Ухвала

від 04.04.2019 по справі 826/15219/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15219/17

УХВАЛА

04 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., перевіривши відповідність вимогам ст. 296 КАС України апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТК-Проміндустрія до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів, з дня вручення даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року із зазначенням інших підстав для його поновлення та сплати судового збору.

25 березня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулося до суду із заявою, в якій, зокрема просило поновити строк на апеляційне оскарження.

Клопотання вмотивоване тим, що відповідач вперше звернувся з апеляційною скаргою у межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, однак скаргу було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору. Крім того, заявник посилається на позицію Верховного Суду, викладену в ухвалах по справах №826/18040/17 та №826/17113/16, в яких суд дійшов висновку, що дотримання строків касаційного оскарження при первинному зверненні до суду зі скаргою та бажання заявника реалізувати своє права на касаційне оскарження судових рішень після постановлення Верховним Судом ухвали від 10.10.2018 у найкоротші строки є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 сказаної статті передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2018 року відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом надання документу про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року, зокрема апеляційну скаргу повернуто апелянту, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Та обставина, що Головне управління ДФС у м. Києві звернулось з первинною апеляційною скаргою 15 серпня 2018 року (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Щодо посилань на ухвали Верховного Суду, то по справі №826/18040/17, касаційну скаргу до поновлення провадження було повернуто заявнику у зв'язку з відсутністю документу, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені суб'єкта владних повноважень його процесуальних прав та обов'язків.

А у справі №826/17113/16 провадження було поновлено, оскільки звертаючись втретє з касаційною скаргою заявником було додано документ по сплату судового збору у розмірі визначеному законом.

Водночас, у даній справі звертаючись до суду апеляційної інстанції повторно Головним управлінням ДФС у м. Києві не сплачено судовий збір та подано заяву про продовження строку виконання ухвали в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено.

Отже, доводи, викладені в заяві про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки судовий збір не сплачено і при повторному зверненні до суду.

Стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З метою виконання процесуального обов'язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

З огляду на викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 243, 325 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна