Рішення

від 04.04.2019 по справі 266/5140/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/5140/18

Провадження № 2/266/152/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді - Д'яченко Д.О., за участі секретаря судового засідання - Сологуб Т.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності звернулась в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду із позовом. В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували в зареєстровану шлюбі із 12.12.2008 року, який розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 12.12.2017 року. Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Також зазначила, що відповідач має паспорт моряка протягом 10 років укладає контракти з крюінговою фірмою "Барк", працює впродовж 9 місяців на рік, розмір заробітної плати складає приблизно 2500 доларів США на місяць. Так з листопада 2015 року відповідач добровільно сплачував позивачу аліменти на утримання сина в різних розмірах у доларах США. В подальшому відповідач припинив сплачувати аліменти добровільно, у зв'язку із чим позивач вимушена звернутися до суду із вказаним позовом. Також зазначила, що ОСОБА_2 інших утриманців немає, працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, стан здоров'я дозволяє йому працювати, а тому вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання їхньої спільної дитини. Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 14000,00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.10.2017 року і до повноліття дитини.

В подальшому представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності звернулась в інтересах позивача ОСОБА_1 із уточненої позовною заявою, в якій уточнила адресу проживання відповідача.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивачу вручена копія ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи.

Судовим повідомленням, відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи в загальному порядку.

Так, відповідач ОСОБА_2 у передбачений строк звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в своїй позовній заяві позивач посилається про наявність у відповідача середньомісячної заробітної плати у розмірі 1875 доларів США, проте до таких висновків позивач прийшла із даних, які їй були відомі 5 років тому. Таким чином позивач вводить суд в оману, оскільки такі відомості не відповідають дійсності на теперішній час. Крім того зазначив, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, яка має двох неповнолітніх дітей. Внаслідок автомобільної аварії його дружина втратила ногу та стала особою з інвалідністю 2 групи. Таким чином відповідач забезпечує не тільки себе, а й свою дружина та її двох неповнолітній дітей. При цьому позивач також є працездатною особою та свідомо не має бажання працевлаштуватися та знайти інші джерела для утримання їхнього спільного сина. Просив залучити відзив до матеріалів справи та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності та позивач ОСОБА_1, надали спільну заяву, в якій просили проводити розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на задоволенні. Крім того зазначили, що у відповідача є один син ОСОБА_5 на утримання якого стягуються аліменти. На підтвердження перебування на утриманні у відповідача його дружини та її дітей не надано жодного доказу про наявні доходи дружини, а тому посилання про утримання дружини та її дітей є припущенням.

Представник відповідача ОСОБА_6, який діє на підставі договору-доручення про надання юридичної допомоги, ордеру, в судове засідання надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилався на те, що між відповідачем та його сином ОСОБА_5 добрі відносини, і відповідач допомагає сину за можливості, до того ж відповідач має на утриманні дружину, яка є особою з інвалідністю 2 групи, а також утримує двох неповнолітніх дітей дружини. До того ж, після розірвання шлюбу аліменти відповідачем добровільно сплачувались на користь позивача, а тому неможливо визначити листопад 2017 року початком ухилення відповідача від сплати аліментів.

Суд, з'ясувавши думку учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши їх обставини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України 50 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний вік дитини. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Таким чином для правильного вирішення справи суду слід визначити, чи до належного відповідача заявлено позов (чи є відповідач батьком дитини) та враховуючи надані сторонами докази та пояснення щодо вказаних вище обставин стосовно стану здоров'я, матеріального становища дитини і платника аліментів, наявності в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 12.12.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, укладений 12.12.2008 року - розірвано. Рішення набрало законної сили 23.12.2017 року. (а.с.3)

Згідно свідоцтва про народження серія 1-НО № 241630, виданого Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1. (а.с.4)

Сторонами у справі також не заперечувалося, що син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1.

Стосовно доказів про майновий стан відповідача та його місце роботи, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 12 і ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, з витребуваного за клопотанням сторони позивача доказу, а саме з листа ПП "Барк" від 28.11.2018 року за № 601 слід, що із ОСОБА_2 були укладені контракти за період з 2011 року по 2016 рік, та в період з 2007 року по 2010 рік, проте останні не можливо надіслати у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання. Також зазначено, що за період 2016-2018 роки договори із ОСОБА_2 та ПП "Барк" не укладалися. (а.с.40, 41-58)

З листа Маріупольської філії ДП "Адміністрація морських портів України" за № 188/17-01-02/вих./17 від 25.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 має посвідчення особи моряка АВ 595306 зі строком дії з 23.03.2017 року до 23.03.2022 року, при цьому відомості про укладення контрактів ОСОБА_2 із крюінговими компаніями за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року відсутні. (а.с.99)

З витребуваних судом відомостей про наявність у відповідача рахунків у ПАТ "ПУМБ" слід, що в банку за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року ОСОБА_2 відкрито поточний рахунок у валюті із залишком станом на 31.12.2018 року у сумі 0,84. (а.с.101)

Так, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається, як на підставу свого позову.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт документування відповідача ОСОБА_2 посвідченням моряка не може свідчити про його доходи та роботу моряком закордонного плавання.

Крім того суд зазначає, що вирішуючи спір щодо стягнення аліментів відомості про отримані у минулому стороною спору доходи не мають істотного значення, навіть при тому, що факт отримання доходу за минулий період не заперечувався відповідачем.

При цьому щодо посилань позивача на те, що відповідач є працездатною особою і спроможною сплачувати аліменти в заявленому нею розмірі, то суд зазначає, що такі посилання не є обґрунтованими, оскільки зі сторони позивача такий розмір матеріальної допомоги не обґрунтовано жодними розрахунками, будь-якими офіційними відомостями.

За таких обставин, суд приймаючи до уваги відомості про неможливість врегулювання спору у позасудовому порядку, враховуючи що відповідачем ОСОБА_2 позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 не визнано у повному обсязі, враховуючи перебування на його утриманні дружини ОСОБА_7, яка є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджено довідкою МСЕК, суд з урахуванням закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, з урахуванням інтересів дитини, встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 2019 рік, приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 3000,00 гривень щомісячно. (а.с.83,86)

При цьому визначаючи дату з якої мають бути присуджені аліменти, суд враховує частину 2 статті 191 Сімейного кодексу України, за якою аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Оскільки доказів того, що позивач вживала заходи щодо одержання аліментів, суду подано не було, при тому, що у разі неможливості подання таких доказів самостійно, стороною позивача не поставлено питання про витребування таких доказів перед судом, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині та стягує аліменти з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 06.09.2018 року, що відповідає положенню ч. 1 ст. 191 СК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при поданні позовних вимог щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 13,76,77,78,79,81,82,83,84 ,95,141,258,259,430 ЦПК України, ст.ст. 181,182,184,191 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) 00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.09.2018 року і до повноліття дитини, тобто 11.05.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу на один місяць.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д`яченко Д. О.