Постанова

від 21.07.2021 по справі 530/1118/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 530/1118/18

провадження № 61-8682св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області, приватне підприємство Картопля Полтавщини ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року у складі судді Должко С. Р. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Хіль Л. М., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Зіньківська РДА), приватного підприємства Картопля Полтавщини (далі - ПП Картопля Полтавщини ), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), про визнання договору оренди землі недійсним.

Позов мотивовано тим, що 22 червня 2010 року Зіньківська РДА та

ПП Картопля Полтавщини уклали строком на 10 років договір оренди землі сільськогосподарського призначення площею 5,97 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Договір підписаний сторонами та зареєстрований у відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня 2012 року за № 532430004001086. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5321381000:00:004:0034. 28 червня 2010 між сторонами договору підписано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду до договору оренди земельної ділянки.

Вказувала, що за життя ОСОБА_2 , як член колективного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева (далі -

КСП ім. Куйбишева ) с. Бірки Зіньківського району Полтавської області отримала право на земельну частку (пай) розміром 3,92 умовних кадастрових гектарів, та отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 793693, виданий Зіньківською РДА 10 грудня 2002 року.

У разі видачі сертифікату на право на земельну частку (пай), спірна земельна ділянка не є невитребуваною .

Після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відразу не знайшли виданий їй оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії

РН № 793693, тому Зіньківська РДА видала 12 грудня 2010 року спадкоємиці ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину, дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай) з іншими реквізитами серії РН № 784639, у якому зазначено уточнюючий розмір земельної частки (паю) 3,87 умовних кадастрових гектарів (згідно розпорядження голови Зіньківської РДА від 16 травня 2003 року № 260). Зазначене вбачається із розпорядження голови Зіньківської РДА від 14 грудня 2017 року № 475, де з помилкою зазначено два сертифіката, що надати дозвіл на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія РН № 784639

(серія РН № 784749 ) закреслене правильно читати 793693 .

Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 листопада

2017 року визнано в порядку спадкування право на земельну частку (пай) площею 3,78 умовних кадастрових гектарів, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай), серія РН № 784639, виданого Зіньківською РДА

13 грудня 2010 року. Зазначила, що із інформаційної довідки із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17 серпня 2017 року їй стало відомо, що ця земельна ділянка перебуває в оренді у ПП Картопля Полтавщини . Тобто, на момент підписання спірного договору оренди землі головою Зіньківської РДА із ПП Картопля Полтавщини земля не була у державній власності. Крім того, земельна ділянка ОСОБА_1 , висвітлюється при пошуку через кадастровий номер 5321381000:00:004:0034.

Вважала, що Зіньківська РДА не мала повноважень розпоряджатися витребуваною земельною ділянкою приватної власності, що належить їй та не могла бути орендодавцем відповідно до договору від 22 червня

2010 року. Тому, вважала, що під час укладення спірного договору оренди голова Зіньківської РДА не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 22 червня 2010 року, укладений між Зіньківською РДА та ПП Картопля Полтавщини й зареєстрований у відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня

2012 року за № 532430004001086, та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки на час укладання договору оренди спільна земельна ділянка відносилася до не витребуваних паїв, то відповідачі діяли у встановленому законом порядку та відповідно до наявних у них повноважень, а тому підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 22 червня 2010 року, укладеним між Зіньківською РДА та ПП Картопля Полтавщини відсутні.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на час розгляду справи спірний договір розірваний, його державна реєстрація скасована.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи цей спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини у справі, перевірив доводи сторін і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що при укладенні спірного договору оренди відповідачами були дотримані всі вимоги чинного законодавства, а Зіньківська РДА діяла в межах наданих їй повноважень. Як встановлено судом апеляційної інстанції за життя ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не вчинили дій, спрямованих на посвідчення права приватної власності на земельну ділянку на яку вони мали право, та не звернулися до відповідного органу державної влади з метою отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім того, у вересні 2018 року спірний договір оренди землі було розірвано та скасовано його державну реєстрацію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

ОСОБА_1 посилалась на те, що Зіньківська РДА не мала повноважень на укладення спірного договору. Спірний договір було розірвано уже після подання позову. Разом із тим, розірваний договір можливо визнати недійсним у зв`язку з невідповідністю такого договору вимогам закону.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із районного суду указану цивільну справу.

У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року ОСОБА_1 до Зіньківської РДА, ПП Картопля Полтавщини , третя особа -

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання договору оренди землі недійсним.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 як член КСП ім. Куйбишева с. Бірки Зіньківського району Полтавської області отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії 793693 розміром 3,92 умовних кадастрових гектарів, виданий Зіньківською РДА 10 грудня 2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Право на земельну частку (пай) розміром 3,87 умовних кадастрових гектарів колишнього КСП ім. Куйбишева с. Бірки Зіньківського району Полтавської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-250, отримала її дочка ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

Право на земельну частку (пай) розміром 3,87 умовних кадастрових гектарів колишнього КСП ім. Куйбишева с. Бірки Зіньківського району Полтавської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-977, отримала її дочка ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом , ОСОБА_1 отримала спадщину після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 15).

22 червня 2010 року Зіньківська РДА та ПП Картопля Полтавщини уклали строком на 10 років договір оренди землі сільськогосподарського призначення площею 5,97 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Договір підписаний сторонами та зареєстрований у відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня 2012 року за

№ 532430004001086. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5321381000:00:004:0034. 28 червня 2010 року між сторонами договору підписано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20 вересня 2018 року вказано, що зареєстровано угоду про розірвання договору оренди, серія та номер: б/н виданий 14 вересня 2018 року виданий ПП Картопля Полтавщини - Зіньківська РДА (а. с. 41).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Частиною другою статті 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Після подання заяви про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) проводиться розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв) відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Так, розподіл земельних ділянок проводився відповідно до статті 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та постанови Кабінету Міністрів України Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04 лютого 2004 року № 122.

Після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), складалися державні акти на право власності на земельні ділянки.

У статті 12 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) йдеться про те, що з моменту розподілення земельної частки (паю) власник має право оформити державний акт на право власності на земельну ділянку (з 01 січня 2013 року оформляється витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

Отже, з моменту розподілення і до моменту оформлення права приватної власності на землю (витягу) ділянка класифікується як невитребувана.

До категорії невитребуваних земельних часток (паїв) відносяться такі земельні частки: земельні частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку; земельні частки, на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробітку); земельні частки, власники яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений.

До невитребуваних паїв не відносяться земельні частки, власники яких померли, але термін договору оренди ще не закінчився. За такими договорами мають право отримувати орендну плату спадкоємці. І тільки якщо договір закінчився, а спадкоємці не прийняли спадщини, зазначені земельні частки набудуть статусу невитребуваних.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток та пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122 Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток відповідна сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація повинні своїм рішенням визначити вищезазначені земельні частки як не витребувані земельні частки і мають право укласти договір оренди не витребуваних земельних часток до настання певної умови, передбаченої статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток : до моменту оформлення їх власниками права власності на земельну ділянку . До рішення ради (розпорядження голови райдержадміністрації) повинен додаватися список власників земельних часток, чиї землі передані в управління раді (районній державній адміністрації).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Беручи до уваги викладене, при укладенні спірного договору оренди відповідачами були дотримані всі вимоги чинного законодавства, а Зіньківська РДА діяла в межах наданих їй повноважень.

Статтею 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 № 1952-IV визначено категорії нерухомого майно, щодо якого проводиться державна реєстрація прав. Так, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. Разом з тим, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України). Отже, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою у розумінні, визначеному ЗК України та не відноситься до об`єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації. Крім того, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року

№ 161-XIV).

Відповідно статті 125 ЗК України , право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених

у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Однак, з наданих матеріалів справи вбачається, що за життя ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не вчинили дій, спрямованих на посвідчення права приватної власності на земельну ділянку, на яку вони мали право, та не звернулися до відповідного органу державної влади з метою отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Крім того, як встановлено судами у цій справі, відповідно до копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20 вересня 2018 року вказано, що зареєстровано угоду про розірвання договору оренди, серія та номер: б/н виданий 14 вересня 2018 року, виданий ПП Картопля Полтавщини - Зіньківська РДА (а. с. 41).

Тобто, на час розгляду цієї справи договір оренди землі від 22 червня 2010 року № 530/1118/18, укладений між Зіньківською РДА та ПП Картопля Полтавщини та зареєстрований у відділі Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області 22 червня 2012 року за № 532430004001086 був розірваний та скасовано його державну реєстрацію.

За обставин цієї справи, ураховуючи наведені положення закону про те, особа має право в порядку, встановленому ЦПК України , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України) і у відповідності з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а після оформлення спадкових прав позивача у встановленому законом порядку на указану земельну ділянку і на час вирішення цього спору зазначений договір оренди землі, у якому вона не була стороною, було розірвано, суди дійшли правильного висновку про залишення заявленого позову без задоволення, як необґрунтованого.

Підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону у межах заявлених позовних вимог судами не встановлено.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судами, яким була надана належна правова оцінка, не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскаржених судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович