Постанова

від 04.04.2019 по справі 904/4389/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2019 Справа № 904/4389/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 у справі №904/4389/18 (суддя Рудь І.А.; рішення ухвалене о 14:37 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 26.12.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест ОСОБА_1 Плюс", с.Іскрівка, Петрівський район, Кіровоградська область

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення передплати за товар у сумі 172495 грн. 79 коп. за договором поставки від 19.10.2017 №2017/р/ВЭС/1479

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест ОСОБА_1 Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 172495 грн. 79 коп., з яких: сума основного боргу у розмірі 162214 грн. 54 коп., сума інфляційних втрат в розмірі 6748 грн. 10 коп. та сума трьох процентів річних в розмірі 3533 грн. 15 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на закінчення строку дії спірного договору поставки №2017/р/ВЭС/1479 від 19.10.2017 та неповернення відповідачем зайво сплачених позивачем коштів за товар на вимогу останнього.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 у справі №904/4389/18 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест ОСОБА_1 Плюс" 162214 грн. 54 коп. попередньої оплати, 2433 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 162214,54 грн. Стосовно решти вимог позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нормами чинного законодавства не передбачено виникнення у відповідача таких зобов'язань.

Відповідач (ПАТ "Південний ГЗК") звернувся з апеляційною скаргою, в якій не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи. Просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 у справі №904/4389/18 і прийняти нове рішення, яким ТОВ "Інвест ОСОБА_1 Плюс" у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що відповідно до п. 12.3. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017. З матеріалів справи вбачається, що остання поставка товару, відповідно до акту приймання металів чорних (вторинних) №31/12-17, була здійснена відповідачем 04.12.2017. Вимогу, оформлену у відповідності до вимог пп.5.5.1 п.5 Договору, щодо повернення попередньої оплати, направлено позивачем 13.02.2018, тобто після закінчення строку договору і після спливу більше 2-х місяців з останньої поставки товару. Тобто, правом, наданим п.п.5.5.1 п.5 договору, позивач скористався після закінчення строку його дії, коли зобов'язання сторін по Договору №2017/р/ВЭС/1479 від 19.10.2017 вже були припинені. Вказує, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги фактом порушення відповідачем своїх зобов'язань по Договору в частині неповернення попередньої оплати, посилається на норми матеріального права, що регулюють правовідносини в сфері виконання договірних зобов'язань. В свою чергу, враховуючи той факт, що строк дії Договору закінчився (тобто зобов'язання відповідача за Договором припинились), грошові кошти у сумі 162214 грн. 54 коп. є майном позивача, що зберігається у відповідача без достатньої правової підстави. Таким чином, відповідач вважає, що до існуючих відносин між сторонами підлягають застосуванню положення ст. 1212 Цивільного кодексу України. Вказує, що ОСОБА_2 Верховного Суду у своїй постанові у справі №910/9072/17 зазначає, що грошові кошти, як невикористаний аванс, не можуть бути витребувані у набувача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України у випадку існування договірних відносин між сторонами, а для застосування п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України необхідною умовою є відпадання та відсутність достатньої підстави, що і має місце у даному випадку, на думку апелянта, оскільки строк дії Договору закінчився. Відтак відповідач робить висновок, що очевидним є факт невірного визначення предмету та підстав позову, невірного посилання на норми матеріального права, що є підставою для відмови в позові.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 у справі №904/4389/18; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

28.02.2019 на електронну адресу суду позивач (ТОВ "Інвест ОСОБА_1 Плюс") надіслав відповідь на апеляційну скаргу (без ЕЦП), в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Південний ГЗК" в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест ОСОБА_1 Плюс" (Покупець) укладено Договір поставки №2017/р/ВЭС/1479 від 19.10.2017 (надалі - Договір, а.с.41-47), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар згідно з додатками-специфікаціями за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором.

Детальна інформація про кількість та якість товару міститься в додатках-специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином і підписані уповноваженими представниками сторін, становлять невід'ємну частину договору. За угодою сторін у специфікаціях можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов'язань за Договором (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється на наступних умовах: у разі поставки автотранспортом - EXW м. Кривий Ріг, склад постачальника; у разі поставки залізничним транспортом - FCA м. Кривий Ріг, Придніпровська залізниця.

Акти прийому-передачі товару складаються і підписуються представниками сторін після зважування на вагах Постачальника. Після підписання актів, претензії щодо якості та кількості товару не приймаються (пп. 3.2.2. Договору).

У пункті 3.3. Договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється партіями протягом терміну дії Договору. Під партією товару розуміється товар, оформлений одним товаросупровідним документом. Конкретні обсяги поставки товару узгоджуються сторонами шляхом підписання додатків-специфікацій до цього Договору.

Ціна товару становить грошову суму, виражену в національній валюті України, зазначену в специфікації на відповідний товар (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.5. Договору сторонами погоджено, що загальна вартість Договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно з доданими до нього специфікаціями. Зміна загальної вартості Договору здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін специфікацій на додатковий товар.

Відповідно до пунктів 5.1. 5.3. Договору, форма оплати за цим Договором - 100% передплата від вартості товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. У специфікаціях сторонами можуть бути обумовлені інші умови оплати.

У разі невідповідності вартості поставленого товару сумі попередньої оплати сума, сплачена Покупцем, зараховується в рахунок оплати поставок товару в наступному періоді, або на вимогу Покупця в письмовій формі, підписаного уповноваженим представником і скріплений печаткою Покупця, перераховується на його поточний рахунок протягом 20 (двадцяти) календарних днів після отримання Постачальником такої вимоги (п. 5.5. та пп. 5.5.1. Договору).

Згідно з умовами п.6.1. Договору, Постачальник надає Покупцеві (його представнику) на товар, що поставляється відповідно до Договору в залежності від виду товару і умов його поставки, такі документи: рахунки - фактури на товар; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних; акт прийому-передачі товару; копію залізничної квитанції.

Будь-які зміни і доповнення до Договору дійсні лише за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані сторонами (п. 12.1. Договору).

Всі додатки та протоколи до Договору є його невід'ємною частиною (п. 12.2. Договору).

У п. 12.3. Договору сторони визначили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2017. У разі якщо у сторін на момент закінчення терміну дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія Договору продовжується щодо таких зобов'язань до задоволення законних вимог.

Сторонами підписано специфікації до Договору:

- №1 від 19.10.2017 про поставку товару на суму 314850 грн. 00 коп. (а.с.50);

- №2 від 21.11.2017 про поставку товару на суму 680700 грн. 00 коп. (а.с.51);

- №3 від 21.11.2017 про поставку товару на суму 550000 грн. 00 коп. (а.с.52).

Відповідач виставив позивачу рахунки на загальну суму 597785 грн. 47 коп., а саме:

- ЮГ000012625 від 22.11.2017 на оплату товару вартістю 245966 грн. 03 коп. (а.с.12);

- ЮГ000012623 від 22.11.2017 на оплату товару вартістю 54033 грн. 97 коп. (а.с.13);

- ЮГ000012335 від 23.11.2017 на оплату товару вартістю 45771 грн. 00 коп. (а.с.14);

- ЮГ000012305 від 23.11.2017 на оплату товару вартістю 54033 грн. 97 коп. (а.с.15);

- ЮГ000012334 від 23.11.2017 на оплату товару вартістю 59147 грн. 00 коп. (а.с.16);

- ЮГ000013072 від 04.12.2017 на оплату товару вартістю 80000 грн. 00 коп. (а.с.17);

- ЮГ000012822 від 04.12.2017 на оплату товару вартістю 58833 грн. 50 коп. (а.с.18).

На виконання умов зазначеного пункту 5.1. Договору, позивач здійснив відповідачу попередню оплату товару в сумі 380000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №34 від 22.11.2017 на суму 300000,00 грн. (а.с.20) та №39 від 04.12.2017 на суму 80000,00 грн. (а.с.19).

На виконання умов Договору, у період з 23.11.2017 по 04.12.2017 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 217785,46 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи накладними:

- №592 від 23.11.2017 про поставку товару на суму 45771 грн. 00 коп. (а.с.8);

- №593 від 23.11.2017 про поставку товару на суму 54033 грн. 96 коп. (а.с.9);

- №591 від 23.11.2017 про поставку товару на суму 59147 грн. 00 коп. (а.с.10);

- №608 від 04.12.2017 про поставку товару на суму 58833 грн. 50 коп. (а.с.11).

Позивач стверджує, що відповідачем товар на суму 162214 грн. 54 коп. (380000 грн. 00 коп. передплата - 217785 грн. 46 коп. вартість поставленого товару) поставлено не було.

Відповідно до п. 12.3. Договору, строк його дії закінчився 31 грудня 2017.

Позивач наголошує, що на момент закінчення строку дії договору розмір невикористаної передплати становив 162214 грн. 54 коп.

Позивач зазначає, що на виконання п. 5.5. та пп. 5.5.1. договору звертався до відповідача із листами №6911812 від 18.12.2017 (а.с.21), №6912812 від 28.12.2017 (а.с.22), №0110012018 від 10.01.2018 (а.с.23), в яких просив повернути передплату у розмірі 162214 грн. 54 коп.

26.01.2018 позивач направив на адресу відповідача лист про повернення коштів (вих.№0226012018 від 26.01.2018), лист про акт звірки (вих.№0326012018 від 26.01.2018) з актом звірки розрахунків за період з 19.10.2017 по 26.01.2018 у 3-х екземплярах, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.24-27).

Відповідач акт звірки не підписав та не надав відповідь на вказані листи.

В подальшому 13.02.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою (вих.№0313022018 від 13.02.2018), в якій вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 162214 грн. 54 коп., а також попередив відповідача, що у разі невиконання вищезазначеної вимоги ТОВ "Інвест ОСОБА_1 Плюс" буде змушене звернутися до господарського суду згідно вимог пп.9.2. п.9 вирішення суперечок Договору (а.с.28-29).

Зазначена вимога, акт звірки розрахунків за період з 19.10.2017 по 13.02.2018, копія листа про акт звірки №0326012018 від 26.01.2018 та копії листів про повернення коштів №0226012018 від 26.01.2018, №0110012018 від 10.01.2018, №6912812 від 28.12.2017, №6911812 від 18.12.2017, були направлені на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією фіскального чеку та описом вкладення у цінний лист (а.с.38).

Також відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 5000018975856, зазначену вище вимогу з іншими документами відповідач отримав 15.02.2018, про що свідчить відповідна відмітка (а.с.39).

З підстав відмови виконання відповідачем вимоги щодо повернення зайво сплачених коштів попередньої оплати в розмірі 162214 грн. 54 коп. позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково та просив стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 3533 грн. 15 коп. за період з 07.01.2018 по 28.09.2018 та інфляційні втрати у розмірі 6748 грн. 10 коп. за період з січня 2018 року по вересень 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

За приписами частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця вимагати повернення передплати від продавця за умови прострочення виконання зобов'язання з постачання.

Суд першої інстанції правильно встановив, з чим погоджується й колегія суддів суду апеляційної інстанції, що за вказаних обставин позивач має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за неотриманий товар, оскільки грошові кошти в сумі 162214 грн. 54 коп. були перераховані позивачем на виконання умов договору, в той час як відповідачем свої зобов'язання виконані не були, доказів повернення суми передплати чи поставки на вказану суму товару матеріали справи не містять, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від постачальника, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Щодо доводів відповідача про припинення договору, суд першої інстанції правильно звернув увагу на ту обставину, що за умовами п.12.3 укладеного між сторонами договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2017. В разі якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується щодо таких зобов'язань до задоволення законних вимог.

До того ж, колегія суддів враховує щодо підстав припинення договору на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем умов цього п.5.5 та п.п. 5.5.1. договору в частині повернення на вимогу позивача на його розрахунковий рахунок грошових коштів залишку попередньої оплати за товар, що не був поставлений відповідачем.

Щодо посилань відповідача на те, що у даному випадку має місце відпадання договірних відносин між сторонами, а тому виникли підстави для повернення безпідставно набутого майна на підставах визначених статтею 1212 Цивільного кодексу України, то колегія суддів також вважає ці доводи апеляційної скарги необґрунтованими з таких мотивів.

Згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач в односторонньому порядку відмовлявся від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку. У даному спорі має місце закінчення строку дії договору, обумовленого сторонами.

Оскільки, як встановлено судом, між сторонами у справі й досі існують договірні відносини щодо тих зобов'язань, які на момент закінчення терміну дії договору залишилися невиконаними, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, були набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу за Договором на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за порушення грошового зобов'язання, пені та штрафу, оскільки вказані вимоги є додатковими до вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 162214,54 грн.

Таке застосування норм матеріального права щодо підстав припинення договору та умов для задоволення вимоги про повернення безпідставно набутого майна відповідає правовій позиції, викладеній в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17, на яку посилається й відповідач.

Отже неперерахування відповідачем позивачеві на його вимогу грошових коштів в сумі 162214,54 грн. невикористаної попередньої оплати за означений товар є неправомірною та порушує законні права позивача на повернення йому цих коштів.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 у справі №904/4389/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.04.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова