Рішення

від 02.04.2019 по справі 915/30/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 рокуСправа № 915/30/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/30/19

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Брідок", 13547, Житомирська область, Попільнянський район, с. Голуб'ятин, вул. І. Середи, 6-А

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, АДРЕСА_1

про стягнення 87 351,14 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 адвокат, посвідчення № 430 від 02.07.2007;

від позивача - ОСОБА_3 голова;

від відповідача - участі не брали;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Брідок" (далі - СФГ "Брідок", позивач) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - ТОВ "Техніка і технології", відповідач) про стягнення 320 351,14 грн, з яких 233 000,00 грн основний борг, 61 378,00 грн пеня, 5 236,14 грн 3% річних та 20 737,00 грн втрати від інфляції, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 805,28 грн, судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Вказана позовна заява надійшла за підсудністю на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області № 915/30/19 від 14.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем ОСОБА_4 купівлі-продажу ТТ-12000059 від 19.03.2018 в частині поставки товару.

Ухвалою від 31.01.2019 позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Брідок" залишено без руху та зобов'язано в строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме надати суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (оригінал опису вкладення).

Крім того, ухвалою від 31.01.2019 господарським судом повністю відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

12.02.2019 на адресу господарського суду від Селянського (фермерського) господарства "Брідок" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем надано суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою від 14.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/30/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2019, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

05.03.2019 до суду надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, у якому відповідач не погоджується з розміром пені та вказує, що стягненню підлягає 59890,58 грн пені. Крім того, відповідач зазначив, що вимога про стягнення 3% річних та збитків від інфляції необґрунтована так як, стягнення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням. Щодо витрат на правничу допомогу відповідач вказав про ненадання довіреності або ордера на підтвердження повноважень адвоката та зазначення в договорі про представництво інтересів позивача адвокатом у господарському суді Миколаївської області, тому заявлені витрати необґрунтовані.

06.03.2019 до суду засобами електронного зв'язку та в подальшому 07.03.2019 поштою, надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути грошові кошти в сумі 87 351,14 грн, в тому числі: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 61 378,00 грн, 3% річних у розмірі 5 236,14 грн та 20 737,00 грн втрати від інфляції, з покладанням на відповідача судових витрат. В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що 01.03.2019 на його адресу було поставлено відповідачем ОСОБА_5 ОПК 2000-18 "Одісей" (базова) в кількості 1 штука, за ціною 233 000,00 грн, у тому числі ПДВ 38 833,33 грн.

Ухвалою від 12.03.2019 господарським судом прийнято до розгляду заяву Селянського (фермерського) господарства "Брідок" про зменшення розміру позовних вимог від 05.03.2019 та постановлено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням ціни позову 87 351,14 грн; відповідачу у строк до 22.03.2019 подати до суду відзив на заяву позивача з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.03.2019. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 915/30/19 до судового розгляду по суті на 02.04.2019.

19.03.2019 відповідачем подано суду заяву про розгляд справи без участі представника та додаткові пояснення, за якими пеня підлягає нарахуванню за період з 17.04.2018 по 16.05.2018 в сумі 6511,23 грн.

В судовому засіданні 02.04.2019 позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018 між ТОВ "Техніка і технології" (продавець) та СФГ "Брідок" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу ТТ-12000059 (далі- Договір,а.с. 28-32), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар. Кількість, комплектність товару визначаються Сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору. (Додаток №1)

Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару, зазначену в специфікаціях та/або інших додатках до даного ОСОБА_4 в 2 - денний строк з моменту укладання даного ОСОБА_4 (з правом дострокової оплати) чи в інші строки вказані в специфікаціях та/або інших додатках до даного ОСОБА_4 (п. 2.2. ОСОБА_4).

Строк поставки товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору то товар поставляється Покупцю в розумні строки. Про готовність передати товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця спосіб: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті (п. 3.4. ОСОБА_4).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами й діє до 31.12.2018, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору Сторонами (п. 8.1. ОСОБА_4).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

19.03.2018 сторонами підписано Специфікацію до договору купівлі-продажу №ТТ-12000059 (а.с. 33), відповідно до якої продавець зобов'язується поставити на адресу покупця товар в строк 20 робочих днів з моменту сто відсоткової оплати відповідно до переліку: обприскувач ОПК 2000-18 "ОДІСЕЙ" (базова), артикул ОПК 2000 05 00 000, в кількості 1 шт на суму 233 000,00 грн в т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 233 000,00 грн згідно виставленого рахунку № 12000059 від 19.03.2018, що підтверджено платіжним дорученням № 1 від 20.03.2018 (а.с. 34,35).

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в строк погоджений сторонами у Специфікації, товар не поставив.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведеній нормі кореспондують положення статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов'язання за ОСОБА_4 щодо перерахування відповідачу попередньої оплати в сумі 233 000,00 грн виконав.

Однак, відповідач не надав господарському суду доказів поставки позивачу товару в строки, передбачені договором, а саме згідно Специфікації, до 18.04.2018 включно.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Вибір поведінки є правом покупця.

У зв'язку з порушенням з боку відповідача передбачених договором строків поставки товару, 16.05.2018 позивач направив відповідачу лист-вимогу про розірвання договору ТТ-12000059 від 19.03.2018 та повернення коштів в сумі 233 000,00 грн. Вказану претензію ТОВ "Техніка і технології" отримало 21.05.2018.

Відповідачем направлено позивачу листи (а.с. 38,39) про поставку товару в пізніший строк.

З огляду на встановлені обставини справи господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 233 000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованими належними доказами.

Однак, враховуючи поставку відповідачем 01.03.2019 позивачу товару за ОСОБА_4, СФГ "Брідок" зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати та таку заяву прийнято судом.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення 20 737,00 грн інфляційних втрат та 5 236,14 грн 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

При цьому, господарський суд враховує положення пункту 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14, де зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 виклав правову позицію, про те, що стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі - продажу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. ОСОБА_4 може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Вказану правову позицію викладено Верховним Судом в постановах від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18, від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 20 737,00 грн інфляційних втрат та 5 236,14 грн 3% річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 61 378,00 грн пені за період з 10.04.2018 по 08.01.2019 на підставі п. 5.3. ОСОБА_4.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, згідно частини першої статті 199 Господарського кодексу України.

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому такий порядок обрахування штрафних санкцій не поставлено в залежність від того, яке зобов`язання порушене-грошове чи негрошове.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість визначення сторонами в договорі окремої від визначених в статті 549 Цивільного кодексу України форм неустойки штрафних санкцій, в тому числі можливість застосування за порушення негрошового зобов`язання штрафної санкції, порядок обчислення якої встановлено сторонами аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Вказана правова позиція щодо можливості застосування договірної санкції, яка не передбачена ст. 549 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Верховного суду, викладеною, зокрема в постановах: від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 25.07.2018 у справі №904/7589/17, від 25.07.2018 у справі №904/8299/17, від 03.09.2018 у справі №908/2411/17.

Згідно п. 5.3. ОСОБА_4 у випадку несвоєчасної поставки товару продавцем, покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки, товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар.

У випадку затримки поставки товару більше чим на 30 днів або відмови від поставки товару продавцем, з його вини, за умови здійснення своєчасної оплати покупцем, покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитися від зобов'язань передбачених даним договором. У разі наявності передоплати за товар, остання повертається покупцеві у 30 денний строк.

Згідно п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Разом з тим, господарський суд враховує, що сторонами в п. 5.3. ОСОБА_4 не погоджено базу нарахування пені, тобто не визначено умови її нарахування - від суми якого зобов'язання обраховується розмір пені у відповідному відсотковому розмірі, тому правових підстав для стягнення пені із відповідача немає.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 61 378,00 грн пені за невиконання зобов'язань за договором по поставці товару заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" 61 378,00 грн пені, 5 236,14 грн 3% річних та 20737,00 грн втрати від інфляції задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог.

При поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 805,28 грн згідно платіжного доручення №3 від 08.01.2019.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, в частині зменшення позовних вимог, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за клопотанням останнього у розмірі 3 495,00 грн, сплаченого при поданні позову.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1310,28 грн, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду позивач просив суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивачем, на підтвердження здійснення відповідних витрат, надано суду договір про надання правничої допомоги № 1 від 03.01.2019 укладений між адвокатом ОСОБА_2 та СФГ "Брідок", акт надання послуг від 08.01.2019, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 430 від 03.08.2007 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 03.01.2019.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 915/30/19.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги визначає взаємні права й обов'язки адвоката та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи обсяг наданих послуг (підготовка позовної заяви та заяви про забезпечення позову, адвокат був присутній в судовому засіданні та здійснював представництво позивача, складання заяв по суті та інших клопотань) та ціну позову, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 5 000,00 грн є співрозмірним, наданому об'єму адвокатських послуг.

Разом з тим, враховуючи встановлення судом правомірності заявлених вимог лише на суму 233 000,00 грн та відмову в задоволенні позовних вимог позивача в сумі 87 351,14 грн, господарський суд вважає, що позивач має право на компенсацію витрат на правничу допомогу пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Тому, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача частково в розмірі 3636,63 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36584896) на користь Селянського (фермерського) господарства "Брідок" (13547, Житомирська область, Попільнянський район, с. Голуб'ятин, вул. І. Середи, 6-А, ідентифікаційний код 30833532) 3636,63 грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.04.2019.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.