Постанова

від 01.04.2019 по справі 912/2721/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019 м.Дніпро Справа № 912/2721/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.01.2019 у справі №912/2721/18 (суддя Макаренко Т.В., повний текст рішення складений 08.01.2019)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Трейдінг", с.Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд", с.Степове, Кіровоградський район, Кіровоградська область

про стягнення 4 388 814 грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кім-Трейдінг" (надалі – ТОВ "Кім-Трейдінг") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" (надалі – ТОВ "Спецтрансбуд") на свою користь 899 282 грн. 82 коп. заборгованості, 16 852 грн. 30 коп. пені, 3 471 274 грн. 72 коп. штрафу та 1 404 грн. 36 коп. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та вчасної оплати отриманого від позивача товару за умовами укладеного між сторонами договору поставки №10-2/01/2018 від 10.01.2018.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.01.2019 у справі №912/2721/18 (суддя Макаренко Т.В.) позов задоволено частково; з ТОВ "Спецтрансбуд" на користь ТОВ "Кім-Трейдінг" стягнуто 899 282 грн. основного боргу, 15 965 грн. 34 коп. пені, 179 856 грн. 56 коп. штрафу, 1 330 грн. 44 коп. 3% річних та 16 446 грн. 51 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Спецтрансбуд" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

-          волевиявлення сторін у зобов'язанні мало визначатись змістом заявок, які містять необхідний елемент погодження умов договору (кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки відповідної партії товару дані), а отже і виникнення зобов'язальних відносин, тоді як позивачем не надано жодної заявки ТОВ «Спецтрансбуд», що виключає доведеність досягнення сторонами умов договору та виключає можливість зробити висновок щодо волевиявлення сторін стосовно умов договору;

-          позивачем не подано довіреностей на отримання товару, а також рахунків-фактури, відповідно до яких можливо було б визначити передбачений п. 6.3 договору строк обов'язку сплати товару, відповідно, початок строку відповідальності за невиконання зобов'язань за договором та нарахування штрафних санкцій;

-          суд першої інстанції не дослідив порядок та строки здійснення розрахунків за договором, не спростувавши належним чином доводи ТОВ «Спецтрансбуд» щодо відсутності передбаченої договором відповідної товаросупровідної документації;

-          не можна погодитись з позицією суду першої інстанції щодо підтвердження фактів здійснення поставок за договором на підставі видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи;

-          суд першої інстанції не врахував того, що договором передбачена поставка нафтопродуктів автотранспортом на умовах DDP, проте при винесені рішенні були враховані видаткові накладні, які змістом договору не передбачені, а тому стягнення заборгованості за ними відбулося поза межами договірних відносин, а також без наявності доказів їх передачі та отримання.

Апелянт на виклик суду не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с.120).

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Звернувся з клопотанням про апеляційний перегляд справи за його відсутності.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ "Кім-Трейдінг" (постачальник, позивач) та ТОВ "Спецтрансбуд" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №10-2/01/2018 від 10.01.2018 (надалі - договір), за умовами якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у заявках, що складаються покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу постачальника на умовах даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань (п.11.1 договору).

Поставка товару в межах даного договору може здійснюватися в порядку та в терміни, передбачені в заявках покупця, на наступних умовах поставки DDP – назва підприємства, адреса, вказані у відповідній заявці; сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідному додатку до даного договору (п.4.1 договору).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 3 646 109 грн. 94 коп., що підтверджується видатковими накладними №171 від 13.01.2018, №1160 від 27.02.2018, №2663 від 17.04.2018, №2185 від 03.04.2018, №4251 від 19.07.2018, №4733 від 31.07.2018, №4728 від 31.07.2018, №4717 від 31.07.2018, №4739 від 31.07.2018, №4831 від 31.07.2018, №4838 від 31.07.2018, №4839 від 31.07.2018, №4840 від 31.07.2018, №4917 від 17.08.2018, №4919 від 17.08.2018 (а.с. 17-31).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

10.01.2018 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої п. 6.3 договору викладено у наступній редакції: "Покупець зобов'язується сплатити постачальнику повну вартість отриманого товару на підставі рахунку-фактури постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару на підставі товарно-транспортних накладних."

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару, до стягнення ним пред'явлений борг у розмірі 899 282 грн. 82 коп.

Відповідачем не подано доказів сплати заборгованості у заявленому розмірі, таким чином, вимогу позивача щодо стягнення суми основного боргу колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в якості доказу поставки відповідачу товару позивачем надані первинні документи (видаткові накладні) (а.с.17-31), підписані сторонами, скріплені їх печатками, з яких вбачається, що поставка відбулась саме на виконання умов договору №10-2/01/2018 від 10.01.2018.

Стосовно наявного боргу апелянт вважає, що на момент пред'явлення позову до суду у нього ще не виникло грошового зобов'язання за договором, оскільки, за його твердженням, позивачем не було надано документів, передбачених договором, зокрема, рахунків-фактури на оплату, тощо.

Фактично апелянт вказує на своє право відстрочення виконання зобов'язання з оплати отриманої продукції через прострочення ТОВ "Кім-Трейдінг" його зобов'язання виписати та передати рахунки-фактури на її оплату.

Вказане право передбачене ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Проте ч. 1 вказаної статті Кодексу надає поняття прострочення кредитора. Так, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Отже, слід встановити, чи виникли у ТОВ «Спецтрансбуд» труднощі в виконанні ним свого зобов'язання з оплати спірного товару внаслідок ненадання йому ТОВ "Кім-Трейдінг" обумовлених договором рахунків на їх оплату, інших товаросупровідних документів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що ТОВ «Спецтрансбуд» мав у своєму розпорядженні всі необхідні для здійснення платежу за товар реквізити і відсутність рахунків-фактури, на що він посилається, не заважала йому це зробити. До того ж, спірний товар покупцем постачальнику не повернутий з огляду на відсутність документів, що його стосується в розумінні ст.666 Цивільного кодексу України, від договору ТОВ «Спецтрансбуд» не відмовився (відповідних доказів суду не подано).

З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави вважати, що мале місце таке прострочення ТОВ "Кім-Трейдінг" як кредитора в розумінні норм ст.613 Цивільного кодексу України, до виконання якого ТОВ «Спецтрансбуд» в порядку ч. 2 ст.613 Цивільного кодексу України мав право відстрочити своє зобов'язання з оплати товару.

Відсутність заявок на поставку та спосіб доставки товару, на що звертає увагу апелянт, не впливає на результат вирішення спору, оскільки нафтопродукти відповідачем фактично отримані, у видаткових накладних зазначено їх найменування, кількість, ціна, тобто сторонами досягнуто згоди на поставку саме такого товару в рамках укладеного між ними договору.

Отже, ТОВ «Спецтрансбуд» мало сплатити отриманий товар у встановлений договором строк, та оскільки доказів сплати спірної заборгованості не подано, вона має бути стягнута у судовому порядку.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.4.1. договору сторонами узгоджено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажених товар постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 7.4.2. договору за порушення строків оплати за отриманих товар, передбачених п. 6.3 даного договору, покупець також окрім пені додатково зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості отриманого товару за кожний день прострочення.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню за період з 17.09.2018 по 05.10.2018 в розмірі 16 852 грн. 30 коп. та штраф за період з 17.09.2018 по 05.10.2018 у розмірі 3 471 274 грн. 72 коп.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що на відміну від штрафу пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за порушення зобов'язання за кожен день прострочення, в той час як штрафом є одноразовий платіж, та сторонами встановлено у договорі такий порядок нарахування штрафу, який суперечить чинному законодавству та правовій природі штрафу.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки штрафом є одноразовий платіж, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню одноразово 20% від суми простроченої заборгованості, що, за розрахунком місцевого господарського суду становить 179 856 грн. 56 коп.

З урахуванням змісту договору та у відповідності до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України слід вважати, що сторони домовились про стягнення з відповідача штрафу, який в даному випадку по суті є пенею (сплата 20% вартості отриманого та несплаченого товару за кожен день прострочення оплати) (п.7.4.2. договору) та пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання) (п.7.4.1. договору) та їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошового зобов'язання свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, внаслідок чого у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу слід відмовити.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3%річних в розмірі 1 404 грн. 36 коп., нараховних за період: з 17.09.2018 по 05.10.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів вважає, що позивачем вірно визначений період нарахування як пені, так і 3% річних, який відповідає умовам договору та нормам діючого законодавства.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в заявленому розмірі (899 282 грн. 82 коп.), тоді як в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення суми основного боргу в розмірі 899 282 грн. 00 коп.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого його слід скасувати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.01.2019 у справі №912/2721/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Трейдінг" 889 282 грн. 82 коп. основного боргу, 16 852 грн. 30 коп. пені, 1 404 грн. 36 коп. 3% річних, 13 758 грн. 93 коп. судового збору за подання позову до Господарського суду Кіровоградської області.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" на користь Державного бюджету України 74 077 грн. 82 коп. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.01.2019 у справі №912/2721/18.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" 78 103 грн. 68 коп. судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.

Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідні накази.

Припинити стягнення за наказом Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2019 у справі №912/2721/18.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М.Кощеєв

(Повний текст постанови складено 05.04.2019).