Постанова

від 03.04.2019 по справі 640/3908/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3908/19 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Чаку Є.В.

Федотова І.В.

при секретарі Мідянці А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року про закриття провадження у справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль Київ , про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И В :

06 березня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ Вертикаль Київ .

Підставою для звернення податкового органу з даною заявою зазначено факт відмови ТОВ Вертикаль Київ від допуску посадових осіб Головного управління ДФС у м. Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки, призначеної відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 19 листопада 2018 року № 17032.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник - Головне управління ДФС у м. Києві, звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що контролюючим органом було дотримано всі умови для проведення документальної виїзної перевірки, які передбачені п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, що є підставою для звернення до суду з заявою про обґрунтованість адміністративного арешту майна. В свою чергу, скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність в межах спірних правовідносин спору про право є необґрунтованим. На переконання скаржника спір про право може мати місце у разі, якщо обставини, які зумовили звернення контролюючого органу до суду із заявою у передбачених ч. 1 ст. 283 КАС України випадках, є невизначеними або істотно змінилися чи перестали існувати внаслідок певних юридично значимих дій сторін. Водночас, вважає, що такі обставини в матеріалах справи відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, посилаючись на законність і обґрунтованість ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року.

У судове засідання з'явився представник заявника, який просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу з підстав, які містяться у апеляційній скарзі. Представник відповідача просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що питання про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна у випадку, коли між сторонами існує спір про право, має вирішуватися адміністративним судом, але в порядку позовного провадження.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції оскільки він знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до п. 94.1 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Нормами пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з ч. 7 ст. 283 КАС у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю органу доходів і зборів, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

Враховуючи зазначене, арешт на майно як винятковий спосіб забезпечення виконання обов'язків платником податків застосовується за рішенням керівника контролюючого органу, прийнятим за наявності законних підстав (зокрема, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом шляхом розгляду відповідного подання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі ст. 238 КАС України.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 283 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому, ст. 283 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Оскарження відповідачем наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.

У спірній ситуації звернення до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 19 листопада 2018 року № 17032.

Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 808/1030/17 та від 14 листопада 2018 року у справі № 818/907/16.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за умови наявності спору про право між сторонами виключається можливість щодо розгляду та вирішення подання у справах за зверненням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в порядку ст. 283 КАС України.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження по справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначені обставини та вказані правові норми, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відповідно до поданої заявником апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.В. Чаку

І.В. Федотов