ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2593/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 (постановлену суддею Носівець В.В.) у справі №908/2593/18
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 21.11.2018 про видачу судового наказу
стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
боржник: Кооператив "Вілюс"
про стягнення заборгованості у розмірі 73 247,41 грн.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з кооперативу "ВІЛЮС" на свою користь заборгованості за Договором № Б/Н від 27.04.2011 в розмірі 73 247,41 грн., що складається з: 18 800,00 грн. заборгованості за кредитом, 46 617,62 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 7 829,79 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 у справі № 908/2593/18 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу про стягнення з кооперативу "ВІЛЮС" суми в розмірі 73 247,41 грн., що складається з 18 800,00 грн. заборгованості за кредитом, 46 617, 62 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 7 829, 79 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Приймаючи рішення про відмову у видачі судового наказу, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що заявником на підтвердження заявлених до стягнення сум не надано суду доказів видачі боржнику - кооперативу "ВІЛЮС" кредитних коштів за договором банківського обслуговування № б/н від 27.04.2011.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 скасувати, справу № 908/2593/18 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що на підставі укладеного сторонами договору № б/н від 27.04.2011 боржнику 27.04.2011 було встановлено на поточний рахунок 26003203839001 кредитний ліміт у розмірі 2 900, 00 грн., з 16.05.2012 кредитний ліміт було збільшено до 15 000, 00 грн., а з 04.02.2013 - до 18 800, 00 грн. Скаржник посилається на ті обставини, що кредитування боржника за послугою "Кредитний ліміт на поточному рахунку" полягало не в перерахуванні кредитних коштів безпосередньо позичальнику, а в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту. Усі надані заявником банківські виписки містять вхідний та вихідний залишки, які відображають баланс грошових коштів на рахунку на початок банківського дня початкової дати періоду та на кінець банківського дня кінцевої дати періоду за який надається виписка. 01.04.2014 у зв'язку з простроченням боржником сплати заборгованості за наданим кредитом, дебетове сальдо на його поточному рахунку у розмірі 18 800, 00 грн. було перенесено для подальшого бухгалтерського обліку на рахунок 20674055706858. В подальшому, на виконання вимог пп. 1 п. 4 постанови НБУ № 89 від 11.09.2017 скаржник 10.12.2017 переніс заборгованість боржника у розмірі 18 800, 00 грн. з рахунку 20674055706858 на рахунок 20635055701223, де вказана заборгованість й обліковується до теперішнього часу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 у справі №908/2593/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Боржник відзив на апеляційну скаргу не подав, про розгляд апеляційної скарги у справі повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі направлена на адресу боржника, яка значиться за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2011 Кооперативом "ВІЛЮС" в особі його керівника (клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиску печатки, згідно з якою Кооператив "ВІЛЮС" приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_1 - Договорі банківського обслуговування в цілому, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів та відтиску печатки складають Договір банківського обслуговування.
На підставі заяви Кооперативу "ВІЛЮС" про відкриття поточного рахунку банком відкрито Кооперативу "ВІЛЮС" поточний рахунок 26003203839001 та картковий рахунок 26050055702511.
З посиланням на обставини щодо виконання належним чином зі свого боку умов договору банківського обслуговування від 27.04.2011 в частині надання Кооперативу "ВІЛЮС" кредитного ліміту в сумі 18 800, 00 грн., проте наявності заборгованості останнього по поверненню кредиту в сумі 18 800, 00 грн., по сплаті процентів в сумі 46 617, 62 грн. та комісії в сумі 7 829, 79 грн. за користування кредитом, банк звернувся до господарського суду з заявою про видачу судового наказу.
За результатами розгляду поданої банком заяви господарським судом винесена оскаржувана ухвала.
Відповідно до п.3.2.1.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг (Умови) вид кредиту - "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту.
Згідно з пп. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.
П.3.2.1.1.5 Умов передбачено, що кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку.
Відповідно до п.3.2.1.1.12 Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється фіксована процентна ставка.
П.3.2.1.2.2.3 встановлено обов'язок клієнта здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.3.2.1.1.11.
Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" № 08.7.0.0.0/181122173026 від 22.11.2018 Кооперативу "ВІЛЮС" 01.03.2014 було встановлено кредитний ліміт в сумі 18 800, 00 грн. на поточному рахунку 26003203839001.
П.п.3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно з ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254, а саме п.2.11 цього Положення визначено, що операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.
П.5.1 гл.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, встановлено, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч.1 ст.1069 Кодексу визначено, що відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, в тому числі, наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 цього Кодексу судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
П.п.3, 4 ч.3 ст.150 Кодексу встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з п.п.5, 8 ст.152 Кодексу суддя відмовляє у видачі наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч.1 ст.74 Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст.76 Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ч.1, 2 ст.79 Кодексу встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо досліджуваної справи, то з виписки по рахунку 26003203839001 за період з 22.11.2013 по 04.03.2014 вбачається, що на початок банківського дня 22.11.2013 баланс на поточному рахунку боржника становив пасив 734, 33 грн., тобто на рахунку були наявні власні грошові кошти боржника в сумі 734, 33 грн. На третій сторінці цієї ж виписки міститься підсумок розміру операцій по рахунку за кредитом та за дебетом. З цього підсумку вбачається, що за період з 22.11.2013 по 04.03.2014 по вказаному рахунку було здійснено операцій за дебетом (тобто списань) на загальну суму 43 277, 21 грн. За цей же період операцій за кредитом (тобто надходжень) було здійснено операцій на суму 23 742, 88 грн. Отже, розмір списань з поточного рахунку боржника перевищує розмір надходжень на: 43 277, 21 грн. - 23 742, 88 грн.= 19 534, 33 грн. (а.с. 37-38).
Враховуючи наявність на початок банківського дня 22.11.2013 у боржника власних грошових коштів в сумі 734, 33 грн., станом на кінець банківського дня 04.03.2014 вихідний залишок по рахунку 26003203839001 становив актив 18 800, 00 грн., тобто залишок коштів є від'ємним, що й складає дебетове сальдо в сумі 18 800, 00 грн.
Таким чином, перелік операцій, проведених по вказаному вище рахунку боржника, на якій попередньо було встановлено кредитний ліміт свідчить про використання останнім цього ліміту.
Окремо слід зазначити, що у відповідному переліку зазначені операції по користуванню кредитним лімітом згідно з договором банківського обслуговування.
З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду про ненадання заявником належних та допустимих доказів на підтвердження обставин по отриманню боржником грошових сум на підставі укладеного сторонами договору.
При цьому поза увагою залишені господарським судом і Умови надання боржнику кредитного ліміту, згідно з якими такий ліміт надається на поточний рахунок, в межах цього ліміту банк здійснює проведення платежів боржника понад залишок коштів на його рахунку при наявності вільних грошових коштів за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку, при цьому утворюється дебетове сальдо.
Одночасно слід зазначити, що згідно з ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1046 Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Ст.ст.256, 257 Кодексу встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.261 Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У даному випадку, як зазначено вище, п.3.2.1.2.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.3.2.1.1.11.
Згідно з п.3.2.1.1.11 Умов за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту періодом безперервного користування кредиту є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість по кредиту у сумі 18 800,00 грн. виникла 03.03.2014 та віднесена банком до простроченої заборгованості 01.04.2014. Відповідно, 02.04.2014 у банка виникло право вимоги основного боргу за кредитом.
Отже, на дату звернення позивача з заявою про видачу судового наказу позовна давність, втсановлена законом для такої вимоги, спливла.
З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи та положень п.5 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України вимоги банку не є безспірними.
Тому підстави для видачі судового наказу відсутні.
Згідно з ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України положення та змінити ухвалу суду першої інстанції шляхом зміни її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що банк має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні згідно з ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги відносятся на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 у справі №908/2593/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.
В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 у справі №908/2593/18 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в ксаційному порядку.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2019 |
Оприлюднено | 04.04.2019 |
Номер документу | 80921252 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Коваль Любов Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні