Постанова

від 04.04.2019 по справі 815/1972/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №815/1972/15

адміністративне провадження №К/9901/26583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 (колегія суддів у складі: Л.П. Шеметенко, Д.В. Запорожан, А.Г. Федусик) у справі №815/1972/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ОПТФОКУС доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОПТФОКУС звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 18.03.2015 №0002701502, №0002711502.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами камеральної перевірки відповідач дійшов помилкових висновків про втрату товариством права на податковий кредит по взаємовідносинам з певним контрагентом, у зв'язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз запроваджених змін до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01 січня 2015 року, дає підстави вважати, що позивач не мав право на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної від 16.12.2014 №16124, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є правомірними, а позовні вимоги є необґрунтованими.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 у даній справі скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та прийнято нову постанову, якою в позовні вимоги задоволено.

Суд апеляційної інстанції не погодився з твердженням податкового органу про те, що позивач не має права на податковий кредит навіть й з врахуванням того, що він подав уточнюючий розрахунок, через те, що податкова накладна від 16.12.2014 №16124 вже подавалась ним у податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року. А також звернув увагу, що суд першої інстанції, пославшись на те, що платник податків має право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних за грудень 2014 року, не зареєстрованих в ЄРПН, якщо він уточнить показники податкової звітності, взагалі не надав оцінки факту подання позивачем уточнюючого розрахунку.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права. А також неврахування того, що позивачем у декларації з ПДВ за січень 2015 року у додатку №8 віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які не зареєстровані в ЄРПН, а також заявлено про відмову продавця ТОВ Легітайм-Грін надати податкову накладну №16124 від 16.12.2014 на загальну суму 46433,63 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 7738,94 грн.). З 01.01.2015, із набранням чинності Закону України № 71-VIII, яким було внесено зміни до п.198.6 ст. 198 ПКУ, втратила чинність норма, згідно з якою, у разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог ПКУ щодо формування податкового кредиту). Платники, які не включили податкові накладні, складені до 01 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог п.198.2 ст. 198 ПКУ. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.02.2015 ТОВ ОПТФОКУС подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, згідно якої від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) складає 2385,00 грн. Як вбачається з додатку №5 до даної декларації Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів , а саме з розділу ІІ Податковий кредит , до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість 7738,94 грн. по податковій накладній складеній у грудні 2014 року. Також позивачем подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8 до декларації), відповідно до якої постачальник ТОВ ЛЕГІТАЙМГРІН , ІПН 381475315536, не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписну ним податкову накладну від 16.12.2014 №16124 на суму податку на додану вартість 7738,94 грн.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ ОПТФОКУС , код ЄДРПОУ 38786218, за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 04.03.2015 №1101/15-52-15-02.

На підставі названого акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення форми В4 від 18.03.2015 №0002701502, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість за звітний період - січень 2015 року.

Також, на підставі цього ж акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 18.03.2015 №0002711502, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, в розмірі 6693,00 грн., у тому числі за основним платежем - 5354,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1339,00 грн.

23.01.2015 позивач подав уточнюючий розрахунок, з метою реалізації свого права на податковий кредит за податковою накладною від 16.12.2014 року №16124, отриманою від постачальника - ТОВ ЛЕГІТАЙМГРІН .

При цьому, при складанні акта перевірки від 04.03.2015, на якому ґрунтуються оскаржувані рішення, податковим органом не використовувався поданий позивачем уточнюючий розрахунок від 23.01.2015 та відповідно, не досліджувалось чи має право позивач на податковий кредит з врахуванням висновків вищенаведеного розділу Особливості формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року листа Державної фіскальної служби від 17.02.2015 №5292/7/99-19-03-02-17 з 01 січня 2015 року.

Між тим, суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи податкового органу, відзначав про те, що податкова накладна від 16.12.2014 №16124 вже декларувалась позивачем у податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року.

Зважаючи на те, що апеляційний суд в основу мотивів для задоволення позову встановив додаткові обставини у справі, суд касаційної інстанції вважає його висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення даного спору, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Дотримання цього принципу, розкритого в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, вжиття визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган неодноразово стверджував про те, що позивач двічі задекларував показник за податковою накладною від 16.12.2014 №16124, отриманою від постачальника - ТОВ ЛЕГІТАЙМГРІН , у деклараціях за грудень 2014 року та за січень 2015 року, з доданням до них у додатку 5 скарги на постачальника. Внаслідок чого у січні 2015 року за ним вже обліковувалось від'ємне значення.

Однак, апеляційний суд вказаним доводам належної оцінки не надав та не встановлював чи відповідають вони дійсності.

Також, з судового рішення неможливо встановити підставу подання позивачем уточнюючого розрахунку, тобто чи ним реалізовувалось право на формування податкового кредиту з урахуванням змін у податковому законодавстві з 01.01.2015, чи уточнював показники вже сформованого податкового кредиту, відповідно показник якої з декларацій.

Від встановлення наведених обставин залежить і правильність норм, що підлягають застосуванню.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду