Постанова

від 20.02.2019 по справі 757/26918/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м. Київ

Справа № 757/26918/18-ц

Провадження: № 22-ц/824/4236/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р. , Пікуль А.А.

секретар Глухенька М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Свісс Класік Лайф" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Писанця В.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Свісс Класік Лайф" про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Свісс Класік Лайф" про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, яке набрало законної сили 02 травня 2018 року, на підставі статті 39 КЗпП України з 06 грудня 2017 року визнано розірваним трудовий контракт від 10 квітня 2014 року, укладений між ним та відповідачем, а його, позивача, з того ж дня та з тих самих підставах визнано звільненим з посади Генерального директора приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф . Рішення суду набуло законної сили, відповідачем не оскаржено. В заяві від 30.01.2017 року про звільнення з 06.02.2017 він, позивач, просив здійснити виплату належних йому при звільненні сум, а саме грошової компенсації за невикористану відпустку. В порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не провів в день розірвання ним трудового договору остаточного розрахунку, не зважаючи на неодноразові заяви про видачу трудової книжки та виплату всіх належних сум. За таких підстав відповідно до вимог ст.117 КЗпП України просив суд стягнути з ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 лютого 2017 року по 04 травня 2018 року в сумі 359 181,60 грн., а також відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 122 202,05 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 до ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнутоз ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 лютого 2017 року по 04 травня 2018 року в сумі 359 181,60 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено .

Стягнутоз ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 641,66 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, генеральний директор ПрАТ "Страхова компанія Свісс Класік Лайф" Хотєєв А.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано фактичні обставини справи та не взято до уваги докази, надані Товариством, які свідчать про виплату ОСОБА_2 в день звільнення, яким є 04 травня 2018 року, всіх належних йому при звільненні сум.

Зазначає, що звільнення ОСОБА_2 з роботи відбулось 04 травня 2018 року на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, яке було отримано Товариством лише 04 травня 2018 року. До цього часу Товариство не мало підстав для звільнення позивача з займаної посади та зберігало за ним місце роботи. Отримавши повний текст рішення суду, Товариство негайно вчинило всі передбачені за таких обставин дії для видачі трудової книжки та проведення розрахунку належних ОСОБА_2 при звільненні сум, а також здійснило в повному обсязі виплату всіх належних при звільненні ОСОБА_2 коштів, а тому затримки розрахунку при звільненні не було, а отже і немає вини Товариства.

Також, посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не обґрунтована компенсація моральної шкоди, відсутні підтвердження того, що саме Товариством позивачу заподіяно душевних страждань, які, у разі їх доведеності, здатен оцінити лише відповідний медичний фахівець.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.

15 лютого 2019 року до Київського апеляційного суду на вищевказану апеляційну скаргу надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, в якому вказано, що доводи скарги не спростовують висновків суду, а скарга зводиться до оспорювання фактів і правовідносин, встановлених в іншому цивільному процесі, до переоцінки та ревізії висновків суду в іншому судовому рішенні між тими ж сторонами, яке набрало законної сили та в частині встановлених судом обставин щодо сторін має преюдиційне значення. Оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам та доказам, які судом були повно та всебічно з'ясовані та досліджені. За таких підстав просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні ХотєєвА.М. в інтересах ПрАТ "Страхова компанія Свісс Класік Лайф" апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_4 заперечували проти апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 з 07 жовтня 2009 року працював на посаді заступника директора ЗАТ Страхова компанія Вексель-життя , яке 13 листопада 2009 року було перейменоване та змінено форму правління в ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф , а з 10 квітня 2014 року ОСОБА_2 зайнято посаду Генерального директора ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф .

25 жовтня 2016 року відповідно до протоколу № 55 наглядової ради ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф позивача відсторонено від виконання своїх обов'язків на період з 25 жовтня 2016 року по 21 квітня 2017 року без збереження заробітної плати та призначено тимчасово виконуючого обов'язків, а 30 січня 2017 року позивачем було подано заяву про розірвання трудового договору та виплату компенсації за всі дні невикористаних відпусток та інших, належних йому при звільненні виплат.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, яке набрало законної сили 02 травня 2018 року, визнано трудовий контракт від 10 квітня 2014 року, укладений між ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф та ОСОБА_2, розірваним з 06 лютого 2017 року на підставі статті 39 КЗпП України. Визнано ОСОБА_2 звільненим з посади Генерального директора ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф з 06 лютого 2017 року на підставі статі 39 КЗпП України.

Як вбачається з трудової книжки позивача, 04 травня 2018 року на підставі вказаного рішення суду з 06 лютого 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади Генерального директора ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф на підставі статті 39 КЗпП України.

ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф в день звільнення позивача, яким є 06 лютого 2017 року, не здійснило виплату всіх належних йому до виплати сум.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що не підлягали доказуванню обставини, встановленні рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року щодо заздалегідь вираженого волевиявлення позивача розірвати з 06 лютого 2017 року трудовий договір із відповідачем з підстав, передбачених статтею 39 КЗпП України, та із того, що відповідачем при звільненні позивача допущено порушення трудового законодавства, що зумовило перебування позивача тривалий час не працевлаштованим, без трудової книжки, а відтак відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану у зв'язку із цим моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн., що на думку суду першої інстанції є справедливою сатисфакцією.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України .

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки...

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня , після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, яке набрало законної сили 03 травня 2018 року встановлено, що відповідач 31 січня 2017 року отримав заяву позивача про розірвання з 06 лютого 2017 року укладеного між ними трудового договору та виплати компенсації за всі дні невикористаних відпусток та інших, належних йому при звільненні виплат.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для виплати компенсації за всі дні невикористаних відпусток та інших, належних ОСОБА_2 при звільненні виплат, 06 лютого 2017 року, оскільки трудові відносини між позивачем та відповідачем були припиненні заявою ОСОБА_2 від 31.01.2017 року.

Посилання скаржника на той факт, що ОСОБА_2 звільнений з роботи на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, яке набуло чинності 02 травня 2018 року, а отримано відповідачем 04 травня 2018 року, судова колегія до уваги не приймає, оскільки вказане рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року лише підтвердило факт припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем з 06.02.2017 року.

В даному випадку рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року було правозахисним актом, прийняття якого переслідувало захист прав позивача на дострокове припинення трудового договору, які не визнавались та порушувались відповідачем.

Колегія суддів також погоджується з рішенням суду в частині часткового задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодуваннявласником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, в ході розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що внаслідок незаконних дій відповідача, а саме заперечення права позивача розірвати трудовий договір з 06.02.2017 року, не оформивши розірвання трудового договору з вказаної дати, не видавши позивачу в день звільнення належно оформлену трудову книжку, відповідач фактично обмежив позивача з можливості працевлаштуватись з дотриманням вимог трудового законодавства, чим позивачу було заподіяно моральну шкоду.

Таке становище вимагало від позивача додаткових зусиль по організації свого життя, оскільки можливість пошуку повноцінної роботи без наявності трудової книжки була обмежена, а відповідно і можливість заробляти на життя шляхом укладання повноцінного трудового договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Свісс Класік Лайф" залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29 березня 2019 року.

Головуючий Т.О.Невідома

Судді Д.Р.Гаращенко

А.А.Пікуль