Рішення

від 25.03.2019 по справі 648/3548/18

БІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 648/3548/18

Провадження № 2/648/195/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року смт.Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

за участю секретаря Кравченко В.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білозерка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Криниця , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив що 21.01.2013 року померла його мати - ОСОБА_6, після чого відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складається з земельної ділянки кадастровий номер 6520382000:05:011:0007. 28.08.2018 року державним нотаріусом Білозерської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі по 1/3 частки вищевказаної земельної ділянки. Таким чином, вказана земельна ділянка належить позивачу та третім особам на праві спільної часткової власності.

В серпні 2018 року позивачу стало відомо, що 2009 року між його матір'ю ОСОБА_6 та ПП Криниця було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520382000:05:011:0007, який зареєстрований Білозерським районним відділом Херсонської регіональної філії Центру ДЗК від 17.06.2010 року за №041071400163-4АА002117, згідно з яким ОСОБА_6 передала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку площею 4,0800 га строком на 10 років.

30.08.2018 року позивач та треті особи, як співвласники земельної ділянки, звернулися до ПП Криниця з заявою-повідомленням про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав зміни власника та невиконання відповідачем умов договору, запропонували укласти за взаємною згодою сторін угоду про дострокове розірвання договору оренди. У вересні 2018 року на ім'я позивача надійшла відповідь від відповідача з відмовою у розірванні договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з тим, що розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не допускається.

Позивач вважає відмову відповідача у розірванні договору оренди земельної ділянки незаконною та такою, що порушує вимоги чинного законодавства й зазначеного договору, оскільки позивач, як спадкоємець, повідомив відповідача про смерть орендодавця своєю заявою від 30.08.2018 року, але останній в свою чергу проігнорував вказану інформацію та не вчинив жодних дій на виконання вимог чинного законодавства, а саме: відповідно до другого речення ч.2 ст.33 ЗУ Про оренду землі , яким передбачено, що у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. Разом з тим, на виконання вимог ст.ст. 1, 13, 21 Закону України Про оренду землі , п.г ч.1 ст.81 та ст.148 1 ЗК України, всіма співвласниками земельної ділянки було повідомлено відповідача про зміну власника земельної ділянки та про намір розірвати вказаний договір з вищевказаних підстав.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,0800 га (кадастровий номер 6520382000:05:011:0007), який зареєстрований Білозерським районним відділом Херсонської регіональної філії Центру ДЗК від 17.06.2010 року за №041071400163-4АА002117, укладений між ОСОБА_6 та Приватним Підприємством Криниця (код ЄДРПОУ 30686507), що розташоване на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та пояснили, що бажають розірвати договір, оскільки не згодні з розміром орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач набув права на спадкове майно 28 серпня 2018 року. Відповідно до договору оренди, виплата орендної плати здійснюється щороку до 31 грудня кожного року. Позивач та інші співвласники земельної ділянки від року коли померла спадкодавець ОСОБА_6 з 2011 по 2018 роки суми коштів отримали в повному обсязі. Саме у 2018 році після надходження інформації про спадкодавців орендаря, за весь термін незвернення нових власників земельної ділянки до орендаря, накопичена сума коштів була виплачена, орендарем навіть не застосовувалися строки позовної давності. Факт отримання позивачем та третіми особами коштів підтверджується копіями квитанцій Укрпошти доданих до відзиву.

При цьому, позивач не зазначив у позові обставину, пов'язану зі спадкуванням прав, оскільки земля перебуває у співвласності позивача та третіх осіб. Позивач, не виділивши фактично свою частку зі спільної часткової власності та заявляючи такий позов, порушує права інших співвласників, які не заявляють самостійних вимог до предмету позову. Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності, де права та бажання кожного зі співвласників повинні бути взаємоузгоджені та не порушувати права інших співвласників, а також орендаря. Тобто, формально, право розпорядження та право користування земельною ділянкою має певне обтяження іншими правами як співвласників, так і правом орендаря на оброблення орендованої земельної ділянки. Таким чином, виконати вимоги позивача, не порушуючи норми ст.13 Конституції України та ст.ст. 318 ч.2, 386 ч.1 ЦК України та задовольнивши вимоги одного за рахунок порушення прав іншого, неможливо.

Пунктом 38 Договору передбачено, що однією з обставин для зміни умов договору оренди землі або його розірвання, є зміна власника земельної ділянки. Тобто, у зв'язку з успадкуванням земельної ділянки спадкоємець (ці) мають право внести зміни до договору, хоча б у частині - хто є орендодавцем та внести відповідні зміни додатковою угодою до договору та провести відповідну реєстрацію договору та даних змін. Дана обставина позивачем не була здійснена. Лише після визначення правового статусу сторони у договорі оренди у орендаря виникає право на розірвання договору оренди землі. При цьому, договором не визначено безспірного права орендодавця на припинення дії договору оренди землі шляхом його розірвання.

Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в землях одного масиву, де зовнішні межі земельної ділянки, кадастровий номер 6520382000:05:013:0026, межують з земельними ділянками, які теж знаходяться в оренді у ПП Криниця , про що свідчить відповідний додаток, долучений до відзиву, таким чином, розірвання договору оренди буде суттєво обмежувати права орендаря на використання земельної ділянки як єдиного масиву земель, на якій здійснюється підприємницька діяльність та вирощуються сільськогосподарські культури та суперечити Закону України від 10.07.2018 року № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання проективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у намивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні .

Станом на 05 вересня 2018 року орендарем на земельному масиві, де перебуває спірна земельна ділянка, були проведені осінньо-польові роботи та висаджено насіння ріпаку. Таким чином, за наявності навіть бажання обох сторін припинити дію договору, орендарю необхідно буде завершити розпочаті аграрні роботи. Разом з тим, орендар не має наміру відмовлятися від орендованої земельної ділянки, зареєстрованої ще у 2010 році терміном на 10 років.

При цьому зазначив, що підставами для дострокового розірвання договору оренди землі можуть бути: якщо ініціатором виступає орендодавець - нецільове використання земельної ділянки, несплата орендної плати, екологічна шкода ділянці від діяльності орендаря, її забруднення та забур'янення. У даному випадку та відповідно до змісту позову таких обставин немає і фактичними доказами не підтверджено. На підставі вищевикладеного представник ПП Криниця просив суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог у повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні, представник відповідача повідомив, що позивач, всупереч вимогам діючого законодавства, не мав наміру розглянути питання, щодо внесення змін до договору та укладення додаткової угоди, про що свідчить факт укладення позивачем та реєстрації в день повідомлення відповідача про набуття права власності спадкоємцем (30.08.2018 року) іншого договору оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ ЮГ ТЕНДЕМ ПЛЮС .

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви, в яких обставини, викладені у позові підтвердили, просили позовні вимоги задовольнити та розгляд справи проводити без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно договору оренди земельної ділянки, від 18.08.2009 року, орендодавець ОСОБА_6 передала, а ПП Криниця , як орендар, прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,08 га, розташовану на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області строком на 10 років. Договір зареєстрований Білозерським районним відділом Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.06.2010 року за №041071400163-4АА002117.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2018 року, позивач отримав у спадок після смерті матері ОСОБА_6 1/3 частки земельної ділянки, площею 4,0800 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області.

З витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 135676625 від 28.08.2018 року, № 135676203 від 28.08.2018 року та № 135676382 від 28.08.2018 року вбачається, що земельна ділянка, площею 4,08 га., надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6520382000:05:011:0007, перебуває у спільній частковій власності позивача та третіх осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/3 частки.

Згідно ст.ст. 86, 87 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає в тому числі при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Поняття спільної часткової власності визначено ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Таким чином, кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6520382000:05:011:0007, яка знаходиться на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, знаходиться у спільній частковій власності позивача ОСОБА_3 та третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з визначенням кожного по 1/3 частки, до яких перейшли всі права та обов'язки, як спадкоємців після померлої ОСОБА_6, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, в тому числі й за договором оренди земельної ділянки, від 18.08.2009 року, укладеним з ПП Криниця .

Згідно ст.32 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Зважаючи на те, що основною підставою для розірвання спірного договору оренди позивач вказує невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендних платежів за земельну ділянку, суд, оцінивши надані докази, дійшов наступного висновку:

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З довідки ПП Криниця № 58 від 10.10.2018 року про стан рахунків з оренди земельного паю з ОСОБА_6 станом на 30.08.2018 року вбачається, що з 2013 по 2018 року нараховано 21806 грн., та підлягає до сплати 17841 грн. 50 коп. Разом з тим, з доданих до матеріалів справи квитанцій ХД ПАТ Укрпошта, вбачається, що на ім'я ОСОБА_3 27.09.2018 року були здійснені грошові перекази в загальній сумі 5947 грн. 18 коп., що відповідає розміру його частки у спадковому майні.

Таким чином, судом встановлено, що 28.08.2018 року позивач та треті особи набули права спільної часткової власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 та 30.08.2018 року позивач повідомив ПП Криниця про смерть орендодавця, після чого 27.09.2018 року установою ХД ПАТ Укрпошта від ПП Криниця були прийняті грошові перекази на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вказані кошти були виплачені адресатам, тож така підстава для розірвання спірного договору оренди як невиконання орендарем обов'язку щодо сплати відповідачем грошових сум за оренду земельної ділянки не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовується матеріалами справи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та в судовому засіданні встановлено, що позивачем при зверненні до ПП Криниця із заявою від 30.08.2018 року, зазначено іншу підставу для розірвання договору оренди, а саме: у зв'язку з малою орендною платою та небажанням підписувати додаткову угоду, проте позивач в свою чергу, будь-яких пропозицій в тому числі вирішення вказаного питання щодо збільшення орендної плати, в своїй заяві не зазначив. Також судом встановлено, що 30.08.2018 року відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.12.2018 року за №149588971, позивачем зареєстровано новий договір оренди земельної ділянки з ТОВ ЮГ ТЕНДЕМ ПЛЮС , що свідчить про відсутність наміру позивача вирішити питання щодо перегляду розміру орендної плати з орендарем в порядку визначеному договором.

Згідно ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в термін, передбачений договором, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 651 ч.2 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року визначені підстави для припинення договору оренди землі. Так, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст.32 вказаного Закону визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Інших обставин, визначених главою 16 -1 ЗК України, ст.32 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року та порушення істотних умов договору, які б слугували підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін позивачем не доведено, а судом не встановлено.

Згідно довідки ПП Криниця № 72 від 09.11.2018 року, земельні ділянки, які примикають до ділянки, що належить позивачу та третім особам, знаходяться в контурі №41 та становлять єдиний земельний масив, який обробляється ПП Криниця . Під врожаї 2018-2019 років підприємством були проведені сільськогосподарські роботи по посіву озимих культур на 01.11.2018 р. засіяно 795,00 га орендованих земель. Контур № 41 ділянка 7 площею 4,08 га засіяна озимим ріпаком. Підприємство обробляє цю землю згідно договору оренди з ОСОБА_6, який зареєстрований Білозерським районним відділом Херсонської регіональної філії Центру ДЗК від 17.06.2010 року за №041071400163-4АА002117, звітує та сплачує податки згідно чинного законодавства.

Відповідно до Кадастрового плану земельних ділянок, які знаходяться в оренді ПП Криниця на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6520382000:05:011:0007, яка знаходиться на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, контур № 41, ділянка 7, перебуває у єдиному масиві, який обробляється ПП Криниця .

Відповідно до положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні № 2498-VIII від 10 липня 2018 року, ст. 37 -1 ЗК України, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах одного масиву, де її зовнішні межі межують з іншими земельними ділянками, які теж перебувають у користуванні ПП Криниця і на яких проведено осінньо-польові роботи та вирощуються сільськогосподарські культури, таким чином, відповідач є особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення контуру № 41, тож ПП Криниця з урахуванням положень ст.37 -1 ЗК України, з метою раціонального використання земельних ділянок, має право орендувати й інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у вказаному масиві. При цьому, вимога одного із співвласників спірної земельної ділянки щодо дострокового розірвання договору оренди від 30.08.2018 року, може перешкоджати господарській діяльності ПП Криниця , як зареєстрованій юридичній особі, діяльністю якої є вирощування сільськогосподарських культур, та може спричинити ПП Криниця збитки, як господарюючому суб'єкту.

Статтею 88 ЗК України визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Як вбачається з позову, ОСОБА_3, як власник 1/3 частки спірної земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності, просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов'язати ПП Криниця повернути йому всю спірну земельну ділянку. При цьому, інші її співвласники - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заявлені в позові як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Таким чином, суд бере до уваги їх позицію щодо підтримання заявлених позивачем вимог на наполяганні на їх задоволенні, проте з урахуванням положень ст.ст.52-53 ЦПК України, згідно яких права ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обмежені ст.43 ЦПК України, так як права та обов'язки позивача мають лише треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 80, 81 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи Стретч проти Об'єднаного Королівства , Європейський суд з прав людини виходив з того, що передбачене договором оренди право орендаря на продовження цього договору має економічну цінність і юридично належить орендарю (тобто, укладаючи договір оренди, орендар обґрунтовано розраховував на продовження договору оренди). У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що майнове право орендаря, передбачене договором оренди, є власністю в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і підлягає застосуванню при здійсненні захисту цих майнових прав.

На підставі вищевикладеного, оцінивши та дослідивши всі докази в їх сукупності, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, зважаючи на те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, не є підставою для зміни умов або припинення договору, суд дійшов висновку, що визначених чинним законодавством підстав для дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін позивачем не наведено, а судом не встановлено. При цьому, пред'явлення вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності лише одним із співвласників, порушує права інших співвласників, а дострокове розірвання договору оренди з ПП Криниця , як особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення у єдиному масиві, може перешкоджати майновому праву орендаря в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в зв'язку з чим судом не встановлено підстав для задоволення вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати пов'язані з розглядом справи, покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 10 -13, 80-81, 141, 263-265, 272 ЦПК України , на підставі ст.ст. 356 ч.1, 525-526, 530, 629, 651ЦК України, ст.ст. 37 -1 , 81, 86-88, 148 1 ЗК України, ст.ст.13, 31-33 Закону України Про оренду землі , Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні суд -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1, вул.Вишнева, буд.8, с.Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, 75031) до Приватного підприємства Криниця (код ЄДРПОУ 30686507, вул. Гагаріна, 24 В, с.Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, 75031), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, вул. Вишнева, буд.8, с.Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, 75031), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3, вул. Степова, буд.25, с.Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, 75031), про розірвання договору оренди земельної ділянки-відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2019 року.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В.Рибас