право позивача на зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Зазначене свідчить, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

35. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

36. У заяві, яка подана до місцевого суду 26.02.2018, прокурор доповнив позовні вимоги заявлені в позові додатковими вимогами, в порядку статті 173 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо визнання недійсним договору між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства.

Суд першої інстанції здійснював розгляд справи по суті заявлених прокурором вимог, з урахуванням заяви від 26.02.2018, дійшовши висновку, що в даному випадку вказана заява за своєю суттю є зміною предмету позову та подана прокурором до закінчення підготовчого засідання.

Проте, місцевий суд не вказав, в чому саме відбулася зміна саме первісної позовної вимоги про визнання недійсним вищевказаного рішення.

Апеляційний суд не звернув на зазначене увагу, залишивши рішення місцевого суду без змін.

37. Проте, колегія суддів касаційного суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 46, не передбачено права позивача на подання "додаткових" позовних вимог, а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову чи;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи;

- об`єднання позовних вимог, чи;

- зміну предмета або підстав позову.

38. Згідно ч. 1 ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Отже, можна об`єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Приписами процесуального законодавства суду надано право об`єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах. Таке об`єднання можливе за наявності сукупно таких умов: а) позовні вимоги мають бути однорідними; б) позови мають бути пред`явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

При цьому, однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно: а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов`язку в натурі тощо); б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

39. Разом з цим, вказаною нормою не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог, тощо, а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову чи; - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи; - об`єднання позовних вимог, чи; - зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

40. Як вбачається з позовної заяви заступника прокурора, предметом розгляду у даній справі є позовна вимога немайнового характеру, що виключає можливість збільшення або зменшення її розміру.

Проте, здійснюючи судовий розгляд даної справи, ні місцевий, ні апеляційний суди на вказані норми закону не звернули своєї уваги, не надавши при цьому належну оцінку змісту заяви прокурора від 26.02.2018.

В свою чергу, дослідження, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

41. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

42. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

43. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Ішів" та часткового скасування рішення першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсним договору, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства, з направленням справи в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті судові рішення слід залишити без змін.

44. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі №910/23066/17 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/23066/17 скасувати в частині визнання недійсним договору, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" від 12.04.2013 року про умови ведення мисливського господарства, справу в зазначеній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі №910/23066/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський