Постанова

від 27.06.2019 по справі 266/5140/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1649/19

266/5140/18

Головуючий в 1 інстанції Д`яченко Д.О.

Доповідач: Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Баркова В.М., Мироненко І.П.,

секретар - Сидельнікова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року,

В С Т А Н О В И Л А:

06.09.2018 року позивач звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначено, що сторони перебували в зареєстровану шлюбі із 12.12.2008 року. Шлюб розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 12.12.2017 року. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 має паспорт моряка, протягом 10 років укладає контракти з крюінговою фірмою, працює впродовж 9 місяців на рік, розмір заробітної плати складає приблизно 2500 доларів США на місяць. Так з листопада 2015 року відповідач добровільно сплачував позивачу аліменти на утримання сина. В подальшому відповідач припинив сплачувати аліменти добровільно. ОСОБА_2 інших утриманців не має, є працездатною особою, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, тому може сплачувати аліменти на утримання спільної дитини. Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 14 000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.10.2017 року і до повноліття дитини.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.09.2018 року і до повноліття дитини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу на один місяць.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі: стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 14000 грн..

В обґрунтування скарги вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права, тому дане рішення підлягає скасуванню.

В рішенні суду не враховано, що у зв`язку із домовленістю між подружжям щодо розподілу обов`язків по веденню домашнього господарства та вихованню дитини, у позивача не було можливості одержати освіту, професію, дохід.

З листопада 2015 року по жовтень 2017 року відповідач добровільно сплачував аліменти на утримання сина в середньому розмірі 500 доларів на місяць. Але з 01 жовтня 2017 року припинив добровільно надавати допомогу, чим поставив позивача у скрутний матеріальний стан, оскільки вона не має роботи.

Суд не встановив належно матеріальні можливості відповідача, який за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року мав поточний рахунок у валюті, з якого в зазначений період зняв 925000 грн.. Це свідчить про приховування відповідачем своїх доходів, проте суд не прийняв до уваги ці обставини, і звернув увагу лише на залишок на рахунку, залишаючи поза увагою оборот коштів.

Суд в рішенні обгрунтовував свої висновки наявністю у відповідача дружини, яка має інвалідність, але не взяв до уваги, що вона набула інвалідність до шлюбу, і має двох дітей, у яких є законний батько. Відповідачем не надано доказів матеріального стану його дружини, її доходів.

В той час, як ОСОБА_2 є єдиною дитиною відповідача, суд визначив замалу суму аліментів для достатнього розвитку дитини, яка звикла до іншого рівня життя, хоча відповідач на думку позивача має можливість сплачувати більшу суму.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення є законним, підстав для його скасування або зміни не наведено. Так, в заперечення вказував, що під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_1 була зареєстрована підприємцем, отже, має навики та можливість отримувати дохід. Інформацію про наявність у відповідача суми в розмірі 925000 грн позивач нічим не підтвердила, джерело такої інформації не вказала. Відповідач має обов`язок по утриманню своєї дружини незалежно від часу, коли вона отримала інвалідність, і його обов`язок закріплений законом, тому він не має підтверджувати цей факт. Розмір аліментів, визначений судом, на думку відповідача, відповідає вимогам Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік , оскільки перевищує мінімальний прожитковий рівень для дитини відповідного віку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Лозінської О.О., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представників відповідача - ОСОБА_7 , адвоката Куцобіна Г.А., які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що син проживає із матір`ю, відповідач працює, має можливість надавати матеріальну допомогу, але не надає належного утримання дитині. З урахуванням обставин справи, наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, визначивши суму аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн..

З висновком суду колегія суддів не може не погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 12.12.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 12.12.2008 року, розірвано. Рішення набрало законної сили 23.12.2017 року. (а.с.3)

Згідно з свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с.4)

Сторонами у справі також не заперечувалося, що син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час розгляду справи проживав разом із позивачем.

Відповідач в суді не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання сина, але не погодився із розміром аліментів, зазначеним позивачем.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд врахував такі обставини.

Згідно з інформацією, наданою ПП "Барк" від 28.11.2018 року за № 601, із ОСОБА_2 були укладені контракти за період з 2011 року по 2016 рік, та в період з 2007 року по 2010 рік, проте останні не можливо надіслати у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. Також зазначено, що за період 2016-2018 роки договори із ОСОБА_2 та ПП "Барк" не укладалися. (а.с.40, 41-58)

З листа Маріупольської філії ДП "Адміністрація морських портів України" від 25.01.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 має посвідчення особи моряка зі строком дії з 23.03.2017 року до 23.03.2022 року, при цьому відомості про укладення контрактів ОСОБА_2 із крюінговими компаніями за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року відсутні. (а.с.99)

Як встановлено судом з відомостей про наявність у відповідача рахунків у ПАТ ПУМБ , в банку за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року ОСОБА_2 відкрито поточний рахунок у валюті із залишком станом на 31.12.2018 року у сумі 0,84. (а.с.101)

Отже, суд правильно вважав, що відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається, як на підставу свого позову.

Суд виходив з того, що сам факт документування відповідача ОСОБА_2 . посвідченням моряка не може свідчити про його доходи та роботу моряком закордонного плавання. Факт отримання доходу за час сумісного життя з позивачем не заперечувався відповідачем, але це не може мати значення при вирішення даного спору.

Оцінюючи обгрунтованість розміру позовних вимог, суд зазначив, що вимоги не є належно і достатньо мотивованими, оскільки зі сторони позивача такий розмір матеріальної допомоги не обґрунтовано жодними розрахунками, будь-якими офіційними відомостями.

За таких обставин, суд, врахувавши обставини справи, сімейний стан відповідача, наявність у нього на утриманні дружини ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджено довідкою МСЕК, суд з урахуванням закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, з урахуванням інтересів дитини, встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 2019 рік, прийшов до цілком обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_2 у розмірі 3000,00 гривень щомісячно. (а.с.83,86)

Оскільки доказів того, що позивач вживала заходи щодо одержання аліментів, суду першої інстанції не надано, то судом у відповідності до вимог ч.1 ст. 191 СК України вирішено питання про стягнення аліментів з дня пред`явлення позову до суду - з 06.09.2018 року.

Такі висновки суду позивач не оскаржувала.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на неповне з`ясування судом обставин справи, оскільки судом не враховано факт наявності у відповідача значної грошової суми. Однак з цими доводам погодитися неможливо, оскільки зі справи вбачається, що підтверджень існування грошових сум, які були на валютному рахунку відповідача, та їх розміру, немає.

У справі міститься копія заяви-анкети відповідача на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07.06.2016 року, в якому ОСОБА_2 вказував, як передбачувані операції, зняття готівки у розмірі 925 000 грн у квартал. (а.с.102-194).

Отже, факт зняття такої суми відповідачем за один квартал 2018 року також нічим не підтверджений, є тільки припущенням позивача, оскільки зазначення можливого зняття сум з рахунку та їх граничного розміру не може слугувати підтвердженням факту отримання такої суми за квартал 2018 року.

Разом з тим в апеляційному суді позивач пояснила, що вона не працює, хоча теж є працездатною особою, є фізичною особою- підприємцем, почала свою трудову діяльність після ухвалення оскарженого рішення, при цьому син, на утримання якого просила стягнути аліменти, на даний час проживає в родині батька.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав відповідача на належну якість життя дитини нічим не підтверджені, не мотивовані.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України "Про державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум для працездатної особи встановлений в розмірі 1921 грн., для дитини віком до 6 років - 1626 грн, для дитини віком від 6 до 18 років - 2027 грн.. Отже, розмір аліментів, визначений судом на утримання 17-річної дитини тільки з одного з батьків, перевищує не тільки 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, а повністю такий прожитковий мінімум.

Прийнявши до уваги обставини справи, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги підлягають частковому достатньому задоволенню в визначеному судом обсязі.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення, яким на думку позивача порушені права дитини на належний матеріальний рівень життя, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються обставинами справи. Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 липня 2019 року.

Судді :

Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

І.П. Мироненко