Постанова

від 02.04.2019 по справі 530/1118/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1118/18 Номер провадження 22-ц/814/961/19Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Хіль Л.М., Прядкіної О.В., при секретарі судового засідання: Кальник А.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року (ухвалене суддею Должко С.Р., відомості щодо дати виготовлення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Зіньківської районної державної адміністрації, ПП Картопля полтавщини , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила, визнати недійсним договір оренди землі від 22.06.2010 р. укладений міжЗіньківською районною державною адміністрацією та ПП Картопля Полтавщини (ЄДРПОУ 34463453) й зареєстрованийу Відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня 2012 року за №532430004001086, та скасувати його державну реєстрацію. Вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 22.06.2010 року Зіньківська районна державна адміністрація та ПП Картопля Полтавщини уклали строком на 10 років договір оренди землі сільськоогосподарського призначення площею 5,97 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зіньківського району. Договір підписаний сторонами та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня 2012 року за №532430004001086. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номерНОМЕР_1. 28.06.2010 між сторонами договору підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду до договору оренди земельної ділянки. Вказувала, що за життя ОСОБА_4, як член КСП ім. Куйбишева (с. Бірки, зіньківський район) отримала право на земельну частку (пай) розміром 3,92 умовних кадастрових гектарів, та отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН в„–793693 , виданого Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області 10.12.2002. У разі видачі сертифікату на право на земельну частку (пай), спірна земельна ділянка не є не витребуваною .

Після смерті ОСОБА_4 (померлої ІНФОРМАЦІЯ_1) відразу не знайшли виданий їй оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серіїРН №793693, тому Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області видала 12.12.2010 спадкоємиці (ОСОБА_5 - свідоцтво прои право на спадщину) дублікакт сертифікату на право на земельну частку (пай) з іншими реквізитами - серії РН в„– 784639 , у якому зазначено уточнюючий розмір земельної частки (паю) 3,87 умовних кадастрових гектарів (згідно розпорядження голови Зіньківської РДА від 16.05.2003 №260). Зазначене вбачається із розпорядження голови Зіньківської РДА від 14.12.2017 №475, де з помилкою зазначено два сертифіката, що надати дозвіл на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія РН №784639 (серія РН № 784749 ) закреслене правильно читати 793693 .

Після смерті ОСОБА_5, померлої 20.12.2012 за ОСОБА_3на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, визнано в порядку спадкування право на земельну частку (пай) площею 3,78 умовних кадастрових гектарів, згідносертифікату на право на земельну частку (пай), серія РН №784639, виданого Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області 13.12.2010. Позивач зазначила, що із інформаційної довідки із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.08.2017 р. їй стало відомо, що дана земельна ділянка перебуває в оренді у ПП Картопля Полтавщини . Тобто, на момент підписання спірного Договору оренди землі головою Зіньківської райдержадміністрації із ПП Картопля Полтавщини земля не була у державній власності. Крім того, з доданого до позову комбінованого витягу з публічної кадастрової карти України вбачаєтться, що земельна ділянка ОСОБА_3, висвітлюється при пошуку через кадастровий номер НОМЕР_1.

Позивач вважає, що Зіньківська РДА не мала повноважень розпоряджатися витребуваною земельною ділянкою приватної власності, що належить позивачу та не могла бути орендодавцем відповідно до договору від 22.06.2010 р. Тому, ввважає, що під час укладення спірного договору оренди голова Зіньківської РДА не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а орендаря незнання законодавства не звільняє від відповідальності.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року в задоволенні позовних вимогОСОБА_2 до Зіньківської районної державної адміністрації, ПП Картопля полтавщини , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання договору оренди землі недійсним - відмовлено в повному обсязі.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи

Від відповідача у справі В.о. голови Зіньківської районної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи був присутній представник апелянта, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав .

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що за життя гр. ОСОБА_4, як член КСП ім. Куйбишева с. Бірки, Зіньківського району, Полтавської області отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії 793693 розміром 3,92 умовних кадастрових гектарів, виданий Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області 10.12.2002 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року гр. ОСОБА_4 померла. Право на земельну частку (пай) розміром 3,87 умовних кадастрових гектарів колишнього КСП ім. Куйбишева с. Бірки, Зіньківського району, Полтавської області на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2011 року зареєстрованого в реєстрі за №2-250 отримала її дочка гр. ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року гр. ОСОБА_5 померла. Право на земельну частку (пай) розміром 3,87 умовних кадастрових гектарів колишнього КСП ім. Куйбишева с. Бірки, Зіньківського району, Полтавської області на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 листопада 2017 року зареєстрованого в реєстрі за №2-977 отримала її дочка гр. ОСОБА_3.

Відповідно до копії свідоцтва про право спадщини за законом, ОСОБА_3 отримала спадщину після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.15).

Судом встановлено, що 22.06.2010 року Зіньківська районна державна адміністрація та Приватне підприємство Картопля Полтавщини уклали строком на 10 років договір оренди землі сільськогосподарського призначення площею 5,97 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зіньківського району. Договір підписаний сторонами та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня 2012 року за № 532430004001086. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1. 28.06.2010 р. між сторонами договору підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду до договору оренди земельної ділянки.

Так, звертаючись до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди землі від 22.06.2010 року, який був укладений між Зіньківською РДА та ПП Картопля Полтавщини , позивач ОСОБА_3 вказувала що Зіньківська РДА не мала повноважень розпоряджатися витребуваною земельною ділянкою приватної власності, що належить позивачу та не могла бути орендодавцем відповідно до договору від 22.06.2010 р. Тому, прохала суд визнати недійсним спірний договір оренди землі, оскільки під час його укладення голова Зіньківської РДА не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час укладання договору оренди, спільна земельна ділянка відносилася до не витребуваних паїв, відповідачі діяли у встановленому законом порядку та відповідно до наявних у них повноважень, а тому підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 22.06.2010 р. між Зіньківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством Картопля Полтавщини (ЄДРПОУ 34463453), зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня 2012 року за № 532430004001086 відсутні. Крім того місцевий суд зазначив, що на час розгляду справи спірний договір розірваний, його державна реєстрація скасована.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Земельним кодексом України встановлено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Земельний сертифікат це документ, який посвідчує право особи на земельну частку (пай) і містить відомості про її вартість та розмір в умовних кадастрових гектарах. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на земельну ділянку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Частиною 2статті 3 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Після подання заяви про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) проводиться розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв) відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Так, розподіл земельних ділянок проводився відповідно до ст. 9 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 4 лютого 2004 р. № 122.

Після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), складалися державні акти на право власності на земельні ділянки.

У ст. 12 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) йдеться про те, що з моменту розподілення земельної частки (паю) власник має право оформити державний акт на право власності на земельну ділянку (з 01.01.2013 року оформляється Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

Отже, з моменту розподілення і до моменту оформлення права приватної власності на землю (Витягу) ділянка класифікується як невитребувана.

До категорії невитребуваних земельних часток (паїв) відносяться такі земельні частки: земельні частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку; земельні частки, на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробітку); земельні частки, власники яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений.

До невитребуваних паїв не відносяться земельні частки, власники яких померли, але термін договору оренди ще не закінчився. За такими договорами мають право отримувати орендну плату спадкоємці. І тільки якщо договір закінчився, а спадкоємці не прийняли спадщини, зазначені земельні частки набудуть статусу невитребуваних. Суд встановив, що укладених договорів оренди землі щодо земельної ділянки НОМЕР_2, площею 5,97 га. на момент передачі Приватному підприємству Картопля Полтащини не було.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток та п. 12 постанови КМУ від 04.02.04 № 122 Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток відповідна сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація повинні своїм рішенням визначити вищезазначені земельні частки як не витребувані земельні частки і мають право укласти договір оренди не витребуваних земельних часток до настання певної умови, передбаченої ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток : до моменту оформлення їх власниками права власності на земельну ділянку . До рішення ради (розпорядження голови райдержадміністрації) повинен додаватися список власників земельних часток, чиї землі передані в управління раді (РДА).

Орендна плата за користування такою часткою має надходити до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади і не підлягає поверненню власнику сертифіката, оскільки орендодавцем відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток виступила рада чи адміністрація, яка, відповідно до умов договору, і має отримувати орендну плату. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х Перехідні положення ЗК.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Беручи до уваги викладене, при укладенні спірного договору оренди відповідачами були дотримані всі вимоги чинного законодавства, а Зіньківська района державна адміністрація діяла в межах наданих їй повноважень. З огляду на викладене доводи позивачки наведені у позові та апеляційній скарзі в цій частині є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Статтею 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон) визначено категорії нерухомого майно, щодо якого проводиться державна реєстрація прав. Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. Разом з тим, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 Земельного кодексу України). Отже, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою у розумінні, визначеному Земельним кодексом України та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації. Крім того, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV).

Відповідно ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов'язків, зазначених устатті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Однак, з наданих матеріалів справи вбачається, що за життя ні гр. ОСОБА_4 ні гр. ОСОБА_5 не вчинили дій, спрямованих на посвідчення права приватної власності на земельну ділянку на яку вони мали право, та не звернулися до відповідного органу Державної влади з метою отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до копії свідоцтва про право спадщини за законом, ОСОБА_3 отримала спадщину після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.15) та у передбаченому законом порядку оформила на неї право власності.

Крім того, з наданих матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.09.2018 року вказано, що зареєстровано угоду про розірвання договору оренди, серія та номер: б/н виданий 14.09.2018 року виданий ПП Картопля Полтавщини - Зіньківська РДА (а.с.41).

Тобто, на час розгляду цивільної справи №530/1118/18 договір оренди землі від 22.06.2010 р. укладений між Зіньківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством Картопля Полтавщини (ЄДРПОУ 34463453) та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня 2012 року за № 532430004001086 був розірваний та скасованого його державну реєстрацію.

Зважаючи на наведені вище мотиви, викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6_Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського судуз прав людини усправі Проніна проти України від 18липня 2006року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2019 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Л.М. Хіль

---

О.В. Прядкіна